-      дохід за сертифікатом фонду операцій з нерухомістю;

-      дохід, який виплачується управителем фонду фінансування будівництва;

-      дохід учасника фонду банківського управління.

Ставка податку може становити 30 відсотків, якщо об’єктом оподаткування є виграш чи приз (крім у державну лотерею у грошовому виразі) на користь нерезидентів чи резидентів, та будь-який інший дохід нарахований на користь нерезидентів – фізичних осіб, за винятком доходів, визначених у підпункті 9.11.1 пункту 9.11 статті 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Щодо інших прямих податків, то до них відносяться: єдиний фіксований сільськогосподарський податок, податки, що нараховуються за спрощеною системою оподаткування, єдиний податок з фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, податок на майно, плата за землю, податок із власників транспортних засобів.

2.2 Аналіз структури прямих податків Чернівецької області за 2006 рік

Однією з важливих умов формування цивілізованих ринкових відносин у нашій країні є побудова і функціонування ефективної системи оподаткування. Для забезпечення виконання державного бюджету, що сьогодні становить чималу проблему для України, необхідно насамперед забезпечити раціональне оподаткування фізичних і юридичних осіб. При цьому податки і збори, що впроваджуються, повинні бути виправдані як на макроекономічному, так і на мікроекономічному рівнях, а ставки податків – помірними для платників податків.

Історія людства створила різні методи оподаткування і види податків. Кожний вид податків має свої специфічні риси і функціональне призначення і займає окреме місце в податковій системі, а також в системі оподаткування.

Прямі податки – це податки, які встановлюються щодо платників і розмір яких залежить від масштабу об’єкта оподаткування.

Історично пряме оподаткування виникло раніше чим непряме. Початковими видами прямих податків були: десятина, подушний, поголовний податок. У умовах трансформації податкової системи України необхідним є аналіз структурування податкових надходжень до бюджету, визначення питомої ваги кожного виду податків і їх динаміки за певний період. Даний аналіз є визначальним при порівнянні структур податкової системи України та зарубіжних країн, відповідно для її оптимізації.

Структура надходжень податку на прибуток до зведеного бюджету Чернівецької області в 2006 році характеризується такими даними (рис. 2.1).

Рис 2.1. Структура податку на прибуток підприємства по Чернівецькій області в 2006 році

Отже, як видно з рис. 2.1, протягом 2006 року найбільшу частку в структурі податкових надходжень з податку на прибуток підприємств та організацій до зведеного бюджету Чернівецької області займав податок на прибуток приватних підприємств (77,7%). Податок на прибуток підприємств, що перебувають в державній формі власності за результатами 2006 року становив 11,7% від загальної суми надходження податку на прибуток. Дещо меншу питому вагу в податкових надходження податку на прибуток в 2006 році становили податок на прибуток банківських організацій (5,1%) та податок на прибуток комунальних підприємств (3,3%). Майже однакову питому вагу в податкових надходженнях (0,9% та 0,8%) мали відповідно податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів та податок на прибуток страхових організацій. Найменшу питому вагу серед податкових надходжень податку на прибуток за 2006 рік до зведеного бюджету Чернівецької області становить податок на прибуток іноземних юридичних осіб (0,3%) та податок на прибуток підприємств та організацій споживчої кооперації (0,2%).

Таким чином, можна зробити висновок, що головним платником податку на прибуток підприємств протягом 2006 року були підприємства приватного сектору, які забезпечили більше ¾ податкових надходжень податку на прибуток за 2006 рік.

Наступним прямим податком, що справляється в Україні є податок на доходи фізичних осіб.

Реформування системи прибуткового оподаткування фізичних осіб є актуальним питанням сьогодення, тому що воно стосується всіх без винятку громадян, які отримують різні доходи. Крім того, існуючий механізм оподаткування доходів в Україні, на жаль, викликає багато нарікань, тому що не пробуджує ні в роботодавців, ні в найманих працівників бажання демонструвати реальний рівень доходів.

У розвинутих країнах світу податки на доходи громадян – одна з основних статей формування бюджету як державного, так і місцевих. За підрахунками організації економічного співробітництва і розвитку, в США частка прибуткового податку в доходах бюджету в кінці 80-х років становила більш ніж 35%, а в 90-х – 35%. У Великобританії та більшості країн Західної Європи ця частка коливалася в межах 25 – 30%. У країнах Північної Європи з відрахувань прибуткового податку формується 50% доходу державного бюджету. Крім цього, доходи громадян даних країн ще й обкладаються муніципальними і церковними податками та зборами в соціальні фонди.

