Бух прибуток

PFбух=TR-C(бух явні витрати)

Ек. прибуток

PF=TR-(Cявні+Cнеявні)

Це означає, що ек. прибуток відрізняється від бух. на величину неявних витрат: PFек=PFбух-Cнеявні

15.Правило максимізації корисності

Максимізація корисності – вибір допустимого споживчого набору в рамках бюджетних обмежень.

Досягається:

-             При виборі такого споживчого набору, який би задовольняв бюдж. обмеження, при умові рівності відношень граничної корисності кожного виду товару до його ціни.

-             При виборі такого споживчого набору в рамках бюджету, коли відношення граничної корисності пари товарів = відношенню їх цін.

При наявності однієї з цих умов наступає споживча рівновага.

Споживча рівновага – положення при якому споживач максимізує корисність, яку отримує від придбання різних товарів  в рамках бюджету, а це озн., що б.-я. Збільшення корисності від споживання одного виду товару вимагає зменшення корисності від споживання іншого.

17.Короткостроковий та довгостроковий період. Закон спадної віддачі

Короткостроковий – одна група факторів розгл. як пост. величина, а інша змінна. В цьому періоді можлива зміна Q за рахунок зміни змінного рес-су. Обмеженням для збільшення Q являє повне викор-ня технол.потужності обладнання, тобто фікс величиною пост. факторів вир-ва.

Довгостроковий – період, в якому всі рес-си явл.зм. Якщо ринк. ситуація і довгостроковий прогноз сприятливий для п-ва, то воно може збільшити Q за рахунок зб-ня к-ті обладнання, його заміни на більш продуктивне, створення нових цехів, вир. площ.

Особливе значення цього періоду в тому, що п-во може вирішувати такі стратегічні питання

-             Збільшення Q(обсягу) для повного завоювання ринку збуту продукції

-             Змінювати вид продукції, яку випускає підприємство

-             Замінювати профіль п-ва і переходити в нову галузь виробництва

-             Реконструкція

-             Побудова нових виробничих площ

Закон спадної віддачі змінного фактора вир-ва формується так:

Залучення у вир-во все більшої кількості змінного ресурсу при незмінний к-сті постійного, призводить до того, що прод-сть змінного фактору вир-ва починає знижуватись, тобто кожна наст. од-ця ресурсу приносить менший приріст прод-сті ніж попередня, і настає момент, коли додаткові затрати зм. ресурсу взагалі починають впливати негативно.

Закон спадної віддачи залежить від технології вир-ва. Зміна технології на підприємстві може змінити к-ть продукції, яка випускається, при цьому криві ТР( сукупний дохід) здвигаються.

 Раціональний керівник підприємства повинен своєчасно припинити вкладати кошти у вир-во, яке не підлягає вдосконаленню(збільшує об’єми вир-ва, не Макс.прибуток). на цьому етапі керівництвр повинно зробити вибір:

1)           Інвестування для закупки технол., яка дозволить збільш.об’єми вир-ва.

2)           Провести відповідну маркетингову політику для збільш.об’ємів продажу або ціни свого товару.

3)           Підпр-во змінює вир-во продукції , тобто переходить в іншу галузь вир-ва.

18.Постійні, змінні, загальні, середні і граничні витрати виробництва

Так як ресурси, які витрачені для виробництва продукції можуть бути постійні і змінні, то витрати П. на ці ресурси також поділяються на постійні і змінні.

Постійні витрати FC- витрати, величина яких у короткостроковому періоді не залежить від об’єму виробництва П. Вони мають місце навіть тоді, коли на П. не випускається продукція.

 До FC належить

-              оренда,

-              відсотки по кредитам,

-              витрати на кап. ремонт,

-              сплата податків,

-              адміністративні витрати.

Розрізняють середні постійні витрати  АFC - кількість постійних витрат, що припадає на одиницю об’єму виробництва

АFC= FC/Q

Змінні витрати VC- витрати, які залежать від Q і змінюються в залежності від зміни Q.

 Основні види VC

-      сировина,

-   матеріали,

-   комплектуючи,

-   напівфабрикати,

-   електроенергія,

-   оплата праці.

При досягненні підприємством оптимального Q можлива відносна економія змінних витрат. При збільшенні Q понад Qопт інтенсивність змін. витрат знову збільшення по причині збіл змін. витрат із збіл. вир-ва.

