- сума прибутку від реалізації товарної продукції за бізнес-планом;

 - сума виручки від реалізації товарної продукції, передбачена бізнес-планом.

∆, (2.2.)

де ∆ - зміна суми прибутку від реалізації за рахунок економії (перевитрачання) операційних витрат на реалізовану продукцію;

 - фактичні операційні витрати на реалізовану продукцію.

∆, (2.3.)

де ∆ - зміна суми прибутку від структурованих зрушень у випуску і реалізації продукції;

 - планові операційні витрати на плановий обсяг реалізації продукції;

 - планова рентабельність продажів.

∆,  (2.4.)

де ∆ - зміна суми прибутку від зміни середньозважених цін на реалізовану товарну продукцію, передбачених бізнес-планом;

- фактична виручка від реалізації товарної продукції у фактичних цінах.

Беручи до уваги, що на підприємстві ВАТ «Металовиріб»річні показники= 31 873 тис. грн., і =23 280 тис. грн., а також використовуючи інші планові й звітні показники роботи підприємства (див. табл..), визначимо, виходячи з вищенаведених алгоритмів, фактори, які вплинули на результат від реалізації товарної продукції у звітному році (перевиконання бізнес-плану становило 3366 тис. грн).

1. ∆396 тис. грн.;

2. ∆= 23280 - 26233 = -2953 тис. грн.;

3. ∆ = (23903 - 23280) - (29900 - 31873)2210 тис. грн.;

4. ∆ = 35586 - 31873 = 3713 тис. грн..

Баланс факторів: 396 - 2953 + 2210 - 3713 = 3366 тис. грн..

Таким чином, сума чистого прибутку збільшилась в основному за рахунок зростання відпускних цін (на 3713 тис. грн) та асортиментних зрушень у складі реалізованої продукції (на 2210 тис. грн.). Зростання операційних витрат на виробництво та збут реалізованої продукції призвели до втрати частини чистого прибутку в сумі 2953 тис. грн..

Вплив інших факторів:

¾      зміна прибутку від іншої операційної діяльності - (-75 тис. грн..);

¾      зміна прибутку від фінансових операцій - (-102 тис. грн..);

¾      зміна прибутку від іншої діяльності - (+139 тис. грн..);

¾      зміна прибутку після оподаткування - (- 953 тис. грн..).

Загальний баланс факторів: 3366 - 75 - 102 + 139 - 953 = + 2375 тис. грн..

Під впливом цих факторів сума чистого прибутку зросла за рахунок збільшення прибутку від іншої діяльності (на 139 тис. грн..). Зменшення інших операційних доходів, зростання фінансових витрат та стягнення податку на прибуток призвели до втрати частини чистого прибутку в сумі 1130 тис. грн..(953 + 75 + 102).

Тому, шукаючи шляхи збільшення чистого прибутку, даному підприємству необхідно в першу чергу звернути увагу на фактори, які негативно впливають на формування його величини.

2.3 Аналіз використання чистого прибутку

Чистий прибуток розподіляються згідно зі статутом підприємства. За рахунок чистого прибутку виплачуються дивіденди акціонерам підприємства, створюються фонди накопичення, споживання, резервний фонд і на інші цілі.

Завданням аналізу використання чистого прибутку є:

¾      оцінка виконання плану по використанню чистого прибутку, для чого фактичні данні про використання чистого прибутку за всіма напрямками порівнюються з данними плану;

¾      встановлення причин відхилень від плану по кожному напрямку використання чистого прибутку.

У таблиці 2.3. за даними річного звіту ВАТ «Металовиріб» наведено показники, що характеризують стан використання чистого прибутку.

Табл.2.3.

Данні про використання чистого прибутку, тис. грн..

