3.4. Аналіз використання капіталу

Для проведення аналізу використання капіталу необхідно визначити ефективність використання оборотних та основних коштів.

Ефективність використання оборотних коштів.

Для проведення аналізу використання оборотних коштів необхідно розрахувати оберненість оборотних коштів, коефіцієнт оберненості оборотних коштів, коефіцієнт завантаження, фондовіддачу та фондоємкість.

Оберненість оборотних коштів за 1996 р. розраховується за формулою
(16).:

Z96 = 24,083 * 360 / 225,2 = 38,5 днів.

Оберненість оборотних коштів за 1997 та 1998 р.р. розраховується аналогічно, результати занесено до таблиці №9

Коефіцієнт оберненості коштів розраховується за формулою (17). КО для
1996 р.:

КО = 360 / 38,5 = 9,35 об.

Коефіцієнт оберненості за 1997 та 1998 р.р. розраховується аналогічно, розрахунки занесено до таблиці №9.

Коефіцієнт завантаження розраховується за формулою (19). Кз для 1996 р.:

Кз = 24,083 / 225,2 * 100 = 10,69 коп.;

Для Кз за 1997 та 1998 р.р. розраховується аналогічно розрахунки занесено до таблиці №9..

Таблиця № 9. Аналіз оберненості оборотних коштів ВП “Ременерго”.
|Показник |1996р|1997р|Абсолютна|Відносна|1998р|Абсолютна|Відносна|
| |. |. | | |. | | |
| | | |різниця |різниця | |різниця |різниця |
|Виручка, тис. | | | | | | | |
|грн. |225,2|494 |+268,8 |+119,4% |348 |–146 |–29,56% |
|Кількість днів | | | | | | | |
|аналізую чого | | | | | | | |
|періоду, днів |360 |360 |––– |––– |360 |––– |––– |
|Денна виручка, | | | | | | | |
|тис. грн. |0,626|1,372|+0,746 |+119% |0,967|–0,405 |–29,56% |
|Наявність | | | | | | | |
|власних | | | | | | | |
|оборотних | | | | | | | |
|коштів, | | | | | | | |
|тис. грн. |289 |355 |+66 |+22,84% |322 |–33 |–9,3% |
|Середній залишок| | | | | | | |
| | | | | | | | |
|оборот. коштів, | | | | | | | |
|тис. грн. |24,08|29,58|+5,5 |+22,84% |26,83|–2,75 |–9,3% |
| |3 |3 | | |3 | | |
|Тривалість | | | | | | | |
|одного | | | | | | | |
|обороту, днів |38,5 |21,6 |–16,9 |–43,9% |27,8 |+6,2 |+27,8% |
|Коефіцієнт | | | | | | | |
|оберненості | | | | | | | |
|коштів |9,35 |16,67|+7,32 |+78,3% |12,98|–3,69 |–22,14% |
|Коефіцієнт | | | | | | | |
|завантаження, | | | | | | | |
|коп. |10,69|5,99 |–4,7 |–43,97% |7,71 |+1,72 |+28,71% |

За даними таблиці №9 оберненість оборотних коштів “Ременерго” за 1997 р. в порівнянні з 1996 р. зменшилось на 16,9 днів. це привело до збільшення коефіцієнта оберненості на 78,3%, і до зниження коефіцієнта завантаження на
4,7 коп. (з 10,69 до 5,99 коп.).

Зміна швидкості обертання оборотних коштів була досягнута результаті взаємодії двох факторів: збільшення виручки на 268,8 тис грн.. (з 225,4 до
492 тис. грн.) та збільшення середнього залишку оборотних коштів на 5,5 тис. грн. Вплив кожного з цих факторів на загальне прискорення оберненості оборотних коштів характеризується таким чином:

1. Зростання об’єму виручки прискорив оберненість оборотних коштів на
20,94 днів:

24085 / 1372 – 38,5 = –20,94 днів

2. Збільшення середнього залишку оборотних коштів на 5,5 тис. грн. затягнуло оберненість коштів на 4,009 днів:

5,5 / 1,372 = 4,009 днів;

Всього – 20,94+4,009 = – 16,937 дня.

