-                   поліпшуються шанси експортера отримати позику, бо форфейтинг не впливає на інший кредит, що надається банком;

-                   експортер звільняється від валютного ризику і від ризику неплатежу, які бере на себе форфейтер;

-                   експортер звільняється від ризику процентних ставок, оскільки облікова ставка відома з початку угоди;

-                   експортер позбавляється від адміністративних проблем і видатків за інкасування боргів.

Основною вадою форфейтигу у світовій банківській практиці є його вартість -це досить дорогий вид банківських послуг, що витікає з ризикованості цієї операції для форфейтера. Вадами форфейтингу можуть бути будь-які причини, через які експортер не знайде банк, який би діяв у ролі форфейтера через незадовільну кредитоздатність покупців; обмеження уряду на платежі за кордон; нестачу резервів іноземної валюти; відмову покупців виконати платіж за товари тощо.

У сучасних умовах в Україні немає обставин, які сприяли б застосуванню такої сучасної форми кредитування експорту, як форфейтинг. Залишається сподіватись, що українські підприємства нарощуватимуть свій потенціал, набуватимуть конкурентоспроможності, а українські банки на основі цього надаватимуть у майбутньому новий для нашої країни вид банківського кредитування - форфейтування, що широко використовується у зарубіжній банківській практиці для експортерів.

3.2 Вдосконалення техніки здійснення міжнародної форфейтингової операції

Існує два можливі ініціатори форфейтингової операції - експортер і імпортер. Найчастіше в цій ролі виступає експортер або його банк. І це природно, оскільки для дисконтування представляються або перекладні векселі, виписані експортером, або прості векселі, оплачувані йому.

Саме цим визначається необхідність проведення переговорів ініціатора з форфейтером на ранніх стадіях підготовки контракту. Ще до того, як експортер і імпортер підпишуть контракт, форфейтер може визначити свої вимоги до гарантії або аваля, хоч би приблизно вказати розмір дисконту. Без цієї інформації експортер не в змозі точно визначити ціну контракту.

На практиці далеко не кожен експортер вступає в переговори з форфейтером на такій ранній стадії, а в результаті він може виявити, що маржа за фінансування, включена їм в ціну контракту, необоснованна.

Перше, що повинен визначити для себе форфейтер, - це характер операції, тобто з'ясувати, з якими цінними паперами йому доведеться мати справу - фінансовими або товарними. Фінансові векселі - це цінні папери випущені з метою акумуляції засобів, які позичальник надалі може використовувати на свій розсуд. Товарні ж векселі оформляються у випадку операцій купівлі-продажу продукції. Проте межа між фінансовими і товарними операціями до певної міри розмита (скажімо, виписується вексель без здійснення торгової операції, але потім отримані кошти використовуються для покупки яких-небудь товарів). Проте визначеність в питанні про те, чи є векселі фінансовими або товарними, для форфейтера має важливе значення з наступних причин.

По-перше, деякі учасники вторинного форфейтингового ринку не бажають набувати фінансових векселів. Існують різні пояснення цього небажання. Деякі вторинні форфейтеры розглядають подібний спосіб залучення ресурсів як свідоцтво фінансового неблагополуччя позичальника (хоча це не завжди так). Інші віддають перевагу товарним векселям з тієї причини, що гроші знецінюються, що лякає інвесторів і реальний товар здається їм надійнішим вкладенням засобів.

По-друге, навіть той, хто згоден купити фінансові папери, хоче знати, з яким видом паперів він матиме справу, оскільки це впливає на оцінку загального ризику, якому він піддається.

Велика частина векселів, що продаються на вторинному форфейтинговому ринку є товарними. Тому у разі пропозиції фінансових паперів обов'язковим вважається попереднє письмове попередження про це.

Якщо ця умова порушена, покупець фінансових паперів має право зажадати анулювання операції.

Форфейтер завжди повинен мати на руках короткий опис операції, лежачої у основі операцій з векселями. Воно може бути отримане по телексу або факсу при попередньому обговоренні умов операції.

Після того, як форфейтер з'ясує характер операції, він повинен визначити наступне.

Об'єм фінансування, валюта, термін.

Хто є експортером і в якій країні він знаходиться? Це питання важливий, тому що хоча фінансування забезпечується без права регресу існують обставини, при яких форфейтер може пред'явити претензії експортерові. Кредитоспроможність експортера також має значення.

Крім того, форфейтер повинен перевірити достовірність підписів на векселях;

Хто є імпортером і з якої він країни? Для перевірки достовірності підписів і відповідності оформлення векселів законодавству форфейтер повинен точно визначити імпортера і його місцезнаходження.

Чим оформляється борг, належний форфейтированию: простим векселем перекладним і т.д.?

Яким чином борг застрахований?

Періоди погашення векселів, суми погашення.

Вид товарів, що експортуються. Це питання цікавить форфейтера, по-перше з погляду доцільності всієї операції, по-друге, з позиції легальності експорту.

Коли проводитиметься постачання товару? Дата повинна бути близька до дати надання фінансування. Важливо також і те, що гарант навряд чи зможе авалювати вексель до тих пір, поки постачання не буде здійснено.