Кількість змін. Витрат, що припадає на одиницю випущ. продукції наз. середніми змін. витратами AVC=VC/Q

Сукупні витрати ТС- витрати., які хар-ть витрати П. на вир-во продукції у короткост. періоді

TC=FC-VC

Тому TC=f(Q) являється ф-ю обєму вир-ва і залежить від його величини

Співвідношення між всими видами витрат можна зобразити на графіку.

Кількість ТС на один продукції- середнеі сукупні витрати АТС ATC=TC/Q=(FC+VC)/Q=AFC+AVC

Граничні витрати МС- показують як змін. сук. витрати П. в залежності від змін. обєму вир-ва

MC=∆TC/∆Q=∆ (FC+VC)/ ∆Q=∆FC/∆Q+∆VC/∆Q

Т.як ∆FC/∆Q не має змісту, тому МС=∆VC/∆Q

МС показує, на яку величину збіл. витрати П. при збіл. обєму вир-ва на 1 продукції.

Графік МС має U подібну форму і хар-є величину припосту змін. Витрат необхідних для додаткового Форма кривої МС обумовлена з-ном спадної віддачі від викор. змін. ресурсів. Крива МС на зростаючій частині перетинає криві AVC і ATC в точках їх мінімуму

20.Види ринків: досконала конкуренція, монополя, олігополія, монополістична конкуренція, їх характерні риси

Ринок досконалоїконкуренції(РДК) – ринок, що відповідає умовам ДК:

1)         ринок складається з великої кіл-ті продавців, кожен з яких продає свою стандартизовану продукцію вел кіл-ті покупців;

2)         кожне під-во має свою частку в заг випуску продукції( близько 1 %)

3)         П не цікавиться рішеннями своїх конкурентів, не розглядає своїх конкурентів як таких, що впливають на його рішення.

4)         Інф-ція про ціни, технології, прибуток конкурентів легко доступна, що дозволяє П легко реагувати на зміну ситуації на ринку.

5)         Вхід і вихід з РДК – вільний.

Особливості РДК:

1.          представляє собою абстрактний ідеальний тип рин стр-ри

2.          явл еталоном для співставлення з ін типами рин стр-р під-ва, яке працює на РДК – це самост діючий суб’єкт ринку, метою якого є одержання макс можливого прибутку від продажу певної частки окремого виду продукції від заг об’єму продукції, який потребує ринок.

Характерні риси монополії:

-           на ринку існує один продавець, який продає свою продукцію багатьом споживачам

-           випуск прод-ції мон.ринку = ринк.пропозиції

-           чиста мон.галузь склад.лише з одного підприємства

-           моноп.ринок виникає там, де існують бар’єри для входження в галузь інших підпр-в

-           вільний вхід і вихід з мон.галузі відсутні

На мон.ринку підпр-во-монополіст саме визн.ціну на свій товар, але обмеженням для ціни явл.попит на цю продукцію.

Бар’єри входження конкурентів до мон.галузі.

1.          Виключне право на вир-во продукції, яке може бути підтверджене ліцензією, патентом, сертифікатом.

2.          Існування авт.права на вир-во.

3.          Власність на всю продукцію вир.фактора.

4.          Перевага низьких витрат великого мон.вир-ва над високими витратами можл.конкурентів.

Види монополій.

1.          Чиста монополія – 1 вир-к і продавець.

2.          Природна монополія – може сформуватись в галузі,де економія  витрат зумовлена зростанням масштабу вир-ва.

3.          Проста монополія хар.встан-м однакових цін для всіх продавців.

4.          Монополія, яка застосовує цінову дискримінацію – в різних місцях мон.товар продається за різними цінами.

5.          Закрита монополія – така, що закривається від конкурентів юр.обмеженнями.

6.          Відкрита – коли підпр-во на деякий час стає єдиним вир-ком продукту, не маючи спец.захисту.

Мон.п.- це п., яке впливає на ціни свого товару через мон. владу.

Ознаки олігополії

В олігополістичній галузі існує конкуренція між декількома п., кожне з яких може сам.впливати на ціну продукту.

П., що діють на цьому ринку взаємозалежні і, приймаючи рішення на окремому під-ві необхідно враховувати реакцію конкурентів.

Принципи виникнення ринку :

1. При входження в ринок додаткового п. від нього вимагають значних інвестицій, достатніх для того, щоб почати вир-во. Цей процес пов’язаний з певним ризиком повернення позичених коштів. Цей момент є обмеженням для вступу в галузь.

