Якісні методи оцінки фінансових ризиків
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра ФІНАНСІВ
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни «УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ РИЗИКАМИ»
на тему: Якісні методи оцінки фінансових ризиків
ВИКОНАВ:
студент
гр. ЗФК
ПЕРЕВІРИВ:
ст.
викладач Шишкіна О. В.
Чернігів, ЧДТУ, 2009
Зміст
Вступ
1.
Теоретична частина
1.1
Якісні методи оцінки фінансових ризиків – суть - приклади застосування
і механізму оцінки
1.2 Особливості,
механізми та сценарії управління бюджетними ризиками в іноземній та
національній практиці
2. Практична частина
ВисновкиПерелік посилань
Додатки
Вступ
Фінансова
діяльність підприємства пов’язана з багатьма ризикам, степінь впливу яких на
результати його діяльності значно підвищується з переходом до ринкової
економіки. Ризики, що супроводжують цю діяльність, виділяють в окрему групу
фінансових ризиків, що відіграють найбільш значиму роль в загальному “портфелі
ризиків” підприємства. Збільшення степеня впливу фінансових ризиків на
результати фінансової діяльності підприємства пов’язано з швидкою зміною
економічної ситуації в країні і кон’юнктури фінансового ринку, розширенням
сфери фінансових відносин, появою нових фінансових технологій і інструментів.
Ризик-це ймовірність виникнення збитків або недоотримання доходів у порівнянні
з прогнозованим варіантом. Ризик – категорія імовірнісна і його вимірюють як
ймовірність певного рівня втрат. Ризик-рівень непевності настання будь-якого
фінансового випадку.
Управління
фінансовими ризиками підприємства являє собою процес передбачення і нейтралізації
їх негативних фінансових наслідків, пов’язаних з їх ідентифікацією, оцінкою,
профілактикою і страхуванням. Політика управління фінансовими ризиками являє
собою частину загальної фінансової стратегії підприємства, яка полягає в
розробці системи заходів по нейтралізації можливих фінансових наслідків ризиків
пов’язаних із здійсненням різноманітних аспектів фінансової діяльності.
В
даній контрольній роботі теоретично та практично розглянемо питання з
управління фінансовими ризиками.
1.
ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА
1.1 Якісні методи оцінки фінансових ризиків –
суть - приклади застосування і механізму оцінки
Управління фінансовими ризиками підприємства являє собою
систему принципів і методів розробки й реалізації ризикових фінансових рішень,
що забезпечують всебічну оцінку різних видів фінансових ризиків і нейтралізацію
їх можливих негативних фінансових наслідків. В умовах формування ринкових
відносин проблема ефективного управління фінансовими ризиками підприємства
здобуває все більшу актуальність. Це управління відіграє активну роль у
загальній системі фінансового менеджменту, забезпечуючи надійне досягнення
цілей фінансової діяльності підприємства. Особливу увагу приділяють розробці
методів оцінки та управління фінансовими ризиками.
Як правило, ризик пов’язується з невпевненістю в можливому
результаті.
Зростання ступеня впливу фінансових ризиків на результати
фінансової діяльності підприємства пов’язано зі швидкою зміною економічної
ситуації в країні і кон’юнктури фінансового ринку, розширенням сфери фінансових
відносин, появою нових для нашої господарської практики фінансових технологій і
інструментів та інших факторів.
На сучасному етапі до числа основних видів фінансових ризиків
підприємства відносяться наступні: ризик зниження фінансової стійкості
підприємства, ризик неплатоспроможності, інвестиційний, інфляційний,
процентний, валютний, депозитний, кредитний, податковий, структурний,
криміногенний, та багато інших ризиків.
Для оцінки фінансових ризиків використовують сукупність
методів якісного і кількісного аналізу. Якісний аналіз передбачає ідентифікацію
ризиків, виявлення джерел і причин їх виникнення, встановлення потенційних зон
ризику, виявлення можливих вигод та негативних наслідків від реалізації
ризикового рішення.
