Формування фінансових результатів

Міністерство аграрної політики України

Миколаївський державний аграрний університет

Кафедра фінансів

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

«Формування фінансових результатів у товаристві з обмеженою відповідальністю»

Миколаїв – 2010 рік

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1.ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

РОЗДІЛ 2. ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТОВ

РОЗДІЛ З. ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ У ТОВ

3.1 Аналіз складу і джерел формування майна ТОВ

3.2 Аналіз фінансових результатів діяльності ТОВ

РОЗДІЛ 4. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗПОДІЛУ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ У ТОВ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

На сьогоднішній день тема даної роботи актуальна. Вона торкається таких життєво важливих для будь-якого підприємства аспектів, як вільна орієнтація у фінансовому житті суб'єкта господарської діяльності, що дає можливість планувати майбутній розвиток, визначати поточне положення справ, ідентифікувати причини виникнення тієї чи іншої ситуації.

Основною ланкою економіки в народному господарстві України відповідно до Закону України "Про підприємства в Україні" є підприємства, що виступають у ролі суб'єктів господарювання.

Вони здійснюють виробничу, науково-дослідну і комерційну діяльність з метою задоволення суспільних нестатків і одержання відповідного доходу, прибутку.

Підприємство, як суб'єкт господарювання, самостійно розпоряджається зробленою продукцією, отриманою виручкою і прибутком, що залишився в його розпорядженні.

Для здійснення своєї діяльності, підприємство формує майно, яке може належати йому на праві власності чи повного господарювання.

В Україні відбуваються глибокі економічні перетворення, що не може позначитися на роботі основного суб'єкта ринкової економіки -підприємства.

З переходом на ринкові відносини підвищується самостійність підприємства, а також їх економічна і юридична відповідальність. Різко зростають значення фінансової стійкості суб'єктів господарювання, а також підвищення їхньої конкурентоздатності. Уміння ефективно хазяювати стає умовою виживання підприємства в конкурентній боротьбі. Максимізація прибутку і підвищення ефективності виробництва є головною метою підприємства в ринкових умовах самооплатності і самофінансування підприємств.

Серед фінансових проблем підприємств, мабуть, немає іншої, яка б так часто розглядалась науковцями й практиками та здавалась їм такою простою, як формування і розподіл фінансових ресурсів підприємства.

Становлення ринкових відносин вимагає удосконалювання підходів щодо формування фінансових ресурсів, що дозволить вижити в конкурентній боротьбі, максимізувати та забезпечити рентабельну діяльність підприємства.

Предметом наукового дослідження є концептуальні основи формування фінансових результатів.

Метою цієї наукової роботи є дослідження основи формування фінансових результатів підприємства.

Об'єктом дослідження обрано ТОВ «...» Кого району.

Робота виконана на 40 сторінках друкованого тексту , має вступ, основну частину з 4 розділами, висновки на основі 15 використаних джерел.

РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

Основною ланкою економіки в народному господарстві України відповідно до Закону України "Про підприємства в Україні" є підприємства, що виступають у ролі суб'єктів господарювання.

Вони здійснюють виробничу, науково-дослідну і комерційну діяльність з метою задоволення суспільних нестатків і одержання відповідного доходу, прибутку.

Підприємство, як суб'єкт господарювання, самостійно розпоряджається зробленою продукцією, отриманою виручкою і прибутком, що залишився в його розпорядженні.

Для здійснення своєї діяльності, підприємство формує майно, яке може належати йому на праві власності чи повного господарювання.

Джерелами формування майна підприємства є:

•грошові і матеріальні внески засновників,

•доходи, отримані від реалізації продукції, а також від інших видів діяльності;

•       доходи від продажу цінних паперів;

•       дотації з бюджетів;

•       надходження від роздержавлення і приватизації власності;

•       безоплатні і благодійні внески, пожертвування організацій і громадян;

•Інші джерела, не заборонені законодавством України.

Конкретні джерела формування статутного капіталу підприємства залежать від організаційно-правової форми його створення.

У процесі формування статутного капіталу підприємство вступає у взаємовідносини з його засновниками - юридичними і фізичними особами - з приводу створення статутного фонду [15].

Створений початковий статутний капітал інвестується у виробництво з метою створення нового продукту, нової вартості.

У процесі створення нового продукту підприємство взаємодіє з іншими суб'єктами господарювання - постачальниками, покупцями.

Виготовлений продукт реалізується підприємствами по відповідних каналах за відпускними цінами, у результаті вони одержують виручку (доход).

З отриманої виручки сплачуються податки, що включаються до складу ціни, а також відшкодовуються витрати по виробництву і реалізації продукції.

Виручка, що залишилася, є чистим прибутком підприємства. Значна частка отриманого прибутку у вигляді відповідних податків і платежів вилучається державою [1].

