Отже підприємство має абсолютно стійкий стан і ще довго буде існувати і отримувати прибуток.

2.2 Моделювання прогнозів фінансових показників

Ліквідність визначається здатністю підприємства відповідати за своїми обов'язками. Стан ліквідності залежить від структури майна і капіталу, тобто від співвідношення статей активу і пасиву, якщо воно сприятливе, то підприємство характеризується як ліквідне. Насамперед визначається коефіцієнт покриття, що показує, чи існують у підприємства вільні оборотні кошти.

Коефіцієнт покриття (нормативне значення 1-2):

поточні активи(без витрат майбутніх періодів)                   

короткострокові зобов’язання                                    (2.1)

на поч. року: 2658,6/707,6=3,757

на кін. року: 2169,2/839,9=2,582

Таким чином, по даним джерелам підприємству не вистачає засобів для оплати своїх поточних зобов'язань. Його зменшення на 1,17 тис. грн. свідчить про негативну тенденцію.

Наступним кроком необхідно розрахувати коефіцієнт абсолютної ліквідності (нормативне значення 0,2-0,35). Він розраховується для того, щоб з'ясувати, наскільки короткострокові зобов'язання забезпечені самими ліквідними активами — дебіторською заборгованістю, цінними паперами і коштами.

Кошти +короткострокові фін. вклади

Короткострокові зобов’язання                          (2.2)

на поч. року: 239,3/707,6=0,338

на кін. року: 65,7/839,9=0,078

Судячи з коефіцієнтів, наприкінці поточного року, порівнюючи з початком, становище погіршилося. Фактичне значення коефіцієнта абсолютної ліквідності 0,078 усе ще залишається нижчим за норму (0,2-0,35),проти цього коефіцієнта на початок року. Це свідчить про те, що підприємство не може повністю погасити всю суму короткострокових зобов’язань на кінець року.

Далі необхідно порахувати коефіцієнт абсолютної ліквідності підприємства, що дозволяє оцінити ліквідність підприємства в короткостроковому періоді. З його допомогою можна з'ясувати, яка частина короткострокових зобов'язань може бути оплачена в даний момент.

Коефіцієнт термінової ліквідності:

грошові кошти та їх еквіваленти

поточні зобов’язання                                          (2.3)

на поч. року: 2658,6-1815,8-3,3/707,6=1,186

на кін. року: 2169,2-1320,9-5,5/839,9=1,003

Навіть якщо прийняти для орієнтира не нормативне значення коефіцієнта, а прийняте на практиці – 10%, така ситуація залишає бажати кращого. З іншої сторони така ситуація може відбивати політику «необхідного ризику», проведену підприємством з метою найбільш ефективного використання наявних у підприємства засобів.

Показники платоспроможності.

Аналіз платоспроможності характеризує спроможність підприємства своєчасно і повністю виконати свої платіжні зобов’язання, які випливають із кредитних та інших операцій грошового характеру, що мають певні терміни сплати.

З різноманіття коефіцієнтів платоспроможності, пропонованого різними джерелами, необхідно вибрати для розрахунку ті, котрі дійсно подають корисну інформацію. Тому розрахуємо наступні два коефіцієнти.

Коефіцієнт автономії (нормативне значення більш 0,5), розраховується для того, щоб з'ясувати, яка частина майна підприємства фінансується за рахунок власних коштів.

джерела власних коштів

підсумок балансу                                      (2.4)

на поч. року: 4729,2/5587,8=0,846

на кін. року: 4779,9/5776,5=0,827

Ми бачимо, що цей показник навіть перевищує нормативне значення.

Показники ринкової активності (оборотності).

Розраховуються для того, щоб одержати наочну картину швидкості ділового обороту, тобто з'ясувати, за який період часу повертаються засоби, зв'язані в дебіторської заборгованість і запасах, і порівняти, наскільки це відповідає періоду повернення кредиторської заборгованості. На наш погляд коефіцієнти цієї групи мають найбільше практичне значення для попередження критичних ситуацій з фінансовими засобами на підприємствах.

Час обороту запасів (оцінка тривалості одного обороту запасів)

кількість календарних днів у періоді

коефіцієнт оборотності запасів                                              (2.5)

Коефіцієнт оборотності запасів(кількість разів поповнення запасів протягом аналізованого періоду збільшення):

собівартість реалізованої продукції

середню вартість запасів                                                       (2.6)

Треба сказати що положення з оборотністю запасів у цілому непогане по нинішній ситуації, це говорить про те, що підприємству в загальному вдається уникати ситуації затоварення й успішно реалізовувати свою продукцію.

Фінансова стійкість дає змогу визначити фінансові можливості підприємства на відповідну перспективу. Оцінки фінансової стійкості підприємства має на меті об’єктивний аналіз величини та структуру активів та пасивів підприємства і визначаються на цій основі міри його фінансової стабільності й незалежності. Фінансова стійкість оцінюється по співвідношенню власних і позикових засобів підприємств.

