3. Вдосконалення структури фінансових ресурсів підприємства та підвищення ефективності їх використання

3.1 Обґрунтування та шляхи підвищення ефективного використання фінансових ресурсів

Ефективність використання фінансових ресурсів характеризується оборотністю активів і показниками рентабельності. Отже, ефективність використання фінансових ресурсів можна підвищувати, зменшуючи термін оборотності і, підвищуючи рентабельність за рахунок зниження витрат і збільшення виторгу.

Успіх керування фінансовими ресурсами прямо залежить від структури капіталу на підприємстві. Структура капіталу може бути перешкодою для підприємства. Вона також прямо впливає на рентабельність, норму прибутку, коефіцієнтів ділової активності та оборотності на підприємстві.

На АТ “Сумихліб" Хлібокомбінат № 1 можна запропонувати такі напрямки та шляхи підвищення ефективного використання фінансових ресурсів:

зменшення запасів та готової продукції на складах підприємстві;

зменшення дебіторської заборгованості;

зменшення поточних зобов'язань.

Як оборотний капітал на підприємстві використовуються поточні активи. Фонди, використовувані як оборотний капітал, проходять визначений цикл. Ліквідні активи використовуються для покупки вихідних матеріалів, що перетворюються у готову продукцію; продукція продається в кредит, створюючи рахунки дебіторів; рахунки дебітора оплачуються й інкасуються, перетворюючись в ліквідні активи.

Будь-які фонди, не використовувані для нестатків оборотного капіталу, можуть бути спрямовані на оплату пасивів. Крім того, вони можуть використовуватися для придбання основного капіталу чи виплачені у виді доходів власникам.

Таким чином із запропонованих заходів перейдемо до обґрунтування першого заходу.

Перший захід. Один із способів економії оборотного капіталу, а отже - підвищення його оборотності полягає в удосконалюванні керування запасами. Оскільки підприємство вкладає кошти в утворення запасів, то витрати збереження зв'язані не тільки зі складськими витратами, але і з ризиком псування товарів, а також із тимчасовою вартістю капіталу, тобто з нормою прибутку, що міг бути отриманий в результаті інших інвестиційних можливостей з еквівалентним ступенем ризику.

Збільшення запасів і дебіторської заборгованості призводить до зменшення оборотності оборотних коштів. Застій запасів, які у свою чергу не можуть бути використані і створюють нестачу оборотного капіталу, що примушує підприємство ставати боржником. А це явище, як правило негативно впливає на структуру капіталу підприємства.

Прискорення оборотності оборотних коштів веде до росту обсягів виробництва й реалізації продукції. Великий запас готової продукції (зв'язаний з передбачуваним обсягом продажу) скорочує можливість утворення дефіциту продукції при зненацька високому попиті.

Другий захід. Прискорення оборотності оборотного капіталу складається в зменшенні рахунків дебіторів.

Рівень дебіторської заборгованості визначається багатьма факторами: вид продукції, місткість ринку, ступінь насиченості ринку даною продукцією, система розрахунків і інше. Керування дебіторською заборгованістю припускає насамперед контроль за оборотністю засобів у розрахунках. Прискорення оборотності в динаміці розглядається як позитивна тенденція. Велике значення мають добір потенційних покупців і визначення умов оплати товарів, що передбачаються в контрактах.

Оплата товарів постійним клієнтам, звичайно, пропонується в кредит, причому умови кредиту залежать від безлічі факторів. В економічно розвитих країнах широко розповсюдженої є схема "2/10 повна 30", що означає, що:

покупець одержує двопроцентну знижку у випадку оплати отриманого товару протягом десяти днів із початку періоду кредитування;

покупець оплачує повну вартість товару, якщо оплата відбувається в період з 11 по 30 день кредитного періоду;

у випадку несплати протягом місяця покупець буде змушений додатково оплатити штраф, величина якого може варіювати в залежності від моменту оплати.

Третій захід. Спрямований на зменшення поточних зобов’язань.

По-перше, необхідний базовий запас коштів для виконання поточних розрахунків. По-друге, необхідні визначені кошти для покриття непередбачених витрат. По-третє, доцільно мати визначену величину вільних коштів для забезпечення можливого чи прогнозованого розширення діяльності.

