Тут ми і підходимо до тій грані, що розділяє області дії рушійних сил і джерел розвитку техніки. Однак, було б не зовсім вірно вирішувати питання занадто однозначно, крім з області дії рушійних сил розвитку техніки матеріальне виробництво. Воно має галузеву спеціалізацію, що постійно розширюється. Тому неможливо і недоцільно, щоб кожна галузь для себе створювала необхідну техніку. Потреби в цьому реалізуються в тій галузі, де дана техніка виготовляється. Але і тут розділова грань відносна. Наприклад, хімічне виробництво задовольняє свої потреби в розвитку відповідної техніки за рахунок хімічного машинобудування, що, у свою чергу висуває визначені замовлення загальному машинобудуванню, приладобудуванню і т.д.. Тут постійно міняється співвідношення зовнішнього і внутрішнього, рушійних сил і джерел розвитку техніки.

 Процес розвитку техніки безпосередньо здійснюється не за рахунок рушійних сил, незважаючи на всю їх значимість, а завдяки дії джерел її розвитку. До них відноситься насамперед сама людська праця в тій галузі матеріального виробництва, де безпосередньо створюється й удосконалюється техніка. Далі до джерел розвитку техніки відносяться ті фактори, що беруть участь у цьому процесі в дозвіл відповідних протиріч через людську діяльність. Це - наукові знання, культурно-технічний рівень працівників, їх загальна і спеціальна освіта, професійні навички, і т.д.. Зрозуміло, виділення цих факторів трохи умовно, тому що вони належать самій людській праці. Зроблено це тільки для того, щоб акцентувати на них увага. Нарешті, до джерел розвитку техніки відносяться засоби праці, технологія й організація виробничого процесу, його спеціалізація і кооперування.

 Відзначаючи розходження між рушійними силами і джерелами розвитку техніки і тенденції, що звідси випливають, не можна обійти мовчанням і деякі питання, що характеризують їхній зв'язок, єдність, взаємозумовленість. Але прогрес техніки має соціально-економічні наслідки, у тому числі викликає до життя нові потреби, сприяє їх зросту, тобто діє стосовно них як своєрідна рушійна сила, тобто  сам розвиток техніки потенційно містить у собі необхідність подальшого руху.

 Причина розвитку техніки - центральна проблема, але дуже важливо і те, як протікає цей розвиток, у чому виражається, які основні закономірності лежать у його основі. Розвиток техніки - складний процес, що представляє собою сукупність змін у природній основі, елементах, структурі і функціях технічних пристроїв і технічних систем. Цей процес пов'язаний завжди або з поліпшенням існуючої техніки, або зі створенням принципово нової. Як уже відзначався вище - розвиток техніки глибоко діалектичний і неминуче містить у собі кількісні і якісні зміни, періоди еволюційного руху і глибокі революційні перетворення. Як і усе в природі, техніка, звичайно ж розвивається по діалектичних законах єдності і боротьби протилежностей, переходу кількісних змін у якісні, і заперечення заперечення. Вплив цих основних законів на техніку показано в роботах відомого радянського вченого С. В. Шухардина.

 Закон єдності і боротьби протилежностей виявляється у формі боротьби нового зі старим, і не тільки в боротьбі прогресивних науково - технічних ідей з ідеями консервативними, але й у формі виникнення і розвитку нового, його співіснування зі старим, і поступового витиснення останнього. Закон заперечення заперечення виступає у формі нібито повернення до старих технічних ідей і використання їх на новій технічній основі. Закон переходу кількісних змін у якісні і назад знаходить вираження в еволюційному і революційному розвитку факторів, що впливають на продуктивну силу праці.

 Ці основні закони діалектики впливають на розвиток техніки і технічного прогресу в цілому. Вплив цих законів виражається у факторах технічного прогресу, але перш, ніж ми перейдемо до їх розгляду, необхідно відзначити, що технічний прогрес на усіх своїх етапах і у всіх своїх проявах невіддільний від науки, що пронизує розвиток техніки. Науковий прогрес і прогрес техніки усе більше зливаються в єдине ціле, у єдиний науково-технічний прогрес, що має свої ознаки й особливості.