Коефіцієнт фінансової стабільності:

власні кошти

позикові кошти                                                   (2.7)

на поч. року: 815,1/4729,2=0,172

на кін. року: 952,3/4779,9=0,199

Зростання цього показника свідчить про посилення залежності підприємства від кредиторів, тобто про зниження його фінансової стійкості.

У цілому за підсумками проведеного аналізу можна зробити висновок, що підприємство Липковатівський аграрний коледж є кредитоспроможним і може спробувати подати у свій банк кредитну заявку на оформлення кредитного договору. Однак це зовсім не означає, що на підприємстві склалася сприятлива обставина. Навпроти положення по окремих позиціях вимагає більш глибокого аналізу на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Ми запропонували приклад аналізу кредитоспроможності підприємства лише за станом на звітний період, оскільки користалися даними річної бухгалтерської звітності та балансом, що відбиває вже здійснений факт, будь то ріст чи навпаки падіння. У середовищі фінансистів такий аналіз влучно називають «посмертним». Для того, щоб завжди бути в курсі справ ваших фінансів, необхідно здійснювати фінансове планування на підприємстві.

2.3 Методика прогнозування банкрутства підприємства

Серед моделей, які одночасно широко застосовуються у фінансовому і стратегічному аналізі, виділяються моделі прогнозування банкрутства підприємства. В економічно розвинених країнах вони почали з'являтися починаючи приблизно з 50-х років XX ст. Причиною цього було посилення конкуренції після 2-ої світової війни, коли багато підприємств скорочувало свою діяльність або банкрутувало. Спочатку банкрутство намагалися передбачати емпірично, на основі вже відомих фактів банкрутства компаній відповідної галузі. Звичайно, такий підхід призводив до численних помилок.

Перші моделі передбачення банкрутства, в яких було використано статистико-математичний апарат, були розроблені у 60-х роках. Серед них найвідомішими є Z рахунок Альтмана (США), коефіцієнт Таффлера (Велика Британія), А-рахунок Арженті та деякі інші.

З часом методики передбачення банкрутства почали застосовувати для прогнозування ризиків в антикризовому управлінні, а потім і для діагностики стратегічних проблем. Кожна методика мас свої позитивні та негативні характеристики, які потрібно знати при їх виборі для вирішення діагностичних завдань.

Z - рахунок Альтмана був запропонований у 1968 р. відомим економістом Едвардом І. Альтманом. Z - рахунок було побудовано з допомогою мультиплікативного дискримінантного аналізу (США). Він дозволяє визначити, чи належить певне підприємство до потенційних банкрутів, чи ні.

Для побудови Z-рахунка Альтман дослідив фінансові показники 66 підприємств, половина яких збанкрутувала у період 1946 - 1965 рр., а половина продовжувала успішно працювати. Він спочатку визначив 22 коефіцієнта, які могли би бути корисні для прогнозування можливого банкрутства, а потім відібрав з них 5 найбільш важливих і побудував багатофакторне регресійне рівняння. Таким чином, Z-рахунок Альтмана являє собою функцію від декількох показників, що характеризують економічний потенціал підприємства і результати його роботи за минулий період. У загальному вигляді 2-рахунок мас вигляд:

,

де  - оборотний капітал / сукупні активи;

 - нерозподілений прибуток / сукупні активи;

 - прибуток від операційної діяльності / сукупні активи;

 - ринкова вартість акцій / зобов'язання;

 - виручка від реалізації / сукупні активи.

Результати численних розрахунків за моделлю Альтмана показали, що узагальнюючий показник 2 може приймати значення у межах [-14, +22]. При цьому шкала значень Z дозволяє виділити чотири категорії підприємств за імовірністю банкрутства протягом наступного року.(Табл.2.4)

Таблиця 2.4

Прогнозування можливості банкрутства з допомогою Z - рахунка Альтмана

Z - рахунок має декілька суттєвих недоліків, які не дозволяють беззастережно використовувати його для аналізу показників вітчизняних підприємств.

По-перше, Z - рахунок придатний лише для крупних компаній, акції яких котируються на біржі. Тільки для таких компаній можна отримати об'єктивну ринкову оцінку власного (акціонерного) капіталу.

По-друге, показники звітності, які використовуються для розрахунку, можуть виявитися недостовірними. Як правило, компанії, у яких погіршується фінансове становище, намагаються прикрасити свою звітність для запобігання відтоку капіталу.

По-третє, методика Альтмана була розрахована на фінансові коефіцієнти, які визначалися за даними балансу, звіту про прибутки і збитки та приміток до річної звітності компаній, складених на основі GААР - загальноприйнятих принципів (стандартів) бухгалтерського обліку, прийнятих у США та деяких інших країнах. У зв'язку з прийняттям в Україні П(С)БО - національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку - потрібно шукати відповідні показники для того, щоб проводити аналіз фінансових коефіцієнтів вітчизняних підприємств.