В Україні дана цифра набагато менша, але частка надходжень до бюджету за рахунок прибуткового податку має тенденцію до збільшення, що свідчить про економічне зростання нашої держави і вірну стратегію податкової політики.

Користуючись даними Державної податкової адміністрації в Чернівецькій області проаналізуємо структуру податкових надходжень податку з доходів фізичних осіб за 2006 рік в розрізі основних формуючих статей даного податку. З цією метою сформуємо наступну діаграму (рис. 2.2)

Рис. 2.2. Структура податку з доходів фізичних осіб

Отже, як видно з рис. 2.2, протягом 2006 року до зведеного бюджету найбільшу питому вагу становили надходження від податку з доходів фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності – 75,8% або 925,8 тис. грн. Майже четверту частину податкових надходжень протягом 2005 року становить податок з доходів найманих працівників – 24%, або 293,6 тис. грн.

Зовсім незначну частку податкових надходжень зведеного бюджету в частині податку з доходів фізичних осіб становлять надходження від фіксованого податку на доходи фізичних осіб, що займаються підприємницькою діяльністю та податок на доходи фізичних осіб від інших видів діяльності, які за підсумками 2006 року становили лише 0,1% кожен.

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРЯМОГО ОПОДАТКУВАННЯ

3.1 Світовий досвід у сфері прямого оподаткування

Формування податкової системи України потребує вивчення досвіду розвинутих країн, податкові системи яких мають багатолітню історію. Вивчення світового досвіду супроводжується порівнянням податкової системи України з податковими системами розвинутих країн, яке стає підставою для визначення шляхів удосконалення податкової системи України.

Однією з характеристик сучасних податкових систем розвинутих країн є співвідношення прямих і непрямих податків. Це співвідношення має певні особливості у різних країнах. Так у США, Японії, Канаді, Англії переважають прямі податки. У Франції – непрямі, які становлять 67,9 відсотків. Італія і Німеччина мають досить урівноважену структуру.

Таблиця 3.1. Частка податкових надходжень у країнах з ринковою економікою у %.

Еволюція структури податкових систем розвинутих країн та сучасна практика оподаткування свідчать про закономірну залежність співвідношення прямих і непрямих податків від таких чинників: життєвого рівня переважної частини населення; досконалості механізму стягнення податків, його здатності звести до мінімуму ухилення від оподаткування; рівня податкової культури; загальної орієнтації західних суспільств на соціальний компроміс, розв’язання найгостріших соціальних проблем, традицій оподаткування.

Переважання на початку і в середині ХХ століття непрямих податків зумовлене низьким рівнем доходів більшості населення, що об’єктивно обмежувало масштаби прямих податкових надходжень, а також відносною простотою збирання непрямих податків, адже форма прямого оподаткування потребує складного механізму обліку платників, об’єкта оподаткування, механізму стягнення податків. прогрес в організації оподаткування, пов’язаний насамперед із комп’ютеризацією, впровадженням автоматизованої системи обробки фіскальної інформації, підвищив ефективність прямого оподаткування і створив сприятливі умови для його розвитку.

Наступним важливим аспектом структури податкових систем розвинутих країн є структура прямих податків, яка характеризується певними закономірностями, а саме – співвідношення між податком на прибуток корпорацій і податком з доходів фізичних осіб.

В країнах із розвинутою ринковою економікою у створеному національному доході переважають індивідуальні доходи. Тому частка податку з доходів фізичних осіб значно вища. Податок на прибуток корпорацій не має великого фіскального значення. Його питома вага у податкових надходженнях більшості розвинутих країн порівняно низька. Винятком можна вважати лише Японію, де податки на прибуток, що утримуються на всіх бюджетних рівнях і під різною назвою, становлять 21,5 % і відрізняються від частки податків з доходів фізичних осіб всього на 5,3 процентного пункту.

Але зупинимося на ньому детальніше. Податок на прибуток корпорацій – це податок порівняно недавнього походження. Він отримав поширення у зв’язку з розвитком форм бізнесу, заснованих на практиці обмеженої відповідальності. Корпораційний податок стягується з чистого прибутку компаній. Система оподаткування прибутку визначається при умові подвійного оподаткування, тобто одночасного оподаткування прибутку на рівні компаній і на рівні акціонерів, які отримують дивіденди. Прибуток компаній може складатись з двох частин: нерозподілений і розподілений. В залежності від підходу до оподаткування цих компонентів прибутку, система оподаткування поділяється на такі види:

1. Класична система, яка не передбачає послаблення подвійного оподаткування. Розподілений прибуток компаній оподатковується корпораційним податком з доходів. Протягом багатьох років ця система діє в США, Люксембурзі, Нідерландах і Швейцарії. Недавно її прийняла Бельгія і Швеція.

