По перше, деякі учасники вторинного форфейтингового ринку не бажають здобувати фінансові векселі. Існують різні пояснення цього небажання. Деякі вторинні форфейтори розглядають подібний спосіб залучення ресурсів як свідчення фінансового неблагополуччя позичальника (хоча це не завжди так). Інші віддають перевагу товарним векселям з тієї причини, що гроші знецінюються, що лякає інвесторів, і реальний товар здається їм більш надійним вкладенням засобів.

По друге, навіть той, хто згодний купити фінансові папери, хоче знати, з яким видом паперів він буде мати справу, оскільки це впливає на оцінку загального ризику, якому він піддається.

Більша частина векселів, які продаються на вторинному форфейтинговом ринку, є товарними. Тому у випадку пропозиції фінансових паперів обов'язковим вважається попереднє письмове попередження про це. Якщо ця умова порушена, покупець фінансових паперів має право зажадати анулювання угоди. Форфейтор завжди повинний мати на руках короткий опис угоди, що лежить в основі операцій з векселями. Воно може бути отримане по чи телексі факсу при попереднім обговоренні умов операції.

·          Інша інформація, яка необхідна форфейтору.

Після того як форфейтор з'ясує характер угоди, він повинний визначити наступне :

·          Обсяг фінансування, валюта, термін.

·          Хто є експортером і в якій країні він знаходиться? Це питання важливе, тому що хоча фінансування забезпечується без права регресу, існують обставини, при яких форфейтор може висунути претензії експортеру. Кредитоспроможність експортера також має значення. Крім того, форфейтор повинний перевірити дійсність підписів на векселях.

·          Хто є імпортером і з якої він країни? Для перевірки вірогідностіпідписів і відповідності оформлення векселів законодавству форфейторповинний точно визначити імпортера і його місцезнаходження.

·          Хто є гарантом і з якої він країни?

·          Як оформляється борг, що підлягає форфетуванню: простим векселем,переказним і т.і.?

·          Яким чином борг застрахований?

·          Періоди погашення векселів, суми погашення.

·          Вид експортованих товарів. Це питання цікавить форфейтора, по-перше, зточки зору доцільності всієї угоди, по-друге, з позиції легальності експорту.

·          Коли буде проводитись постачання товару? Дата повинна бути близька до дати надання фінансування. Важливо також і те, що гарант навряд чи зможе авалювати вексель доти, поки постачання не буде здійснено.

·          Коли надійдуть документи, що підлягають дисконтуванню? Поки документи не будуть отримані, форфейтор не зможе перевірити і дисконтувати їх.

·     Які ліцензії й інші документи за умовами контракту повинні бути представлені для постачання товарів? Форфейтор несе відповідальність за те, що не виникне ніяких затримок у виконанні финансуємого ним контракту.

·     У яку країну буде зроблений платіж форфейтору? Це важливо знати, оскільки платіж у закордонний банк може затримати одержання грошей, і така затримка повинна бути врахована при дисконтуванні паперів, існує також можливість заморожування грошей на рахунках владою країни, і ця можливість теж повинна бути врахована при розрахунку дисконту. Форфейтор може навіть відмовитися від угоди, якщо його не влаштовує банк, у який надійдуть гроші.

·     Кредитний аналіз. Після того як форфейтор одержить відповіді на перераховані вище питання, він повинний провести кредитний аналіз. Більшість форфейтингових операцій здійснюється банками, і кредитний аналіз є обов'язковим етапом підготовки угоди.

Існує як мінімум чотири види ризику, що повинні бути проаналізовані форфейтором:

·     ризик гаранта,

·     ризик покупця,

·     ризик імпортера,

·     ризик країни.

Крім того, форфейтор повинний зібрати наступну інформацію.

·     Яка кредитоспроможність гаранта?

·     Чи можна буде надалі продати папера за прийнятною ціною?

·     Чи є які-небудь сумніви в кредитоспроможності та компетентності експортера чи імпортера і на чому вони ґрунтуються?

·     Чи мається можливість покупки даного боргу з обліком уже наявних упортфелі форфейтора цінних паперів? Яка при цьому очікується ступінь ризику?

Після цього форфейтор може називати свою тверду ціну. Однак з моменту передачі заявки на здійснення форфейтинговой угоди до реального постачання товарів, коли форфейтор зможе купити векселя, проходить визначений час, протягом якого процентні ставки можуть змінитися в несприятливому для форфейтора напрямку.

Цей ризиковий період може бути розділений на дві частини.

