У США процеси акціонування, концентрації виробництва i капіталу прискорилися після кризи 1873 р. Кількість підприємств збільшувалась повільніше, ніж вартість їхньої продукції. Так, в обробній промисловості за 1900 — 1913 рр. зростання становило відповідно 130 i 210 %. У 1914 р. акціонерні товариства становили 28,3% вciх підприємств, а випускали 83,2% промислової продукції, на них працювало 80% робітників. У 1910 р. підприємства за обсягом виробництва поділялися на невеликі (до 20 тис. дол.) — 67,2%, середні (від 20 до 100 тис. дол.) — 21,3%. Великі (100 тис. дол. i більше) — 11,5% корпорацій, вартість продукції яких була понад 1 млн дол., виробляли міді — 99%, свинцю— 92%, прокату — 91, чавуну — 85,8, автомобілів, сільськогосподарських машин, продукцію хімічної, електро-технічної, текстильної галузей — 50, переробляли м'яса — 80%.

Монополізація розпочалася з виникненням залізничної iмпepiї Вандербільта. Першою формою монополістичних об'єднань були пули (або картелі), які встановлювали ціни, розподіляли замовлення та прибутки. У 1866 р. виник соляний пул у штаті Мічіган, у 1870 р. — Чиказький пул, який контролював залізничні перевезення. Панівною формою монополій спочатку в легкій, потім у важкій промисловості стали трести. Першим з них був нафтовий трест Рокфеллера "Стандарт ойл Компані”, утворений у 1870 р.

У 90-х роках провідна роль у монополізації промисловості, транспорту, банків перейшла до холдинг-компаній та концернів. У 1901 р. в США налічувалося 440 трестів з загальним капіталом 20,3 млрд дол.

Одночасно відбувалась монополізація банків. У 1890 р. у Нью-Йорку було 64 банки, що володіли капіталом 302 млн дол., у 1900 р. — 58, капітал яких збільшився до 548 млн дол. Інтенсивно, внаслідок злиття банківського та промислового капіталів, формувався фінан-совий капітал.

Найбільшими американськими монополіями були групи Рокфеллера (контролювали 95% американського видобутку нафти i 90% її експорту, промислові підприємства, банки, залізниці), Моргана ("Юнайтед Стейтс Стіл", що монополізував виробництво 2/3 сталі, трести в сільськогосподарському машинобудуванні, торговому пароплавстві; електро-технічна корпорація "Дженерал електрік", підприємства зв'язку, міського транспорту, страхові компанії), Пенсільванська група, група Вандербільта, групи Гульда, Гарримана, три автомобільні корпорації: "Форд", "Дженерал моторс", "Крайслер" та фінансові групи Рокфеллера та Моргана контролювали 112 банков.

  У Німеччині активний розвиток акціонерної власності (грюндерства) почався з будівництва залізниць у 70-х роках XIX ст. У 1870 р. Існувало 418 акціонерних товари-ств, за період 1871 — 1872 рр. з'явилося 978 нових з акціонерним капіталом 2,8 млрд марок. Процес монополізації охопив yci галузі промисловості, навіть ті, які в інших країнах залишились полем для конкуренції (виготовлення відривних календарів).[5]  На відміну від США, монополії об'єднували більшу кількість підприємств (кілька сотень), існували у формі картелів i синдикатів. У 1879 р. їx кількість становила 14, в 1900 р. — 300, перед першою світовою війною кількість їx зросла в 2 рази. У кінці 90-х років XIX ст. — на початку ХХ ст. з'явилися перші трести: електротехнічні корпорацй АЕГ i товариство "Ciмeнc".

Інтенсивно формувався фінансовий капітал. У 1913 р. icнyвало 1850 банків; 9 берлінських банків контролювали 85 % банківського капіталу (11,3 млрд марок). До таких банків належали Німецький (капітал 3 млрд марок i контроль за 87 банками), Дрезден-ський, Дармштадтський банки, облікове товариство (власний капітал 300 млн марок), їхній прибуток в 1895 — 1900 рр. становив 38,6 — 67,7% щорічно. Німецькі банки вкла-дали капітали в основному в промисловість. Так, 6 берлінських банків контролювали 751 підприемств.