2. Система зменшення оподаткування прибутку на рівні компанії може функціонувати в двох варіантах:

-          на основі різних ставок, при цьому розподілений прибуток оподатковується по більш низькій ставці. Ця система використовується в Австрії, Німеччині, Японія і Португалії;

-          на основі часткового звільнення від оподаткування розподілений прибутку. Система діє в Фінляндії, Ісландії, Іспанії і Швеції.

3. Система зменшення оподаткування прибутку на рівні акціонерів.

4. Система повного звільнення від податку з розподіленого прибутку:

-          на рівні компанії ( в Греції);

-          на рівні акціонерів (в Австрії, Данії, Італії)

Наступною важливою особливістю є принцип оподаткування чистого доходу чи прибутку. Для кожного виду діяльності встановлені правила розрахунку чистого доходу. Зо основу береться валовий дохід підприємств, розраховане у відповідності з правилами, встановленими законом про компанії.

Фінансування підприємств може здійснюватись двома шляхами: додатковим вкладенням капіталу (продаж акцій) та залученням кредитів. Другий шлях вибирають більше інвесторів, тому, що дивіденди обкладаються більш високими податками. Особливо вигідним для інвесторів є фінансування у вигляді позики і кредитів, які здійснюються через іноземні банки.

По-перше, проценти, які виплачуються по депозитам не обкладаються податками або існує пільга для вкладників, на такі проценти не поширюється обмеження процентної ставки по вкладам. Крім цього, залучення іноземного банку дає можливість інвесторам ухилитись від податкового контролю в своїй країні.

Дохід, який залишився після виключення з нього перерахованих відрахувань представляє чисту грошову виручку підприємства. Із неї проводиться ще ряд вирахувань, які враховуються тільки для податкових розрахунків. Основне місце серед них займають відрахування в амортизаційні фонди.

Крім амортизаційних відрахувань у витрати включаються відрахування на створення цілого ряду резервів і фондів (на знеціннення запасів, на сумнівних боржників, на майбутні витрати) всього до 15-20 видів таких відрахувань.

"Документальні" відрахування з оподаткованого доходу – поверх реально затрачених засобів і нормального рівня амортизації являється основним видом податкових пільг. Крім відрахувань податкові пільги включають також "кредитні" відстрочки і повне звільнення від податків. Наступним видом пільг являється відстрочка сплати податків, як зазначалось вище. Деякі з них мають граничний термін – до 3-5 років (наприклад відрахування частини прибутку в резервний фонд на нові інвестиції), інші мають невизначений строк. Важливість цього виду пільг заключається в тому, що при сучасному рівні процентних ставок, які досягають 12-14 %, відстрочка сплати податку на 5-7 років рівносильна для платника податку повному звільненню від податку.

Останнім видом пільг являється повне звільнення доходу від податків. Наприклад, звільняються від податків проценти, які виплачуються місцевим органам влади (в США); деякі види компаній (в Люксембурзі), компенсації за нанесений збиток.

Податкове законодавство окремих країн, наприклад Канади і Бельгії, передбачає також зниження ставки податку з доходів для компаній оброблювальних галузей. У Великобританії і Норвегії для доходів від добування нафти і газу встановлені завищені з базою ставки пропорційного податку.

Така роль податку на прибуток корпорацій у більшості розвинутих країн, окрім зазначеної причини, що створює можливість зменшення питомої ваги цього податку у податкових надходженнях, зумовлена ще й іншими причинами. Зокрема визнанням західною теорією та практикою жорсткого взаємозв’язку між розміром податку на прибуток і його впливом на виробничі стимули. Вважається, що обкладання прибутку податком, що перевищує 50% його величини, негативно впливає на стимули до приватнопідприємницької виробничої діяльності. Оптимальним із так званого поєднання фіскальних і стимулюючих завдань вважається податок, що не перевищує третини прибутку. Таке розуміння податку на прибуток викликало поступове скорочення його граничних ставок у процесі податкових реформ, а також застосування широкого спектра податкових пільг, про які говорилося раніше. Це свідчило про використання податку на прибуток корпорацій не так у його фіскальній, як у регулюючій ролі.

Страницы: 1, 2, 3, 4