Моделювання як метод наукового пізнання
Міністерство
фінансів України
Український
державний університет фінансів і міжнародної торгівлі
Фінансово-економічний
факультет
кафедра
філософії та гуманітарних дисциплін
НАУКОВА
РОБОТА
З
ФІЛОСОФІЇ НА ТЕМУ:
«МОДЕЛЮВАННЯ
ЯК МЕТОД НАУКОВОГО ПІЗНАННЯ »
студентки І курсу
2 групи «фінанси
і кредит
Сингаївської
Тамари
Станіславівна
Науковий
керівник:
доцент Зелінський
М.Ю.
К-2008р.
Зміст
Вступ
І. Основні характеристики моделювання
як методу наукового пізнання.
ІІ. Специфіка соціального
моделювання.
Висновок
Література
Вступ
Майбутнє для
нас, що
живуть в
емпірії, існує тільки як
завдання, тих
не стільки і якості
майбутнього,
скільки в якості
сьогодення
Л. П. Карсавин
Актуальність
дослідження
Людство - це
можливо єдиний вид живих істот, що живе з відчуттям часу й ділить його на
сьогодення, минуле і майбутнє. Можна сказати, що одним з невід'ємних якостей
виду Homo sapiense є інтерес до майбутнього. Кожна конкретна людська соціальна
система на будь-якому відрізку своєї історії завжди намагається довідатися,
прояснити, пророчити й передбачати своє майбутнє. Люди не перестають
замислюватися про прийдешнє. Майбутнє, і далеке, і близьке, стосується як
конкретної особистості, так і суспільства в цілому. Майбутнє тривожить нас усіх
у силу якихось внутрішніх психологічних або наукових мотивацій плюс, звичайно
ж, з погляду соціально-економічної вигоди. Проте, при всіх численних спробах передбачення соціального розвитку
дотепер не створено єдиної однозначної картини майбутнього. Людство так і не
може прийти до загального знаменника із приводу завтрашнього дня як окремої
особистості, так і суспільства в ціпом.
Спроба створення
цілісної універсальної картини майбутнього суспільства в досить віддаленій його
перспективі зажадала б величезних витрат як матеріальних, так і наукових. Що
стосується найближчого майбутнього, то його можливо спрогнозувати на основі
моделі.
Моделювання здійснюється
різними соціальними науками: політологією, соціологією, філософією, економікою,
культурологією, психологією й т.д. Науково-філософське моделювання й
прогнозування суспільства відрізняється від релігійних, есхатологічних, футурологічних
й ідеологічних форм і концепцій передбачень, насамперед, тим, що воно може бути
проведено, по-перше, лише на базі реальних актуальних тенденцій суспільного
розвитку, по-друге, тільки з опорою на раціональний системний методологічний
апарат.
Кожна із
соціогуманітарних наук фокусує свою увагу на моделюванні тенденцій розвитку
соціальних систем у різних планах й аспектах. Так, наприклад, як відомо,
політологія в дослідженні майбутнього більшою мірою концентрується на
політичних світових процесах й явищах, проблемах глобалізації, потенційних
змінах у політичних системах. А скажімо, соціологія фокусується на тенденціях
соціальної сфери суспільства, на специфіці розвитку цивільного суспільства й
наслідках соціальних експериментів. Економіка стурбована можливими поворотами
фінансових потоків і змінами кон'юнктури ринку. Для культурології важливими є
зміни, які можуть відбутися в рамках духовної культури людей і мистецтва. Психологія займається можливою
трансформацією людської психіки й свідомості.
Можна сказати, що
інформація про майбутнє, що поставляють різні науки, носить досить мозаїчний й
ізольований характер, і найчастіше служить лише досягненню конкретної мети.
Проте, соціальна філософія використовує, інтегрує, синтезує й аналізує
релевантні інформаційні дані всіх інших суспільних і гуманітарних наук для
побудови соціальної моделі й на її основі прогнозу. Але, на відміну від
приватних наукових дисциплін, соціальна філософія намагається змоделювати
соціум у цілому, спрогнозувати його потенційний розвиток узагальнено з
урахуванням всіх явищ і процесів суспільної життєдіяльності.
