При цьому наявність коштів на реєстраційному рахунку ─ не єдині обмеження для здійснення видатків бюджетних установ. Касові видатки здійснюються також:

а) відповідно економічного призначення коштів на рахунку;

б) наявності кошторисних призначень;

в) зареєстрованих зобов’язань бюджетних установ.

Така система використання бюджетних коштів дозволяє контролювати цільове витрачання бюджетних коштів. Так, на відрядження не можуть бути витрачені кошти передбачені на стипендію, або оплату комунальних послуг. Натомість на потреби конкретного напрямку конкретної установи можуть виділятися кошти в межах затвердженого бюджетного розпису. З метою визначення резервів ефективного витрачання коштів проведемо аналіз невитрачених залишків коштів по установах міністерства освіти та науки.

Таблиця 3

Дані про суми невикористаних асигнувань установ міністерства освіти і науки в Луганській області на 01.12.04 року

тис. грн.

* невикористаний залишок коштів на кінець бюджетного року, перерахований в доход Держбюджету на виконання статті 57 Бюджетного кодексу України. На підставі даних таблиці 3 розрахуємо суми щомісячних надходжень та касових видатків, а також співвідношення касових видатків. Таблиця.4. містить результати розрахунку та відсоткове співвідношення залишку до надходжень та касових видатків до надходжень.

Таблиця 4

Аналіз використання асигнувань, що виділялись на видатки установ міністерства освіти і науки в Луганській області у 2004 році тис. грн

* невикористаний залишок коштів на кінець бюджетного року, перерахований в доход держбюджету на виконання статті 57 Бюджетного кодексу України.

Аналіз свідчить, що на видатки установ міністерства освіти та науки Луганська область отримує близько 11,7 млн. грн. в місяць, витрачає - 10,9 млн. грн. При цьому щомісячно на рахунках установ міністерства освіти та науки залишається невикористаний залишок коштів 4 - 7 млн. грн. це складає близько 50% до надходжень впродовж місяця, а у серпні сума залишку майже дорівнюється сумі надходжень за місяць. Це відбувається тому, продовжує мати місце практика виділення асигнувань головними розпорядниками коштів без врахування фінансових зобов’язань розпорядників державного бюджету, зареєстрованих в органах Держказначейства, що призводить до виникнення великих залишків на реєстраційних рахунках розпорядників.

Ситуацію погіршує те, що залишки коштів не використовуються тривалий час, хоча казначейство проводить роз’яснювальну роботу серед розпорядників бюджетних коштів, останні розпочинають проводити процедури по оформленню та здійсненню платежів тільки після надходжень асигнувань.

Найбільші залишки невикористаних коштів загального фонду мають місце на реєстраційних рахунках закладів освіти І-ІІ і ІІІ-ІV ступенів акредитації.

Звичайно не можна ототожнювати залишки невикористаних коштів по різним районам області за абсолютним значенням, оскільки обсяги бюджетних асигнувань різних районів суттєво відрізняються і залежать від потреб району у бюджетних коштах і бюджетного розпису в розрізі області. З врахуванням цього найбільші відносні показники невикористаних залишків на реєстраційних рахунках розпорядників (відношення залишків до суми направлених асигнувань).

Збільшення залишків коштів можна пояснити здійсненням видатків на соціальні виплати в повному обсязі відповідно до затвердженого розпису державного бюджету. Терміни виплати заробітної плати великій кількості установ і організацій встановлено до 10 числа місяця, наступного за звітним. Це й призводило до того, що частина коштів державного бюджету використовувалася не відразу, а деякий час перебувала на реєстраційних рахунках розпорядників.

Є випадки, коли виділені головним розпорядником кошти розподіляються між розпорядниками коштів розпорядником нижчого рівня протягом 5-7 і більше днів. Основною причиною такого стану є те, що процедури управління бюджетними асигнуваннями до кінця не розмежовані з процедурами управління грошовим потоком. При цьому не враховується, чи дійсно бюджетна установа має потребу в коштах саме в зазначений термін, чи підтверджена ця потреба зареєстрованими зобов’язаннями.

