Взаємовідносини підприємств з податковими органами

Реферат

на тему: «Взаємовідносини підприємств з податковими органами»

Вступ

В економіці будь-якої держави оподаткування є одним з найбільш ефективних інструментів регулювання економічних відносин між державою, суб'єктами господарської діяльності та громадянами. Перехід до ринкових відносин в Україні обумовив проведення істотних реформ в економіці та філософії господарювання, що змінило роль і місце держави в економічних відносинах, способи та методи впливу держави на підприємства й, у першу чергу, в системі оподаткування.

Аналізуючи організацію процесів оподаткування підприємств України можна відзначити їх явно виражений фіскальний характер і спрямованість на забезпечення поточних державних потреб без урахування найближчих соціально-економічних наслідків для підприємств, населення й економіки держави в цілому. Фіскальний характер системи оподаткування стимулює підприємства до штучного заниження прибутку, або прямого ухилення від сплати податків.

У результаті цього в економіці України склалася ситуація, коли певна частина капіталу знаходиться в «тіньовому» секторі, що значно шкодить інтересам держави у вигляді недоотриманих податків, зборів, обов'язкових платежів. За різними оцінками частка тіньового сектору економіки складає близько 40% від загального обсягу ВВП, що свідчить про неефективність існуючої податкової системи, яка не стимулює вихід більшості підприємств з тіні.

Специфіка економічного стану країни (висока зношеність основних фондів, застарілі технології, важке фінансове становище більшості підприємств, зубожіння населення та криза неплатежів) вимагає при організації процесів оподаткування оцінювати реакцію суб'єктів господарювання на ті чи інші податкові дії на мікроекономічному рівні.

Забезпечити підвищення ефективності господарської діяльності підприємств і на цій основі сталого розвитку економіки України – важливе завдання, що стоїть перед економічною наукою. Вирішити його дуже складно. Один з основних шляхів – створення такої податкової системи, що, виконуючи свою основну функцію – формування доходів бюджету, не пригнічувала б господарську ініціативу підприємств, стимулювала розвиток виробництва продукції і надання послуг.

1. Взяття суб'єкта підприємницької діяльності – юридичної особи на облік в органі державної податкової служби

У п'ятиденний термін з дати реєстрації органи державної реєстрації направляють примірник реєстраційної картки з відміткою про державну реєстрацію відповідному державному податковому органу і органу державної статистики та подають відомості про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності до органів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності і Пенсійного фонду України.

Юридичні особи повинні у 20-денний термін після одержання свідоцтва про державну реєстрацію звернутися до органів державної податкової служби за своїм місцезнаходженням для взяття на податковий облік. Юридичні особи, що підпадають під визначення платників податку на додану вартість згідно зі статтею 2 Закону України «Про податок на додану вартість», зобов'язані зареєструватися як платники такого податку в органі державної податкової служби за їх місцезнаходженням (обліку) відповідно до Положення про Реєстр платників податку на додану вартість

Для взяття на облік платники податків – юридичні особи подають в органи державної податкової служби за своїм місцезнаходженням такі документи:

·                   заяву за формою №1-ОПП, бланк якої можна придбати в органі державної податкової служби. Заява за формою №1-ОПП підписується власником, засновником або призначеним керівником, чи головним бухгалтером підприємства. Заяву за формою №1-ОПП необхідно подати до відділу обліку платників податків, потім вона реєструється в загальному відділі (канцелярії);

·                   завірені в нотаріальному порядку копії статуту (якщо це потрібно для створюваної організаційної форми підприємства), установчих договорів з відміткою органу, що здійснив державну реєстрацію;

·                   копію положення (для бюджетних установ, благодійних організацій);

·                   копію свідоцтва про державну реєстрацію;

·                   копію довідки про включення до ЄДРПОУ з присвоєним їй ідентифікаційним кодом.

Однак перелік необхідних документів цим не обмежується, оскільки особа, яка подає документи, повинна пред'явити свій паспорт та довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру з ДРФО власникам, засновникам (якщо власники та засновники підприємства – фізичні особи), а також директорові та головному бухгалтерові підприємства.

Прийом документів для взяття на облік платника податків, перевірку комплектності та відповідності документів вимогам чинного законодавства та Інструкції здійснюють працівники підрозділу обліку платників податків. При невідповідності пакета документів вимогам нормативно-правових актів, типовим формам документів пакет документів повертається заявникові з обов'язковим обґрунтуванням причин повернення документів та відмови щодо взяття на облік. У разі якщо платник податків вимагає надання письмового обґрунтування, така вимога повинна бути задоволена. При відповідності пакета документів вимогам Інструкції заява реєструється у відділі обліку платників податків у журналі реєстрації заяв та повідомлень про взяття на облік (перереєстрацію, реорганізацію, внесення змін) платників податків за ф. №2-ОПП. На заяві за ф. №1-ОПП робиться відмітка у лівому верхньому кутку «номер і дата реєстрації в ДПА» згідно з записом про реєстрацію цієї заяви у графі 2 журналу за ф. №2-ОПП.

Взяття на облік платника податків здійснюється відділом обліку платників податків протягом двох робочих днів від дня, наступного за днем надходження заяви, за ф. №1-ОПП (ф. №5-ОПП) з повним пакетом документів.