Прискорення оберненості оборотних коштів на 16,9 дня звільнило з обороту грошові засоби на суму 23,187 тис. грн.:

- 16,6 * 1,372 = – 23,187 тис. грн.

Величину економічного ефекту, отриманого від прискорення оберненості оборотних коштів, можна визначити, використовуючи коефіцієнт завантаження засобів в обігу. Так, якщо в 1996 р. для отримання 1 грн. виручки було затрачено 10,69 коп., то в 1997 р. – лише 5,99 коп. Таким чином, загальна сума економії оборотних коштів із всього об’єму виручки складає 23,218 тис. грн.:

- 4,7 * 494000 / 100 = – 23,218 тис. грн.

Різниця в 31 грн. пояснюється округленням цифр при розрахунках.

З таблиці №9 видно, що оберненість оборотних коштів «Ременерго» за
1998 р. в порівнянні з 1996 р. збільшилось на 6,2 днів. Це призвело до зменшення коефіцієнту оберненості на 3,69 ( з 16,67 до 12,98 днів), та збільшення коефіцієнту завантаження на 1,72 коп.

Зміна швидкості оберту оборотних коштів була наслідком зменшення об’єму виручки на 146 тис. грн.. та на 2,75 тис. грн. зменшення середнього залишку оборотних коштів. Вплив цих факторів на прискорення оберненості коштів характеризується таким чином:

1. Зменшення виручки уповільнило оберненість оборотних коштів на 8,99 днів:

29,583 / 0,967 – 21,6 = 8,99 днів;

2. Зменшення середнього залишку оборотних коштів на 2,75 тис. грн.. прискорило на 2,66 днів:

- 2,75 / 0,967 = – 2,66 днів.

Всього = 8,99 – 2,66 = 6,33 дня.

Уповільнення оберненості оборотних коштів на 6,2 дні, додатково ввело в обіг грошових засобів на суму 5,995 тис. грн.:

6,32 * 0,967 = 5,995 тис. грн.

В порівнянні з 1997 р. (5,99 коп.) у 1998 р. для отримання 1 грн. виручки було затрачено 7,71 коп. Сума збільшення об’єму оборотних коштів в об’ємі виручки складає 5985,6 грн.:

1,72 * 348000 / 100 = 5985,6 грн.

Різниця в 10 грн. обумовлена округленнями при розрахунках.

Ефективність використання основних фондів вимірюється показниками фондовіддачі та фондоємкості.

Фондовіддача основних фондів розраховується за формулою (20). Для 1996 р. фондовіддача дорівнює:

Ф96 = 225,2 / 336 = 0,67

Для 1997 та 1998 р.р. фондовіддача розраховується аналогічно, результати занесені в таблицю №10.

Фондоємкість знаходиться за формулою (21). Для 1996 р. фондоємкість дорівнює:

Фє96 = 336 / 225,2 * 100 = 149.

Для 1997 та 1998 р.р. років розрахунок проводиться аналогічно, результати занесено до таблиці №10.
Таблиця № 10. Аналіз оберненості оборотних коштів ВП “Ременерго”.
|Показник |1996р|1997р|Абсолютна|Відносна|1998р|Абсолютна|Відносна|
| |. |. | | |. | | |
| | | |різниця |різниця | |різниця |різниця |
|Виручка, тис. | | | | | | | |
|грн. |225,2|494 |+268,8 |+119,4% |348 |–146 |–29,56% |
|Вартість | | | | | | | |
|основних | | | | | | | |
|фондів,тис. грн.|336 |306 |–30 |–8,93% |279 |–27 |–8,82% |
|Фондовіддача, | | | | | | | |
|грн.. |0,67 |1,67 |+1,0 |+149% |1,25 |–0,42 |–25,15% |
|Фондоємкість, | | | | | | | |
|коп.. |149 |61,9 |–87,1 |–58,46% |80,2 |+18,3 |+29,56% |

За даною таблицею №10 фондовіддача основних фондів у 1997 р. в порівнянні з 1996 р. збільшилася на 1 грн., що у свою чергу знизило фондоємкість на 87 коп. Це позитивно характеризує фінансовий стан і показує на ефективне використання основних фондів.