Отже, пояснення
загальних контурів найближчого майбутнього соціальної системи є завданням саме
соціально-філософської рефлексії. Звертання до дослідження моделювання
суспільства майбутнього в сучасній соціальній філософії є актуальним завданням,
насамперед, що випливають з таких причин:
По-перше, у
теоретичному, науково-пізнавальному аспекті, моделювання стає усе більше
використовуваним і необхідним методом для вивчення як окремих соціальних сегментів,
процесів, структур, так і суспільства в цілому. Моделювання дає можливість
проводити дослідження громадського життя більш ефективно, виявляти сховані
протиріччя в її пізнанні, адекватно здійснювати прогнозування й проектування
соціальної реальності,
По-друге, у
соціально-практичному аспекті, моделювання сприяє більш результативному
передбаченню явищ і процесів розвитку навколишньої соціальної дійсності,
виявленню її неоднозначних, небезпечних і чреватих катастрофами тенденції,
допомагає вчасно виявляти й попереджати небажані, кризові наслідки. Суспільство
вкрай потребує обґрунтованих, зважених, спрямованих на привнесення в нього
стабільності й гармонії, моделях і прогнозах.
По-третє, в
індивідуальному аспекті, моделювання необхідно кожної окремої особистості для
більше адекватного бачення майбутнього й можливості скорегувати власні дії із
суспільними тенденціями, щоб тим самим досягти поставлених цілей.
Труднощі, які
виникають при моделюванні суспільства й прогнозуванні його розвитку в рамках
соціальної філософії, насамперед, зв'язані: по-перше, із суперечливістю й
масивністю вступник емпіричної інформації, по-друге, із прискоренням соціальних
процесів, по-третє, з поліпарадигмальністю самої соціальної філософії.
Саме тому,
моделювання суспільства й прогнозування його потенційного розвитку в рамках
соціальної філософії має яскраво виражений проблемний і дискусійний характер. І
прийти до загального висновку і накреслити якісь контури розвитку суспільства в
цілому є досить важким завданням.
Ступінь
розробленості проблеми
Моделювання
суспільства й прогнозування його потенційного розвитку на найближчу перспективу
є досить новою, свіжою й актуальною проблематикою для сучасної соціальної
філософії.
Що стосується
науки в цілому, то метод моделювання вже давно й активно використається в її
сфері для прогнозування характеру розвитку й поводження технічних, фізичних і
біологічних об'єктів, і в цьому плані він досить добре розроблений.
У науковій літературі
був початий ретельний эпістемілогічний аналіз терміна «моделювання» і проведене
його категоріальне розведення з іншими поняттями й категоріями.
Важливий внесок у
загальну гносеологічну характеристику моделювання внесли відомі вітчизняні й
закордонні дослідники, серед яких слід особливо зазначити таких учених, як: В.
Абишов, Б.В. Бірюков, У.М. Глушков, А.А. Ляпунов та багатьох інших.
Учені аналізують
метод моделювання в різних аспектах, планах і на різних рівнях. Тим не менш,
якщо спробувати синтезувати гносеологічні концепції й отримані висновки, то можна
зробити висновок про те, що в науковій літературі моделювання розглядається,
насамперед, як спосіб створення моделей-аналогів, що існують тільки на дійсний
момент феноменів і процесів навколишньої дійсності. Метою моделювання як
наукового методу є одержання нової інформації про існуючий об'єкт через модель,
в умовах труднощів або принципової неможливості безпосереднього вивчення
існуючого об'єкта.
Моделювання як
метод дослідження значною мірою корелюється з експериментом, абстрагуванням й
ідеалізацією, які відіграють важливу роль при побудові аналогів складних
багаторівневих системних об'єктів, чиє функціонування залежить від великої
кількості показників. Подібні системні об'єкти відбиваються, реконструюються й
рефлексуються в різних, неминуче іноді взаємодоповнюючих, а іноді суперечних
один одному моделях.
