Кредит як форма суспільних відносин має багато спільного з іншими економічними категоріями- грошима, фінансами, торгівлею, капіталом та ін. Зокрема, всі вони є вартісними категоріями, обслуговують рух вартості в процесі відтворення. Вони тісно переплітаються між собою функціонально. Так гроші як засіб платежу зявилися на грунті кредитних відносин. Кредит у функції перерозподілу вартості обслуговує рух капіталу, сприяє формуванню фінансових ресурсів, розвитку торгівлі. Особливо тісно пов'язаний кредит з грошима, і цей зв'язок дедалі посилюється в міру розвитку суспільного виробництва й ускладнення економічних відносин. Водночас кредит- це цілком самостійна категорія, що функціонує поряд з іншими категоріями, не замінюючи жодної з них і не поступаючись їм сферою свого призначення.

Істотні відмінності є між кредитом і фінансами. На відміну від кредиту , фінанси формуються в процесі розподілу (кредит у процесі перерозподілу).

Першою формою кредиту , що мала найпростішу сутність, був лихварський кредит. Характерними ознаками цього кредиту було те, що він має випадковий характер. Його суб'єктами на боці кредиторів були просто багаті люди, які надавали в кредит лише власні кошти, а на боці позичальників- незаможні ( селяни,ремісники). З переходом до товарно- капіталістичного виробництва відбулося чітке розмежування виробничих і особистих потреб у запозиченні коштів. Підтримання і розвиток виробництва стали широкомасштабною сферою застосування запозичених коштів і стимулювали масове формування вільних коштів. Сам кредит набув капіталістичного характеру і перетворився в суспільний механізм капіталізації економічних відносин.

Попервах економічна думка зосереджувалася переважно на самому поняття кредиту, на пізнанні його сутності. Лише з 18 ст. розпочалися дослідження механізму зв'язків кредиту з суспільним виробництвом, що відкривало шлях для формування суто наукової теорії кредиту.На сьогодні економічна наука визнає дві провідні теорії кредиту: натуралістичну і капіталотворчу.

63.Стадії та закономірності руху кредиту на мікро- і макрорівняхх. Причини кредитування.

Рух позиченої вартості можна назвати відтворювальним і виразити формулою:

ВВ-НП-ОП…ВП…ВК-ПК-ОК, де

ВВ-формування вільної вартості у кредиторів,

НП-розміщення вільних коштів у позички,

ОП-одержання додаткових коштів позичальником,

ВП-викорстання позичальником одержаних коштів на свої потреби,

ВК- вивільнення коштів з обороту позичальника,

ПК- повернення позичальником коштів кредитору,

ОК- одержання кредитором коштів, наданих у позичку.

Стадії руху кредиту:

1-а стадія- формування вільної вартості як джерела надання позичок (операція ВВ),

2-а стадія- розміщення вільної вартості в позичку (операції НП-ОП),

3-а стадія- використання позичальником коштів, одержаних у тимчасове розпорядження (операція ВП),

4-а стадія- вивільнення використаних позичальником коштів з його обороту або формування в нього доходів, достатніх для повернення позички (операція ВК),

5-а стадія- повернення позичальником вартості кредитору (операції ПК-ОК) та плата процента.

Закономірності руху кредиту на мікроекономічному рівні: зворотність руху вартості, що передана в позичку; тимчасовість перебування позиченої вартості в обороті позичальника, яка визначається тривалістю одного кругообороту його капіталу; збереження позиченої вартості руху і повернення її кредитора в повному обсязі; залежність маси наданої позички від наявних обсягів вільних коштів.

Закономірності руху кредиту на макроекономічному рівні: кількісні параметри розвитку кредиту повинні бути адекватними динаміці обсягів ВВП; оскільки кожна позичкова операція є двоякою- як вимога і як зобов'язання, як актив і пасив, загальні суми кредитних вкладень і позичених ресурсів у макромасштабах завжди балансуються; зворотність і платність кредиту робить його найбільш адекватним ринковим умовам інструментом фінансування зростання капіталу в реальному секторі економіки; платність кредиту і здатність приносити дохід обом його суб'єктам визначають таку закономірність міжгалузевого руху кредиту, як спрямування коштів з галузей і секторів економіки з низькою рентабельністю у високорентабельні галузі.

