Аналіз грошового ринку України
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ
ТА РІВНОВАГИ ГРОШОВОГО РИНКУ
1.1 Сутність та особливості
функціонування грошового ринку
1.2 Попит та пропозиція на гроші
1.3 Графічна модель грошового ринку. Рівновага на
грошовому ринку
РОЗДІЛ 2 СТАНОВЛЕННЯ ГРОШОВОГО
РИНКУ В УКРАЇНІ
РОЗДІЛ 3 ПРОБЛЕМИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ТА
ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ГРОШОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Економічна наука
з самого початку свого виникнення досліджувала природу грошей. Мабуть, немає
жодного її напрямку, школи, які б не приділяли цьому питанню значної уваги. І
це не випадково. З давніх часів люди знали, що придбати чужі товари можна в
обмін на свої, чи сплатити за них гроші. За гроші можна купити будь-які товари
і в будь-якій кількості. Здавалося б, що за тривалий час свого розвитку
економічна наука повинна була б створити єдину теорію грошей, однозначно
визначити їх суть та функції.
Актуальність теми
дослідження. Як відомо, ринок у найпростішому розумінні - це система
економічних відносин з приводу купівлі-продажу товарів. Він представляє
сукупність товарного і грошового обороту.
У функціональному
розумінні сласний ринок - поняття більш глибоке, комплексне і представляє
систему ринків, серед яких найважливіша роль належить грошовому фінансовому)
ринку.
Грошовій ринок -
це сукупність усіх грошових ресурсів країни, що постійно перемішуються
(розподіляються та перерозподіляються) під впливом попиту і пропозиції з боку
різних суб'єктів економіки.
Грошовій ринок
складається з багатьох потоків, за якими грошові кошти переміщуються від
власників заощаджень до позичальників та інвесторів.
Інтернаціоналізація
суспільно-економічного життя, перехід до відкритої економіки сприяють
приєднанню України до світового господарства, її входженню в світовий
економічний простір. Поряд з інтернаціоналізацією відбувається збільшення
міжнародних потоків товарів, послуг, капітанів і особливо грошей.
Фінансовій ринок
- це ринок, якій опосередковує розподіл грошових коштів серед учасників
економічних відносин. За його допомогою мобілізуються віть ні фінансові ресурси
і спрямовуються до тих, хто може більш ефективно використати дані кошти. Це
сприяє не тільки підвищенню продуктивності та ефективності економіки в цілому,
а й поліпшенню економічного добробуту кожного члена суспільства. На фінансовому
ринку відбувається пошук засобів для розвитку сфер виробництва та послуг.
Головна роль фінансового ринку у сучасній економічній системі полягає в
акумуляції заощаджень економічних агентів і використання цих коштів для
створення нового капіталу.
Процеси
реформування власності супроводжуються структурною перебудовою економіки і
обумовлюють створення фондового ринку, як складової фінансових відносин, який
забезпечує вільній обіг коштів у вигляді цінних паперів. Фондовій ринок сприяє
обігу та раціональному розміщенню фінансових коштів, дає можливість самостійно
оцінювати ефективність управління підприємством та створює умови для
конкуренції. Фондовій ринок дає необмежені можливості для формування фінансових
ресурсів і його роль набуває все більшого значення. В силу цього дослідження
проблем формування і функціонування фондового ринку є актуальним і важливим.
Об'єктом
дослідження курсової роботи є теоретичні засади грошового ринку.
Предмет
дослідження - аналіз грошового ринку України.
Метою курсової
роботи є дослідження та аналіз грошового ринку.
Мета роботи
зумовлює виконання таких завдань:
- дослідити
поняття та особливості функціонування грошового ринку;
- здійснити
аналіз грошового ринку України в ракурсі обертання його основних інструментів;
- визначити
недоліки в діяльності грошового ринку України та запропонувати можливі шляхи їх
усунення.
Тема дослідження
має не лише теоретичне, суто пізнавальне, але і практичне значення.