В свою чергу, зменшення фондовіддачі за 1998 р. в порівнянні з 1997 р. на 42 коп., призвело до збільшення фондоємкості на 18,3 коп., що в свою чергу знизило ефективність використання основних фондів, збільшивши витрати на суму 63,684 тис. грн.:

18,3 * 348000 / 100 = 63684 грн.

Як ми уже зазначали, показник фондовіддачі тісно пов’язаний з продуктивністю праці та фондоозброєністю.

Продуктивність праці розраховується за формулою (22). Для 1996 р.:

В = 225,2 / 70 = 3,217 тис грн.

Для 1997 та 1998 р.р. продуктивність праці розраховується аналогічно, результати занесені в таблицю № 11.

Фондоозброєність розраховується за формулою (26). Для 1996 р.:

Фв = 336 / 70 = 4,8 тис грн.

Для 1997 та 1998 р.р. фондоозброєність розраховується аналогічно, результати занесені в таблицю № 11.

Таблиця № 11. Аналіз оберненості оборотних коштів ВП “Ременерго”.
|Показник |1996р|1997р|Абсолютна|Відносна|1998р|Абсолютна|Відносна|
| |. |. | | |. | | |
| | | |різниця |різниця | |різниця |різниця |
|Виручка, тис. | | | | | | | |
|грн. |225,2|494 |+268,8 |+119,4% |348 |–146 |–29,56% |
|Вартість | | | | | | | |
|основних |336 |306 |–30 |–8,93% |279 |–27 |–8,82% |
|фондів,тис. грн.| | | | | | | |
|Фондовіддача | | | | | | | |
|основ.фондів, |0,67 |1,67 |+1,0 |+149% |1,25 |–0,42 |–25,15% |
|грн. | | | | | | | |
|Фондоозброєність| | | | | | | |
|праці одного | | | | | | | |
|середньосписково| | | | | | | |
|го робітника, |4,8 |4,37 |–0,43 |–8,96% |3,99 |–0,38 |–8,7% |
|тис. грн. | | | | | | | |
|Середньоспискова| | | | | | | |
| |70 |70 |––– |––– |70 |––– |––– |
|чисельність, | | | | | | | |
|чол. | | | | | | | |
|Продуктивність | | | | | | | |
|праці одного | | | | | | | |
|середньосписково| | | | | | | |
|го робітника, |3,2 |7,057|+3,857 |+120,5% |4,97 |–2,09 |–29,57% |
|тис. грн. | | | | | | | |

З таблиці видно, що у 1997 р. збільшення продуктивності праці на
120,9% призвело до збільшення фондовіддачі основних фондів на 149%.

У 1998 р. ситуація змінюється протилежно і зменшення продуктивності призводить до зменшення фондовіддачі.

Ефективність використання капіталу.

Як вже зазначалося, капітал в цілому представляє собою суму оборотних коштів, основних коштів та нематеріальних активів. Ефективність використання капіталу характеризується його рентабельністю (формула (28)):

Р96 = 29,1 * 100 / 225,2 * 1 / (1 / 9,35 + 1 / 0,67) = 8,08 %.