 Першою ознакою технічного прогресу є перехід кількісних змін у якісні. Закономірне відмирання старого і виникнення нового, більш зробленого і прогресивного, характерно для розвитку всього існуючих. У цьому - суть прогресу і суспільства в цілому і будь-якій області громадського життя, виробництва, науки і техніки.

 Однак, така поступова зміна означає еволюційний розвиток, що відповідає лише кількісному росту технічних  показників (параметрів). Різні нововведення в конструкції збільшують КПД, швидкість надійність, спрощують керування, але кожний з  таких параметрів одержує не якісні, а тільки кількісні зміни, тому що і до цього ті ж самі якості були характерні для цих конструкцій, перехід кількості в якість у такій зміні не має місця.

 Нова якість припускає виникнення принципове нової об'єктивної реальності. Стосовно до техніки в цілому це означає появу штучно створених знарядь праці (технічних засобів), уперше здатних виконувати зовсім нові задачі. Перехід кількості в якість, виникнення техніки нової якості завжди є революційним процесом, являє собою революцію в техніку. Такими революціями були поява залізних знарядь, водяних і вітряних двигунів, автоматичних ліній та ін.

 Нова якість технічні засоби здобувають тоді, коли безупинне збільшення технічних параметрів (кількості) доходить до межі. І тоді виникає необхідність принципово нового рішення технічної задачі. Чи, скажемо інакше. Нова техніка з'явиться тільки тоді, коли практика поставить задачі, що не можуть бути вирішені за допомогою старих технічних засобів. Але елементи нової техніки завжди зароджуються в надрах старої.

 Тут ми підходимо до ще одній характерній ознаці технічного прогресу. Мова йде про впровадження нової техніки, технічних удосконалень. Ефект від нового в техніку досягається тільки тоді, коли воно, виникнувши, одержує підтримку і широке поширення.

 І, нарешті, ще один момент, що характеризує технічний прогрес - його багатосторонність. Розвиток техніки йде далеко не рівномірно. Життя змушує звертати особливу увагу через ті чи інші потреби на одні галузей, і менше - на інші. Технічний прогрес повинний бути дійсно всебічним, охоплюючи всі галузі виробництва. Чим велика погодженість і гармонія будуть досягнуті, тим менше буде вузьких місць і диспропорцій, тим швидше буде протікати технічний прогрес і більший ефект одержить суспільство.

 Таким чином, основні закони діалектики застосовні до техніки. Основні закономірності, наприклад, "перехід від нижчого рівня до вищого", "наступність у розвитку", "нерівномірність у розвитку окремих галузей" так само поширюються на техніку. Але на виділенні тільки загального зупинятися не можна. Завдання полягає в тім, щоб піти далі, вивчити ті закономірності, що властиві не всім суспільним явищам, а самій техніці, її розвитку.

 Іноді говорять, що техніка розвивається за законами природи. На доказ приводиться той факт, що будь-яка машина і знаряддя засновані на законах і явищах природи, які не можна ігнорувати, створюючи техніку. Дійсно, ці закони не можна відкинути. Чим краще ми їх знаємо, тим краще створюємо техніку, повніше використовуємо в ній сили і явища природи. Але сама природа ніколи не створювала і не створює техніку, " ..техніка створюється людьми, суспільством, а раз так, то безглуздо намагатися законами природи пояснити технічний прогрес ", - пише Ю. С. Мелещенко.