Дані з заяви про взяття на облік заносяться до районного рівня Єдиного банку даних про платників податків – юридичних осіб або Реєстру фізичних осіб – платників податків – підприємців. Від органів державної реєстрації до взяття на облік платника податків надходять відомості з реєстраційних карток новостворених суб'єктів господарської діяльності в електронному вигляді, які зберігаються на магнітних носіях і обробляються засобами автоматизованої інформаційної системи обліку та ведення реєстрів платників податків і зборів (юридичних та фізичних осіб – суб'єктів господарської діяльності та інших суб'єктів оподаткування) перехідної інформаційної системи ДПС, та/або відомості з реєстраційних карток на паперових носіях, які зберігаються у відділі обліку платників податків в окремій папці за датою проведення державної реєстрації. Довідка про взяття на облік платника податків за ф. №4-ОПП готується у двох примірниках і підписується керівником органу державної податкової служби або його заступником та посадовою особою підрозділу обліку платників податків – не нижче начальника відділу. У лівому верхньому кутку довідки за ф. №4-ОПП ставиться номер реєстрації з журналу ф. №2-ОПП та дата реєстрації в цьому журналі. Перший примірник (оригінал) довідки за ф. №4-ОПП та одна копія такої довідки (для подання в установу банку, де платник податків має намір відкрити рахунок) видаються керівній особі (директору, бухгалтеру), засновнику (власнику) платника податків або особі, яка має доручення, завірене печаткою суб'єкта господарювання чи нотаріально (така довіреність або її копія підшиваються до реєстраційної частини облікової справи платника податків). Другий примірник довідки за ф. №4-ОПП підшивається до реєстраційної частини облікової справи.

Одночасно із видачею довідки юридичній особі підрозділом з обліку платників податків про взяття такого платника на облік ставиться відмітка (штамп) за підписом відповідальної особи на першому примірнику установчого документа (статуту) такого платника податків або іншого документа, що його замінює, для відповідної категорії платників податків

2. Система оподаткування підприємств в Україні

Система оподаткування – це продукт діяльності держави, її важливий атрибут. Кожна держава формує свою систему оподаткування з урахуванням досвіду інших країн, стану економіки, розвитку ринкових відносин, необхідності вирішення конкретних економічних і соціальних завдань, власних національних особливостей.

Становлення системи оподаткування в Україні почалося з ухваленням 25 червня 1991 р. Закону «Про систему оподаткування». У ньому було визначено принципи побудови і призначення системи оподаткування, дано перелік податків, зборів, названо платників та об'єкти оподаткування. Таким чином було закладено основи системи оподаткування, створено передумови для її наступного розвитку.

Ураховуючи зміни в податковій політиці держави, необхідність дальшого вдосконалення оподаткування, 2 лютого 1994 р. було ухвалено другий варіант Закону «Про систему оподаткування». Третій варіант цього закону Верховна Рада України ухвалила 18 лютого 1997 р.

Система оподаткування – це сукупність податків і зборів, (обов'язкових платежів) до бюджетів різних рівнів, а також до державних цільових фондів, що стягуються в порядку, установленому відповідними законами держави.

Законом «Про систему оподаткування» визначено такі важливі принципи її побудови:

·                   стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності;

·                   стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції;

·                   обов'язковість;

·                   рівнозначність і пропорційність;

·                   рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації;

·                   соціальна справедливість;

·                   стабільність;

·                   економічна обґрунтованість;

·                   рівномірність сплати;

·                   компетентність;

·                   єдиний підхід;

·                   доступність.

У системі оподаткування можна виділити дві підсистеми: оподаткування юридичних осіб (підприємств) та оподаткування фізичних осіб.

Підприємства – суб'єкти господарювання повинні сплачувати загальнодержавні, а також місцеві податки і збори. Загальнодержавні податки і збори включають:

·                   прямі податки [податок на прибуток, плата (податок) за землю, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податок на нерухоме майно (нерухомість)];

·                   непрямі податки [податок на додану вартість (ПДВ), акцизний збір, мито];

·                   збори (на обов'язкове державне пенсійне страхування, на обов'язкове соціальне страхування, до державного інноваційного фонду; за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; за забруднення навколишнього середовища; рентні збори; гербовий збір);

·                   державне мито, плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності.

Місцеві податки і збори включають:

·                   два податки (комунальний податок і податок з реклами);

·                   різні збори (за право використання місцевої символіки; за парковку автотранспорту; за проїзд територією прикордонних областей транспортом, що вирушає за кордон; за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; ринковий збір; готельний збір; за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей; за право проведення кіно- і телезйомок та ін.).

Аналіз системи оподаткування в Україні, її становлення й розвитку дає змогу зробити висновок про серйозні недоліки, що їй притаманні. По-перше, це нестабільність податкової системи. Часті зміни в законодавчих актах щодо окремих податків негативно впливають на розвиток підприємницької діяльності. По-друге, основним є фіскальне спрямування податкової системи, недостатнє виявлення регулюючої функції основних податків. По-третє, система в цілому надто громіздка, розрахунки окремих податків невиправдано ускладнено.

3. Прямі податки

3.1 Оподаткування прибутку підприємств

Господарюючі суб'єкти у процесі здійснення виробничої і фінансової діяльності вступають у взаємовідносини з різними ланками фінансово-кредитної системи і передусім з бюджетом. Основним видом прямих податків, що сплачуються господарюючими суб'єктами до бюджету, є податок на прибуток.

Згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 р., зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 24 грудня 2002 р. №349-ІУ, податок на прибуток сплачують суб'єкти підприємницької діяльності й інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку. У цьому зв'язку платниками податку на прибуток є:

·                   з числа резидентів – суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи і організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами;

·                   з числа нерезидентів – фізичні і юридичні особи, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи з джерелом їх походження в Україні;

Страницы: 1, 2