1.1
Сутність
та особливості функціонування грошового ринку
Грошовим ринком
звичайно називають особливий сектор ринку, на якому здійснюється купівля та
продаж грошей як специфічного товару, формуються попит, пропозиція та ціна на
цей товар.
Специфіка грошей
як абсолютно ліквідного товару зумовлює істотну специфіку їх переміщення між
суб'єктами грошового ринку, а також усіх інструментів та самого механізму
функціонування цього ринку. Традиційні поняття "продаж" і
"купівля", що склалися на товарних ринках, неприйнятні для грошового
ринку. Самі гроші виступають тут зовсім в іншому статусі порівняно з товарними
ринками. Іншого змісту набувають і такі ринкові явища, як ціна, попит,
пропозиція. Передача грошей від одного суб'єкта грошового ринку до іншого
набуває сенсу лише тоді, коли у одного з них вони є вільними і немає потреби їх
витрачати на купівлю матеріальних благ, а в іншого їх немає взагалі і немає
матеріальних благ, від продажу яких потрібні гроші можна було б одержати.
Здійснюється така передача або у формі прямої позички під зобов'язання
повернути кошти у встановлений строк, або у формі купівлі особливих фінансових
інструментів (облігацій, акцій, векселів, депозитних сертифікатів тощо). Таку
передачу грошей лише умовно можна назвати купівлею чи продажем.
Ця умовність
виявляється передусім у тому, що власник грошей (продавець) при передачі їх
своєму контрагентові не втрачає права власності на відповідну суму грошей (а
тільки право розпоряджатися ними) і може повернути їх у своє розпорядження на
заздалегідь визначених умовах. Більше того, у момент передачі грошей
контрагенту продавець не одержує їх реального еквівалента, тобто продаж грошей
не є еквівалентною операцією, як на товарних ринках. Відповідно покупець грошей
не одержує на них права власності, а тільки право розпорядження ними як
ліквідністю, і то тимчасово, на певний період. Тому покупець грошей не відчужує
на користь продавця еквівалентну суму вартості в товарній формі.
Принципово
змінюються статус грошей і цілі їх купівлі-продажу на грошовому ринку. З
допоміжного засобу обігу товарів на товарних ринках гроші перетворюються тут у
визначальний об'єкт ринкових відносин, у їх самоціль. На грошовому ринку
власник грошей хоче передати їх у чуже розпорядження прямо, а не в обмін на
реальне благо, а покупець хоче одержати їх у своє розпорядження на таких же
засадах. Тому на цьому ринку вартість переміщується між його суб'єктами лише в
грошовій формі, в односторонньому порядку з поверненням до власника. А метою
такого переміщення грошей стає одержання додаткового доходу, а не
купівля-продаж товарної вартості. Продавець грошей прагне одержати додатковий
дохід, що називається процентом (процентним доходом), як плату за тимчасову
відмову від користування цими грошима і передачу цього права іншій особі.
Покупець грошей має намір одержати додатковий дохід від розширення виробничої
чи комерційної діяльності, використавши отриману у своє розпорядження додаткову
суму грошей.
Завдяки вказаним
особливостям грошового ринку продаж грошей тут виступає у формі передачі цих
грошей їх власниками своїм контрагентам у тимчасове користування в обмін на
такі інструменти, які надають їм можливість зберегти право власності на ці
гроші - відновити право розпорядження ними та одержати процентний дохід.
Відповідно купівля грошей є формою одержання суб'єктами ринку у своє
розпорядження певної суми грошей в обмін на вказані інструменти.