Моделювання, як
метод науки, завжди, так чи інакше, працює в тісному зв'язуванні з науковою
теорією. При цьому, важливо розуміти, що Генезис наукової теорії й побудова
адекватної моделі в її границях неможливо без обліку специфіки дії законів у
тій або іншій області дослідження.
Методологія
моделювання усе ще має потребу в подальшій науковій розробці. Тому що дотепер
не існує єдиних конвенціональних підходів до створення моделей. Це можливо
пов'язане з тим, що модель завжди будується для досягнення конкретних завдань
теоретичного або практичного дослідження, що звичайно проводиться в різні й
слабо сполучних сферах науки в цілому.
Потрібно
підкреслити, що моделювання є недосконалим науковим методом тому, що на
практиці неможливо привести кожну модель в ідеальну відповідність із об'єктом
дослідження. За допомогою моделі не виходить охопити, виразити й відбити кожен
реальний об'єкт у конкретному контексті, з огляду на всі існуючі й істотні
різноманітні діалектичні взаємозв'язки й фактори.
У всякому разі,
застосування моделювання в науковому пізнанні скорочує витрати й строки
дослідження. Тим самим, моделювання виявляється ефективним науковим методом і
дає можливість більш чітко ідентифікувати, аналізувати, а часом, навіть поліпшувати
й раціоналізувати реальні феномени й процеси навколишньої нас дійсності.
Застосування
моделювання в рамках соціальних наук, і особливо в соціальній філософії, для прогнозування
розвитку як окремих
соціальних сегментів
і структур, так і суспільства в цілому є досить новою науково-філософською
проблематикою. І важливо розуміти, що калькована проекція моделювання з області
математичних і технічних наук на область соціальної філософії просто не
адекватна й неправомірна. Тому що, моделювання суспільства і його компонентів,
як об'єктів соціального пізнання, що володіють певною специфікою, своєрідністю
і, що дуже важливою якісною відмінністю від всіх фізичних, технічних і
біологічних об'єктів, вимагає не стільки знанні математики, скільки цілісного
філософського підходу, інтуїції, уміння розкривати внутрішню логіку розвитку
конкретних соціальних феноменів і процесів. Соціальне моделювання вимагає
високої інтелектуальної культури, в основі якої - здатність розуміння
складності сучасного суспільства і його сегментів.
Основа
методології соціального моделювання - це діалектика, що виконує евристичну,
аксеологічну, світоглядну й орієнтуючу функції. Єдиним критерієм істиності й
правильності соціального моделювання є суспільна практика.
Якщо зробити загальний
висновок про специфіку соціального моделювання, то можна сказати, що соціальні
моделі є досить корисною підмогою для соціальних досліджень. Соціальне
моделювання - це побудова моделей, які розглядаються в якості аналогів реальних
соціальних процесів і феноменів для подальшого аналізу, що може вилитися в
соціальне проектування й прогнозування. Об'єктом соціального моделювання, крім
суспільства в цілому, можуть виступати й соціальний індивід, і соціальна група,
і соціальна організація, і соціальний інститут, і соціальний організм, і
світове співтовариство.
При моделюванні
соціального об'єкта у динаміку передбачається використання поняття процес.
Виділяється кілька видів процесів: насильницькі і добровільні, оборотні і
необоротні, плановані і спонтанні, усвідомлені і неусвідомлені, організовані і
стихійні; а також по векторі руху: лінійні, східчасті, експонентні, циклічні,
спіральні, хаотичні і т.д.
При створенні
тієї або іншої соціальної моделі, дослідник, природно, може наголошувати на
який-небудь певний тип процесу.
При побудові
соціальних моделей суспільства в цілому дослідник виявляє одну або дві ключові
провідні причини процесів. При побудові моделей сегментарних соціальних
об'єктів потрібний мультикаузальний підхід.
Процес
соціального моделювання завжди випереджають гіпотези. Також, важливим моментом
моделювання є постановка завдання. Потім установлюється спостереження за
соціальним об'єктом, ведеться нагромадження фактів, збір й одержання інформації
про соціальний об'єкт. А далі оформляється деяка стійка репрезентація
соціального об'єкта, що на початку не повний, і є лише наближеним сприйняттям
реального соціального об'єкта, але все-таки допомагає створити модель об'єкта.