 Техніка - суспільне явище, тому, її розвиток підлеглий суспільним законам. Але і це ще не усі. Техніка розвивається не по економічних, політичних чи інших законах, властивим визначеним сторонам громадського життя, а за законами, що виражають її взаємодія з цими сторонами, стійкі зв'язки і відносини з ними. Говорячи про природознавство і техніка, необхідно відзначити, що вони мають свої специфічні закономірності, у яких виражаються відносно постійні відносини і зв'язки їхній з іншими суспільними явищами. Отже, прагнучи знайти закономірності техніки і технічного прогресу, необхідно в першу чергу вивчати їхню взаємодію з іншими сторонами і явищами громадського життя. Це одна група закономірностей.

 З нею пов'язана і від неї залежить група закономірностей, що характеризує безпосередню взаємодію людей і техніки в системах "людина і знаряддя", "людина і машина", "людина й автомат", крім того, сюди відносяться закономірні зв'язки, що маються між людьми і технікою в процесі технічної творчості, а так само закономірності взаємодії людей і технічного середовища.

 Нарешті, ще одна група закономірностей, що залежить від першої й другої, виражає ті стійкі зв'язки і відносини, що внутрішньо належать самій техніці, як особливому суспільному явищу. Розглянемо цю групу закономірностей більш докладно.

 Складні знаряддя, машини, технічні пристрої складаються з окремих елементів, що являють собою не яку - те частина дробового цілого, а утворять це ціле. Машини і пристрої - не хаотичне додавання вузлів і деталей, окремих елементів, вони мають визначену внутрішню організацію, структуру, завдяки якій елементи певним чином зв'язані один з одним. Таким чином, кожен технічний пристрій, будучи складним утворенням, складається з ряду елементів має внутрішню структуру. Під структурою розуміється спосіб зв'язку елементів, їхня система відносин між собою. Причому структура є законом який додає сукупності окремих елементів цілісний характер, організує їх у цілісну систему.

 Тому, є підстави вважати, що існує ряд закономірностей елементів внутрішньої організації, структури технічних пристроїв і технічних систем. Наочним прикладом обліку, свідомого використання таких закономірностей є стандартизація і нормалізація.

 Одним з об'єктивних законів, що знаходять своє відображення в стандартах, є взаємозамінність деталей, вузлів, механізмів, машин.

Суть закону проста: будь-яка деталь, вузол, агрегат, машина завжди можуть бути замінені іншими такими ж виробами незалежно від того, де, ким і коли вони виготовлені. Цей закон є порівняно загальним, він складається на базі цілого ряду приватних законів, що виражають істотні, стійкі і повторювані багаторазово ознаки елементів й структури конкретних видів технічних пристроїв, особливо тих, котрі знаходяться в масовому виробництві. У стандартах такі закони знаходять своє постійне відображення.

 Повторюваність, збереження ознак і властивостей можуть мати різний ступінь спільності, охоплюючи не тільки вузли і деталі строго визначеного технічного пристрою, але і ряду пристроїв. На цій основі будується нормалізація деталей, що має велике прогресивне значення в машинобудуванні, у техніку. Нормалізація враховує закономірності стійкості і повторюваності ознак, але вже стосовно до деталей і вузлів для багатьох технічних пристроїв.

 Структурні закономірності технічних пристроїв виявляються в будь-якій машині, а так само в системі машин. Зараз широко використовуються багатоінструментальні верстати, що складаються з тисяч деталей, що приводять у рух сотні інструментів. Верстати звичайно зв'язані між собою, утворять лінію, що складається іноді з десятків верстатів, сполучення яких аж ніяк не довільно, а підкоряється визначеному закону, що випливає з природи і призначення технологічного процесу.

 У складних системах можливі і неминучі поломки і несправності, вихід з ладу окремих машин, вузлів, деталей, через що припиняється робота всієї системи. Фахівці в області математики підрахували, що імовірність виходу з ладу механізму, машини, лінії пропорційна добутку імовірностей виходу з ладу кожної вхідної в їхній склад деталі. Ясно, що якщо число деталей велике, то імовірність виходу з ладу чи машини системи машин дуже велика. Надмірно громіздкі лінії взагалі можуть не працювати, хоча вхідні в неї окремі машини, вузли і деталі самі по собі досить надійні. Звідси величезна важливість дослідження законів зв'язків і взаємодії, організації складних технічних систем і на цій основі раціональне їхнє конструювання.   