2. перешкоди, пов'язані з великими фін. витратами на нецінову конкуренцію, яка пов'язана з формами конк. боротьби в умовах олігополії.

У системі недосконалої конкуренції виникає ще один, достатньо розповсюджений різновид, що поєднує риси вільної конкуренції з невеликою дозою монопольної вла­ди. Така ринкова структура називається монополістичною конкуренцією, її основні характеристики: відносно велика кількість учасників, що виключає повний конт­роль над ринком чи змову; порівняно легкий вхід на ринок і вихід з нього; випуск продукту, який обов'язко­во чимось відрізняється від інших, виготовляється лише певним виробником і захищений патентом, торговою маркою, фірмовим знаком тощо.

Ситуація на такому ринку буде визначатися двома різноспрямованими тенденціями. З одного боку, ступенем диференціації продукту: чим він вищий, чим індиві-дуалізованіші пропоновані товари та послуги, тим менш еластичний попит, більша можливість підняти ціну вище за середні витрати й одержувати чистий економічний прибуток. З іншого боку, наявністю досить широкого кола конкурентів, зростання кількості яких збільшує еластичність попиту, знижує ціни і зводить прибуток до нормального рівня.

21.Валовий, середній, граничний доход

Доход П від продажу 1 од продукції наз гранич доходом, а т як П продає продукцію по Ррин, тому

MR= Ррин

З графіка видно, що конкурентне під-во може одержати додатковий доход не за рахунок підвищ ціни, а за рахунок збільш об’ємів вир-ва і продажу.

ГРАН. ДОХОД – зміна валового доходу П по відношенню до зміни кіл-ті продажу

MR=    ∆ TR/ ∆   Q

Так як конкур під-во саме приймає рішення про кількість вир-ва і продажу, але по конкур рин ціні , саме тому гран доход = ціні. Гран доход в умовах досконал конкуренції постійна величина.

24.Справедливість і цінова дискримінація монополії

При цьому механізмі монополія встан.ціни на свій продукт на різних ринках різний. Ціна залежить від попиту і доходів споживачів в регіоні, причому ціна не залежить від витрат на вир-во продукції в різних секторах ринку.

Умови цінової дискримінації 

1.          сильна монопольна  влада

2.          виключається можливість перепродажу монопольного продукту.

3.          Різні сектори ринку, які відрізняються по ціні продажу повинні відрізнятися по еластичності попиту на еластичний товар.

Більш високі ціни встан. в секторах з меншою еластичністю.

Результати для п. цінової дискримінації

1.          Одержання додаткових прибутків монополістом і збільшення заг. величини прибутку

2.          Відбув. вир-во більшої кількості мон. продукту, а значить більша к-сть споживачів може задовольнити свої потреби.

Обмеженням для цінової дискримінації є антимонопольне законодавство.

22.Максимізація прибутку в короткостроковому періоді

Оскільки у короткостроковому періоді капітал залишається незміним, то пристосування обсягів вир-ва фірми до ринкових умов для максимізації прибутку досягається маневруванням змінними витратами.

Побудова моделі поведінки виробника вимагає з’ясування механізму пошуку відповіді  на такі запитання:

1.          варто чи не варто виробляти продукт?

2.          Якщо варто, то скільки?

3.          Які прибутки чи збитки принесн це виробництво?

У мікроекономіці існує два підходи до пошуку відповідей та прийняття рішень: на підставі порівняння валового доходу та сукупних витрат(TC) і граничного доходу і граничних витрат(MC).

Фірмі варто виробляти певний обсяг продукції, якщо це приносить їй економічний прибуток. Економічний прибуток фірма отримуватиме тоді, коли валовий дохід виявиться більшим, ніж сукупні витрати. Отже, якщо різниця між валовим доходом та сукупними витратами фірми при якомусь обсязі вир-ва має позитивне значення, то фірмі краще виробляти продукцію , ніж припиняти вир-во . У цьому випадку вона буде вирішуватиме завдання мах прибутку.

Таким чином, відповідь на перше запитання така: фірмі доцільно здійснювати вир-во у короткостроковому періоді за умови, що вона отримує ек-й прибуток.

Маючи на увазі загальний принцип поведінки виробника, досить легко відповісти на друге запитання: у короткостроковому періоді фірмі слід виробляти такий обсяг продукції, при якому вона мах свій прибуток.