Приведені данні свідчать про те, що на підприємстві в фонд накопичення (на виробничо-технічний розвиток) спрямовано 2734,8 тис. грн., що становить 40 % чистого прибутку при плановому обсязі фінансування 1561,7тис. грн. (35 % до чистого прибутку). Це свідчить про збільшення витрат за цим напрямком на 1173,1 тис. грн.. на виплату дивідендів спрямовано 1367,4 тис. грн. (20 %) при запланованих 892,4 тис. грн. (20 %). Відсоткові відрахування у фонд споживання (на матеріальне заохочення і соціальний розвиток) і резервний фонд не змінились (25 % і 10 % відповідно), але абсолютні відрахування за цими статтями збільшились на 593,75 тис. грн. у фонд споживання і на 237,5 тис. грн. в резервний фонд. Скорочення витрат (як за абсолютною сумою проти плану, так і відносно загальної суми чистого прибутку) має місце за відрахуваннями на інші цілі, а саме 341,85 тис. грн. проти планових 446,2 тис. грн. за рахунок зниження відсоткової частки на 5 %. Це свідчить про те, що підприємство скоротило обсяг коштів на приріст власних коштів, що негативно вплине на його ліквідність і поточну платоспроможність.

Аналіз формування фондів повинен показати, наскільки і за рахунок яких факторів змінився їх розмір.

Основними факторами, які визначають розмір відрахувань в фонди підприємства, можуть бути зміни суми чистого прибутку (ЧП) і коефіцієнта відрахування чистого прибутку у відповідні фонди (). Сума відрахувань чистого прибутку у фонди підприємства дорівнює їх добутку:

. (2.5.)

Потім можна розрахувати вплив факторів зміни чистого прибутку та зміни коефіцієнта відрахувань, на розмір відрахувань у фонди підприємства.(додаток В).

Для визначення відхилення від плану за рахунок:

1. зміни чистого прибутку потрібно

Δ∆. (2.6.)

Фонд накопичення: ΔФі = +2375 × 0,35 = +831,25(тис. грн.);

Фонд споживання: ΔФі = +2375 × 0,25 = +593,75(тис. грн.);

Резервний фонд: ΔФі = +2375 × 0,1 = + 237,5(тис. грн..);

Виплата дивідендів: ∆Фі = +2375 × 0,2 = +475(тис. грн..);

Відрахування на інші цілі: ∆Фі = +2375 × 0,1 = +237,5(тис. грн..).

2. зміни коефіцієнта відрахувань потрібно

∆∆. (2.7.)

Фонд накопичення: 6837 × 0,05 = +341,85(тис. грн..);

Фонд споживання: фактичний коефіцієнт не змінився.

Резервний фонд: фактичний коефіцієнт не змінився.

Виплата дивідендів: фактичний коефіцієнт не змінився.

Відрахування на інші цілі: 6837 × (-0,05) = - 341,85(тис. грн..).

Отже, відрахування в фонд накопичення збільшилися на 831,25 тис. грн.. за рахунок збільшення чистого прибутку і на 341,85 тис. грн.. за рахунок зростання коефіцієнта відрахувань. Відрахування в фонд споживання збільшилися на 593,75 тис. грн.. за рахунок збільшення чистого прибутку. Резервний фонд збільшився на 237,5 тис. грн.. за рахунок збільшення чистого прибутку. Фонд виплати дивідендів зріс на 475 тис. грн. за рахунок збільшення чистого прибутку. Відрахування на інші цілі зменшилися на 104,35 тис. грн. за рахунок зменшення коефіцієнта відрахувань на 341,85 тис. грн.

Розділ 3. Шляхи вдосконалення аналізу використання чистого прибутку підприємства на сучасному етапі розвитку соціально-економічної системи України

3.1 Формування концептуальних засад щодо управління чистим прибутком підприємства

Чистий прибуток є найважливішим внутрішнім джерелом формування фінансових ресурсів підприємства та економічного розвитку держави загалом, основним критерієм ефективності господарської діяльності та доцільності прийняття управлінських рішень. Економічна сутність чистого прибутку та його роль у системі показників оцінки соціально-економічної ефективності розглядалися в працях багатьох вітчизняних і зарубіжних вчених, таких, як М.В. Афанасьєв, І.А. Бланк, С.В. Мочерний, К. Маркс, А. Маршал, Дж.Р. Хікс та ін.