По-четверте, в зарубіжних країнах та в Україні існують різні критерії та процедури визнання підприємств банкрутами. Відповідно, використання 2-рахунку Альтмана для вітчизняних підприємств обмежується прогнозуванням негативних тенденцій платоспроможності і фінансового стану, а прогнозування банкрутства через законодавчу неврегульованість цього процесу залишається проблематичним.

Щоправда, в 1983 році Альтман запропонував нову модель, яка дозволяла виправити перший з перерахованих вище недоліків. За новою формулою можна було визначати ймовірність банкрутства компаній, акції яких не були представлені на біржі:

,               (2.8)

де  - облікова вартість акцій / зобов'язання. Інші змінні ідентичні традиційній моделі.

Фірма характеризується доброю фінансовою ситуацією, якщо 2 > 2,9; та поганою фінансовою ситуацією, якщо 2 < 1,2. За умови 1,2 < 2 < 2,9 фінансовий стан фірми вважається задовільним з середньою імовірністю банкрутства.

Пам'ятаючи про недоліки Z-рахунка, його все ж таки можна застосовувати для проведення перспективного фінансового аналізу, особливо для визначення фінансової стійкості підприємств і передбачення кризових явищ.

Ще одним з відомих критеріїв передбачення банкрутства є коефіцієнт Таффлера, запропонований у 1977 році. Для його визначення з допомогою комп'ютерної техніки розраховують 80 співвідношень за даними збанкрутілих і платоспроможних компаній. Далі, використовуючи статистичний метод, відомий як багатомірний дискримінант, будують модель платоспроможності. При цьому визначаються часткові співвідношення, які найкращим чином виділяють дві групи компаній та їх коефіцієнти. Такий вибірковий підрахунок співвідношень є типовим для визначення деяких ключових вимірників діяльності компанії, таких як прибутковість, відповідність оборотного капіталу, фінансовий ризик та ліквідність. Поєднуючи ці показники в одній формулі, модель платоспроможності Таффлера відтворює картину фінансового становища компанії. Типова модель для аналізу компаній, які котируються на біржах, має такий вигляд:

,                             (2.9)

де - прибуток до сплати податків / поточні зобов'язання (52%);

- поточні актини / загальна сума зобов'язань (13%);

- поточні зобов'язання / загальна сума активів (18%);

 - відсутність інтервалу кредитування (16%);

,...  - коефіцієнти.

Проценти у дужках вказують на пропорції моделі;.  вимірює прибутковість,  - стан оборотного капіталу,  - фінансовий ризик і  -ліквідність.

Для посилення прогностичної здатності моделі 2-коефіцієнт може трансформуватися у так званий РАS-коефщіснт (Performance Analysis Skore) - коефіцієнт, який дозволяє відстежувати діяльність компанії в часі.

РАS – коефіцієнт – це лише відносний рівень діяльності компанії, виведений на основі її Z- коефіцієнта за певний період і виражений у відсотках (від 1 до 100). Наприклад, РАS- коефіцієнт, що дорівнює 50. вказує на те, що діяльність компанії оцінюється задовільно, тоді як РА5-коефіціснт зі значенням 5 свідчить про те, що лише 5% компаній знаходиться у гіршому становищі (незадовільна ситуація). Таким чином, підрахувавши Z-коефіщ'єнт для компанії, можна потім трансформувати абсолютний вимірник фінансового стану у відносний вимірник фінансової діяльності. Іншими словами, якщо Z-коефщієнт може свідчити про те, що компанія знаходиться у стабільному чи ризикованому становищі, то РАS-коефіцієнт відображає поточyу діяльність і тенденцію на перспективу.

Позитивною рисою такого підходу є його здатність поєднувати ключові характеристики звіту про фінансові результати і балансу в межах однієї моделі. Наприклад, прибуткова компанія з досить нестійким фінансовим станом може бути співставлена з менш прибутковою, але більш стійкою компанією. Таким чином, розрахувавши РАS-коефіціснт, можна швидко оцінити фінансовий ризик, пов'язаний з цією компанією, і відповідно вибирати варіант стратегічного рішення.

Вченими Іркутської державної економічної академії було запропоновано власну модель прогнозування ризику банкрутства - модель R, яка має такий вигляд:

,                  (2.10)

де - оборотний капітал / активи;

 - чистий прибуток / власний капітал;

 - виручка від реалізації / активи;

 - чистий прибуток / інтегральні затрати.

Імовірність банкрутства підприємства згідно моделі R визначається за критеріями, наведеними у табл. 2.5.

Таблиця 2.5.

Прогнозування можливості банкрутства з допомогою К-моделі

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6