Рівень рентабельності капіталу за 1997 та 1998 р.р. розраховується аналогічно, результати занесено до таблиці №12.
Таблиця № 12. Аналіз оберненості оборотних коштів ВП “Ременерго”.
|Показник |1996р.|1997р.|Абсолютна|Відносна|1998р.|Абсолютна|Відносна|
| | | | | | | | |
| | | |різниця |різниця | |різниця |різниця |
|Виручка, тис.| | | | | | | |
|грн. |225,2 |494 |+268,8 |+119,4% |348 |–146 |–29,56% |
|Балансовий | | | | | | | |
|прибуток |29,1 |63 |+33,9 |+116,5% |31 |–32 |–50,8% |
|Балансовий | | | | | | | |
|прибуток у % | | | | | | | |
|до виручки |12,2% |12,75%|–0,21 |–1,32% |8,91 |–3,84 |–30,12% |
|Вартість | | | | | | | |
|основних | | | | | | | |
|фондів, тис. | | | | | | | |
|грн. |336 |306 |–30 |–8,93% |279 |–27 |–8,82% |
|Середній | | | | | | | |
|залишок | | | | | | | |
|оборот.коштів| | | | | | | |
|, |24,083|29,583|+5,5 |+22,84% |26,833|–2,75 |–9,3% |
|тис. грн.. | | | | | | | |
|Фондовіддача | | | | | | | |
|основ.фондів,|0,67 |1,67 |+1,0 |+149% |1,25 |–0,42 |–25,15% |
|грн. | | | | | | | |
|Коефіцієнт | | | | | | | |
|оберненості | | | | | | | |
|оборотних | | | | | | | |
|коштів |9,35 |16,67 |+7,32 |+78,3% |12,98 |–3,69 |–22,14% |
|Загальна сума| | | | | | | |
|капіталу |360,08|335,58|–24,5 |–6,8% |305,83|–29,76 |–8,87% |
| |3 |3 | | |3 | | |
|Рівень | | | | | | | |
|рентабельност|8,08 |8,4 |0,32 |+3,96% |7,81 |–0,69 |–7,024% |
|і | | | | | | | |

Підвищення рівня рентабельності капіталу у 1997 р. на 3,96 5 пов’язано зі збільшенням середнього залишку оборотних коштів та збільшення балансового прибутку на 33,9 тис. грн. (з 29,1 тис. грн. до 63 тис. грн.).

У 1998 р. зниження рівня рентабельності пов’язане з підвищенням собівартості продукції на 5,39 % (з 73,89% до 77,87% частки у виручці), зниженням коефіцієнту оберненості оборотних коштів з 16,67 до 12,98 та зниженням балансового прибутку на 32 тис. грн.

ВИСНОВОК

За результатами проведеної оцінки фінансового стану можна зробити висновок, що перед підприємством постала проблема виживання. Його фінансова політика вирішує короткострокові задачі, які дають позитивні результати лише сьогодні з можливим негативним ефектом у майбутньому, що багато у чому пояснюється відсутністю фінансової стратегії.

Без системного підходу, без комплексного оздоровлення фінансової ситуації, яка має бути узгоджена з конкретними особливостями діяльності, конкретними змінами процесів у кожній функціональній ланці підприємства, засоби його оздоровлення нагадуватимуть лише тимчасову "косметичну" операцію. Найважливішу увагу в системі заходів, спрямованих на фінансову стабілізацію в умовах кризової ситуації, слід приділити етапу відновлення та зміцнення рівня фінансової сталості підприємства — запоруки усунення неплатоспроможності й фундаментальної основи фінансової стратегії на прискорення економічного зростання.

Про поглиблення кризи свідчить той факт, що у 1997 р. 44% усіх господарських структур працювали збитково, у тому числі в промисловості —
42%. вони зазнали 3,5 млрд. грн. збитків. Загострення кризової ситуації почалося у 1993 р., коли збитковим було кожне дванадцяте підприємство. Ця тенденція тривала і в наступні роки: у 1994 р. — кожне дев'яте, у 1995 р. — кожне п'яте, у 1996 р. — кожне четверте. Рівень рентабельності у промисловості протягом 1997 р. зменшився з 9 до 6%. Кредиторська заборгованість зросла на 28,4%, у тому числі між підприємствами України на
27,5%, і в промисловості становила 46 млрд. грн.[13,стр.86].