Вилучення цієї частини прибутку в бюджет виконується в першочерговому порядку. Так виникають фінансові відносини підприємства з державою з приводу розподілу їх доходів і прибутків.

Прибуток, що залишився в розпорядженні підприємств, розподіляється за їх розсудом на поповнення власних фінансових ресурсів, на виплату дивідендів та на інші цілі.

Здійснюючи господарську діяльність, підприємство самостійно фінансує усі свої витрати, розпоряджається наявними фінансовими ресурсами, бере участь у формуванні різноманітних державних централізованих позабюджетних фондів [6].

Для одержання додаткових джерел фінансових ресурсів підприємства можуть залучати на основі зворотності і платності позикові засоби, а також вкладати кошти в статутний капітал знов створених спільних підприємств або розмішувати вільні засоби на депозитних рахунках у банках і т.д., вступаючи в таких випадках у взаємини з відповідними суб'єктами фінансово-кредитної системи господарювання [12].

В цілому функціонування підприємства, як суб'єкта господарювання, передбачає не тільки його виробничо-фінансову діяльність з метою виробництва продукції (товарів) і одержання прибутку, але й участь у формуванні державного й місцевого бюджетів, централізованих позабюджетних фондів на відповідному рівні з одного боку, а також рішення питань розвитку виробництва та підвищення його ефективності - з іншого.

У здійсненні виробничо-фінансової діяльності суб'єктів господарювання бере участь безліч взаємозалежних організаційних, трудових, матеріальних і фінансових факторів.

Мета кожного суб'єкта господарювання - як можна більш ефективне використання цих факторів.

Ефективність використання факторів виробництва виражається у кінцевому рахунку в фінансових результатах діяльності суб'єктів господарювання [8].

Економічний підсумок виробничої діяльності суб'єктів господарювання, виражений у вартісній (грошовій) формі, є фінансовим результатом.

Фінансові результати діяльності підприємств характеризуються такими економічними показниками як валовий доход, чистий доход, прибуток.

Зміст цих показників, як економічних категорій і загальна схема їх розрахунку такі.

Зроблена суб'єктами господарювання валова продукція містить у собі вартість спожитих засобів виробництва (основних і оборотних) і новостворену живою працею вартість - валовий доход .

Отже, валовий доход-це частина вартості валової продукції за винятком матеріально-грошових витрат, крім оплати праці.

Отже, у виручці від реалізації продукції й послуг у масштабі всього народного господарства країни виражена вартість національного продукту, що розподіляється на фонд відшкодування спожитих засобів виробництва і новостворену вартість, тобто валовий доход.

Валовий доход, створений на підприємствах, є узагальнюючим показником, що характеризує результати їх діяльності.

Його величина залежить від розміру зробленої на підприємстві продукції і витрачених на її виробництво матеріально-грошових засобів, крім оплати праці.

Основними факторами росту валового доходу є збільшення виробництва продукції і зниження матеріально-грошових витрат.

Валовий доход, створений на підприємствах, є джерелом оплати праці працівників і накопичень, однією з форм яких буде чистий доход.

Чистий доход - це частина вартості продукту, що залишається після відшкодування витрат живої й упредметненої праці. Таким чином, чистий доход є додатковий продукт, тобто валовий доход за винятком оплати праці.

Чистий доход, створений на підприємствах, складається з двох частин. Одна частина вилучається в доход бюджету через механізм цін. Інша залишається на підприємстві і визначається як різниця між вартістю продукції у встановленій оцінці й витратами на її виробництво. Ця частина чистого доходу є чистим доходом підприємства.

Чистий доход підприємства, в свою чергу, складається з реалізованого чистого доходу і чистого доходу, що залишається в залишках продукції, призначеної для внутрішньогосподарського споживання [3].

Чистий доход у залишках продукції, що був використаний на внутрішньогосподарські нестатки, може бути розрахований як різниця між вартістю цієї продукції в оцінці за цінами реалізації і її собівартістю.

Реалізований чистий доход розраховується за реалізацією продукції, а тому він тотожний прибутку підприємства, отриманому від реалізації продукції.

Отже, прибуток — це частина чистого доходу, одна з його форм. Визначається він за реалізованою продукцією у встановленому порядку.

Прибуток - найпростіша і одночасно найскладніша категорія ринкової економіки. Він є стрижнем і головною рушійною силою економіки ринкового типу, основним спонукальним мотивом діяльності підприємців в цій економіці.

За своєю величиною прибуток від реалізації продукції хоча і тотожний реалізованому чистому доходу, однак менше чистого доходу підприємства на величину, що залишилася в залишках продукції, яка використовується на внутрішньогосподарські потреби.

