6. Виконання маркшейдерських робіт, проведення нагляду за деформацією поверхні і об'єктами, під якими проводяться гірничі роботи.

7. Забезпечення засобами і послугами радіо-телефонного зв'язку, їх монтаж і налагодження, монтаж охоронної сигналізації, експлуатація пересувних засобів радіозв'язку.

8. Охорона земної поверхні та розташованих на ній будівель, споруд, водоймищ та насаджень від негативного впливу, усунення інших факторів, що наносять шкоду природі.

9. Впровадження заходів з підвищення якості вугільної продукції, що виробляється.

10. Забезпечення ефективної роботи вентиляційних систем, газовилучувальних рекупераційних установок, водовідведення, знищення впливу фізичних та інших шкідливих факторів виробництва, відповідно до чинного законодавства, атестація робочих місць.

11. Створення на робочих місцях безпечних умов праці відповідно до нормативно-правових актів та забезпечення виконання вимог законодавства про права робітників в галузі охорони праці.

12. Організація правової роботи, укладення господарських угод і взаємодія з судовими, правоохоронними та іншими органами з питань, що стосуються інтересів Підрозділу.

13. Виробництво і ремонт засобів виміру та контролю.

14. Ремонт та технічне обслуговування автомобілів, іншої автомобільної техніки та механізмів.

15. Транспортні та експедиційні послуги з перевезення вантажів на внутрішніх та зовнішніх перевезеннях автомобільним транспортом.

16. Медичне і культурне обслуговування та оздоровлення працівників Підрозділу, членів їх сімей та інших громадян. Медична практика.

17. Організація відпочинку працівників Підрозділу, членів їх сімей та інших громадян.

18. Фізкультурно-оздоровча та спортивна діяльність.

19. Надання платних послуг населенню, виробництво товарів народного споживання.

20. Організація громадського харчування та торгового обслуговування.

Виробнича діяльність підприємства зумовлена передусім загальною економічною ситуацією, галузевими пропорціями та платоспроможністю замовників готової продукції.

У процесі аналізу виробничої діяльності підприємства потрібно розглянути такі питання:

- якість планування виробництва, напруженість і обґрунтованість планів діяльності як у цілому, так і щодо окремих виробничих підрозділів;

- визначення внутрігосподарських резервів зростання обсягів випуску продукції і реалізації, а також розроблення заходів щодо їх повного та ефективного використання.

Головним змістом економічного аналізу є виявлення і вивчення причинно-слідчих зв’язків, які складаються в процесі формування всіх техніко-економічних показників підприємства. Загальний аналіз полягає у вивченні загальної оцінки виконання плану і задач, поставлених перед підприємством. Загальна оцінка визначається як абсолютне і відносне відхилення фактичного показника від плану або величини аналогічного показника за минулий період.

Аналіз (від греч. аnalisis) означає розкладання об’єкту аналізу на окремі функціональні частини та елементи виявлення внутрішніх взаємозв’язків між ними і встановлення їх значності.[7]

Основні техніко-економічні показники дають змогу дати характеристику діяльності підприємства: порівняти звітні показники про результати господарської діяльності з показниками поточного року, даними минулих років. Аналіз техніко-економічних показників проводиться на підприємстві із метою поліпшення діяльності підприємства і виявлення резервів його роботи.

Аналізуючи дані про видобуток вугілля по шахті «Центральна» за 2007рік, можна сказати, що процент виконання плану по видобутку вугілля складає 38,7%. Якщо за планом необхідно було видобути вугілля 36 тис.тон, то було добуто фактично 2,5тис.тон.

У 2008 році процент виконання видобутку вугілля складав 36,6%. Якщо за планом необхідно було видобути вугілля 7 тис.тон, то було видобуто 6 тис.тон. Отже, фактичний видобуток вугілля за 2007 рік знизився на 78,6 тис.тон. У тому числі рядове вугілля споживачам – на 8,9 тис.тон, продукти збагачення – на 87,5 тис.тон, товарна вугільна продукція – на 78,951 тис.тон.

За даними за 2009 рік зробимо висновок, що процент виконання плану по видобутку вугілля знизився у порівнянні з 2007 роком на 3%, а з 2008 –на 0,9%. Фактично у 2009 році було добуто готової вугільної продукції 4,6 тис.тон, а за планом необхідно було добути 5тис.тон. У тому числі було добуто рядового вугілля споживачам 37,8 тис.тон, продуктів збагачення – 90,5 тис.тон, товарної вугільної продукції – 119,4 тис.тон. Для визначення ефективності діяльності ВП “Шахта “Центральна” ДП “Красноармійськвугілля” необхідно проаналізувати і порівняти основні техніко – економічні показники цього підприємства за три роки, які наведені в табл.2.1

Із даних про техніко-економічні показники видно, що чисельність працівників з кожним роком знижується, це пояснюється тим, що шахта працює нестабільно. Це являється причиною скороплинності кадрів. На відміну від цього заробітна плата працівників зростає. Якщо, наприклад у 2007 році фактична середня зарплата працівників складала 1688,2 грн., то у 2008 році – 2165,6 грн., а в 2009 році – 2469,0 грн. Це пояснюється загальною економічною ситуацією в країні, зокрема існуючою інфляцією.