Заходи щодо зміцнення фінансової сталості підприємства можуть дати позитивні результати лише за умови обов'язкового і суттєвого оздоровлення мою фінансів. Як доречно зазначив Я Корнаї; "Половинчастість одного комплексу заходів знижує ефективність іншого. Загальна сума десяти різних половинчастих результатів дорівнює не сумі п'яти повноцінних успіхів, а скоріше п'яти повним поразкам"[16,стр.86]. Кризовий фінансовий стан, в якому опинилася значна частина промислових підприємств України в період політичної та економічної трансформації, потребує застосування жорстких, але водночас ефективних заходів, спрямованих на зміцнення фінансової сталості.)

Причини, які зумовлюють невідповідність належному рівню фінансової сталості, можуть бути різними, однак усі вони поділяються на дві великі групи: поточні та стратегічні. До поточних причин слід віднести всі ті, які впливають на рівень фінансової сталості підприємства. До стратегічних причин відносять ті, які впливають на досягнення належного рівня фінансової сталості: помилки у стратегії управління, в політиці фінансування тощо.

Поточна невідповідність усувається оперативними методами фінансового менеджменту. Стратегічна невідповідність може ліквідовуватися за допомогою таких дій, як коригування або заміна цілей, здійснення диверсифікації, створення нових організаційних форм управління тощо. Для цього необхідно чітко уявляти можливості підприємства, вміння правильного вибору та визначення напрямків зміцнення фінансової сталості, обґрунтування перспективних цілей і способів їхнього досягнення.

Однією з найпоширеніших причин зниження рівня фінансової сталості вітчизняних підприємств є втрата управлінським персоналом контролю над ним.
Сьогодні в Україні склалася ситуація, коли управлінці середньої ланки мають інженерні знання, але майже не розуміють законів функціонування підприємства в умовах ринкової економіки, погано розуміються на особливостях перехідного періоду, коли інженерні рішення домінують над економічними. В цих умовах інженерному корпусу необхідно протиставити як баланс досить консервативний фінансовий менеджмент.

Природа механізмів контролю зумовлена характером ієрархічної структури: жорстко централізований порядок у вигляді піраміди, який контролює ланцюг прийняття рішень. Парадоксально, але питання контролю, а відповідно управління фінансовою сталістю, яке до цього часу розглядалося у теоретичному плані головним чином як ситуація втрати контролю, можна інтерпретувати як межу управління фінансовою сталістю. Насправді, на нашу думку, ефективне управління фінансовою сталістю перебуває у залежності від характеристик ланок ланцюга управлінських рішень.

На перший погляд, проблему можна трактувати, виходячи із довжини цього ланцюга, тобто кількості ланок в ієрархії. Кожна ланка утворює рівень, який залежить переважно від технологічної складності та ієрархічної структури управління фінансовою сталістю. Політика зміцнення фінансової сталості в контексті антикризового управління фінансами підприємства потребує організації стратегічного управління фінансовою сталістю.

Загалом стратегічне управління фінансовою сталістю — це діяльність, яка полягає у виборі дій щодо досягнення довготермінових цілей в умовах, що постійно змінюються,) тобто це сфера діяльності вищого управлінського персоналу підприємства, яка полягає у забезпеченні сталості фінансового стану підприємства у довгостроковій перспективі “за рахунок високої частки власного капіталу у загальній сумі джерел фінансових ресурсів підприємства".

Загальну схему процесу стратегічного управління фінансовою сталістю в умовах кризового розвитку підприємства подано на рисунку 1.

Особливістю цього процесу є:

. неможливість повного опису об'єктів аналізу, внаслідок чого переважають неструктуровані завдання;

|I |
| |
| |
|Діагностування та структуризація проблеми |

|II |
| |
| |
|Стратегічний аналіз фінансової сталості підприємства |

|III |
| |
| |
|Визначення стратегічних альтернатив управління |
|фінансовою сталістю |

|IV |
| |
| |
|Вибір стратегії управління фінансовою сталістю |

|V |
| |
| |
|Контроль і оцінка стратегії управління сталістю |

Рисунок 1. Процес стратегічного управління фінансовою сталістю підприємства.