Коли поступлять документи, що підлягають дисконтуванню? Поки документи не будуть отримані, форфейтер не зможе перевірити і дисконтувати їх.

У яку країну буде здійснений платіж форфейтеру? Це важливо знати оскільки платіж в закордонний банк може затримати отримання коштів, і така затримка повинна бути врахована при дисконтуванні паперів, існує також можливість заморожування засобів на рахунках властями країни, і ця можливість теж повинна бути врахована при розрахунку дисконту. Форфейтер може навіть відмовитися від операції, якщо його не влаштовує 6анк, в який поступлять засоби.

Кредитний аналіз

Після того, як форфейтер отримає відповіді на вищеперелічені питання він повинен провести кредитний аналіз. Більшість форфейтингових операцій здійснюється банками, і кредитний аналіз є обов'язковим етапом підготовки операції. Існує як мінімум чотири види ризику, які винні бути проаналізовані форфейтером: ризик гаранта, ризик покупця, ризик імпортера, ризик країни.

Після цього форфейтер може називати свою тверду ціну. Проте з моменту передачі заявки на здійснення форфейтингової операції до реального постачання товарів, коли форфейтер зможе купити векселі, проходить визначене час, протягом якого процентні ставки можуть змінитися в несприятливому для форфейтера напрямі. Цей ризиковий період може бути роздільний на дві частини.

Перша частина - час між передачею на розгляд заявки і ухваленням її імпортером. Природно, поки заявка не узгоджена з останнім, немає упевненості в тому, що операція взагалі відбудеться. На цей час форфейтер може запропонувати експортерові опціон - вид контракту, по якому покупець має право протягом певного терміну або купити за фіксованою ціною обумовлену суму іноземної валюти, або продати її. Власник опціону

ухвалює рішення про те, скористатися чи ні наданим йому правом, залежно від динаміки валютних курсів. У всіх випадках ризик якому піддається власник опціону, наперед обмежений ціною опціону, а виграш теоретично не обмежений. Якщо період наданого опціону не перевищує 48 годин, то форфейтер може прийняти на себе ризик і без нарахування комісії, якщо перевищує - нараховується певна сума комісії. Зазвичай форфейтеры не погоджуються на опціони терміном понад 1 місяця, хоча бувають виключення (до 3 місяців).

Друга частина - час між затвердженням заявки і постачанням товарів. У перебіг цього часу (зазвичай від декількох днів до 12 місяців) форфейтер і експортер несуть зобов'язання, від яких вони можуть відмовитися лише при умові компенсації всіх витрат іншій стороні. У разі відмови експортер повинен компенсувати витрати форфейтера за іншими зобов'язаннями, які він міг прийняти на себе з метою фінансування даної операції; форфейтер - компенсувати експортерові всі витрати по організації іншого, можливо дорожчого джерела фінансування. Крім того, форфейтер зазвичай стягує з експортера так звані “комісійні за зобов'язання”, тобто за те, що, приймаючи на себе певні зобов'язання відносно даного експортера, він позбавляє себе потенційної можливості укласти інші можливо, вигідніші операції.

Після того, як досягнута попередня домовленість про операцію форфейтер посилає документи з пропозицією (телексом або листом) експортерові, який повинен письмово підтвердити свою згоду. Форфейтер також перераховує документи, з якими йому необхідно ознайомитися до того, як він приступить до дисконтування векселів (ліцензія на експорт товарів, інші повідомні документи). Знайомство з вказаною документацією повинно дати йому можливість переконатися в тому, що операція здійсниться.

Коли пропозиція буде прийнята експортером, він повинен підготувати серію перевідних векселів або підписати угоду про ухвалення простих векселів від покупця. На даній стадії експортер повинен також отримати гарантію або аваль на свої векселі. Крім того, він робить напис на векселях: “без права регресу”. Таким чином, будуть готові всі документи на основі яких форфейтер може провести дисконтування, навіть якщо відвантаження товарів фактично ще не проведене.

У міжнародній торгівлі експортер отримує від іноземного покупця перевідні або прості векселі, оплата яких повинна бути проведена в передбачені терміни. Банк в країні імпортера або авалирует такі оборотні документи, або гарантує їх виконання. Оскільки форфейтер купує боргові зобов'язання без права регресу, він несе всі ризики можливого неплатежу. Тому якщо боржник не є першокласним позичальником, форфейтер прагнутиме отримати певне забезпечення – в формі аваля або безумовної гарантії банку.

Гарантійне зобов'язання видається гарантом кредиторові в забезпечення своєчасної сплати суми, що належить з боржника. Гарантія надається у формі відповідного листа, який повинен містити наступні реквізити: ким виданий лист, юридична адреса гаранта № гарантійного листа, об'єкт гарантії (операція, дата постачання продукції процентна ставка і т.д.).

Існує декілька видів гарантій, що розрізняються по суб'єктові гарантійного зобов'язання, порядку оформлення гарантії, джерелу засобів використовуваному для гарантійного платежу. Як суб'єкт гарантійного зобов'язання при операціях “а-форфе” можуть виступати фінансово стійкі підприємства або спеціальні установи, що мають в своєму розпорядженні засоби. Частіше всього такими установами є банки.