Інструменти
грошового ринку, обслуговуючи переміщення грошей між його суб'єктами, самі
набувають певної вартості і можуть ставати об'єктом купівлі-продажу у формі
цінних паперів. У зв'язку з цим можна говорити про специфічний ринок цінних
паперів, який є однією з форм існування грошового ринку. Потенційно в цінний
папір може перетворитися будь-який інструмент грошового ринку. Проте економічно
доцільною подібна трансформація може бути тільки для інструментів середньої та
довгострокової дій. Якраз їх власники, що продали свої гроші на тривалий строк,
частіше змушені продавати їх на ринку, не дочекавшись закінчення терміну дії,
щоб повернути гроші у свій оборот, ніж власники інструментів короткої дії. Це
стосується, зокрема, акцій, державних і корпоративних облігацій, казначейських
векселів, деривативів, довгострокових депозитних сертифікатів, іпотечних
зобов'язань тощо.
Усі види
інструментів грошового ринку можна виділити у такі три групи: позичкові угоди,
включаючи й депозитні, на підставі яких здійснюються відносини банків з їх
клієнтами щодо формування і розміщення кредитних ресурсів; цінні папери, з
допомогою яких реалізуються переважно прямі відносини між продавцями і
покупцями грошей; валютні цінності, які використовуються у взаємовідносинах між
власниками двох різних валют.
Умовний характер
має і ціна на грошовому ринку. Ціна грошей має форму процента (процентного
доходу) на позичені чи залучені кошти, що істотно відрізняє її від звичайної
ціни на товарних ринках. Розмір процента визначається не величиною вартості,
яку містять у собі куплені (позичені чи залучені) гроші, а їх споживною
вартістю - здатністю приносити покупцю додатковий дохід чи блага, необхідні для
задоволення особистих чи виробничих потреб. Чим більшою буде ця здатність і чим
довше покупець користуватиметься одержаними грошима, тим більшою буде сума його
процентних платежів.
Незважаючи на
істотні відмінності основних елементів грошового і товарного ринків, механізми
їх взаємодії, зокрема попиту, пропозиції і ціни, на кожному з цих ринків
однакові. На грошовому ринку, як і на товарному, діють сили попиту і
пропозиції, а механізм їх урівноваження забезпечує стабільність процента як
ціни грошей. Це й дало підстави назвати грошовим ринком ту специфічну сферу
грошових відносин, де здійснюється перелив грошових коштів на без
еквівалентній, але зворотній основі.
Для розуміння
сутності грошового ринку важливе значення має визначення його суб'єктів.
Суб'єктами цього ринку є юридичні та фізичні особи, які здійснюють операції
купівлі-продажу грошей. Усі ці операції можна розділити на три групи: з продажу
грошей, з купівлі грошей і посередницькі. В операціях з продажу грошей беруть
участь сімейні господарства, фірми і структури державного управління, в
операціях з купівлі грошей - ті самі економічні суб'єкти: фірми, сімейні
господарства, структури державного управління. У посередницьких операціях
ключовими суб'єктами є так звані фінансові посередники - банки, інвестиційні та
фінансові компанії, страхові компанії, пенсійні фонди, кредитні товариства тощо.
Усі вони спочатку акумулюють у себе грошові кошти, купуючи їх у продавців, а
потім від свого імені розміщують їх, пропонуючи покупцям. Особливе місце серед
суб'єктів грошового ринку займають центральні банки. Будучи банками банків,
вони можуть обслуговувати міжбанківські відносини на грошовому ринку, наприклад
здійснювати операції рефінансування, регулювати міжбанківські операції, валютні
операції тощо.
Підсумовуючи
розгляд сутності грошового ринку, слід зауважити, що це питання є дискусійним і
недостатньо висвітленим у літературі. У радянській літературі грошовий ринок
ототожнювали або з ринком позичкових капіталів, або з ринком короткострокових
фінансових активів. У західній літературі грошовий ринок нерідко ототожнюють з
фінансовим ринком. З таким підходом можна погодитися, якщо сам фінансовий ринок
трактувати широко - як особливий сектор ринку, на якому формуються і
балансуються попит і пропозиція на всі види фінансових активів, а значить, і на
гроші. Саме такої точки зору дотримується англійський економіст Л. Харріс, який
ставить знак рівності між грошовим і фінансовим ринками і з цих позицій
аналізує класичну та кейнсіанську моделі грошового ринку. Цей підхід поступово
утверджується й у вітчизняній літературі. Так, А. Гальчинський розглядає грошовий
ринок як самостійний механізм, за допомогою якого урівноважуються попит і
пропозиція на гроші. Як і Л. Харріс, А. Гальчинський основну увагу приділяє
механізму формування попиту і пропозиції на гроші.