Перша частина - час між передачею на розгляд заявки і прийняттям її імпортером. Природно, поки заявка не погоджена з останнім, немає впевненості в тім, що угода узагалі відбудеться. На цей час форфейтор може запропонувати експортеру опціон - вид контракту, по якому покупець має право протягом визначеного терміну або купити за фіксованою ціною обговорену суму іноземної валюти, або продати її. Власник опціону приймає рішення про тім, чи скористатися ні наданим йому правом, у залежності від динаміки валютних курсів. В усіх випадках ризик, якому піддається власник опціону, заздалегідь обмежений ціною опціону, а виграш теоретично не обмежений. Якщо період наданого опціону не перевищує 48 годин, то форфейтор може прийняти на себе ризик і без нарахування комісії, якщо перевищує - нараховується визначена сума комісії. Звичайно форфейтори не погоджуються на опціони терміном понад 1 місяць, хоча бувають виключення (до 3 місяців).

Друга частина - час між твердженням заявки і постачанням товарів. Протягом цього часу (звичайно від декількох днів до 12 місяців) форфейтор і експортер несуть зобов'язання, від яких вони можуть відмовитися лише за умови компенсації усіх витрат іншій стороні. У випадку відмовлення експортер повинний компенсувати витрати форфейтора по інших зобов'язаннях, що він міг прийняти на себе з метою фінансування даної угоди; форфейтор - компенсувати експортеру усі витрати по організації іншого, можливо, більш дорогого джерела фінансування. Крім того, форфейтор звичайно стягує з експортера так називані "комісійні за зобов'язання", тобто за те, що, приймаючи на себе визначені зобов'язання у відношенні даного експортера, він позбавляє себе потенційної можливості укласти інші, можливо, більш вигідні угоди.

·     Документальне оформлення угоди.

Після того як досягнута попередня домовленість про угоду, форфейтор посилає документи з пропозицією ( чителексом листом) експортеру, що повинний письмово підтвердити свою згоду. Форфейтор також перелічує документи, з якими йому необхідно ознайомитися до того, як він приступить до дисконтированию векселів (ліцензія на експорт товарів, інші повідомні документи). Знайомство з зазначеною документацією повинне дати йому можливість переконатися в тім, що угода вчиниться. Коли пропозиція буде прийнято експортером, він повинний підготувати серію перекладних чи векселів підписати угода про прийняття простих векселів від покупця. На даній стадії експортер повинний також одержати чи гарантію аваль на свої векселі. Крім того, він робить напис на векселях: "без права регресу". Таким чином, будуть готові всі документи, на основі яких форфейтор може зробити дисконтирование, навіть якщо відвантаження товарів фактично ще не зроблено.

·     Засоби забезпечення повернення кредиту форфейтору.

Гарантії й авалі. У міжнародній торгівлі експортер одержує від іноземного покупця перекладні чи прості векселі, оплата яких повинна бути зроблена в передбачений термін. Банк у країні імпортера або авалирует такі оборотні документи, або гарантує їхнє виконання. Оскільки форфейтор купує боргові зобов'язання без права регресу, він несе всі ризики можливого неплатежу. Тому якщо боржник не є першокласним позичальником, форфейтор буде прагнути одержати визначене забезпечення - у формі чи авалю безумовної гарантії банку.

Гарантійне зобов’язання видається гарантом кредитору в забезпечення своєчасної сплати належної з боржника суми. Гарантія надається в формі відповідного листа, що повинне містити наступні реквізити:

·     Ким видано лист, юридична адреса гаранта,

·     № гарантійного листа,

·     об'єкт гарантії (угода, дата постачання продукції, процентна ставка і т.д.).

Існує кілька видів гарантій, що розрізняються по суб'єктам гарантійного зобов'язання, порядку оформлення гарантії, джерелам засобів, використовуваному для гарантійного платежу. Як суб'єкта гарантійного зобов'язання при угодах "а-форфе" можуть виступати фінансово стійкі підприємства чи спеціальні установи. Найчастіше такими установами є банки. Крім зниження ризиків форфейтора гарантії забезпечують більш високу ліквідність дисконтованих паперів на вторинному ринку. Якщо надається банківська гарантія, то звичайно її виставляють міжнародні банки, що мають представництва в країні імпортера.

Аваль - це вексельне поручительство, у силу якого аваліст приймає відповідальність за виконання зобов'язань будь якої зобов'язаній за векселем особі. Крім підпису аваль повинний містити напис на векселі: "per aval", а якщо це переказний вексель, на ньому повинні бути зазначені також прізвище, ім'я, по батькові аваліста. У порівнянні з гарантією аваль має перевагу, що полягає в тім, що він невіддільний від векселя. Крім того, оформлення авалю значно простіше, ніж оформлення гарантійного листа.

Гарантійні оборотні документи враховуються експортером у своєму банку без права регресу вимог. Банк експортера, таким чином, діє як форфейтор. Це випливає із самої угоди про форфейтинге, що звичайно полягає лише після того, як досягнута домовленість - між продавцем і його банком про те, що банк виступить у якості форфейтора, і між покупцем і його банком про те, що банк авалює вексель чи надасть гарантію його оплати.