Провідна роль, яку відіграє чистий прибуток у процесі розвитку підприємства, необхідність реалізації стимулюючої функції прибутку та забезпечення економічних інтересів учасників підприємства прямо відбуваються у виникненні специфічної сфери прийняття управлінських рішень, що стосуються формування чистого прибутку та забезпечення довгострокової прибутковості підприємства.

Підсистема управління чистим прибутком є важливою складовою загальної системи управління підприємством. Забезпечення довгострокової прибутковості, генерація певного обсягу чистого прибутку у значному часовому інтервалі є важливою умовою досягнення більшості стратегічних цілей.

Підтвердженням неабиякого значення забезпечення довгострокової прибутковості для збереження стабільності розвитку підприємства є модель «дерева цілей», у якій загальна мета заключається саме в тривалій генерації максимального обсягу прибутку.

Декомпозиція загальної мети забезпечення довгострокової прибутковості підприємства, подана на рисунку, здійснювалася на основі визначення факторів формування чистого прибутку, виходячи з чого першим рівнем деталізації бажаного обсягу прибутку є з’ясування оптимального співвідношення потоку доходів та витрат ресурсів. Другий рівень декомпозиції складають фактори, що обумовлюють досягнення таких обсягів доходів та витрат, які б задовольнили встановленому вище співвідношенню (рис. 3.1.).

Також для забезпечення довгострокової прибутковості підприємства потрібно додержуватись таких вимог:

¾    активність (активний цілеспрямований вплив на зовнішнє оточення з метою формування сприятливих умов досягнення встановлених цілей);

¾      підприємницькі інноваційно-інвестиційні проекти;

¾      ієрархічний характер розподілу чистого прибутку(використання чистого прибутку в першу чергу має здійснюватися на цілі, досягнення яких сприятиме збільшенню створеної на підприємстві додаткової вартості);

¾      прогресивність виробничо-технологічної основи підприємства (забезпечення високого рівня розвитку виробничо-технологічної бази підприємства та високої інтенсивності споживання виробничих ресурсів).

На ВАТ «Металовиріб» необхідно також використовувати зазначені вище заходи для забезпечення довгострокової прибутковості господарської діяльності.

Рис. 3.1. Декомпозиція загальної цілі забезпечення довгострокової прибутковості підприємства

3.2 Шляхи вдосконалення використання чистого прибутку підприємства

Поглиблення процесів реформування економіки у напрямку створення повнокровних ринкових відносин супроводжується розширенням участі суб’єктів підприємницької діяльності на ринку цінних паперів. Він являє собою специфічну сферу товарно-грошових відносин, де об’єктом угоди виступають цінні папери - акції, облігації, векселі та ін. Суб’єктами цих відносин виступають емітенти й інвестори: перші здійснюють випуск цінних паперів і їх реалізацію з метою залучення фінансових ресурсів (ним можуть виступати підприємства або держава), другі - вкладають свої фінансові ресурси з метою одержання прибутку шляхом одержання дивідендів, відсотків,а також через перепродаж цінних паперів на ринку.

Підприємства можуть вкладати (інвестувати) частину свого прибутку, що залишається у їх розпорядженні після сплати всіх податків і обов’язкових платежів, на придбання акцій акціонерних товариств, облігацій (таких, які емітують інші юридичні особи, або державних). Альтернативними формами інвестування вільного прибуткує є вкладання коштів у спільні підприємства (з участю іноземного капіталу або без нього), розміщення їх на банківських депозитах, що також приносить дохід.