У висновку глави хотілося б відзначити, що ніяка техніка не можлива без участі людини, про техніка без людини не може йти і мови. Тому надзвичайно важливо простежити механізми взаємодії техніки і людини.

3. Взаємодія техніки і суспільства

Багато дослідників в області філософії всерйоз зацікавлені такими проблемами як соціальні наслідки технічного розвитку, етичні проблеми й особливості сучасної технотронної ери, формування системи цінностей в індустріальному і постіндустріальному суспільстві, технічне утворення, виховання, взаємодія суспільства і техніки.

Сьогодні ці проблеми торкають інтереси всього людства. Причому небезпека полягає не тільки в необоротних змінах природного середовища: прямий наслідок цих процесів - зміна самої людини, його свідомості, сприйняття світу, його ціннісних орієнтацій і т.д..

Французький соціолог Ж. Эллюль у роботі “Друга революція" так уявляє собі вплив техніки на життя людини: "Ми живемо в технічному і раціоналістичному світі. Природа вже не є наше тваринне оточення. По суті справи, середовище, що помалу створюється навколо нас, є насамперед Всесвіт Машини. Техніка сама стає середовищем у буквальному значенні цього слова. Техніка оточує нас як суцільний кокон без просвітів, що робить природу зовсім марної, покірний, вторинної, малозначної. Що має значення - так це техніка. Природа виявилася демонтованої науками і технікою, техніка склала цілісне середовище, усередині якої людина думає, живе, почуває, здобуває досвід. Усі глибокі враження одержувані їм приходять від техніки." Визначаючи техніку як сукупність методів, раціонально оброблених і ефективних у будь-якій області людської діяльності, Эллюль зв'язує техніку з загальною раціоналізацією світу і висуває вимоги контролю над технічним розвитком. Техніка здатна перетворювати засоби в мету, стандартизувати людське поводження, і, як наслідок, робить людину об'єктом "калькуляцій і маніпуляцій".

Таким чином, технічний прогрес з погляду філософів техніки, робить згубний вплив не тільки на навколишнє середовище, але і на те, як людина сприймає цей світ. Техніка, перетворюючись в самостійне цілісне середовище, переутворює наше сприйняття світу, вторгається навіть в область мистецтва. "Мистецтво, - пише Эллюль, по-справжньому укорінено в цьому середовищі, що, зі своєї сторони цілком реальне і вимогливе. І переходу, що вчинився, від старого, традиційного середовища до цього технічного середовища досить для пояснення всіх особливостей сучасного мистецтва. Уся творчість зосереджується в області техніки і мільйони технічних засобів виступають свідченням цього технічного розмаху, набагато більш разючого, чим усе те, що зміг зробити художник. Художник уже не може залишатися творцем перед реальністю цього колосального продукування речей, матеріалів, товарів, потреб, символів, що викидаються щорічно технічним виробництвом. Теперішнє мистецтво - відображення технічної реальності."

Протилежну точку зору займає Х. Ортега-и-Гассет у своїй роботі "Міркування про техніка". Жити - значить робити, діяти, і, лише остільки, оскільки останні дії нездійсненні без теорії, споглядання, тільки в силу цих причин і тільки внаслідок останніх життя так само є думка, теорія, наука. Тому, людина  вирішує цілком протилежну твариною задачу, саме тому що людська задача має надприродні характеристики, він не може, подібно тварині, направити свою енергію на задоволення елементарних потреб. Людина повинна зберігати зусилля, щоб присвятити їхній надлишок здійсненню неймовірного підприємства - реалізації свого буття у світі. Тому сама людина починається з розвитку техніки. ... і зміст, і причина техніки лежать за її межами, а саме у використанні людиною його надлишкових, вивільнених завдяки техніці, сил

Страницы: 1, 2, 3, 4