-
в залежності від обсягу
прав на платіж ;
-
в залежності від характеру
проведення міжнародної факторингової угоди ;
-
в залежності від умов
відповідальності;
-
інши типи факторингових
угод.
1. Типи факторингу в залежності
від об’єму грошової вимоги, що передається.
За обсягом грошової вимоги
розрізняють повний факторинг і факультативний факторинг.
При факультативному факторингу
постачальник передає (уступає) фактору лише конкретні вимоги , визначені
факторинговим договором.
При повному факторингу (факторинг
із виключними правами) постачальник уступає фактору усі визначеного виду
вимоги, за винятком названих у договорі факторингу. При цьому повний факторинг
можливий у відношенні вимог або до всіх суб'єктів , або до визначеної групи
суб'єктів, або до визначеної групи вимог і т.ін.
2. Типи факторингу в залежності
від обсягу прав на платіж.
За обсягом прав на платіж
розрізняють факторинг із правом фактора на всю суму, отриману за відступленою
вимогою від боржника, і факторинг із правом фактора лише на визначену частину
суми, отриманої за відступленою вимогою від боржника.
При факторингу з правом фактора на
всю суму, отриману за відступленою вимогою від боржника, фактор здобуває право
на всі суми, що він може одержати з боржника навіть у випадку, якщо платіж
значно перевищує суму виплачену фактором постачальнику. У більшості
факторингових договорів використовується саме дана форма.
При факторингу з правом фактора
лише на визначену частину суми , отриману за відступленою вимогою від боржника,
сума отримана фактором від боржника понад обговорену постачальником і фактором
, передається постачальнику. Звичайно в таких випадках постачальник бере на себе
ризик невиконання зобов'язання боржником , і такий вид факторингу
використовується як спосіб забезпечення виконання зобов'язань постачальника
перед фактором (який є , як правило, банком).
3. Типи факторингу в залежності
від характеру проведення міжнародної факторингової угоди
За характером проведення міжнародної
факторингової угоди розрізняють прямий факторинг і непрямий факторинг.
При прямому факторингу є лише один
фактор, що сам виконує обов'язки перед постачальником-експортером і сам висуває
вимоги про оплату поставленого товару імпортеру.
Прямий факторинг підрозділяється
на прямий імпортний факторинг і прямий експортний факторинг.
Суть прямого імпортного факторингу
полягає в тім, що постачальник уступає право вимоги фактору, що має своє
місцезнаходження в країні імпортера.
При прямому експортному факторингу постачальник
уступає право вимоги фактору, що має своє місцезнаходження в тім же державі, що
і постачальник.
При непрямому факторингу, чи
інакше двох системному факторингу фактор, що знаходиться в країні постачальника-експортера,
укладає договір субфакторингу з фактором, що знаходиться в країні
боржника-імпортера, тобто боржник оплачує суму боргу фактору, що знаходиться в
його країні, що, у свою чергу, платить фактору, що знаходиться в країні постачальника.
При цьому договір субфакторингу
укладається у випадках, якщо така передача не заборонена договором факторингу і
фактор переуступає отримане право вимоги іншому фактору (статті 11 і 12 Оттавської
конвекції про міжнародний факторинг).
4.
Типи міжнародного
факторингу в залежності від умов відповідальності.
По умовах відповідальності угоди
факторингу можна розділити на факторинг з гарантією постачальника і факторинг
без гарантії постачальника ( його іноді ще називають «факторинг з правом
регресу», неістиний факторинг , англ. factoring on a recourse basis) фактор має
право, якщо не буде оплати боржником переданих (перевідступлених)
постачальником вимог в продовж строку, який встановлений угодою факторингу,
пред*явити до постачальника вимоги в частині грошових сум, які неоплачені боржником.
Тобто , по договору факторингу постачальник приймає на себе гарантію або
поручительство ( у відповідності до національно-правової системи) оплати
боржником передаваємих (тих що поступаються) фактору вимог. При цьому, прийняття
на себе постачальником гарантії або проручительства повинно бути ясним і
вираженим прямо.
При факторингу без гарантії постачальника
(іноді його називають «факторинг без права регресу», істиний факторинг, англ.
factoring on a non-recourse basis ) ризик несплати боржником поступленої грошової
вимоги лежить виключно на факторі. Разом із тим, як і у першому випадку, так і
у другому, фактор має право пред*являти вимоги до постачальника про повернення
уплаченої суми грошей та про возміщення збітків, якщо поступлена вимога є
недійсною.
5. Інші типи факторингу.
У практиці розрізняють також і
інші типи факторингу, наприклад, мета-факторинг. Даний тип факторингу
використовується у випадках, коли постачальник, який зацікавлений у
факторинговій угоді, і має власний банк, та з будь яких причин не бажає
виступати в ролі фактора, укладає договір факторингу з фактор-фірмою, що
постійно співробітничає з банком.