Для відповіді на третє запитання треба порівняти валовий дохід і сукупні витрати при обраному обсязі вир-ва: ек-й прибуток фірми буде = різниці між валовим доходом і сукупними витратами.

Моделі виробу виробником варіантів поведінки на основі порівняння сукупних витрат і валового доходу можна показати графічно:

Якщо лінія валового доходу перетинає криву сукупних витрат і існує її ділянка, розташована вище, ніж крива, то обсяги вир-ва, які відповідають цій ділянці , будуть приносити фірмі ек-й прибуток. Свого мах значення він досягне у тій точці, де вертикальний розрив між лінією валового доходу та кривою сукупних витрат найбільший.

Аналогічні висновки можна зробити, якщо порівняти граничний дохід з граничними витратами.

25.Цінова політика олігополістичних фірм

В олігополістичній галузі існує конкуренція між декількома п., кожне з яких може самостійно впливати на ціну продукту.

Що стосується олігополістичного ринку, то він взагалі не піддається дослідженню. Його аналіз, що проводиться у мікроекономіці, дає змогу виділити щонайменше дві загальні закономірності:

1.          Олігополістичні ціни мають тенденцію бути негнучкими, або “жорсткими”

2.          Якщо олігополістичні ціни все-таки змінюються, то найбільш вирогідно, що всі фірми роблять це одночасно.

Олігополістична поведінка передбачає наявність стимулів до погоджених дій або до таємного зговору при встановлені ціни.

Виявлення цих закономірностей є результатом дослідження цінової політики олігополіста. Може бути чотири варіанти поведінки олігополіста у галузі ціноутворення: ламана крива попиту, ціноутворення зумовлене таємним зговором, лідерство у цінах, ціноутворення за принципом “ витрати плюс ”.

Таким чином, олігополісти фактично не використовують цінової конкуренції: це може бути досить небезпечним як для ініціатора, так і для всіх учасників ринку. Тому на олігополістичному ринку переважає нецінова конкуренція.

23.Мінімізація збитку, закриття підприємства

в короткостроковому періоді

Оскільки у короткостроковому періоді капітал залишається незміним, то пристосування обсягів вир-ва фірми до ринкових умов для мінімізації збитків досягається маневруванням змінними витратами.

Побудова моделі поведінки виробника вимагає з’ясування механізму пошуку відповіді  на такі запитання:

1.варто чи не варто виробляти продукт?

2.Якщо варто, то скільки?

3.Які прибутки чи збитки принесн це виробництво?

У мікроекономіці існує два підходи до пошуку відповідей та прийняття рішень: на підставі порівняння валового доходу та сукупних витрат(TC) і граничного доходу і граничних витрат(MC).

Якщо  за будь-яких обсягів вир-ва сукупні витрати перевищують валовий дохід, то треба шукати таке рішення, яке мінімізує збитки. Якщо фірма припинить вир-во , то її збитки будуть = постійним витратам(FC). Тому за умови загальної збитковості вир-ва, варто виробляти якийсь обсяг продукції, якщо загальні збитки фірми будуть меншими, ніж постійні витрати.Такий результат буде тоді, коли валовий дохід перевищуватиме змінні витрати:

ТС – ТR < FC;

( FC + VC ) – TR < FC;

VC < TR.   

Таким чином, відповідь на перше запитання така: фірмі доцільно здійснювати вир-во у короткостроковому періоді за умови, що  її збитки менші, ніж постійні витрати.

Маючи на увазі загальний принцип поведінки виробника, досить легко відповісти на друге запитання: у короткостроковому періоді фірмі слід виробляти такий обсяг продукції, при якому вона мінімізує свої збитки.

Для відповіді на третє запитання треба порівняти валовий дохід і сукупні витрати при обраному обсязі вир-ва: збиток фірми буде = різниці між валовим доходом і сукупними витратами.

Моделі виробу виробником варіантів поведінки на основі порівняння сукупних витрат і валового доходу можна показати графічно:

Фірма вирішуватиме завдання мінімізації прибутку, якщо лінія валового доходу лежатиме нижче від кривої сукупних витрат, але перетинатиме криву змінних витрат(VC). Мінімальні збитки будуть тоді, коли вертикальний розрив між лінією валового доходу та кривою сукупних витрат досягатиме найменшого значення.

Якщо лінія валового доходу розташована навіть нижче за криву змінних витрат, то найменші збитки фірма матиме, коли припинить вир-во.