У
фундаментальному американському підручнику Ф. С. Мишкіна "Економіка
грошей, банківської справи і фінансових ринків" поняття грошового ринку
взагалі не згадується. Автор оперує лише поняттям фінансового ринку,
ототожнюючи його з ринком цінних паперів. Подібний підхід властивий і для
українського підручника "Інвестиції", автор якого - М. Мертенс -
ототожнює фінансовий ринок з ринком цінних паперів. При такому підході грошовий
ринок як самостійний об'єкт аналізу зникає з поля зору дослідників, що істотно
обмежує можливості пізнання закономірностей функціонування монетарної сфери.
Попит на гроші -
одне з ключових і найскладніших явищ ринку грошей. Його вивчення виявилося
центральною проблемою сучасної теорії грошей, а успіхи в його пізнанні
визначали розвиток цієї теорії в XX ст., відкривали можливості ефективного
регулювання ринку грошей через механізми та інструменти грошово-кредитної
політики. В Україні, де тільки формується цей ринок освоюються механізм та
інструменти грошово-кредитної політики, вивчення попиту на гроші набуває
особливого теоретичного та практичного значення.
Поняття попиту на
гроші. На відміну від звичайного попиту на товарних ринках, який формується як
потік куплених товарів за певний період, попит на гроші виступає як запас
грошей, який прагнуть мати у своєму розпорядженні економічні суб'єкти на певний
момент. Якщо такий запас грошей розглядати як елемент багатства, котрим
володіють економічні суб'єкти, то попит на гроші можна трактувати як їхнє
бажання мати певну частину свого портфеля активів (багатства) в ліквідній
формі. Якщо власники портфелів активів віддають перевагу ліквідній формі, то це
означатиме зростання попиту на гроші, і навпаки. Такий (портфельний) підхід до
вивчення попиту на гроші був застосований Дж. М. Кейнсом, котрий назвав своє
трактування попиту на гроші теорією переваги ліквідності.
Трактування
попиту на гроші як явища залишку зумовлює істотну відмінність його від попиту
на дохід, що є явищем потоку. Хоч ці два явища тісно переплітаються, проте вони
не збігаються ні за обсягами, ні за напрямами і динамікою руху. Наприклад,
економічний суб'єкт хоче мати в цьому місяці дохід 10 тис. грн., а запас грошей
на кінець місяця - 4,0 тис. грн. Якщо на початку місяця у нього не було запасу
грошей, то це означатиме, що його попит на гроші зріс на 4,0 тис. грн. Для його
задоволення з доходу 10,0 тис. грн. він повинен витратити на поточні потреби
6,0 тис. грн., а 4,0 тис. грн. відкласти в запас. Проте він може задовольнити
свій попит на гроші й іншим шляхом, наприклад, продавши частину наявних у його
портфелі активів, що не належать до запасу грошей, зокрема акції, автомобіль чи
квартиру, а виручку помістити в запас. Це значить, що попит на гроші не тільки
по суті відрізняється від попиту на дохід, а й має відносно самостійні джерела
задоволення.
Попит на гроші і
швидкість обігу грошей. Попит на гроші тісно пов'язаний зі швидкістю обігу
грошей обернено пропорційною залежністю: у міру зростання попиту на гроші кожна
грошова одиниця, що є в обороті, довше перебуватиме у розпорядженні окремого
економічного суб'єкта, повільнішим буде її обіг, і навпаки. З цієї залежності
випливають висновки, що мають важливе практичне значення:
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5
|
Знание — сила. Библиотека научных работ.
Аналіз грошового ринку України
Наверх