Кількісний аналіз полягає у визначенні конкретного розміру
грошових збитків від окремих видів фінансових ризиків. Для цього можна
використовувати економіко-статистичні методи, розрахунково-аналітичні,
експертні, аналогові та багато інших.
Аналіз ризику проводиться у такій послідовності :
1. визначення внутрішніх та зовнішніх чинників, що збільшують
чи зменшують ступінь певного виду ризику;
2. аналіз виявлених чинників;
3. встановлення допустимого ступеня ризику;
4. аналіз окремих операцій щодо обраного ступеня ризику;
5. розробка заходів щодо зниження степеня ризику.
Узагальнену блок-схему процесу управління ризиком зображено
на мал.1
Від якості оцінки ризику залежить ефективність управління цим
ризиком.
Таким
чином, якісний аналіз ризиків – швидкий і ефективний (з погляду вартості) метод
встановлення пріоритетів для планування реакції на ризики, а також є основою
для кількісного аналізу ризиків (якщо він виконується). Іншими словами якісна оцінка базується на використанні суб'єктивних
критеріїв, які базуються на різноманітних припущеннях. Визначення рівня ризику
в цьому разі носить описовий характер, наприклад: великий, середній, низький
рівень ризику тощо.
1.2 Особливості, механізми та сценарії управління
бюджетними ризиками в іноземній та національній практиці
Будь-яка фінансова діяльність пов’язана з ризиком, тому
питання управління фінансовими ризиками набуває останніми роками дедалі більшої
актуальності.
Під «ризиком» прийнято розуміти ймовірність (загрозу) втрати
підприємцем частини своїх ресурсів, ймовірність недоодержання доходів, появи
додаткових витрат у результаті проведення визначеної фінансової і виробничої
стратегії. Сутність ризику складається в можливості відхилення отриманого
результату від запланованого. Більш того, правомірно говорити про ризик
упущеної можливої вигоди, тобто ризику непрямого (побічного) фінансового збитку
(неотриманий прибуток) у результаті того, що який-небудь захід не було
проведено чи була зупинена господарська діяльність. Якщо дивитися на проблему
більш формально, то мова йде не тільки про ризик втрат, а й про ризик вигоди
(одержання додаткового прибутку). Як відхилення від планованого результату він
може мати й позитивну сторону. Отже, ризик як елемент господарського рішення
може бути визначений у такий спосіб — це ситуативна характеристика діяльності
будь-якого суб´єкта ринкових відносин, що відображає невизначеність її
результату і можливі несприятливі (або сприятливі) наслідки у випадку неуспіху
(або успіху).
В свою чергу можемо зазначити, що бюджетний ризик – це
небезпека виникнення матеріально-фінансових втрат, збитків, ін. у процесі
реалізації відносин за оперативними фінансовими планами.
Далі графічно зобразимо за допомогою яких механізмів ми
зможемо впливати на ризик (рис. 1).
Рис. 1 Механізм впливу на ризик
Зниження ризику передбачає зменшення розмірів можливого
збитку імовірності чи настання несприятливих подій.
Збереження ризику – найчастіше відмова від дій, спрямованих
на компенсацію збитку, чи його компенсація з якихось спеціальних джерел.
Передача ризику – передача відповідальності за нього третім
особам (часто за винагороду) при збереженні існуючого рівня ризику.
Далі розглянемо різні сценарії управління ризиками.
1.
Уникнення ризику. Це означає відмову від реалізації заходу,
зв’язаного з ризиком.. Разом з тим, як правило, уникнення ризику означає
означає відмову від прибутку. Тому при необґрунтованій відмові від заходу,
пов’язаного з ризиком, мають місце втрати від невикористаних можливостей.
2.
Прийняття ризику – залишення всього ризику чи його частини на
відповідальності підприємства. У цьому випадку приймаються рішення про покриття
можливих утрат власними засобами.