Прибуткового інвестування вільних фінансових ресурсів можна досягнути тоді, коли фінансова служба підприємства здатна передбачати динаміку економічних процесів і в той же час висококваліфіковано володіє технікою здійснення операцій на фінансовому ринку. Приймаючи інвестиційне рішення про розміщення чистого прибутку через ринок цінних паперів, підприємство повинно оцінити всі можливі варіанти інвестування, маючи на увазі перш за все одержання якнайбільшого поточного доходу, а також забезпечення по можливості найбільш надійного захисту нагромаджень від знецінення. Треба мати на увазі, що спектр ризиків інвестування у цінні папери дуже широкий, він включає в себе як повну або часткову втрату вкладених коштів, так і несплату повністю або частково очікуваного доходу, знецінення вкладених у цінні папери коштів при збереженні їх номінальної величини.

Ось чому, приймаючи рішення про купівлю акцій якоїсь компанії, підприємство має спочатку добре вивчити стан справ цього емітента на базі даних, що є на фондових біржах, у відкритій пресі, інформації, яку дають представники акціонерного товариства в публічних виступах, рекламних оголошеннях та ін. при цьому одним із головних критеріїв прийняття позитивного рішення про інвестування мають бути показники фінансового стану акціонерного товариства..

Дуже важливо правильно оцінити потенціал цінних паперів, в які вкладаються кошти підприємства. З цією метою треба одержати дані і зробити розрахунки суми дивідендів, які приносить одна акція даної компанії, співвідношення між ринковою ціною акції, та її дохідністю, все це порівняти з акціями інших компаній. При прийнятті інвестиційних рішень підприємства можуть звертатися за допомогою до організацій і приватних осіб - брокерів, які на професійному рівні виконують роботу, пов’язану з аналізом ринку цінних паперів, стану конкретних емітентів, прогнозують ціни на акції та облігації.

Чистий прибуток також є одним із основних внутрішніх джерел фінансування підприємства.

Для підприємств, які не мають можливості залучити кошти із зовнішніх фінансових джерел (через низьку кредитоспроможність чи інвестиційну привабливість, недостатнє кредитне забезпечення), внутрішнє фінансування є єдиним способом забезпечення фінансовими ресурсами. Однак це потребує більш ефективнішого управління усіма ресурсами підприємства. Фінансування за рахунок чистого прибутку має назву самофінансування.

Рішення власників підприємства про обсяги самофінансування операційної і інвестиційної діяльності є одночасно і рішенням про розмір дивідендів, які підлягають виплаті: збільшення обсягів самофінансування зменшує дивіденді, і навпаки. Але ж слід враховувати, що відмова від дивідендів сьогодні може обернутися збільшенням їх маси у майбутньому.

Cамофінансування - це збільшення власного капіталу підприємства в результаті тезаврації прибутку.

Тезаврація прибутку - це спрямування його на формування власного капіталу підприємства з метою фінансування інвестиційної та операційної діяльності.

Величина тезаврації відповідає обсягу чистого прибутку, який залишився в розпорядженні підприємства після сплати всіх податків, нарахування дивідендів і покриття збитків минулих років:

Тезаврований прибуток = Чистий прибуток- Дивіденди - Збитки.

Інформація про тезаврацію прибутку наводиться в офіційній звітності.

Тезаврований прибуток відображається в балансі:

¾      у пасиві - за статтями нерозподілений прибуток, резервний капітал, статутний капітал. При тезаврації прибутку, як правило, підвищується курс корпоративних прав підприємства;

¾      в активі - за статтями, де відображається результати фінансування будь-яких майнових об'єктів: оборотних і необоротних; короткострокових і довгострокових.

Фінансування підприємства за рахунок тезаврації прибутку має як переваги, так і недоліки.

Переваги:

-    залучені кошти не потрібно повертати, сплачувати винагороду за користування ними;

-              відсутні затрат при мобілізації коштів;

-              не потрібно надавати кредитне забезпечення;

-              підвищується фінансова незалежність та кредитоспроможність підприємства.

Недоліки:

-    тому що реінвестується чистий прибуток, попередньо він підлягає оподаткуванню, що збільшує вартість цього джерела фінансування;

-              обмежені можливості контролю за внутрішнім фінансуванням знижують вимоги до ефективного використання коштів;

-              помилковість інвестицій у підприємство порівняно з іншими зовнішніми проектами (рентабельність реінвестицій може бути нижча за середньоринкову процентну ставку, можливе зниження ефективності ринку капіталів у цілому).