Таким чином, кошти можуть бути отримані від продажу непотрібних запасів та готової продукції на складі. А також отримати кошти від дебіторів.

Собівартість в 2008 році складала 26672,4 тис. грн. в 2009 році 37988,8 тис. грн) Виходячи з аналізу прибутку існує ймовірність, що в прогнозний період собівартість буде становити 40527,73 тис. грн.

Відділ маркетингової служби передбачає збільшення випуску продукції на 10 відсотків із прогнозу попиту та відкриття додаткових каналів збуту, таких як, (об’єкти малого архітектурного спорудження та інші) продукція буде реалізована. Кредиторська заборгованість складатиме (з урахуванням зменшені її на 17 відсотків), 2937,2 тис. грн. середнє значення її буде 3234,85 тис. грн. Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості на прогнозний рік складатиме:

К окз. = 40527,73: 3234,85 = 12,52

Це майже на 1,6 процент більше ніж попередній коефіцієнт минулого року. (12,56: 12,33 = 101,6).

Слід також зазнати, що на підприємстві існує асортимент, який не приносить прибуток. Після проведеного аналізу з’ясувалось, що вісім видів продуктів не мають прибуток.

Це батон із родзинкою, булочка “родзинка", здоба з повидлом, здоба з повидлом в упаковці, здоба фігурна, витушка з кокосом упакована в плівку, торт “Святковий”. Загальною масою 4,4 тон на рік. А це додатково знизить об’єм запасів і призведе до зменшення видатків на закупівлю сировини. Виходячи з потужності основних засобів збільшення виготовлення не спричинить додатково залучення основних засобів.

3.2 Визначення операційного лівериджу та ефекту фінансового важеля на прогнозний період

Основний якісний фактор, який впливає на формування балансового прибутку від об’єму реалізації продукції, є співвідношення долі постійних та змінних витрат в загальній сукупності витрат. Це співвідношення характеризується ефектом операційного лівериджу.

Ефект впливу цього фактора на суму балансового прибутку вимірюється показником “сила впливу операційного важеля”. Сила впливу операційного важеля вказує на ступінь підприємницького ризику, пов’язаного з певним підприємством: чим більша сила впливу операційного важеля, тим більше підприємницький ризик.

Він показує також на скільки збільшиться прибуток при збільшенні об’ємів випуску продукції на один процент.

Прогнозуємо на 2008 рік збільшити об’єм випуску продукції і виручку на 10 процентів, то при збільшенні об’єму випуску продукції також збільшується і величина змінних витрат на 10 процентів.

Таблиця 3.1

Розрахунок результатів на 2005 рік

Таблиця 3.2

Розрахунок сили операційного важеля на прогнозний період

З отриманих даних видно, що при зміні об’єму випуску продукції на 10 відсотків змінюється і сила впливу операційного важеля. Тобто сила впливу операційного важеля піддається контролю. Сила впливу операційного важеля в значній мірі залежить від рівня фондомісткості: чим більше вартість основних засобів, тим більша сума постійних витрат, а чим більша сума постійних витрат, тим сильніше діє операційний важіль і навпаки.

Виходячи із розрахунків на прогнозний період видно, що сила впливу операційного важеля зменшилася на 12% (100 - 88) від попереднього розрахунку. Це значить, що при збільшені об’ємів випуску продукції на 10% величина прибутку збільшується на 124,27% (10969,76: 8827,1) x 100. І величина збільшення прибутку відповідно буде 2142,66 тис. грн. (10969,76 - 8827,1).

Розрахуємо другий показник операційного лівериджу, показник порогу рентабельності.

Поріг рентабельності = 12599,5: 0,46 = 27390,21

Рис.3.1 Графічне зображення порогу рентабельності.

а) значення прибутку в 2009 році.

б) значення прибутку на прогнозний період. (2005 рік)

Як бачимо поріг не змінюється, тобто залишився таким, яким він був в 2009 році. (27390,21 = 27390,21).

Розрахунок порогу фінансової міцності.

Таблиця 3.4

Розрахунок запасу фінансової міцності на прогнозний період.

Таким чином спостерігаємо зростання запасу фінансової міцності на 24%.