Окрім зниження ризиків форфейтера гарантії забезпечують вищу ліквідність дисконтованих паперів на вторинному ринку. Якщо надається банківська гарантія, то зазвичай її виставляють міжнародні банки, що мають представництва в країні імпортера.

Аваль - це вексельне поручительство, через яке аваль приймає відповідальність за виконання зобов'язань якого-небудь зобов'язаного по векселю особи. Окрім підпису аваль повинен містити напис на векселі: ”per aval”, а якщо це перевідний вексель, на нім повинні бути вказані також прізвище, ім'я, по батькові аваля. В порівнянні з гарантією аваль володіє перевагою, що полягає в тому, що він неотделим від векселя.

Гарантійні оборотні документи враховуються експортером в своєму банку без права регресу вимог. Банк експортера, таким чином, діє як форфейтер. Це витікає з самої угоди про форфейтинг, яка зазвичай полягає лише після того, як досягнута домовленість – між продавцем і його банком про те, що банк виступить як форфейтера, і між покупцем і його банком про те, що банк авалирует векселя або надасть гарантію їх оплати.

Форфейтер особливо зацікавлений в ефективному забезпеченні що набуває їм оборотного документа. Якщо таким забезпеченням є аваль, то, наприклад, по англійських законах таке зобов'язання вважається дійсним і аваль як гарант несе таку ж відповідальність, як і індосант документа.

Якщо забезпечення має форму банківської гарантії, в ній указується що вона є основною гарантією і гарант займає положення головного боржника, що вона є безвідзивною і безумовною, що вона ділима і передавана.

Договір між експортером і форфейтером зазвичай містить обмовку про застосовному праві і юрисдикції. Якщо забезпеченням є гарантія аналогічна обмовка включається в гарантію, яку банк дає форфейтеру в країні імпортера.

3.3 Особливості міжнародного форфейтингу в Україні

Останніми роками розвиток форфейтингових послуг в країнах з розвиненою ринковою економікою йшло по наступних основних напрямах.

Купуючи активи, форфейтер здійснює інвестування. Можливо, він зовсім не бажає тримати свої засоби в подібній формі протягом тривалого часу, а навпаки, прагне до перепродажу інвестиції іншій особі, також форфейтером, що стає. На основі цієї подальшого перепродажу боргів виникає вторинний форфейтинговий ринок.

Форфейтер може перепродувати частину активів, що знаходяться в його власності, оскільки природа операції дозволяє дробити борг на будь-яке кількість частин, на кожну з яких оформляється вексель з своїм терміном погашення. Один або декілька з цих векселів можуть бути продані.

Не слід думати, що первинний і вторинний форфейтингові ринки сильно розмежовані. Насправді одні форфейтеры, оперуючи на вторинному ринку, залишаються утримувачами певного портфеля форфейтингових цінних паперів, а інші, мало пов'язані з первинним ринком, можуть бути активними трейдерами на вторинному. На обох ринках діють, як правило юридичні особи. Вкладення у форфейтингові активи приватними особами зустрічаються досить рідко, оскільки далеко не кожним інвестор володіє солідним портфелем, що дозволяє нести супутні операціям цього роду політичні і економічні ризики.

Часто безпосередньої передачі форфейтингових паперів новому власникові не відбувається. Він знає вартість паперів, терміни їх звернення знає гаранта, але не первинного емітента. В цьому випадку попередній власник після закінчення терміну дії цінних паперів збирає платежі і переводить їх новому власникові. Чим же пояснюється подібна секретність на вторинному форфейтинговому ринку?

Перш за все, міркуваннями конфіденційності. Експортер зацікавлений у нерозголошуванні інформації про способи фінансування його операцій і не хоче щоб покупець (або які-небудь треті особи) знав про його фінансові потреби і використовуваному механізмі фінансування його операцій. Будь-який продаж форфейтингових паперів припускає ризик мимовільного розширення круга ділових взаємин, що утрудняє контроль з боку експортера. У уникнення цього останній прагне встановити певні обмеження в контракті, які заважали б вільному зверненню форфейтингових паперів.

Не дивлячись на всі труднощі, вторинний форфейтинговий ринок процвітає.

Пояснити це можна наступними обставинами.

Первинний утримувач цінних паперів може, наприклад, виявити, що покупка якого-небудь нового паперу приведе до перевищення ліміту кредитування встановленого їм для даної країни. Навіть якщо дохід по цих паперах дуже привабливий, він вимушений буде відмовитися від операції, якщо не уповноважений перевищувати даний ліміт. Вирішенням проблеми може бути перепродаж або вже наявних в портфелі паперів цієї країни, або тих, які запропоновані в даний момент. Те ж саме відбувається при перевищенні встановлених ним лімітів кредитування якого-небудь певного емітента. Первинний утримувач може бути привернутий на вторинний ринок просто тому, що процентні ставки впали, і він може купити на даному ринку папери з великим дисконтом, чим при покупці тих же паперів на первинному ринку.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8