Аналогічні висновки можна зробити, якщо порівняти граничний дохід з граничними витратами.

28.Реальна заробітна плата і виробництво

Реальна заробітна плата — кількість товарів і послуг, які робітник може придбати за отриману ним номінальну заробітну плату за певного рівня цін після сплати податків.

Отже, рівень реальної заробітної плати залежить від: 1) номі­нальної заробітної плати; 2) рівня цін на предмети споживання та послуги (індекс вартості життя); 3) податків, які сплачують робітники до бюджету держави і фондів соціального страхування.

Зміну реальної заробітної плати визначають за до­помогою індексу вартості життя, який обчислюють зіставленням суми товарних цін, які в різні періоди сплачують робітники за придбання необхідних засобів до існування.

Із визначення сутності заробітної плати випливає висновок, що її динаміка залежить передусім від дії тенденції до зростання вартості робочої сили. Але резерви росту ефективності виробництва шляхом впорядкування трудових операцій окремого працівника та кращої організації робочого місця можно вважати вичерпаними. Тому під тиском обєктивних вимог виробництва, яке розвивається  та в пошуках нових підходів до експлуатації найманої праці капітал повинен визнать вирозшу роль людини у виробничому процесі і перебудовувати організацію як самої праці, так і стимулювання працівників.

29.Земельна рента, позиковий процент, дисконтна вартість, підприємницький доход, їх сутність і призначення

Рента як економічна категорія означає форму економічної реалізації (а отже, привласнення) власності на природні ресурси. Земельна рента є при цьому формою економічної реалізації власності на землю. Розрізняють три основні форми земельної ренти: диферен­ціальну, абсолютну та монопольну. У свою чергу диференціаль­на рента поділяється на диференціальну ренту І і диференціаль­ну ренту II.

Причиною виникнення диференціальної ренти І є обмеженість земель кращої та середньої якості, що змушує залучати до сільськогосподарського обороту гірші за якістю ділянки землі. Диференціальна рента II утворюється внаслідок інтенсивно­го ведення господарства, тобто використання кращих сільсько­господарських машин, поліпшення культури землероб­ства і тваринництва, за рахунок додаткових капіталовкладень, що супроводжується використанням складнішої праці. Це дає змогу підвищувати продуктивність праці й отримувати більше продукції з кожного гектара землі, а отже, отримання надлишко­вого доходу, який набуває форми диференціальної ренти II. Цю ренту привласнює фермер або орендар землі впродовж дії оренд­ного договору. Тому орендар зацікавлений, щоб договір про оренду землі укладався на тривалий термін, а землевласник — навпаки.

На ринку капітал явл.вир.фактором довгостр.викор-ня. Сукупний запас капіталу вист.у вигляді осн.фондів. Осн.фонди п-ва зб-ся за рахунок інвест-ня або кап.вкл-ня  вл.коштів. У випадку, якщо п-во залучає позичений капітал для вир-ва, то ціною позиченого кап-лу є

Позичковий відсоток – частка створенної вартості, яка передається п-вом кредитору як плата за викор.поз.кап-л.

Відношення позичкового % вартості позиченого капіталу у % - норма поз.%(r, i, e).r впливає на рівень інвестування.

Чим більше ставка, тим менша можливість кап.вкл-нь.

Зменшення ставки сприяє процесам інвестування.

На поз.кап-л п-во здійснює закупку кап.товару (обл.-ня, нерух-ть), при цьому п-во повинно співставляти величину доходу, який отримує від викор-ня цього товару в майбутньому від вкладеня його придбання сьогодні – цей процес наз.дисконтуванням.

Дисконтна вартість(PV) – сума, яку необх.заплатити в теперішній момент за товар, щоб через певний строк мати вигоду.

При визначенні тепер.дисконтованої вартості вик.к-т дисконтування

a=1/(1+r)t

r-ставка %,

t-розрахунковий період.

Теперішня вартість

PV=Pfмайб.*a.

З винекненням судного капіталу у всіх підприємців з”явилась можливість розширити свою діяльність, сузити або взагалі припинити її шляхом часткового або повного перетворення свого капітала в судний капітал. У зв”язку з цим всі підприємці, оцінюючи якість та результати своєї діяльності, розчленяють свій прибуток на відсоток та підприємницький дохід. Річний підприємницький дохід за винятком з прибутку судного відсотка являється важливим оціночним показником якості підприємництва.

Страницы: 1, 2, 3