Наприклад професійно-технічний заклад має неоплачені фінансові зобов’язання, державні кошти на оплату яких вчасно не отримано, а вищі заклади освіти І та ІІ рівня акредитації не мають зобов’язань, а кошти надійшли від головного розпорядника згідно з бюджетними призначеннями, і знаходяться на рахунках в стадії очікування до виникнення зобов’язань у розпорядників, не задіяні в бюджетному процесі.

Ефективність використання бюджетних коштів досягла б кращих результатів в разі проведення подібного аналізу на рівні головних розпорядників. Головні розпорядники через звіти бачать стан неоплачених фінансових зобов'язань своїх підлеглих установ, і в їх силах ефективно управляти грошовими потоками і скороченням кредиторської заборгованості в межах свого міністерства. Але це не знімає відповідальності з розпорядників нижчого рівня. У всіх випадках необґрунтованих залишків їх керівникам надсилаються відповідні листи. У 2004 році такі листи надсилалися для реагування керівникам установ і організацій, а по тих, які не вжили заходів, такі листи надсилались їх вищестоящим розпорядникам, і це дало ефект.

Парадоксально, але одночасно із значною кредиторською заборгованістю спостерігається зростання залишків невикористаних коштів на реєстраційних рахунках розпорядників коштів, що є результатом надання головними розпорядниками коштів розподілів на виділення асигнувань без урахування потреб (взятих бюджетних зобов’язань) розпорядників ІІ рівня.

Таким чином, якщо головні розпорядники коштів не забезпечать оперативний розподіл або перерозподіл виділених їм бюджетних асигнувань з врахуванням реальних потреб розпорядників нижчого рівня, надані асигнування, що “зависають” на реєстраційних рахунках одних розпорядників, так і залишаться невикористаними і згідно із статтею 57 п.1 Бюджетного кодексу України після закінчення бюджетного періоду мають бути списані казначейством при закритті рахунків за коштами загального фонду державного бюджету, а в інших - залишаться невикористаними зобов’язаннями, а як наслідок - ріст кредиторської заборгованості.

Графік співвідношення надходжень, касових видатків та залишків коштів установ міністерства освіти та науки Луганської області впродовж 2004 року (діаграма 2) відображає динаміку надходжень, касових та залишків по місяцях 2004 року.

Діаграма 2

Графік співвідношення надходжень, касових видатків та залишків коштів установ міністерства освіти та науки Луганської області впродовж 2004 року

На графіку ми бачимо, що найменший рівень видатків за місяць спостерігався у січні та серпні 2004 року (4-6 млн. грн), самий високий - у вересні 2004 року (16 млн. грн). Рівень видатків майже синхронізовано з рівнем надходжень (лінія надходжень та лінія касових видатків за місяць знаходяться в діапазоні до 0,5 млн. грн). При цьому лінія залишку коштів на кінець місяця - сглажена, варіює в діапазоні 3-8млн та майже не пов‘язана із лініями надходжень та касових видатків. За даними аналізу можна зробити висновок щодо політики використання коштів по установах міністерства освіти та науки: або керівництво установ зацікавлено в наявності “недоторканного запасу” коштів, або планування щодо виділення та витрачання коштів знаходиться на досить низькому рівні, оскільки недоцільно мати залишок 6 млн грн., якщо надходження впродовж місяця майже покривають видатки цього ж періоду.

2. Аналіз заборгованості бюджетних організацій

Важливим індикатором, що характеризує економічну діяльність держави є соціальна стабільність або напруженість у суспільстві. У 1996-1999 роках соціальна напруженість досягла критичного стану. Це було пов‘язано не лише із загальною кризою майже всіх галузей економіки та рівнем доходів населення. Ця тенденція розповсюдилась і на промисловість, і на соціальну сферу. Криза платіжеспроможності проявилася також у наданні послуг, насамперед, комунальних, в кредит, тобто із послідуючою оплатою або безоплатно. Претензії кредиторів з цього приводу залишалися незадовільнені, оскільки головним неплатником по зобов‘язаннях стала саме держава.

На протязі 1996-2000 років дефіцит бюджету, пов‘язаний із низьким рівнем отриманих державою доходів, вирішувався шляхом необґрунтованого зменшення видаткової частини бюджету. Це виражалось у затвердженні для установ, що отримують бюджетні кошти, занижених кошторисів, які по суті є зобов'язання, які готова взяти на себе держава.

Страницы: 1, 2, 3, 4