Також спостерігається зростання ціни однієї тони вугілля. Якщо у 2007 році середня ціна однієї тони вугілля складала 218,27 грн., то у 2008 році – 629,68 грн., а в 2009 році – 627,34 грн. Проте збільшується реалізація добутого вугілля.

З кожним роком збільшуються витрати на готову вугільну продукцію за елементами, витрати допоміжних матеріалів та електроенергії в натурі, витрати на допоміжні матеріали.

2.2 Аналіз системи планування

Основним завданням поточного плану у загальній системі планування на підприємстві є чітке визначення всієї сукупності практичних засобів, необхідних для здійснення намічених стратегічним планом цілей, конкретизованих щодо визначеного планового періоду (року).

За умов централізованого планового управління економікою було уніфіковано склад поточного плану промислового підприємства. Згідно з Типовою методикою розробки техпромфінплану виробничого об'єднання (комбінату), підприємства основними розділами поточного плану були:

Виробництво та реалізація продукції.

Технічний розвиток і організація виробництва.

Показники підвищення економічної ефективності виробництва.

Норми і нормативи.

Капітальні вкладення і капітальне будівництво.

Матеріально-технічне забезпечення.

Праця і кадри.

Собівартість, прибуток та рентабельність підприємства.

Фонди економічного стимулювання.

Фінансовий план.

Соціальний розвиток колективу.

Охорона природи і раціональне використання природних ресурсів.

В сучасних умовах склад поточного плану, назви та змістове наповнення кожного з розділів, перелік показників визначається підприємством самостійно. Хоча незалежно від складу розділів загальний зміст поточного плану є практично єдиним. Основою, на якій розробляються всі розділи плану підприємства і його підрозділів є план виробництва і збуту продукції. Поточне планування передбачає розробку планів на всіх рівнях управління підприємством та за всіма напрямками його діяльності на більш короткі періоди (квартал, місяць).[9]

Склад розділів та показників плану залежить від специфіки і галузевої приналежності підприємства, методів управління, традицій, економіки тощо.

У розширеному варіанті поточний план може мати наступні розділи:

Економічна ефективність виробництва.

Норми і нормативи.

Планування виробництва і збуту продукції.

Матеріально-технічне забезпечення підприємства.

Персонал і оплата праці.

Планування витрат виробництва.

Фінансовий план.

Інновації.

Інвестиції і капітальне будівництво.

Соціальний розвиток колективу.

Охорона природи і раціональне використання природних ресурсів.

У першому розділі розраховуються наступні показники підвищення економічної ефективності:

узагальнюючі показники;

показники використання праці;

показники використання необоротних активів, оборотних засобів і капітальних вкладень;

показники використання матеріальних ресурсів.

У результаті розрахунків економічної ефективності повинні бути знайдені рішення; які б забезпечували більш ефективне використання ресурсів у плановому періоді та підвищували ефективність господарської діяльності підприємства.

Другий розділ "Норми і нормативи" передбачає такі основні види норм і нормативів:

норми витрат живої праці (норми часу за видами виробів та робіт, коефіцієнт виконання норм, співвідношення чисельності різних категорій робітників тощо);

норми витрат предметів праці (витрати сировини та основних матеріалів, допоміжних матеріалів для технологічних потреб, напівфабрикатів, палива, відходів і втрат і т.д.);

норми та нормативи використання засобів праці (коефіцієнт використання середньорічної виробничої потужності, питома вага встановленого обладнання, норми зняття продукції з одиниці обладнання, годинна продуктивність, норми трудомісткості ремонту одиниці обладнання в плановому періоді тощо);

норми і нормативи вдосконалення організації виробництва, включаючи тривалість виробничого циклу, обсяг незавершеного виробництва, норми виробничих запасів сировини, матеріалів, палива;

У третьому розділі "Планування виробництва і збуту продукції"" планується наступне:

виробництво і реалізація продукції у натуральному і вартісному вигляді;

зміна залишків готової нереалізованої продукції;

баланс виробничих потужностей і їх використання.

Основним завданням даного розділу поточного плану є визначення оптимального обсягу продукції (послуг), який може бути вироблений та реалізований у плановому періоді, пошук можливостей найбільш повного задоволення попиту на дану продукцію.[11]

У четвертому розділі "Матеріально-технічне забезпечення" розраховується потреба в сировині та матеріалах, паливі та енергії, обладнанні, необхідних для виконання виробничої програми.