Таким чином, рішення на користь реінвестицій власниками прийматиметься з урахуванням податкового фактору на розподіл та використання прибутку і коли рентабельність вкладень в дане підприємство буде вищою, ніж прибутковість можливих зовнішніх альтернатив.

Запропоновані вище шляхи вдосконалення використання чистого прибутку можна застосувати і на підприємстві ВАТ «Металовиріб».  Кошти, які були відраховані на інші цілі (341,85 тис. грн), можна було б використати на придбання акцій акціонерних товариств, облігацій або вкласти ці кошти у спільні підприємства (з участю іноземного капіталу або без нього) чи розмістити їх на банківських депозитах, що також приносить дохід. Також можна цю частину чистого прибутку використати на самофінансування якщо рентабельність вкладень в дане підприємство буде вищою, ніж прибутковість можливих зовнішніх альтернатив.

Висновки

Основним об’єктом фінансово-економічного аналізу серед тих, які визначають результативність фінансово-господарської діяльності підприємств, є прибуток. Він є реальним показником того, наскільки ефективно працює підприємство, визначає реальні, дійсні можливості підприємства фінансувати науково-технічний та соціальний розвиток, більше того, тільки прибуток є джерелом спроможності підприємства сплатити до бюджету податок на прибуток.

Отриманий підприємством прибуток є об’єктом розподілу. У розподілі прибутку можна виділити 2 етапи. Перший етап - це розподіл балансового прибутку. Другий етап - це розподіл і використання прибутку, що залишився в розпорядженні підприємства після здійснення платежів в бюджет. На цьому етапі можуть створюватися за рахунок прибутку цільові фонди. У процесі розподілу чистого прибутку формуються грошові фонди цільового призначення: фонд коштів, які спрямовуються на розвиток і вдосконалення виробництва; фонд коштів, які спрямовуються на соціальні потреби; фонд коштів для матеріального заохочення; резервний фонд; фонд коштів, які спрямовуються на виплату дивідендів; відрахування на інші цілі.

Аналіз формування і розподіл чистого прибутку був проведений на прикладі ВАТ «Металовиріб» за даними «Звіту про фінансові результати» за 2004 рік.

Прибуток товариства формується з надходжень від реалізації основної товарної продукції, операційної діяльності та від фінансових операцій. Чистий прибуток підприємства залишається в повному розпорядженні товариства.

За даними аналізу сума фактичного чистого прибутку більша за заплановану, а його використання було проведено за всіма передбаченими напрямками.

Основна сума чистого прибутку підприємства формується за рахунок прибутку від реалізації товарної продукції.

На суму прибутку від реалізації товарної продукції безпосередньо впливають такі фактори:

¾      обсяг реалізації (продажу) товарної продукції;

¾      операційні витрати на виробництво та збут реалізованої продукції;

¾      структура реалізованих товарів;

¾      ціни реалізації.

Чистий прибуток розподіляються згідно зі статутом підприємства. За рахунок чистого прибутку виплачуються дивіденди акціонерам підприємства, створюються фонди накопичення, споживання, резервний фонд і на інші цілі.

Завданням аналізу використання чистого прибутку є:

¾      оцінка виконання плану по використанню чистого прибутку, для чого фактичні данні про використання чистого прибутку за всіма напрямками порівнюються з данними плану;

¾      встановлення причин відхилень від плану по кожному напрямку використання чистого прибутку.

ВАТ «Металовиріб» може використовувати зазначені в курсовій роботі шляхи вдосконалення використання чистого прибутку, а саме може вкладати (інвестувати) частину свого прибутку, що залишається у їх розпорядженні після сплати всіх податків і обов’язкових платежів, на придбання акцій акціонерних товариств, облігацій (таких, які емітують інші юридичні особи, або державних). Альтернативними формами інвестування вільного прибуткує є вкладання коштів у спільні підприємства (з участю іноземного капіталу або без нього), розміщення їх на банківських депозитах, що також приносить дохід.