При цьому, важлива ідентифікація обмежень, цілей і ключових факторів об'єкта. З
переходом до конструювання й аналізу моделі закінчується збір інформації.
Соціальні моделі,
як інструмент соціальної теорії класифікують по різних підставах. Так у
літературі виділяють формальні, змістовні, описові, пояснювальні, прогностичні,
статичні, динамічні соціальні моделі. Також, у відповідній літературі
виділяється ряд ключових етапів безпосередньої роботи із соціальною моделлю:
створення ментальної моделі, конструювання змістовної моделі соціального
об'єкта, концептуалізація моделі, формалізація моделі, якісний аналіз. Слід
зазначити, що будь-яка соціальна модель повинна дозволяти простежити, наскільки
зміну однієї частини соціального об'єкта може змінити інші його частини й
складові.
За допомогою
моделі розкривають специфіку й пророкують подальші дії соціального об'єкта,
абстрагуючись від другорядного, і залишав лише мінімальний набір необхідних
істотних факторів. Головним у побудові соціальної моделі є виявлення
фундаментального детермінанта соціального об'єкта. 1Однак немає поки
чітких правил для визначення істотних і несуттєвих ознак соціального об'єкта,
які могли б бути відбиті в моделі.
Саме тому,
моделювання починають із побудови простих моделей, а потім еволюційно
переходять до більш комплексних моделей. При цьому, дослідники користуються
інтуіцією, накопиченими знаннями й досвідом. Створення моделі соціального
об'єкта здійснюється на базі поточної статистичної й фактичної інформації, а
також поглядів авторитетних учених, фахівців й експертів. Звичайно, зізнається,
що ці відомості носять qмовірнісний характер. Взагалі, реконструкція соціальних об'єктів
реальності в моделі, безперечно, має потребу в безперервному моніторингу, тому
що соціальна дійсність, безумовно, завжди богаче, різноманітніше й
динамічнічше, чім модель. А модель, так чи інакше, неминуче спрощує складний
світ соціальних об'єктів.
Незважаючи на те,
що соціальне моделювання як область наукового знання поки не має широкого
разповсюдження, у науковому плані, воно може розглядатися як результат процесів
диференціації й інтеграції науки в цілому. Поява й розвиток відгалужень у науці
говорить про народження нових дисциплін, що дозволяють досліджувати соціальні
об'єкти на більш глибокому рівні.
Моделювання
суспільства в цілому, як соціального типу життєдіяльності людського роду в
будь-якій крапці просторово-тимчасового контініума, і прогнозування його
подальшого розвитку, насправді, завжди проводилося соціальною філософією.
Інакше кажучи, соціальна філософія завжди створювала аналоги реальних процесів
й явищ громадського життя. Активний внесок у розробку моделювання суспільства в
рамках соціальної філософії в різних аспектах, внесли такі вчені, як: Т. Берні,
М. Вебер, С. А. Кузьмін, Ю. Лотман, Н Луман і багато інших.
У
науково-філософській літературі системний підхід виступає в якості важливого методологічного
принципу моделювання суспільства. Отже, суспільство розглядається як складний,
самоорганізований, матеріальний, відкритий, динамічний, столастичний системний
об'єкт.
Суспільство як
система виділяється серед інших систем світу тим, що може діяти в певній мірі
довільно, спонтанно змінювати правила, ускладнювати й спрощувати структури й,
нарешті, автономізувати елементи в процесі свого розвитку.
Саме тому,
доскональний науково-філософський опис такого системного об'єкта, як
суспільство поки не рекомендується можливим. А що, можливо, так це виявлення
актуальних ключових факторів, що детермінують розвиток суспільства й побудова
на їхній базі моделі. При цьому повинна бути дотримана оптимальна міра. Тому
що, з одного боку, спроби зробити точний статистичний облік всіх особистостей
соціальної системи приводять до створення громіздкої моделі, з іншого боку,
надмірне спрощення не дає можливості зробити якісний і кількісний аналіз.
Страницы: 1, 2
|