Крім прибутку від реалізації продукції, на підприємствах визначається підсумковий прибуток. Ця величина прибутку може бути не тотожна реалізованому чистому доходу підприємства.

Підсумковий прибуток може бути більше чи менше реалізованого чистого доходу.

Це пов'язано з тим, що в підсумковому прибутку, крім прибутку від реалізації продукції, робіт, послуг, враховується прибуток від інших видів діяльності підприємства, а також позареалізаційні доходи і витрати, надходження і збитки.

Таким чином, підсумковий прибуток — це сума прибутків від продажу продукції (робіт, послуг), від продажу товарно-матеріальних цінностей і нематеріальних активів, від інших видів діяльності підприємства, скоригованого на суму доходів і витрат від надзвичайних ситуацій.

Чистий доход (прибуток) є найважливішим показником ефективності роботи підприємства.

З його допомогою відбувається виконання підприємством таких важливих якісних показників як підвищення продуктивності праці, зниження собівартості і підвищення якості продукції, використання виробничих фондів та інше.

Прибуток - основне джерело розширення основних і оборотних фондів підприємств, джерело сплати відповідних податків і платежів у бюджет, джерело матеріального стимулювання працівників і фінансування соціально-культурних заходів. Тому одержання прибутку кожним підприємством повинно бути основною задачею його виробничо-фінансової діяльності.

Підприємство як суб'єкт господарювання для здійснення своєї господарської діяльності повинно мати не тільки відповідну кількість основних виробничих фондів, але й оборотних активів, а в їхньому складі - коштів, їх формування проводиться за рахунок різних джерел:

•грошових внесків засновників;

•доходів від продажу продукції й інших товарно-матеріальних цінностей;

•       доходів від випуску і продажу цінних паперів;

•       доходів від здачі майна в оренду;

• надходжень від роздержавлення і приватизації власності;

•безкоштовних і благодійних внесків, пожертвувань організацій, підприємств і громадян;

•інших видів доходів.

Основним видом доходів підприємств, що одержані у процесі їх виробничої діяльності, є виручка від продажу продукції, товарів, послуг і від інших видів діяльності [5].

Продаж продукції і надходження виручки-це остання, завершальна стадія кругообігу засобів підприємства. Виручка, що надійшла, використовується для придбання матеріалів, які застосовуються у виробництві сировини і т.д., необхідних для здійснення нового циклу виробництва, а також на оплату праці працівників, сплату податків і платежів у бюджет і централізовані позабюджетні фонди, на сплату різного роду пені, штрафів і т.п.

Від обсягу і своєчасності надходження виручки залежать стійкість фінансового стану підприємства, стан його оборотних активів, розмір прибутку, своєчасність розрахунків з бюджетом і позабюджетними фондами, робітниками та службовцями, постачальниками, і навпаки, несвоєчасне й у незначних обсягах надходження виручки приводить до затримки усіх видів розрахунків, штрафам і до втрати прибутку підприємства.

Крім виручки, на фінансове положення підприємств істотний вплив мають й інші надходження коштів (див. вище).

З огляду на важливість виручки в складі грошових надходжень, варто звернути увагу на фактори її росту. На розмір виручки від продажу товарної продукції впливають її обсяг, асортимент і якість, а також рівень цін. Так, збільшення випуску товарної продукції підвищеної якості веде до зростання розміру виручки, оскільки продукція кращої якості продається за більш високими цінами. Виробництво і продаж товарної продукції більш високих сортів також веде до зростання виручки, тому що така продукція продається за більш високими цінами [11].

Дуже істотним фактором, що впливає на розмір виручки від продажу товарної продукції, є ціни. Більш високі ціни сприяють збільшенню виручки, і навпаки. Ціни на товари повинні бути економічно обґрунтованими, забезпечувати суб'єктам господарювання прибуток, що дозволяє вносити в бюджет податки і формувати внутрішні грошові фонди.

Крім того, вони повинні стимулювати виробництво продукції, необхідної суспільству, забезпечувати зацікавленість підприємств у випуску технічно прогресивних виробів. З іншого боку, ціни не повинні знижувати зацікавленість споживачів у придбанні більш нових, досконалих виробів. У процесі ціноутворення повинен враховуватись попит та пропозиція на ті чи інші товари.

При продажу продукції і товарів сьогодні застосовуються фіксовані, регульовані й вільні ціни.

Фіксовані ціни встановлюються державними органами на окремі види продукції, послуг, що мають важливе соціальне значення (ціни на проїзд у залізничному і міському пасажирському транспорті, тарифи на електроенергію для населення).

Регульовані ціни - це ціни, збільшення яких обмежене державою за допомогою введення граничного їх рівня чи встановлення граничного рівня рентабельності.

Страницы: 1, 2, 3, 4