З > Своб + Кртмц. + Дтч.;

Своб + Кртмц + Дтч

Кз.з = < 1

З

Рівновага платіжного балансу в забезпечується за рахунок прострочених платежів по оплаті праці, позичка банку, постачальникам, бюджету. Стійкість фінансового стану може бути відновлена шляхом:

-прискорення оборотності капіталу в поточних активах, у результаті чого відбудеться відносне його скорочення на карбованець товарообігу;

-обґрунтованого зменшення запасів і витрат (до нормативу);

поповнення власного капіталу за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел.

Тому при внутрішньому аналізі здійснюється поглиблене вивчання причин зміни запасів і витрат, оборотності поточних активів, наявності власного оборотного капіталу, а також виявлення резервів скорочення довгострокових і поточних матеріальних активів, збільшення власного оборотного капіталу.

Наявність власного оборотного капіталу і його зміну мають дуже велике значення в забезпеченні фінансової стійкості підприємства, доцільно провести факторний аналіз його динаміки.

Фінансова стійкість у довгостроковому плані характеризується, отже, співвідношенням власних і позикових засобів. Однак цей показник дає лише загальну оцінку фінансової стійкості. Тому у світовій і вітчизняній обліково-аналітичній практиці розроблена система показників.

Коефіцієнт концентрації власного капіталу.

Він розраховується по формулі:

К = власний капітал

усього господарських засобів( нетто)

Характеризує частку власників підприємства в загальній сумі засобів , авансованих у його діяльність. Чим вище значення цього коефіцієнта, тим більше фінансово стійко, стабільно і незалежно від зовнішніх кредитів підприємство. Доповненням до цього показника є коефіцієнт концентрації притягнутого (позикового) капіталу - їхня сума дорівнює 1 (чи 100%).

Коефіцієнт фінансової залежності.

Він розраховується по формулі:

К = усього господарських засобів ( нетто)

власний капітал

Є зворотним до коефіцієнта концентрації власного капіталу. Ріст цього показника в динаміці означає збільшення частки позикових засобів у фінансуванні підприємства. Якщо його значення знижується до одиниці (чи 100%), це означає, що власники цілком фінансують своє підприємство.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу.

Він розраховується по формулі:

К = власні оборотні кошти

власний капітал

Показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні кошти, а яка частина капіталізована. Значення цього показника можна відчутно варіювати в залежності від структури капіталу і галузевої приналежності підприємства.

Коефіцієнт структури довгострокових вкладень.

Він розраховується по формулі:

К = довгострокові пасиви

необоротні активи

Логіка розрахунку цього показника заснована на припущенні, що довгострокові позички і позики використовуються для фінансування основних засобів і інших капітальних вкладень. Коефіцієнт показує, яка частина основних засобів і інших необоротних активів профінансована зовнішніми інвесторами.

Коефіцієнт довгострокового залучення позикових засобів .

Він розраховується по формулі:

К = довгострокові пасиви

довгострокові пасиви

+ власний капітал

Характеризує структуру капіталу.

Ріст цього показника в динаміці - негативна тенденція, що означає, що підприємство усе сильніше і сильніше залежить від зовнішніх інвесторів.

Коефіцієнт співвідношення власних і притягнутих засобів.

Він розраховується по формулі:

К = позиковий капітал

власний капітал

Як і деякі з вищенаведених показників, цей коефіцієнт дає найбільш загальну оцінку фінансової стійкості підприємства. Він має досить просту інтерпретацію: його значення, наприклад, рівне 0,178, означає, що на кожну гривню власних засобів , вкладених в активи підприємства, приходиться 17,8 коп. позикових засобів . Ріст показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про деяке зниження фінансової стійкості, і навпаки.

Не існує якихось єдиних нормативних критеріїв для розглянутих показників. Вони залежать від багатьох факторів: галузевої приналежності підприємства, принципів кредитування, що склалися, структури джерел засобів , оборотності оборотних коштів, репутації підприємства й ін. Тому прийнятність значень цих коефіцієнтів, оцінка їхньої динаміки і напрямків зміни можуть бути встановлені тільки в результаті зіставлення по групах.

При аналізі фінансового стану підприємства також необхідно знати запас його фінансової стійкості. З цією метою попередньо усі витрати підприємства варто розбити на дві групи у залежності від обсягу виробництва і реалізації продукції: змінні і постійні витрати.

Змінні витрати збільшуються і зменшуються пропорційно обсягу виробництва продукції. Ці витрати сировини, матеріалів, палива, заробітної плати працівникам, відрахування і податки від зарплати і виторгу і т.д.