Принципи кредитування:

1) цільове призначення позички,

2) строковість передачі коштів кредитором позичальнику,

3) поверненістть позичальником коштів кредитору в повному обсязі,

4)забезпеченість позички,

5) платність користування позиченими коштами.

64. Форми, види та функції кредиту.

Є дві форми кредиту: товарна і грошова. Ці форми кредиту є рівноправними і рівнозначними, по суті, двома проявами єдиної форми кредиту- вартісної. У товарній формі кредит надається у разі продажу товарів з відстрочкою платежу (комерційний кредит), при оренді майна ( у тому числі лізинг), надання речей чи приладів у прокат, погашення міждержавних боргів поставками товарів тощо. Як правило, у грошовій формі надають свої позички банки, міжнародні фінансово-кредитні установи, уряди та ін.

Види кредиту:

1) залежно від суб'єктів кредитних відносин: банківський кредит, державний кредит, міжгосподарський кредит, міжнародний кредит, особистий кредит;

2) залежно від сфери економіки , у яку спрямовується запозичена вартість: виробничий кредит, що використовується на формування основного й оборотного капіталу у сфері виробництва та торгівлі, тобто на виробничі цілі; споживчий кредит, що спрямовується на задоволення особистих потреб людей, тобто обслуговує сферу особистого споживання;

3) за терміном, на який кредитор передає вільну вартість у користування позичальнику: короткострокові (до 1 року), середньострокові (до5 років), та довгострокові ( понад 5 років) кредити;

4) за галузевою спрямованістю: кредити в промисловість, кредити в сільськогосподарської, кредити в торгівлю, кредити в будівництво,кредити в інші галузі;

5) за цільовим призначенням: кредит на формування виробничих запасів, кредит у втирати виробництва, кредит на створення запасів готової продукції; кредити, пов'язані з виникненням тимчасових розривів у платежах;

6) за організаційно- правовими ознаками та умовами позичок: забезпечений і незабезпечений; прямий і опосередкований; строковий і прострочений, пролонгований; реальний , сумнівний, безнадійний; платний і безплатний.

Функції кредиту:

1) перерозподільча. Суть її в тому, що матеріальні та грошові ресурси, які були вже розподілені і передані у власність економічним суб'єктам, через кредит перерозподіляються і спрямовуються у тимчасове користування іншим суб'єктам, не змінюючи їх первинного права власності;

2) контрольна . Суть її втому, що в процесі кредитування забезпечується контроль за дотриманням умов та принципів кредиті з боку суб'єктів кредитної угоди;

3) контрольно-стимулююча. Можливість вивільнити з обороту кошти і вкласти їх у надійні дохідні позички стимулює кредитора до прискорення обороту свого капіталу, нарощування вільних ресурсів, більш економного їх витрачання , підвищення своєї кваліфікації;

4) функція капіталізації вільних грошових доходів. Вона полягає в трансформації завдяки кредиту грошових нагромаджень та заощаджень юридичних і фізичних осіб у вартість, що дає дохід, тобто в позичековий капітал.

65.Характеристика банківського кредиту.

Банківський кредит має місце тоді, коли однією зі сторін кредитної угоди є банк. У сучасних умовах банківський кредит- провідна форма кредиту, хоч у країнах із розвинутою ринковою економікою останнім часом він почав поступатись перед банкірським кредитом, який надають кредитні установи неьбанківського типу. Його обєктом є грошовий капітал, який відокремдений від просмислового капіталу, а тому він надається тільки у грошовій формі. Угода позички тут відокремлена від акту купівлі -продажу. При цьому банк в його функції посередника в кредиті може бути як позичалником, так і кредитором. Банківський кредит спприяє не тілльки безперебійному крогообігу і обороту капіталу, а й його нагромадженню. Тому з позицій відтворення суспільного капітаду він умовно поділяється на позичку капіталу і позичку грошей, що залежить від характеру використання кредиту позичальником і його впливу на обсяги функціонуючого капіталу. Позичка капіталу-це позичка, в результаті якої збільшується дійсний капітал, а позичка грошей- це позичка, внаслідок якої лише забезпечується рух грошей як платіжного засоббу, який не супроводжується розширенням виробництва.