3.3 Довгострокова та короткострокова стратегії

Звіт про рух грошових коштів завершує комплекс грошової звітності підприємства. Мета цього звіту - показати, як циркулюють грошові кошти компанії. Він вказує звідки кошти надійшли та на що їх було витрачено, і є дуже важливим документом для пояснення змін різних коефіцієнтів ліквідності.

Дехто із спеціалістів дотримується думки, що показники звіту про рух грошових коштів є надійнішими, ніж показники звіту про фінансові результати, якими значно легше маніпулювати. Багато операційних переміщень коштів у звіті про фінансові результати просто не знаходять відображення. Це можна пояснити тим, що він складається за методом нарахувань, що дозволяє точніше співвіднести, прибутки компанії отримані за певний період часу, та її витрати. І хоча визначення виручки та витрат за період є досить важливим, проте він може не відображати деякі важливі аспекти діяльності компанії.

Раніше звітність про рух грошових коштів виконувалися у самих різних форматах, а зараз її стандартизовано та уніфіковано до форми, що зображена у дещо спрощеному вигляді мал.3.2

Правила за якими складається звіт про рух грошових коштів дуже прості. Кожного разу, коли компанія перераховує грошові кошти на будь-які цілі, у звіті це відображається як витрата. Це єдине правило і його простота означає, що дуже складно знайти механізм приховування неприємної правди про реальний фінансовий стан компанії.

Та, незважаючи на простоту, даний документ не може повністю замінити звіт про фінансові результати, оскільки останній дає змогу чітко розмежувати наприклад, поточну плату за електроенергію та виплату грошей за будівлю котру компанія займатиме наступні 20 років.

Щоб отримати дані, необхідні для складання звіту про рух грошових коштів звертаємося до декількох стандартних джерел та використовую певну методику.

Для зручності порівняння показників по кварталах 2005 року звіт складено у вертикальній формі. У верхній частині балансу розташовано активи, а у нижній - зобов’язання. Праворуч додано ще дві колонки “Джерела” та “Витрати".

Заміна будь-якої статті у балансі обов’язково знайде відображення в одній із цих колонок.

Якщо заміна спричинила відтік коштів, відповідний запис слід внести у графі “Витрати”

Якщо, навпаки, йдеться про надходження коштів, тоді запис робиться в графі “Джерела"

Звернемося до двох наведених статей

необоротні активи - 10 000 - витрата коштів

податки 500 - джерело коштів

Логіка першого запису - цілком очевидна. Необоротні активи збільшилися від 22,5 тис. до 32,5 тис. Компанії довелося виписати чек на 10 тис. (задля зручності зараз ми ігноруємо переоцінку та амортизацію).

Другий запис є менш зрозумілим. Сума податку збільшилася з 2,5 тис. до 3 тис. Але як підвищення податку може стати джерелом коштів? Справа у тому, що податки у розмірі 3 тис., показані у балансі як боргові зобов’язання, поки ще не сплачені. Тобто компанія має можливість використати урядові гроші, яких на 500 грн. більше, ніж у минулому році, тобто на даний момент цю суму можна вважати додатковим джерелом фінансування. Звісно, у встановлений час цей борг доведеться сплатити, але тоді ця сума взагалі зникне зі статей балансу та буде віднесена до графи “Витрати”

Схематично це правило виглядає таким чином:

Щоб зробити той чи інший запис в ту чи іншу колонку, потрібно пересвідчитися що дійсно відбулися зміни у певній статті балансу, та відповісти на такі запитання:

Ця стаття належить до активів чи до зобов’язань,

Її показник збільшився чи зменшився,

Непрямий метод фіксує лише “чисті” переміщення коштів між статтями балансу. Звісно “чисті” зміни в статтях балансу можуть бути результатом зустрічних переміщень коштів, що взаємо погашаються. Повний зміст повинен відображати не кінцеві результати, а безпосередньо рух коштів. Ще більше важливим може бути те, що деякі зміни у статтях балансу взагалі не пов’язані з рухом коштів - прикладом може бути переоцінка вартості необоротних активів. Інколи слід пильніше придивлятися до деяких показників, щоб побачити приховані зміни

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7