Постійні витрати не залежать від обсягу виробництва і реалізації продукції. До них відносяться амортизація основних засобів і нематеріальних активів, суми виплачених відсотків за кредити банку, орендна плата, витрати на керування й організацію виробництва , зарплата персоналу підприємства при погодинній оплаті і т.д. Постійні витрати разом з прибутком складають маржинальний дохід підприємства.

Розподіл витрат на постійні та змінні і використання показника маржинальний доходу дозволяє розрахувати поріг рентабельності, тобто ту суму виторгу, що необхідна для того щоб покрити всі постійні витрати підприємства. Прибутку при цьому не буде, але не буде і збитку. Рентабельність при такому виторзі буде дорівнювати нулю. Розраховується поріг рентабельності відношенням суми постійних витрат у складі собівартості реалізованої продукції до частки маржинального доходу у виторзі.

Постійні витрати в собівартості реалізованої продукції

Поріг

рентабельності =

частка маржинального доходу у виторзі

Якщо відомий поріг рентабельності, то неважко підрахувати запас фінансової стійкості – ЗФС:

Виторг - Поріг рентабельності

ЗФС = * 100

Виторг

Оцінка результативності фінансово- господарської діяльності підприємства

Оцінка ділової активності спрямована на аналіз результатів і

ефективність поточної основної виробничої діяльності.

Оцінка ділової активності на якісному рівні може бути отримана в результаті порівняння діяльності даного підприємства і родинних по сфері додатка капіталу підприємств. Такими якісними критеріями є: широта ринків збуту продукції, наявність продукції , що поставляється на експорт, репутація підприємства, що виражається , зокрема, у популярності клієнтів, що користаються послугами підприємства й інші. Кількісна оцінка робиться по двох напрямках:

-                     ступінь виконання плану (встановленого вищестоящою організацією чи самостійно) за основними показниками, забезпечення заданих темпів їхнього росту;

-                     рівень ефективності використання ресурсів підприємства .

Для реалізації першого напрямку аналізу доцільно також враховувати порівняльну динаміку основних показників. Зокрема, оптимально наступне їхнє співвідношення:

Тпб >Тр >Так > 100%,

де Тпб ,Тр, Так – відповідно темп зміни прибутку, реалізації, авансованого капіталу.

Ця залежність означає, що :

-                     економічний потенціал підприємства зростає;

-                     у порівнянні зі збільшенням економічного потенціалу обсяг реалізації зростає більш високими темпами, тобто ресурси підприємства використовуються більш ефективно;

-                     прибуток зростає випереджальними темпами, що свідчить , як правило, про відносне зниження витрат виробництва і звертання.

Однак можливі і відхилення від цієї ідеальної залежності, причому не завжди їх варто розглядати як негативні. Такими причинами є: освоєння нових перспектив напрямку додатка капіталу, реконструкція і модернізація діючих виробництв. Ця діяльність завжди сполучена зі значними вкладеннями фінансових ресурсів, що по більшій частині не дають швидкої вигоди, але в перспективі можуть цілком окупитися.

Для реалізації другого напрямку можуть бути розраховані різні показники, що характеризують ефективність використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

При аналізі стану підприємства важливо визначити, наскільки ефективне керування активами. По балансу підприємства можна судити про характер використовуваних активів. Велика сума накопиченої амортизації стосовно наявного нерухомого майна, машин і устаткування дає підстави думати, що на підприємстві старе устаткування, що вимагає відновлення. Якщо в балансі з'явилися великі суми коштів, можна припустити, що є зайві гроші, які могли бути використані з більшою користю. Для виявлення тенденцій у використанні наявних на підприємстві ресурсів використовується ряд коефіцієнтів, заснованих на співвідношенні товарообігу і величини капіталу, необхідного для забезпечення такого обсягу операцій.

Коефіцієнти обертання активів обчислюється в декількох варіантах. Можуть бути використані коефіцієнти:

- обертання активів;

- обертання постійних активів;

- обертання чистих активів.

Кобертання = виторг від реалізації

активів активи активи

усього + усього

на початок на кінець

року року.