3.
Запобігання ризику означає просте відхилення від заходу,
пов’язаного з ризиком. Однак запобігання ризику для особи, що приймає рішення,
найчастіше означає відмову від прибутку.
4.
Зниження ризику – це скорочення імовірності й обсягу втрат.
Для зниження ступеня ризику застосовуються різні прийоми.
Найбільш розповсюдженими є:
-
профілактика ризиків (уникнення ризиків; диверсифікація – процес
розподілу капіталу між різними об’єктами вкладення, що безпосередньо не
пов’язані між собою; лімітування – встановлення ліміту, тобто граничних сум
затрат);
-
самострахування, що заклечається в оперативному подоланні
тимчасових утруднень фінансово-комерційної діяльності;
-
страхування;
-
хеджування;
-
придбання додаткової інформації про вибір і результати.
Зарубіжна практика свідчить про те, що керівництво успішних і
динамічно зростаючих компаній достатньо широко застосовує управління ризиками
як в окремих функціональних сферах бізнесу компанії (функціональний
ризик-менеджмент), - виробництво, фінанси, кадри і т.п., - так і в рамках всієї
компанії в цілому (стратегічний, комплексний, інтегральний ризик-менеджмент).
Результати опитування 460 європейських компаній, проведеного
в 2006 році Федерацією європейських асоціацій з ризик-менеджменту (FERMA)
показують, що в 80% з них є документи, що описують процес управління ризиками
компанії, а в 39% - управління ризиками стало частиною системи управління
компанією. Переважна більшість опитаних компаній (80%) розробила політику в
області управління ризиками, а між працівниками більш, ніж половини із
загальної кількості респондентів (54%) обмінюються інформацією один з одним
щодо управління ризиками в компанії. Таким чином управління ризиками для європейських
компаній є важливою ключовою компетенцією, яка дозволяє їм істотно зміцнити їх
конкурентні позиції.
Українські компанії знаходяться тільки на самому початку
шляху упровадження управління ризиками в практику своєї діяльності.
2.
ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА
Аналіз фінансових ризиків будемо проводити на основі
балансу підприємства ВАТ „Дружківський машинобудівний завод” та звіту про
фінансові результати цього ж підприємства.
ВАТ «Дружківський машинобудівний завод» - найбільший у СНД
виробник гірничошахтного обладнання та спеціалізується на випуску обладнання
для вугільних шахт, механізованих кріплень, штовхальників, рудничних електровозів
і вагонеток.
Основними напрямами дiяльностi ВАТ "Дружкiвський
машинобудiвний завод" в даний час є: виробництво механiзованих крiплень i
агрегатiв для роботи в рiзних гiрничогеологiчних умовах з потужнiстю пласта вiд
0,8 м до 2,5м для пологих, похилих i крутих пластiв, стругових установок,
стругових комплексiв, скребкових конвеєрiв, зварки конструкцiй прохiдницьких
комбайнiв, вагонеток шахтних, електровозiв, гировозiв, дизелевозiв, верхнякiв
металевих, стоїк посадочних, устаткування механiзацiї поверхнi шахт i
околоствольних дворiв, запасних частин гiрничо - шахтного устаткування i iншої
продукцiї для задоволення потреб вугiльної промисловостi.
Пiдприємство здiйснює i iншi види дiяльностi:
науково-технiчнi, конструкторськi розробки, виготовлення експериментальних
зразкiв i замовлень; ремонт, вiдновлення i сервiсне обслуговування
гiрничо-шахтного устаткування; iнженернi послуги, виконання робiт у сферi
проектування i програмного забезпечення промислового i непромислового характеру
для власних потреб i по стороннiх наказах розробка, виготовлення i реалiзацiя
товарiв народного споживання; здiйснення учбової дiяльностi - пiдготовка
квалiфiкованих працiвникiв, перепiдготовка i пiдвищення квалiфiкацiї.