Список використаних джерел

1.   Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 р. № 254к/ 96-ВР.

2.      Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» зі змінами від 1.07.2004.

3.      Абрютина М.С., Грачев А.В. Аналіз фінансово-экономической деятельности предприятий. - М.: Дело и сервис, 2002, с. 56-76.

4.      Баканов Н.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа. - М.: Финансы и статистика, 2001, с.176-190.

5.      Бандурка А.М. Финансово-экономический анализ. - Х.:Глобус, 2000, с. 98-123.

6.      Блажан О.В. Особливості формування фінансових ресурсів акціонерних підприємств // Фінанси України. - 2004, №6.- с. 54-60.

7.      Бойко В.В. Економіка підприємств України. - Дніпропетровськ: Пороги, 2001. - 312 с.

8.      Возняк П.І. методичні особливості оцінки ефективності фінансування інноваційних проектів прибутком від основної діяльності // Актуальні проблеми економіки. - 2005, №4. - с. 45 - 47.

9.      Гутцайт Е.М. Аудит: концепция. - М.: Знания, 2000. - с. 45-78.

10.    Давидов Г.М. Аудит. - К.: Світ, 2002. - с. 134-140.

11.    Ефимова О.В. Финансовый анализ. - М., 2000. - 399 с.

12.    Житна І.П. Економічний аналіз господарської діяльності підприємств. - К.: Вища школа,2000. - с. 178-198.

13.    Кожанова Є.Ф. Економічний аналіз. - Х.: Світ, 2003. - с. 200-215.

14.    Коробов М. Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посіб. - 3-є вид., перероб. и доп. - К.: Т-во “Знання”, КОО, 2002.-294 с.

15.    Лобанів О.А. Формування концептуальних засад щодо стратегічного управління прибутком підприємства // Економіка підприємства та управління виробництвом. - 2004, № 5. - с. 89-93.

16.    Мних Є.В., Буряк П.Ю. Економічний аналіз на промисловому підприємстві. - Львів: Світ, 1998.-238 с.

17.    Поддєрьогін А.М. Фінанси підприємств. - К.: КНЕУ, 2000. - с. 189-200.

18.    Прокопенко І.Ф. Курс економічного аналізу. - Х.: Світ,2002. - с. 204-21 Русак Н.А., Русак В.А., Финансовый анализ субъекта хозяйствования. - Минск: Высшая школа, 1999. - 435с.

19.    Русак Н.А., Русак В.А., Финансовый анализ субъекта хозяйствования. - Минск: Высшая школа, 1999. - 435с.

20.    Савицкая Г. В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия: 4-е изд., перераб. и доп. - Минск: ООО “Новое знание”, 2000. - 688 с.

21.    Сєрікова Т.М. Облік, аналіз, аудит. - Х.: Світ, 2003, с.198-206.

22.    Тарасенко Н. В. Економічний аналіз діяльності промислового підприємства. - Львів: ЛБІ НБУ, 2000. - 485 с.

23.    Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання. - К.: Знання, 2004. - с. 187-198.

24.    Шеремет А.Д. Фінанси підприємства. - К.: Знання,2000, с. 210-218.

25.    Шубіна С.В. Конспект лекцій з курсу «Економічний аналіз» для студентів усіх спеціальностей усіх форм навчання. - Харків: ХФУАБС, 2003. - 118 С.

26.    Яцків Т.І. Теорія економічного аналізу. - Львів: Світ, 2004, с.190-198.

Додаток

Табл.2.4.

Розрахунок впливу факторів на розмір відрахувань в фонди ВАТ «Металовиріб»

де ФН - фонд накопичення,

ФП - фонд споживання;

РФ - резервний фонд;

ВД - виплата дивідендів;

ІЦ - інші цілі.

Страницы: 1, 2, 3