У Великобританії ще на початку 60-х років XIX ст. було 639 акціонерних корпорацій. Проте перші монополії виникли лише в кінці 80-90-х рр. XIX ст. У 1888 р. виник Соляний союз, що контролював 90% продукцій. В 1894-1896 рр. у Шотландій утворилося моно-польне об'єднання з виготовлення труб. Поступово монополії з'явились в хімічній, трубо-прокатній, військовій промисловості, суднобудуванні, на транспорті. В 1913 р. у Велико-британії їх налічувалось 93. Отже, формування монополиї розпочалося пізніше, нїж в США та Німеччині та здійснювалося повільніше. В основному вони об'єднували 30-50 фірм. Контроль над галузями був практично відсутній. Найменше монополій було в легкій i видобувній промисловості. За темпами монополізації банківський капітал випереджав промисловий. У 80-х роках XIX ст. кількість приватних банків зменшилася до 172, а кількість акціонерних досягла 91. Депозити в банках за 1880-1908 рр. зросли в 2,8 раза, їм належало 25% вciх цінних паперів світу. В 1913 р. 12 банків на чолі з Англійським зосередили 70% всього cвітовогo капіталу.[6. стр.160-162]

В Україні перші монополії почали зароджуватись в  кінці 19 на початку 20 ст., поява яких сприяла розвитку економіки. Як і у всьому світі поява монополій була пов’язана з зростанням концентрації виробництва і капіталу. Переломним моментом процесу зростаючої концентрації була економічна криза 1900-1903рр. Вона безпосередньо призвела до краху сотень невеликих і слабких підприємств та створенню ряду великих монополістичних об’єднань.

Важливим фактором у монополізації промисловості було створення у 1904р. синдикату “Продвугілля”, який об’єднав майже весь видобуток і продаж кам’яного вугілля в Донбасі. Це був один з найбільших синдикатів в Російській імперії, до якого входило 18 акціонерних товариств, які зосереджували 75% видобутку всього вугілля в Донбасі.

У 1902р. в Україні було засновано найбільший у металургії завод ”Продамет”, що об’єднував 12 металургійних заводів, які виробляли 2/3 усього заліза і сталі Пд. України.

У харчовій  промисловості найбільшим був синдикат “Цукрозавод”, який об’єднував 90% усього виробництва галузі, підприємці навмисно вивозили частину цукру за кордон, тим самим підтримуючи високі ціни на нього в Україні. Ще у харчовій промисловості існували синдикат “Дріжжі”, соляна монополія, тютюновий трест.

Монополії охопили своєю діяльністю й інші галузі народного господарства.  Напередодні першої світової війни в Україні вже не було жодної важливої галузі промисловості, щоб не була монополізована. Усі монополістичні об’єднання, що діяли в Україні мали не регіональне, а загальноімперське значення [6.стр.486]   

3. Види монополій.

3.1. Адміністративна, природна, економічна монополії

Протягом всієї  історії розвитку монополій, вони були представлені різними видами, які можна класифікувати за такими ознаками:

1) За причиною виникнення. За такою ознакою можна виділити три основні види монополій – природна, адміністративна, економічна. 

Природна монополія виникає внаслідок об'єктивних причин. Вона відбиває ситуацію, коли попит на даний товар чи послугу найкраще задовольняється однією або кількома фірмами. В її ocнові — особливості технологій виробництва й обслуговування спожива- чів. Тут конкуренція неможлива або небажана, бо при входжені в галузь інших фірм, витрати на виготовлені продукції зростуть. Причиною є економія від маштабу – чим більше вироблено продукції, тим менша її вартість. Прикладом можуть служити енергоза-безпечення, телефонні послуги, зв'язок, трубопровідний транспорт i т. д. У цих галузях існує обмежена кількість, якщо не єдине національне підприємство, і тому, природньо, вони посідають монопольне становище на ринку. Ліквідація чи розукрупнення таких мо-нополій економічно недоцільно. Найвища ефективність функціонування галузі забезпе-чується лише за умови наявності одного виробника чи дистрибьютора (розподільника) .

Адміністративна монополія вииикає внаслідок дій державних oрганів. 3 одного боку, це надання окремим фірмам виключного права на виконання певного роду діяльності. Так голландській та англійській Ост-Індським компаніям на початку 17 ст. державою було надано вийняткове право на торговлю з Індією.

3 другого боку, це органюзаційні структури для державних підприємств, коли вони об'єднуються і підпорядковуються різним главкам, міністерствам, асоціаціям. Тут, як правило, групуються підприємства однієї галузі Вони виступають на ринку як єдиний господарський суб'єкт i між ними відсутня конкуренція. Економіка колишнього Pa- дянського Союзу належала до найбільш монополізованих у cвіті. Домінуючою там була саме адміністративна монополія, пepeдусім монополія всесильних міністерств i відомств. Більше того, існувала абсолютна монополія держави на організацію й управління еконо-мікою, яка базувалась на пануючій державній власності на засоби виробництва.