Сфера використання банківсткого кредиту значно ширша від сфери застосування комерційного кредиту. Банківський кредит виходить за межі комерційного кредиту, бо з його допомогою може здійснюватись передача вартості не тільки між двома повязаними між собою діловими стосунками субєктів господарювання, а й між більшим числом таких субєктів.

За укрупненими обєктами кредитування банківський кредит поділяється на три групи: кредит в основний капітал (на технічне переозброєння, реконструкцію і ін); кредит в оборотний капітал ( на придбання предметів праці- сировини, матеріалів, палива , тари і ін); на споживчі потреби ( на індивідуалльне і кооперативне житлове будівництво та прижбання житла, бідуквництво дачних будівель і ін.)

66. Характеристика міжгосподарського кредиту, його переваги та недоліки, особливості розвитку в Україні.

Види кредиту можна класифікувати за різними критеріями: залежно від суб’єктів кред–х відносин прийнято виділяти банківський кредит, міжгосподарський (комерційний), державний, міжнародний, особистий (приватний) кредит. У міжгосподарському обома суб’єктами є господарюючі структури. Міжгосподарський– це кредит, який існує між функціонуючими суб’єктами господарювання. Його видами є комерційний, деб–кред заборгованість, аванси покупців, тимчасова фінансова допомога, лізинг. Межі визначаються розміром рез–х капіталів, які є у суб–в госп–ня –кредиторів, а також регулярністю припливу грош–го кап–лу за рах–коефіцієнт реалізації товарів. Існування даного кредиту пов’язано з недостатнім розвитком банківського кредиту. Комерційний кредит надається постачальником покупцеві. Надається одним підпріємством іншому у вигляді продажу товарів з відстрочкою платежу. Потреба у ньому виникає тоді, коли підпріємство-товаровиробник прагне реалізувати вироблений товар (як правило, засоби виробництва, але у покупця немає грошей для його придбання. У таких випадках товар може бути добровільно переданий постачальником покупцеві в кредит. Ця передача може оформлятися векселем (борговим забов'язанням). Під вексель постачальник (векселедержатель) отримує в банку кредит. КК трансформується у банківській. Ком.кредит може мати місце не тількі між постачальником та покупцем. У деяких господарських ситуаціях одне під–во може надати кредит іншому, коли воно має певні інтереси щодо діяльності свого партнера. Прикладом може бути кредит під організацію виробництва необхідної кредитору продукції або у вигляді авансу (задатку) в рахунок вартості замовленої для виробництва продукції. У колишньому СРСР К.К.викор-ся до 1930, а з часів кредитноі реформи 1930-32р такий кредит був суворо заборонений. Нині в Украіні з переходом до ринкової економіки він дедалі більше поширюється, що є реакцією на дорожнечу банківського кредиту. К.К. прискорює товарообіг, зменшує кіл-ть грошей необхідних для обігу, робить грош. обіг більш еластичним. Вважається що К.К. утворює фундамент кредитноі системи. Він істотно зменшує резерви платіжних засобів, що завжди вимушені утримувати у своєму розпорядженні суб'єкти ринку для здійснення комерц-них розрахунків.