Цей тип факторингової угоди може
бути і у випадках., коли постачальник, зацікавлений у результатах факторингової
угоди, з цією метою звертається в фактор-фірма (найчастіше це банк , що
здійснює розрахункове обслуговування постачальника). Однак банк не бажає
виступати в ролі фактора, але і не зацікавлений у втраті клієнта і постійно
співробітничає з факторинговою організацією, в результаті чого постачальник
робить договір факторингу з факторинговою організацією , використовуючи грошові
ресурси банку.
У цьому випадку між банком і
фактором укладається договір , відповідно до якого ризик несплати боржника
розподіляється між факторинговою організацією і банком. У такий спосіб при мета
– факторингу мають місце два договори: один між постачальником і фактором,
другий між фактором і банком.
6
Міжнародний факторинг
Міжнародний факторинг - це вид
міжнародних послуг у сфері міжнародного фінансування, при якому постачальник
товарів віддає короткострокові вимоги по товарних договорах факторинговій
компанії з метою негайного одержання більшої частини платежу
( 70 - 90 % уже за 2-3 дня
заборгованості), гарантії повного погашення заборгованості, зниження витрат при
проведенні розрахунків.
Також під міжнародним факторингом
розуміється факторингове обслуговування зовнішньої торгівлі, відкриття
факторинговими компаніями представництв чи філій в інших країнах для здійснення
факторингового обслуговування як внутрішньої, так і експортно-імпортної
діяльності цих країн.
Сутність міжнародного факторингу зводиться
до того, що фактор-фірми погоджуються звільнити експортера від фінансового
тягаря експортного договору. Особливо це вигідно при наявності обмежень по
термінах платежів при валютному регулюванні обмежень (наприклад, в Україні) для
того, щоб він зміг зосередитися на своїй безпосередній діяльності: на
виробництві, на продажах і на маркетингу товарів.
При експорті продукції значно збільшується
кредитний ризик експортера (унаслідок складності оцінки кредитоспроможності
потенційних іноземних клієнтів; видачі комерційного кредиту на більш тривалий
термін, з урахуванням часу, необхідного для постачання товарів на іноземні
ринки, а також через такі фактори, як політична нестабільність у країні
імпортера, низький рівень її розвитку і т.ін.) .
Оскільки договір експортного
факторингового обслуговування передбачає використання двох і більше валют,
таким чином, виникає валютний ризик - небезпека валютних витрат у зв'язку зі
зміною курсу іноземної валюти щодо національної. У зв'язку зі збільшенням
ступеня ризику фактор (фактор-фірма) пред'являє до експортера більш тверді
вимоги, ніж до постачальників на внутрішньому ринку.
Експортний факторинг - це оформлена
договором угода, при якій експортер продає фактору (як правило, це дочірня
фірма великого банку, як наприклад, Дисконтбанк) усі свої майбутні надходження
від експорту в одну чи більш країн за визначений період часу ( не менш одного
року).
Фактор – фірма здійснює відповідно
до особливостей експортного факторингу наступні послуги:
• прийняття на себе політичного,
трансферного і дебіторського ризику;
• у залежності від галузі
постачальника виплачується найчастіше 70-95% фактурної вартості до здійснення
платежу покупцем;
• інкасова функція - фактор
нагадує боржникам про наступні платежі; займається бухгалтерією і статистикою
по дебіторських заборгованостях; може робити аналізи виробничої і торгової
діяльності на підприємстві і дає рекомендації з поліпшенню роботи.
На відміну від цесійного кредиту,
що є авансом у рахунок вимог екпортера, при факторингу здійснюється повна й
остаточна купівля вимог, чим і стимулюється баланс експортера. Експортний
факторинг застосовується, звичайно, при рівномірних періодичних постачаннях.
Фактор - фірма у більшості випадків обмежує свою діяльність тільки країнами, у
яких він має свої представництва.
За даними асоціації Factor Chain
International обсяг фокторингових операцій (із внутрішнім і міжнародним
факторингом включно) розподіляється в такий спосіб (%) : Європа -56, Америка -
30, країни Азії і Тихоокеанського узбережжя - 13, Африка - 1.
Ця асоціація була заснована в 1968
році зі штаб квартирою в Амстердамі. Сукупний річний оборот її членів перевищує
264 млрд. доларів, що складає приблизно половину річного обороту світового
фактор-бізнесу. Усі фактор-компанії в Європі є членами міжнародної організації "
International Factors Gгоuр" . Від однієї країни членами цієї організації
можуть стати не більше трьох – чотирьох фактор-фірм..
При обслуговуванні експортера
фактор, як правило, підписує договір з фактором країни імпортера і передає йому
частину обсягу робіт. Така угода допускає взаємність, тобто факторингова
компанія експортера буде діяти у своїй країні від імені і за доручення
іноземних факторингових компаній за згодою, що допускають участь цих двох
країн. Подібний факторинг одержав назву взаємного чи двох факторного.
На цю особливість міжнародного
факторингу вказується і у Французькому праві, де відзначається, що на практиці
такий договір факторингу буде чотирьохстороннім актом, при якому французький
постачальник рефінансує у французького фактора за участю іноземного фактора
вимогу іноземному покупцю. Цей ланцюжок, що зв'язує іноземного фактора з
французьким називають внутрішньо факторним.