Форфейтор особливо зацікавлений в ефективному забезпеченні здобуваємого ним оборотного документа. Якщо таким забезпеченням є аваль, то, наприклад, по англійським законам таке зобов'язання вважається дійсним і аваліст як гарант несе таку ж відповідальність, як і індосант документа. Якщо забезпечення має форму банківської гарантії, у ній указується, що вона є основною гарантією і гарант займає положення головного боржника, тому що вона є безвідкличної і безумовноюий, що вона ділена і передана.

·     Юрисдикція.

Договір між експортером і форфейтором звичайно містить застереження про застосоване право і юрисдикцію. Якщо забезпеченням є гарантія, аналогічне застереження включається в гарантію, що банк дає форфейтору в країні імпортера.

·     Роль первинного форфейтора

Продавець форфейтингових паперів, незалежно від того, чи відбувається продаж на первинному чи вторинному ринку, зобов'язаний оперувати дійсними борговими зобов'язаннями, зв'язаними з реальними угодами. Якщо покупець знайде, що придбав вимогу, що не має сили, вона вправі виставити позов на продавця (этого не може запобігти навіть напис на цінному папері: "без права регресу"). Однак між первинним покупцем (форфейтором) і покупцем на вторинному ринку існує принципове розходження: форфейтор зобов'язане перевірити документацію, що підтверджує реальність і законність угоди, у той час як вторинний покупець звичайно цього не робить. Існує три очевидні причини, через які така перевірка є функцією первинного покупця.

По-перше, саме він складає угоду з експортером при покупці векселів і має можливість перевірити всі документи, а також правильність оформлення векселів. На вторинному ринку може виявитися чимало потенційних покупців форфейтингових паперів, і якщо вони усіх захочуть перевірити документи, що відносяться до угоди, те це займе багато часу, оскільки документи можуть знаходитися в різних банках, а їх ксерокопирование і пересилання сповільнять операцію.

По - друге, банк, що пропонує векселі на вторинний ринок, найчастіше воліє не афішувати ім'я експортера, поки не буде досягнута домовленість про продаж. Крім інших причин це порозумівається тим, що, довідавшись, хто є експортером, вторинний покупець може "вийти" на нього, минаючи первинного форфейтора.

По - третє, важливим є також звичайне розуміння конфіденційності. Виходячи з цього, банк не бажає надавати документи, що відносяться до угоди, усім потенційним покупцям.

Іншим напрямком, де первинний форфейтор несе визначені обов'язки, не поділювані вторинними покупцями, є перевірка авалю і гарантії. Безумовно, покупець на вторинному ринку при бажанні може надіслати запит гаранту. Однак це приведе до непотрібного і, можливо, багаторазовому дублюванню роботи, зв'язаної з подібною перевіркою.

4 Фінансові аспекти форфейтингу

Витратами імпортера, який приймає участь у форфейтинговой операції, є комісійні на користь гаранта. Звичайно комісійні (комісія) - це визначений відсоток від номінальної вартості гарантованих чи авальованих векселів, що є об'єктом переговорів між імпортером і гарантом.

У тих випадках, коли форфейтор не наполягає на гарантії, він може зажадати від імпортера сплати визначеної суми як компенсацію за додатковий ризик. Комісія за гарантію звичайно виплачується раз у рік (на початку року). Іноді вона може виплачуватися в момент підписання гарантійного чи листа авалювання векселя. Буває також, що комісія розраховується як відсоток від номінальної вартості кожного векселя окремо і виплачується після закінчення його терміну.

Витрати експортера по організації форфейтингового фінансування складаються з: ставки дисконту, комісії за опціон і комісії за зобов'язання.

Ставка дисконту базується на процентній ставці за кредит, наданий на термін, рівний середнього терміну дисконтируемих векселів. Наприклад, якщо форфейтор дисконтує векселя, термін яких минає в інтервали, рівним 6 місяцям протягом 5 років, те середній термін усіх векселів буде дорівнює 2/4 року. У цьому випадку форфейтор буде засновувати свої розрахунки на переважаючій процентній ставці, що нараховується на кредити, видані терміном у 2 роки. Враховується, природно, і тренд процентної ставки.

Потім форфейтору потрібно визначити розмір премії, стягнутої їм понад суму дисконту. Рівень премії відбиває ступінь ризиків, яким піддається форфейтор. Найчастіше вони зв'язані з політичними чи труднощями проблемами трансферту, значно рідше - з неспроможністю гаранта, оскільки гарантію звичайно беруть у першокласного інституту. Якщо гарантом виступає великий міжнародний чи банк державний банк, премія буде трохи нижче. Для більшості країн її розмір може коливатися від 0,5 до 5%.

Наступний компонент премії зв'язаний з тим, що форфейтинговое фінансування надається по фіксованій процентній ставці. І хоча форфейтор може погодити терміни отриманих і наданих позичок, процентний ризик залишається (завжди існує реальна можливість того, що фінансування по вигідній ставці може виявитисянедоступним)

Страницы: 1, 2, 3, 4