Головним призначенням К.К. є прискорення руху товарів від сфери виробництва до сфери споживання. Можна сказати що інфляція скорочує К. кредитування, тому що кредитор замість прибутку може понести збиток і не відомо, що буде більше реальний прибуток від наданої позики чи темпи інфляції. Деб–кред заборгованість – відрізняється від КК, що виникає всупереч побажанням ита волі сторін (не має ознак добровільності, рівноправності та платності), тому її називають кредитом лише умовно. Аванс – грошова сума, надана в рахунок майбутніх платежів за товарно– матеріальні цінності, роботи чи послуги з метою забезпечення гарантії їх отримання покупцем чи з метою гарантування їх купівлі. Тимч–ва фін–ва допомога – надається окремим суб’єктам господ–ня, які опинились у скрутному фін–му становищі, їх вищестоящими орг–ми та партнерами на засадах повернення і, як правило, без сплати процента.

Лізинг – підприє–ка діяльність, яка спрямована на інвестування влласних чи залучених коштів та полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування майна, що є його власністю, або набувається ним у власність за дорученням та погодженням з одержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати періодичних платежів (до міжгос–го відноситься лише умовно, бо має з кредитом спільні ознаки).

67. Характеристика споживчого кредиту. Особливості, суб’єкти його розвитку в Україні.

Залежно від сфери економіки, в яку спрямовується позичена вартість, виділяють: виробничий, споживчий кредит, який спрямовується на задоволення особистих потреб людей, тобто обслуговує сферу особистого споживання. Може здатися. що даний кредит проїдається, але це не так, бо особисте споживання, "знищуючи" вартість предметів споживання, забезпечує підтримку та зростання вартості робочої сили, продаж якої на ринку створює джерело повернення позиченої вартості кредитору. Тому і сп–й кр–т цілком відповідає усім закономірностям руху кредиту. С.К - це вид кредиту, що надається фізичним чи юридичним особам для оплати споживчих товарів і послуг (у формі відсторочки платежу). Може надаватись банками та небанківськими кредитними установами, фіз–ми та юридичними особами.

В Україні кред–ми установами небанк–го типу, які надають цей кредит є: ломбарди, кредитні спілки, підприємства зв’зку, торг–ні орг–ї. С.К - це прожаж товарів і послуг, як правило, довгострок. користування з метою покупки цих товарів, послуг. Реалізується через використання різних форм банків. і комерц. кредиту. Кредит на споживчі цілі (банківський) надається як юр.так і фіз. особам. Об'єктами кредитування можуть бути: будівництво житлових будінків та інших об'єктів цивільного будівництва (об'єкти охорони здоров'я, освіти, спорту, гаражі). Невідкладні потреби населення: строкові забов'язання населення за товари, продані в кредит, видані торговельним організаціям позабанківський споживчий кредит надається населенню на споживчі цілі. Він викликається переважн недостатнім розвитком банківського кредиту на такі цілі або умвами розрахунків за надані послуги.

Так, абоненти телефонів одержують можливість вести в кредит міжміські переговори або надсилати телеграми. Часто ці кредити бувають безпроцентні. Окрім забезпечення соц–х потреб населення, СК відіграє значну роль у формуванні платоспроможного попиту населення, який в свою чергу впливає на розвиток економіки країни, полегшуючи реал–ю продукції, прискорюючи отримання прибутків та доходів державного бюджету. Визначення державою умов надання споживчого кредиту допомагає регулювати грошовий обіг у країні.

68. Характеристика державного кредиту. Особливості його розвитку в Україні.

Держава для своїх потреб може мобілізувати фінансові ресурси у формі державного кредиту. Державним кредитом називається - такий вид кредиту коли одним із суб'єктів кредиту (позичальником або кредитором) виступає держава. Як правило держава виступає позичальником тому часто ДК визначають як сукупність специфічних фінансових відносин пов’язаних з запозиченням державою грош. коштів у внутрішніх та зовнішніх кредиторів для покриття дефіциту держ. бюджету. Суб'єктами ДК є держава або органи місцевого самоврядування (як правило в ролі позичальника) та внутрішні та зовнішні кредитори. Внутрішніми кредиторами є фізичні та юр особи-резеденти. Зовншніми-уряди інших краін, іноземні приватні колективні, державні і банквські установи, а також міжнар.та регіональні валютно фіннансові інститути.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15