У п'ятому розділі "Персонал і оплата праці" встановлюється загальна чисельність і структура персоналу, додаткова потреба в персоналі, джерела забезпечення додаткових потреб, звільнення персоналу, загальний обсяг фонду оплати праці, структура фонду оплати праці.

У шостому розділі "Планування витрат виробництва":

складаються планові калькуляції собівартості основних видів продукції та кошторис витрат на виробництво продукції по підприємству;

виявляються непродуктивні витрати та розробляються заходи щодо їх ліквідації;

створюється база для розрахунку цін на продукцію.

У цьому розділі необхідно встановити раціональну структуру витрат виробництва, співвідношення між постійними та змінними витратами, застосовуючи прогнозний рівень витрат та повний облік резервів.

У сьомому розділі "Фінансовий план":

визначається фінансовий результат;

розраховується рентабельність видів випущеної продукції;

оцінюється вплив на собівартість, прибуток і рентабельність збільшення витрат на освоєння виробництва нової продукції;

розробляються заходи щодо удосконалення комерційного розрахунку та госпрозрахункових взаємовідносин між підрозділами підприємства.

Фінансовий план розробляється за схемою, що відповідає положенням (стандартам) бухгалтерського обліку [П(С)БО], складається за видами діяльності: операційною, інвестиційною та фінансовою.

Оперативне фінансове планування містить розробку та виконання таких оперативних планів:

оперативного фінансового плану (балансу надходжень і видатків коштів);

платіжного календаря;

кредитного плану;

касового плану.

У восьмому розділі "План інновацій" планується технічний розвиток виробництва, організаційні та економічні нововведення, а також управління ними.

Зміст плану інновацій може бути різним, але він повинен передбачити наступне:

освоєння нових та підвищення якості існуючих видів продукції та послуг;

застосування прогресивної технології, механізації та автоматизації виробництва;

удосконалення організації виробництва, праці та управління;

капітальний ремонт і модернізацію діючого обладнання, введення передової техніки;

економію матеріалів, палива, енергії;

проведення науково-дослідних та проектно-конструкторських робіт.

У дев'ятому розділі" План інвестицій і капітальне будівництво" планування проводять за наступними показниками:

приріст виробничих потужностей за рахунок заходів щодо технічного переобладнання і побудови нових об'єктів;

приріст виробничих потужностей за рахунок реконструкції;

введення в дію виробничих потужностей за рахунок розширення діючих і побудови нових об'єктів;

введення в дію основних виробничих і невиробничих фондів (у т. ч. об'єкти охорони природи);

обсяг капітальних вкладень і будівельно-монтажних робіт;

обсяги незавершеного будівництва;

інші напрямки інвестицій.

У десятому розділі "Соціальний розвиток колективу" плануються заходи по вирішенню таких завдань:

покращення умов і охорона праці, покращення здоров'я працівників;

покращення соціально-культурних та житлово-побутових умов працюючих;

удосконалення стилю і методів керівництва колективом.

В одинадцятому розділі "План охорони природи та раціональне використання природних ресурсів" передбачаються наступні напрямки діяльності:

охорона і раціональне використання природних ресурсів;

охорона повітряних басейнів;

охорона та раціональне використання земель;

охорона та раціональне використання мінеральних і природних ресурсів.

Загальний порядок розробки поточного плану є таким. Спочатку кожен із розділів плану розробляється окремо як проектний варіант. Далі відбувається взаємне коригування розділів до повного їх узгодження і збалансування як за матеріально-фінансовими ресурсами, так і за періодами виконання. Це дозволяє створити динамічну систему взаємозв'язку виробничих, технічних, економічних, операційно-технічних заходів, спрямованих на досягнення поставленої мети; передбачити порядок і черговість виконання робіт; встановити терміни і відповідальних виконавців з усього спектру різноманітних операцій, які передбачені планом; визначити джерела і розміри фінансування, а також припустимі витрати щодо кожного заходу, етапу і виду роботи.

Структура планових органів як основна частина процесу управління підприємством може базуватись на таких організаційних формах:

1) з централізованими функціями планування;

2) із децентралізованими функціями планування.

На підприємстві з централізованими функціями планування при вищому керівництві створюється спеціальна служба планування відділ планування та контролю, який займався розробкою перспективних та поточних планів та слідкує за ходом їх виконання.          При децентралізованій системі планування планова робота здійснюється на трьох рівнях. На рівні вищого керівництва підприємства існує центральна служба планування, яка займається розробкою тільки перспективних планів. У кожному виробничому відділі є свій плановий відділ, який складає поточний план відділу. На кожному підприємстві є відділ виробничого планування і контролю, який займається поточним техніко-економічним і оперативно-календарним плануванням. Централізація перспективного планування та децентралізація поточного сприяє підвищенню ініціативи відділів при використанні виробничих можливостей. Основна робота по плануванню виконується у виробничих підрозділах із врахуванням специфіки їх роботи.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6