Найпоширенішою є економічна монополія. Саме про неї ітиме головним чином мова далі. Її поява зумовлена економічними причинами, вона виростає на базі закономірностей господарського розвитку. Йдеться про підриємців, які зуміли завоювати монопольне становище на ринку. До нього ведуть два основні шляхи. Перший полягае в ycпішному розвитку підприємства, постійному зростанні його масштабів шляхом концентрації капі-талу. Другий—набагато швидший—базуеться на процесах центральзації капіталів, тобто на добровільному об'єднанні або поглинанні переможцями банкрутів. Тим чи іншим шляхом або поєднуючи обидва, підприємство досягає таких масштабів, коли починає домінувати на ринку. Воно переходить в іншу категорію підприємств: з розряду «статистів», що не грають істотної ролі i кожне зокрема не може вплинути на загальну ситуацію, до розряду «солістів», які фактично розігрують ринковий «спектакль». [7. стр178]

3.2 Картель, синдикат, трест, концерн.

2) За формою об’єднання капіталу монополії поділяють на трести, синдикати, картелі, багатогалузеві концерни.

Картель – це об’єднання декількох підприємств однієї галузі виробництва, учасники якого зберігають свою власність на засоби виробництва і вироблений продукт, промис-лову і комерційну самостійність, і домовляються про частку кожного в загальному об’ємі виробництва, цінах, ринках збуту.

Існує багато міжнародних картелів. Найвідоміший з них – це картель Організації стран експортерів нафти ( ОПЕК ). Він намагається регулювати випуск нафти його членам, з метою контролювати ціну, щоб максимізувати групові прибутки.

Синдикат — це об'єднання ряду підприємств однієї галузі промисловості, учасники якого зберігають власність на засоби виробництва, але втрачають власність на виго- товлений продукт, а значить, зберігають виробничу, але втрачають комерційну само-стьйність. У синдикатів збут товарів здійснюється загальною збутовою конторою.

Більш складні форми монополістичних об'єднань виникають тоді, коли процес моно-полізації поширюється і на сферу безпосереднього виробництва. У цьому випадку ви- никлає необхідність об'єднання у межах однієї корпорації послідовних, взаємопов'язаних виробництв кількох галузей промисловості, тобто вертикальній інтеграції, або комбіну- вання. Наприклад, у межах велетенських автомобільних корпорацій можуть об'єднуватися підприємства, що видобувають сировину, виплавляють сталь, виготовляють автомобілі та iн. На цій основі виникає така більш висока форма монополістичнх об'єднань, як трест.

Трест — це об'єднання ряду підприємств однієї або декількох галузей промисловості, учасники якого втрачають власність на засоби виробництва i виготовлений продукт, виробничу i комерційну самостійність, тобто об'єднують виробництво, збут, фінанси, управліния, а на суму вкладеного капіталу власники окремих підприємств отримують акції тресту, які дають їм право брати участь в управлінні i привласнювати відповідну частку прибутку.

За допомогою механізму мікгалузевої конкуренції та переливання капіталів вертикальна інтеграція переростае у диверсифікацію, яка є процесом проникнення капіталу тієї чи іншої монополії у галузі, які безпосередньо не пов'язані з основною сферою їх діяльності. Якщо диверсифікація здійснюється на основі концентрації капіталу, то проникнення монополиї в іншу галузь промисловості здійснюється за рахунок внутрішнйх нагромаджень капіталу, коли цей процес відбувається на основі централізації капіталу, то організація виробництва в інших галузях здійснюється шляхом купівлі акцій, «системи участі».

На основі диверсифікації виникає така сучасна основна форма монополістичних об'єднань, як багатогалузевий концерн. Останній є об'єднанням десятків i навіть сотень підприємств різних галузей промисловості, транспорту, торгівлі, учасники якого втра-чають власність на засоби виробництва i виготовлений продукт, а головна фірма здійснює над іншими учасниками об'єднання фінансовий контроль. Серед 500 наймогутніших монополій США понад 90 % існують у формі багатогалузевих концернів. Лише 5 % серед цих гігантських корпорацій випускають однопрофільну продукцію, а переважна більшість їх має у своему складі у середньому підприемства 11 галузей, а найбільш могутні моно-полії — до 30-50 галузей.

У 60-ті роки у США i деяких інших країнах почали зростати конгломерати, тобто монополістичні об'єднання, які утворилися шляхом поглинання прибуткових різногалу-зевих підприємств, які не мали виробничої та технічної спільності. [7. стр183]

3.3 Прості, дискримінуючи, монопсонії, двосторонні монополії.

3) За своїм становищем на ринку, монополії можна поділити на:

Прості монополії. Монополіст, що намагається отримати максимальний прибуток, буде намагатися встановити таку ціну і таку кількість товару, які будуть сумісні з вимогами попиту на цей товар, з його кривою витрат.

Він роздивляється попит як еластичний. Якщо він підніме ціну, то загубить частину своїх клієнтів; якщо зменшить ціну, то продасть більше.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6