Процедуру контролю на даній стадії доцільно удосконалювати за рахунок появи додаткових інформаційних можливостей з метою переведення критичної оцінки бюджетного процесу у площину його конструктивного поліпшення, Тому, крім уже вказаних інформаційних джерел, для удосконалення процедури контролю на стадії затвердження державного бюджету України мають бути використаними:
— проекти бюджету як легітимні прообрази майбутньої норми контролю, икк мусить набути обов'язкового законодавчого закріплення;
— доповідь про хід виконання бюджету поточного року;
— зміна правового поля, яка відбулася за період роботи над складанням проектів бюджетів, однак не була врахованою при цьому;
— форс-мажорні події, що мали місце за цей період в Україні та за її межами, однак не встигли бути врахованими з об'єктивних та суб'єктивних обставин.

З огляду на те, що найсуттєвішою особливістю цієї стадії є оприлюднення проектів бюджету для дискусії з участю представників державної влади, місцевого самоврядування та громадянського суспільства, з'являються можливості значного розширення кола суб'єктів, які беруть участь у здійсненні процедури контролю. Поданий урядом проект бюджету підлягає як безпосередньому парламентському контролю, здійснюваному депутатами
(насамперед тими, які є членами профільних комітетів із фінансово- економічних питань), так і опосередкованому контролю, здійснюваному від імені парламенту Рахунковою палатою. (У разі загострення дискусії між контролюючими суб'єктами на цій стадії бюджетного процесу не виключається створення з ініціативи народних депутатів України тимчасових чи спеціальних слідчих комісій, а також депутатські звернення до Конституційного суду
України.)
Оскільки стадія затвердження бюджету є досить тривалою (з 15 вересня як конституційне визначеної дати подання урядом проекту бюджету парламенту до дня набрання чинності відповідним законом про державний бюджет України на черговий рік), процедура її контролю теж потребує удосконалення.

З метою регламентації та підвищення оперативності контролю, здійснюваного на цій стадії бюджетного процесу, стає доцільним такий порядок здійснення контрольної процедури:
• з 15 вересня до ЗО вересня — попередній індивідуальний контроль кожним із народних депутатів України поданого Кабінетом Міністрів проекту закону про державний бюджет на наступний рік та доповіді уряду про хід виконання бюджету поточного року;
• з 1 до 10 жовтня — попередній парламентський контроль у формі заслуховування народними депутатами на черговому засіданні сесії Верховної
Ради доповіді міністра фінансів про проект закону про державний бюджет
України та Його обговорення;
• з 11 до 15 жовтня — попередній парламентський контроль проекту бюджету в формі його розгляду представниками від кожного парламентського комітету та подання комітетами і депутатами письмових поправок до проекту з необхідним їх обґрунтуванням Комітетові з питань бюджету;
• з 16 до 31 жовтня — проміжний парламентський контроль у формі: узагальнення поправок, що надійшли від комітетів і депутатів; таблиці про підтримані поправки; переліку відхилених поправок; доповіді Комітету з питань бюджету під час парламентського читання;
• з 1 до 5 листопада — поточний парламентський контроль поданого урядом законопроекту у формі першого читання у парламенті, подання законопроекту або оприлюднення доповіді Комітету з питань бюджету та прийняття рішення парламенту про затвердження альтернативного законопроекту чи пропозицій цього комітету;
• з 6 до 20 листопада — доопрацювання урядом законопроекту за наслідками парламентського контролю та подання його на друге читання;
• з 21 до 25 листопада — попередній індивідуальний контроль кожним із народних депутатів України доопрацьованого урядом законопроекту;
• з 26 листопада до ЗО листопада — поточний парламентський контроль доопрацьованого урядом законопроекту у формі чергового заслуховування доповіді міністра фінансів під час другого парламентського читання законопроекту. Ухвалення рішення за наслідками парламентського контролю у формі постатейного голосування і прийняття закону в цілому або передання його проекту для доопрацювання Комітетом із питань бюджету в разі перевищення граничного розміру дефіциту бюджету;
• з 1 до 5 грудня — поточний парламентський контроль у формі подання комітетами та депутатами до Комітету з питань бюджету письмових поправок щодо скорочення бюджетного дефіциту;
• з 6 до 10 грудня — проміжний парламентський контроль у формі узагальнення поправок, що надійшли від комітетів і депутатів, та поширення висновків
Комітету з питань бюджету серед депутатів за 3 дні до повторного парламентського читання;
•з 11 до 15 грудня — підсумковий парламентський контроль у формі повторного читання законопроекту, обговорення і голосування поправок щодо скорочення дефіциту бюджету та перехід до голосування проекту закону в цілому (третє читання) в разі досягнення затвердженого граничного розміру дефіциту бюджету.