Кобертання виторг від реалізації

постійних = активи активи поточні поточні

активів усього + усього - активи + активи

на початок на кінець на початок на кінець

року року року року

Кобертання виторг від реалізації

чистих = активи активи поточні поточні

активів усього + усього - зобов'язання + зобов'язання

на початок на кінець на початок на кінець

року року року року

За допомогою цих показників можна визначити, яка кількість вкладених активів необхідна для забезпечення даного рівня реалізації продукції, тобто яка сума доходу виходить на кожну гривню вкладених активів. Застосування нетто-активів виключає з розрахунків поточні зобов'язання. Пояснюється це тим, що поточні зобов'язання (рахунки до оплати, податки, що підлягають виплаті, частка довгострокової заборгованості, що підлягає виплаті, нарахована заробітна плата й інші нараховані зобов'язання) в основному безпосередньо зв'язані з операціями підприємства і не знаходяться в її розпорядженні в процесі її діяльності. Таким чином, сума використовуваних підприємством активів ефективно зменшується за рахунок цієї постійної поточної кредиторської заборгованості й інших поточних зобов'язань. Це розуміння особливе важливо при аналізі діяльності торгових фірм, у яких сума рахунків постачальників, що підлягають оплаті, досягає значної частки в загальному підсумку балансу.

Показник обертання постійних активів показує, яка сума доходу виходить на одиницю грошового вираження основних засобів підприємства. Цей показник є найбільше “хворобливим” для українських підприємств у нинішньому періоді розвитку економіки країни з характерним неповним використанням виробничих потужностей.

Необхідно відзначити, що дані показники є дуже наближеними, оскільки в балансах більшості підприємств всілякі активи, придбані в різний час, показуються по первісній вартості. Балансова вартість таких активів часто не має нічого загального з їх реальною вартістю, при цьому така розбіжність збільшується в умовах інфляції і при підвищенні вартості таких активів. Саме такі невідповідності балансової і реальної вартості в більшості інвесторів викликають бажання до поглинання даної компанії, щоб реалізувати закладену в ній додаткову вартість.

Ще одне перекручування реального положення може бути зв'язане з розмаїтістю видів діяльності компанії: у той час як значна частина виробничої діяльності вимагає залучення великої кількості активів, інші види діяльності (наприклад, сфера обслуговування чи оптова торгівля) вимагають щодо меншої кількості активів для одержання визначеного обсягу доходу. Тому при аналізі, по можливості, треба прагнути до поділу фінансових показників по основних видах діяльності чи видам продукції, і коефіцієнт обертання активів поряд з іншими показниками допоможе визначити сприятливі чи несприятливі результати діяльності.

Динаміка всіх розглянутих показників обертання активів сприятлива для підприємства. Відзначається істотно більш слабке поліпшення показника чистих активів. Це пояснюється тим, що на фоні росту виторгу підприємства відбувається зниження кредиторської заборгованості. Це у свою чергу збільшує величину чистих активів, що створюють цей виторг, і, отже, в остаточному підсумку сприяє зменшенню показника обертання чистих активів.

При аналізі обертання оборотних коштів особлива увага повинна приділятися виробничим запасам і дебіторській заборгованості.

Головна мета аналізу полягає в тому, щоб установити ознаки зменшення величини, чи навпроти, надлишкового нагромадження товарно-матеріальних запасів і рахунків дебіторів. Звичайно ці статті балансу зіставляються із сумою доходу від реалізації продукції чи послуг із собівартістю реалізованої продукції, оскільки вважається, що ці статті тісно взаємозалежні.

Тільки на основі даних балансу важко дати точну оцінку товарно-матеріальним запасам. Звичайно використовується середня сума товарно-матеріальних запасів на початок і кінець звітного періоду. Іноді буває доцільно використовувати тільки показник на кінець звітного періоду, якщо відбувається бурхливий ріст підприємства і товарно-матеріальні запаси постійно збільшуються для забезпечення швидко зростаючого обсягу реалізації. Важливо також враховувати метод списання товарно-матеріальних запасів на собівартість продукції – метод ЛІФО, ФІФО, по середній вартості і т.д.

Обертання дебіторської заборгованості ґрунтується на порівнянні величини цієї статті з чистим обсягом продажів. При аналізі даного показника принциповим є питання, чи відповідає сума неоплаченої дебіторської заборгованості на кінець звітного періоду сумі продажів у кредит, що по логіці повинна залишатися неоплаченої з обліком наданих компанією умов комерційного кредиту. Точний аналіз стану дебіторської заборгованості може бути зроблений тільки шляхом визначення "віку" усіх рахунків дебіторів по книгах компанії і класифікації їхній по кількості неоплачених днів: 10 днів, 20 днів, 30 днів, 40 днів і т.д. - і далі шляхом порівняння цих термінів з умовами кредитування по кожній угоді. Але такого роду аналіз вимагає доступу до внутрішньої інформації компанії, тому зовнішній дослідник змушений задовольнятися досить приблизним показником, що зіставляє дебіторську заборгованість і обсяг реалізації за 1 день і наступне співвіднесення цієї величини із середнім значенням дебіторської заборгованості протягом року.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5