. високий ступінь невизначеності отримання результатів при реалізації рішень (стратегій);

. наявність значної кількості некерованих і частково керованих змінних;

. критерії вирішення завдань завчасно чітко не встановлені й уточнюються керівництвом у процесі їхнього вирішення.

Основною метою стратегічного управління є зміцнення фінансової сталості підприємства за рахунок ефективного використання потенціалу внутрішніх та зовнішніх механізмів.

Важливою ланкою у процесі управління є стратегічний аналіз фінансової сталості, який повинен спиратися на сучасне методологічне забезпечення економічного аналізу. Його першочергове завдання — розкриття причинно- наслідкових зв'язків між рівнем фінансової сталості підприємства та факторами, які його формують. Аналіз повинен бути цілеспрямованим, об'єктивним і системним.

Завданням третього етапу є визначення усіх стратегічних альтернатив управління фінансовою сталістю, їхнє обґрунтування. Вищий управлінський персонал на цьому етапі повинен проаналізувати усі слабкі та сильні сторони кожної з альтернативних стратегій.

На четвертому етапі з усіх можливих стратегій обирається одна стратегія управління фінансовою сталістю підприємства, розробляється стратегічний план, призначаються відповідальні особи з числа фінансових менеджерів.

П'ятий етап присвячений проблемам реалізації та контролю за виконанням стратегії.

У теорії та практиці фінансового менеджменту виділяють три типи систем управління:— управління в умовах відносно спокійного та сталого зовнішнього і внутрішнього середовища;

. управління в умовах динамічного зовнішнього середовища;

. управління в умовах кризової ситуації.

В умовах трансформації економіки України управління фінансовою сталістю можна вважати управлінням в умовах кризової ситуації.

Таким чином, стратегія управління фінансовою сталістю повинна відповідати вимогам антикризового управління фінансами підприємства і передбачати раціоналізацію обороту обігових коштів та оптимізацію структури джерел їхнього фінансування; забезпечення своєчасного оновлення позаоборотних активів і високу ефективність їхнього використання; вибір та реалізацію найефективніших шляхів розширення обсягів активів для забезпечення основних напрямків розвитку; забезпечення необхідного рівня самофінансування свого виробничого розвитку за рахунок прибутку, оптимізації податкових платежів, ефективної амортизаційної політики; забезпечення найефективніших умов і форм залучення позикових коштів у відповідності з потребами підприємства.

Ефективність стратегічного управління фінансовою сталістю багато у чому залежить від використання захисних механізмів, серед яких хочемо виділити профілактичні заходи та систему внутрішнього страхування.
Профілактика ризику зниження фінансової сталості повинна проводитись у чотирьох напрямках: уникнення, мінімізація, диверсифікація, лімітування.
Уникнення ризику зниження фінансової сталості підприємства можливе лише за рахунок: відмови від здійснення фінансових операцій, рівень ризику за якими надзвичайно високий і не відповідає критеріям ефективної фінансової політики підприємства; зниження питомої ваги позичкових фінансових ресурсів у господарському обороті; підвищення рівня ліквідності активів шляхом збільшення питомої ваги оборотних активів.

У тих випадках, коли не можна взагалі уникнути ризику зниження рівня фінансової сталості підприємства, його мінімізація досягається шляхом отримання від контрагентів певних гарантій при наданні їм комерційного кредиту та скороченні переліку форс-мажорних обставин у контрактах із покупцями готової продукції, що дасть можливість, у свою чергу, суттєво знизити ризик виникнення безнадійної дебіторської заборгованості.

Диверсифікація ризику зниження фінансової сталості підприємства може реалізуватися шляхом диверсифікації:

. портфеля цінних паперів;

. валютного портфеля за рахунок вибору для проведення зовнішньоекономічних операцій кількох видів валют;

. депозитного портфеля за рахунок розміщення великих сум тимчасово вільних коштів на депозитне зберігання у кількох банках при збереженні умов їхнього розміщення.