Завершальним компонентом контролю на даній стадії формування бюджету є перевірка процесу так званої промульгації, цебто санкціонування прийнятого парламентом закону главою держави. Наслідком контролю на цій стадії бюджетного процесу є підписання Закону України "Про державний бюджет
України" Президентом України протягом 15 днів після отримання від парламенту і прийняття до виконання та оприлюднення його або ж застосування права вето з наступним поверненням закону до парламенту для доопрацювання.

Ухвалення бюджету парламентом та надання йому законодавчого статусу означає завершення процедури перевірки обґрунтованості бюджету як норми контролю. Відтак зусилля контролюючих суб'єктів повинні бути переведеними зі сфери дискусій у русло здійснення процедур контролю за фактичним виконанням бюджету. Метою контролю на даній стадії бюджетного процесу є перевірка законності, доцільності та ефективності використання бюджетних коштів. Критичний аналіз практики контролю у фінансово-бюджетній сфері свідчить про те, що існуючі підходи до здійснення контрольних процедур на стадії виконання бюджетів хоч і є необхідними, проте вже не можуть бути достатніми для того, щоб забезпечити дієвість перевірки цільового використання бюджетних коштів,

Тому одним із напрямків поліпшення контролю має стати удосконалення його норм за допомогою декомпозиції передбачуваної бюджетом суми видатків у формі загальнодержавних цільових програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля тощо та запровадження відповідних контрольних процедур для стеження за виконанням кожної з цих програм. Такий підхід треба вважати особливо важливим для секторів і галузей, розвиток яких, по-перше, є сприятливим для економічного зростання національного господарства, а по-друге, може бути забезпеченим джерелами фінансування в необхідних обсягах, як правило, лише за рахунок вкладання бюджетних коштів.

Важливим напрямком удосконалення норм контролю бюджетного процесу може стати й надання дотацій і субсидій регіонам у разі, коли кошти, виділені з бюджету вищого рівня, використовуватимуться тільки для фінансування бюджетів їх розвитку, а також за умови, що ці бюджети теж будуть сформовані у вигляді цільових програм.

Виходячи з цього, слід відповідним чином удосконалити процедуру контролю за цільовим використанням бюджетних коштів. Вона повинна охоплювати:
— перевірку наявності та обґрунтованості цільових програм, розроблених із метою ефективнішого вкладання й використання коштів державного і місцевих бюджетів;
— перевірку повноти й достовірності облікової (оперативної, бухгалтерської, статистичної) інформації про фактичний перебіг контрольованих бюджетних процесів; л
— порівняння раніше перевіреної фактичної інформації з нормами контролю (у формі цільових програм) і отримання наслідків контрольних процедур у вигляді наявних або відсутніх відхилень перебігу бюджетних процесів від встановлених норм.

Для досягнення комплексності контрольних процедур необхідно розробити організаційно-правовий, інформаційний, методичний, технологічний та інші різновиди системного забезпечення контролю бюджетних процесів. Зокрема, істотної модифікації потребує інформаційне забезпечення та методика здійснення процедур контролю за виконанням бюджетів сталого розвитку.

Структурованість державної влади потребує визначення суб'єктів, функції яких полягають у здійсненні процедур контролю на стадії виконання бюджетів. Розгалуженість існуючої інфраструктури органів фінансового контролю зумовлює необхідність узгодження їх повноважень на відповідних рівнях бюджетної системи.

Так, на макроекономічному рівні підрозділи Головного управління
Державного казначейства України повинні забезпечити виконання процедур превентивного та поточного контролю за виконанням бюджетів, здійснюваного до відкриття фінансування і в процесі використання коштів. На органи державної контрольно-ревізійної служби України покладаються функції подальшого контролю за витрачанням коштів, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і звітності в міністерствах, відомствах, державних комітетах, державних фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів.

На макроекономічному рівні провідну роль у здійсненні процедур контролю повинна відігравати Рахункова палата, яка у відповідності з чинним законодавством зобов'язана щоквартально подавати парламенту, його комітетам та уряду оперативний звіт про хід виконання державного бюджету України, аналіз цього звіту та пропозиції щодо усунення виявлених відхилень І порушень. З метою запобігання виникненню неконтрольованих сегментів у фінансово-бюджетній сфері, а також попередження паралелізму та дублювання процедур контролю, здійснюваних на мікро- і макроекономічному рівнях, доцільно створити низку координаційних інституцій на державному (в тому числі урядовому, відомчому), а також муніципальному та національно- господарському рівнях і спрямувати їх діяльність на узгодження дій указаних суб'єктів.

Наслідками здійснення контрольних процедур є відповідність або невідповідність використання бюджетних коштів нормам контролю, якими є державний та місцевий бюджети, а також цільові програми, що конкретизують видаткову частину бюджетів. У разі невідповідності можуть мати місце недостовірність або неповнота фактичної інформації, яка віддзеркалює використання бюджетних коштів, порушення чинного законодавства, недотримання бюджетів, цільових програм, кошторисів та інших норм контролю.
Відхилення, виявлені в результаті здійснення контрольних процедур, повинні бути зафіксовані контролюючими суб'єктами за допомогою спеціально призначених для цього документів. Юридичні та фізичні особи, використання бюджетних коштів якими перевіряють суб'єкти державного і муніципального контролю, мають бути ознайомлені з письмово оформленими наслідками контрольних процедур та отримати примірник документа встановленого органами державної влади зразка.