Найбiльшу питому вагу в виробництвi механiзованих крiплень
- 75% складають низьколегованi марки сталi металопрокату (09Г2С, 40Х, ЗОХГСА,
16ХГМФТР 10Г2ФБ, 13Г1СУ та iншi).
Механiзованi крiплення рамного типу М 87, М 88, МТ останнiм
часом замiнюються 4-х стоєчним механiзованим крiпленням типу КД-80, КД 90Т i двохстоєчним
КДД i ДМ (щитовi), якi за своїми технiко - економiчними показниками не
поступаються закордоним аналогам (ресурс 3-6 рокiв, продуктивнiсть 1000 - 1500
тон вугiлля на добу).
Поряд з випуском нових, високовиробничих i
конкурентноздатних механiзованих крiплень заводом виконується ремонт
гiрничо-шахтного обладнання.
Обсяг виробництв в 2008 р. в дiючих цiнах складає
(тис.грн.):
Вагонетки 20507,8 - 1541 шт.
Конвеєри 85038 - 18 шт.
Електровози 7228,8 - 21 шт.
Крепi 549457,3 - 19 шт.
У зв'язку з постiйним i ритмiчним попитом на гiрничо-шахтне
обладнання або його запаснi частини i комплектуючi, в поставках обладнання
пiдприємством вiдсутнiй вплив сезонних коливань попиту на основну номенклатуру
заводу. На об'єми i термiни поставок роблять вплив дещо iншi макроекономiчнi
чинники.
Основними споживачами механiзованих крiплень є пiдприємства
вугiльної промисловостi Донецької, Луганської, Днiпропетровської, та Львiвської
областей. Реалiзацiя механiзованих крiплень на експорт протягом перiоду
перевiрки не вiдбувалась.
Iншими споживачами продукцiї є вугiльнi об'єднання (шахти)
України: "Добропiллявугiлля", "Луганськвугiлля",
"Ровенькиантрацит", "Селiдоввугiлля",
"Донбасантрацит", "Макиїввугiлля", ш. "Комсомолець
Донбасу".
Найбiльшими замовниками є:
- ТОВ "Металургпром"
- ЗАТ НВК "Гiрничi машини"
- Iллiчiвське пiдприємство Одеської ТПП
- ВАТ "Донецькгiрмаш"
Використовуються прямi канали збуту. Постачання на експорт
здiйснювалися через основного дилера заводу.
Стратегiя в областi збуту полягає в розробцi перспективи планiв
стосункiв з постiйними споживачами продукцiї; проведення маркетингових
дослiджень ринку вугiльної галузi, аналiз продукцiї конкурентiв та iншi заходи,
що створють ефективнi умови збуту.
Для економiчної оцiнки фiнансової стабiльностi був проведений
аналiз активiв i пасивiв пiдприємства, результатiв фiнансово-господарської
дiяльностi на пiдставi даних звiтностi у складi балансу станом на 31.12.2008р.,
Звiту про фiнансовi результати за 2008р. Аналiз передбачає розрахунок ряду
показників, а саме: майнового стану; лiквiдностi; платоспроможностi (фiнансової
стiйкостi).
Розрахунок показникiв майнового стану.
На пiдставi даних роздiлу 1 «Необоротнi активи» «Балансу» i
даних бухгалтерського облiку були розрахованi показники майнового стану даного підприємства
(таб. 1 Показники майнового стану підприємства).
Таблиця 1. Показники майнового стану підприємства
№ п/п
|
Назва
|
На
початок звітного періоду, тис.грн
|
На
кінець звітного періоду, тис.грн
|
1
|
Основнi
засоби - залишкова вартiсть
|
131719
|
132517
|
2
|
Первiсна
вартiсть
|
236510
|
254254
|
3
|
Знос
|
104791
|
121737
|
Страницы: 1, 2, 3
|