За рахунок встановлення відповідних фінансових нормативів можна здійснювати лімітування ризику зниження фінансової сталості підприємства.
Вони, наприклад, можуть включати:

. мінімальну частку (%) високоліквідних активів у складі майна підприємства;

. граничний рівень (%) позикових коштів у господарському обороті;

. максимальний розмір депозитного вкладу, розміщеного в одному банку.

Розглянувши принципові ознаки профілактичних заходів, спрямованих на зниження ризику втрати фінансової сталості, хочемо зауважити, що вони можуть суттєво вплинути на ймовірність його виникнення, але не можуть повністю нейтралізувати його. Тому підприємствам, на нашу думку, слід узяти на себе функцію страхування ризику зниження фінансової сталості.

Система заходів внутрішнього страхування ризиків зниження фінансової сталості забезпечить нейтралізацію негативних явищ у процесі економічного розвитку підприємства. Розглянемо основні можливі напрямки внутрішнього страхування ризиків зниження фінансової сталості підприємства:

1. Резервування частини фінансових ресурсів для забезпечення подолання негативних фінансових наслідків. Таке резервування фінансових ресурсів повинно здійснюватися у вигляді:

. формування страхового фонду підприємства у відповідності з вимогами чинного національного законодавства та статуту підприємства;

. формування цільових резервних фондів;

. формування резервних сум фінансових засобів у процесі розробки фінансових планів;

. використання залишків прибутку як резерву для ліквідації негативних наслідків окремих фінансових ризиків, які, у свою чергу, негативно впливають на рівень фінансової сталості підприємства.

2. Забезпечення компенсації можливих фінансових збитків за рахунок формування відповідної системи отримання додаткового доходу за ризиковими операціями понад рівень, якого можуть досягти не ризикові фінансові операції.

3. Забезпечення компенсації можливих фінансових збитків за рахунок системи штрафних санкцій, які повинні у повному обсязі компенсувати фінансові збитки підприємства.

Організація стратегічного управління фінансовою сталістю на вітчизняних підприємствах дасть змогу зміцнити рівень сталості фінансового стану, створити ефективне підґрунтя для системи заходів антикризової політики управління фінансами підприємств в умовах трансформації економічного механізму в Україні.

Список використаної літератури:

1. Балабанов И. Т. Анализ и планирование финансов хозяйствующего субъекта. – М.: Финансы и статистика, 1998.

2. Балабанов И. Т. Основы финансового менеджмента. – М.: Финансы и статистика, 1998.

3. Ефимов О.В. Как анализировать финансовое положение предприятия. – М.,

1995.

4. Житна І.П., Нескреба А.М. Економічний аналіз господарської діяльності підприємства. – К., 1992.

5. Коваль В.В. Фінансовий аналіз. – К., 1996.

6. Ковалева А.М. Финансы. – М.: Финансы и статистика, 1999.

7. Козлова О.И. Оценка кредитоспособности предприятия. – М., 1993.

8. Кондраков М.П. Основы финансового анализа. – М., 1998.

9. Кравченко М.И. Анализ финансового положения предприятия. – М., 1994.
10. Крейнина А.С. Анализ финансового состояния предприятия. – М., 1995.
11. Остаков В.П. Анализ финансовой устойчивости фирмы и процедуры связаные с банкротством. – М., 1995.
12. Панков Д.А. Современная методика анализа финансового положения предприятия. – М., 1995.
13. Плиса В. І. Зміцнення фінансової сталості підприємства // Фінанси

України. 1998, №5, стор. 96-98.
14. Русак В.А. Фінансовий аналіз господарських суб’єктів. – М., 1997.
15. Сависько В.Г. Аналіз фінансового стану підприємства. – К., 1993.
16. Сугоняко О. А. Аналіз фінансового стану підприємства і шляхи його оздоровлення // Фінанси України. 1997, №9, стор. 73-76.
17. Хедервик К. Финансово-экономический анализ деятельности предприятия. –

М., 1996.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5