Усі відхилення, знайдені в результаті здійснення процедур контролю, підлягають обов'язковому врегулюванню, яке може відбуватися у добровільному або примусовому порядку.

Багаторівнева будова бюджетної системи України зумовлює певну схожість процедури контролю на відповідних рівнях цієї системи. З огляду на цю схожість для удосконалення процедури контролю на муніципальному рівні доцільно використати викладену схему здійснення процедури контролю державного бюджету з урахуванням особливостей, притаманних бюджетному процесу в сфері місцевих фінансів.

Водночас здійснення процедури контролю бюджетного процесу в муніципальній сфері повинно враховувати специфіку місцевих фінансів.
Зокрема, слід брати до уваги сучасні особливості місцевих бюджетів, до найсуттєвіших із яких належать:
— започаткування тенденції формування консолідованого бюджету, починаючи з місцевого рівня;
— забезпечення бездефіцитності місцевих бюджетів;
— надання органам місцевого самоврядування можливостей змінювати структурне співвідношення між окремими статтями видаткової частини місцевих бюджетів у визначених законодавством межах.

Слід також зазначити, що контроль бюджетного процесу на муніципальному рівні може стати реальністю лише за наявності відповідних контролюючих суб'єктів. Проте їх невизначеність у сучасних умовах унеможливлює здійснення процедури контролю. Відтак найсуттєвішою передумовою функціонування контролюючої системи на муніципальному рівні стає визначення ініціаторів і виконавців процедур контролю за процесами формування місцевих бюджетів.

Найприйнятнішим варіантом практичної реалізації пропонованого комплексного підходу слід вважати ухвалення вищими органами розподіленої державної влади низки нормативно-правових актів, що регулюватимуть здійснення процедури контролю за формуванням бюджетів усіх рівнів.
Найпершим слід вважати прийняття Закону України "Про систему фінансового контролю в Україні", який має визначати організаційну побудову інфраструктури контролю за бюджетним процесом, її функціонування й розвиток.

З огляду на відсутність таких документів викладені пропозиції покликані сприяти: охопленню контролем усіх стадій бюджетного процесу; удосконаленню бюджетів як норм контролю; модифікації необхідних для контролю фактичних даних; координації дій контролюючих суб'єктів; запобіганню паралелізму та дублювання контрольних функцій різних суб'єктів з одночасним попередженням утворення неконтрольованих сегментів у фінансово- бюджетній сфері. У свою чергу це матиме позитивний вплив на зміцнення фінансової самодостатності державного та комунального секторів економіки, дотримання національної фінансової безпеки, економічне зростання національного господарства України.

ДЕФІЦИТ БЮДЖЕТУ Й ОСНОВНІ ШЛЯХИ ЙОГО ПОДОЛАННЯ

Питанням дефіциту бюджету приділяється дедалі більше уваги як у науковій літературі, так і в практичній діяльності.

У науковій літературі під дефіцитом бюджету розуміють такі об'єктивні економічні відносини, які виникають між учасниками суспільного виробництва щодо використання коштів понад наявні закріплені джерела доходів бюджету в силу зростання граничних витрат виробництва. Бюджетний дефіцит, як правило, виникає внаслідок незбалансованості бюджету, тобто нестачі бюджетних коштів порівняно з потребою в них для фінансування необхідного обсягу державних витрат.

За своєю природою бюджетний дефіцит, як і будь-яка інша економічна категорія, має конкретний інтервал дії, що визначається, з одного боку, законами зростання вартості (капіталу), з другого — законами інфляції. Якщо бюджетний дефіцит тяжіє до законів зростання вартості, він об'єктивно набирає активної економічної форми, якщо ж до законів інфляції — то пасивної. Регулювання бюджетного дефіциту в тому й полягає, щоб за умов готівково-грошового потенціалу за допомогою фінансового маневру активною і пасивною формами бюджетного дефіциту ефективно адаптуватися до тенденції зростання граничних суспільних витрат виробництва. Водночас це означає і стимулювання розвитку продуктивних сил країни. Оволодіння такою політикою дає змогу суспільству залежно від рівня економічного розвитку і потенціалу грошового господарства знаходити прийнятний розмір дефіциту бюджету.
Наприклад, до початку 90-х років бюджетний дефіцит у видатковій частині бюджету Франції становив 9,6%, США — 11,6%, ФРН - 14%. Японії -15,6%,
Італії - 25,2%. У США в 1997 році уперше за повоєнний період дохідна частина бюджету перевищувала видаткову на 10 мли. дол.,

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6