Факторингова компанія експортера може
передати компанії, що обслуговує імпортера, такі види робіт за договором:
• оцінку кредитоспроможності
імпортера, страхування кредитного ризику, визначення сум, у межах яких може здійснюватися
подібне страхування, зобов'язання відшкодувати несплачені клієнтом суми кредиту
у визначений період після настання терміну погашення;
• інкасування боргових вимог,
включаючи при необхідності звертання в арбітраж;
• перевід засобів платежу у валюті
на рахунок факторингової компанії експортера.
Перевага взаємного факторингу полягає
в тім, що для компанії, що обслуговує імпортера, боргові вимоги є внутрішніми,
а не зовнішніми, як для факторингової компанії експортера. Але, як усі
багатосторонні договори, представлений тип факторингу досить складний, з
великим документообігом і високими витратами сторін.
Високі витрати на взаємний
факторинг приводять до того, що ряд факторів віддають перевагу прямому
експортному факторингу, тобто беруть на себе кредитний ризик, кредитування,
ведення обліку і інкасування боргових вимог. Оскільки фактор - фірма часто в
цьому випадку стикається з труднощами в оцінці кредитоспроможності іноземних
клієнтів, то подібні доручення виконують від імені фактора юридичні чи
аудиторські фірми країни-імпортера.
Таким чином, міжнародний факторинг
можна розділити:
1.На прямий факторинг, що
передбачає наявність трьох суб'єктів: виробника, факторингової компанії по
експорті і покупця товару, що одночасно є боржником, і при цьому перші два
суб'єкти знаходяться, як правило, на території однієї країни, а покупець на
території іншої.
2. На непрямий (опосередкований ) факторинг,
у якому беруть участь уже чотири діючих суб'єкти: виробник, фактор по експорту,
фактор по імпорту і покупець. Фактор по експорту не вступає в безпосередні
відносини з іноземним покупцем, а факторинговою компанією по імпорту, що
знаходиться в країні імпортера.
Перевагою прямого факторингу є
менша кількість посередників, і, отже, менші витрати на факторингові послуги.
Перевага непрямого факторингу полягає в тім, що фактор по експорту і фактор по
імпорту мають справу кожний зі своїм клієнтом, кредитоспроможність якого вони
добре знають, тому обидва фактори при здійсненні факторингової операції
вступають у відносини один з одним без високого ризику, оскільки вони, як
правило, є постійними контрагентами.
Для невеликих чи нерегулярних
фінансових угод найкращою формою фінансування є акредитивна система. При
здійсненні великих чи періодичних угод компанії намагаються уникнути витрат і
труднощів даного виду розрахунків, тоді використовується рахунок на одержувача.
Але ще кращою формою факторингу є закордонні рахунки з доручення продажу.
Оскільки операції експортного
факторингу більш ризиковані, чим ті, котрі проводяться по національних
розрахунках, то фактори в цьому випадку призначають більш високий дисконт на ці
операції.
У сфері експортного факторингу
німецький ДГ Дисконтбанк володіє найбільшим ноу-хау серед банків Європи. Головне
джерело кредитних ризиків у зовнішній торгівлі - недолік інформації в
експортера про надійність іноземних фірм-покупців, особливо для українського
експортера при колишній монополії держави на експорт. У банку даних ДГ
Дисконтбанка входять 200 000 різних фірм Європи і США. Крім того, існують
спеціалізовані фірми, що обробляють подібного роду інформацію спеціально для
факторингових компаній. Подібної інформаційної структури немає на Україні, і це
є серйозною перешкодою на шляху розвитку імпортного факторингу.
Таким чином, значення міжнародного
факторингу полягає в наступному:
• спрощена схема одержання
експортером засобів у період здійснення ділових операцій, що прискорює процес
кругообігу його капіталу;
• захист експортера від ризику
неплатежу;
• зменшення витрат на операції,
зв'язані з трудомісткістю перевірки платоспроможності клієнтів, на ведення
бухгалтерського обліку;
• посилення дисципліни погашення
боргів;
• зниження чи запобігання валютних
ризиків;
• виключення необхідності позики
коштів експортером для підтримки роботи власного виробництва.
Особливим видом факторингу є так
називаний інтернаціональний факторинг, що виходить за рамки однієї країни. У
цьому випадку постачальник продає свої вимоги фактор-фірмі усередині своєї
країни. Після підписання відповідного договору ця фактор-фірма надає придбані
їм рахунки факторингової компанії чи фактор-фірмі в тій країні, у якій
знаходиться боржник. Цим створюється гарантія дотримання й економічних
інтересів партнерів, і правових положень, що діють у їхніх державах. Хоча
частка міжнародного факторингу поки невелика, цей вид факторингових операцій
поступово здобуває усе більше значення в умовах інтернаціоналізації
господарського життя, включення країн Східної Європи у світовий ринок.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5
|