Знание — сила. Библиотека научных работ.~ Портал библиофилов и любителей литературы ~ |
|
|
IV. Зміна структури портфеля доходних активів. Цей фактор підвищення доходності має на увазі зростання питомої ваги ризикових кредитів в кредитному портфелі банку, наданих під високі проценти. Ризикові операції можуть принести банку добрий дохід, якщо він буде правильно ними управляти. Головним завданням управління ризиковими операціями банку є визначення ступеню допустимості та виправданості того чи іншого ризику та прийняття негайного практичного рішення, спрямованого або на використання ризикових операцій, або на виробітку системи заходів, що знижують можливість появи витрат банку від проведення тієї чи іншої операції. Ризикові кредитні операції — це операції, пов’язанні із ризиком несплати позичальником основного боргу і процентів, що мають бути сплачені кредитору. Існує декілька способів захисту від кредитного ризику: а) диверсифікація позик — чим більшій кількості позичальників буде наданий у тимчасове використання позичковий капітал банку, тим, при інших рівних умовах, меншим буде ступінь ризику неповерення боргу, оскільки можливість банкрутства багатьох позичальників значно нижча можливості банкрутства одного чи декількох позичальників. Дотримання принципу диверсифікації контролюється НБУ, який встановив максимальний розмір ризику на одного позичальника — не більше 25% власних коштів банку; б)постійний контроль банку за станом справ у позичальника на протязі всього терміну користування позикою і у випадку виникнення у нього проблемних ситуацій, які можуть привести до несплати боргу, прийняття попереджувальних заходів щодо захисту своїх інтересів; в) страхування кредитних операцій означає, що банки повинні створювати страхові фонди як на мікро, так і на макро рівні, а також страхувати високоризикові кредитні угоди в спеалізованих страхових організаціях. Кожний з напрямків підвищення доходності комерційних банків має свої переваги та недоліки. Тому банк повинен будувати свою діяльність так, щоб досягати найвищих результатів при найменших витратах. 2.3. Аналіз використання прибутку комерційного банку.
В більш загальному розумінні резервами збільшення прибутку комерційного банку є максимізація доходів, мінімізація витрат, грамотний менеджмент, динамічні і доцільні витрати на утримання апарату управління. Отже, тому наступною проблемою є правильне і цілеспрямоване використання прибутку, отриманого комерційним банком в процесі його діяльності. Прибуток банку створюється по результатам його діяльності як різниця між фактично отриманими доходами і здійсненими витратами і розподіляється, як правило по результатам роботи за квартал, а в кінцевому варіанті — за рік у відповідності з рішенням загальних зборів акціонерів. На протязі року розподіл прибутку, як правило, проводиться у вигляді авансу на основі встановлених загальними зборами пропорцій. В залежності від податкового законодавства банки сплачують податки в державні і місцеві бюджети з прибутку або доходу. Звичайно, механізм стягнення податків, що застосовується в тій чи іншій країні, впливає як на рзмір, так і на порядок розподілу прибутку. Система оподаткування комерційних банків провідних зарубіжних країн, як правило, пов’язана з загальною системою податків на корпорації. Так, на приклад, у Великобританії банк сплачує 33-35% від загального доходу з внутрішних і зарубіжних операцій. В США ставка федерального податку на прибуток знижена до 34% (порівняно з 46% у 1986 році). Однак банки США. як правило, сплачують ще більш низьку ставку завдяки вирахуванню з бази оподаткування доходів по деяким видам цінних паперів. У Франції банки (включаючи відділення іноземних банків) сплачують податок з корпорацій, який дорівнює 34% з нерозподіленого прибутку і 42% з прибутку, який виплачений у вигляді дивідендів. Податок на додану вартість не стягується з основних видів банківських доходів (процентів, комісій тощо), але сплачується у розмірі 18,6% з доходів від операцій по лізінгу, торгівлі дорогоцінним металами, трастових операцій та зберігання цінностей в сейфах. Досліджуючи досвід оподаткування провідних країн можна зробити висновок, що уряди цих країн не намагаються стягувати з корпорацій все до останньої нитки (як це інколи робиться на Україні), а навпаки сприяють діяльності корпорацій знжуючи податки або встановлюючи диференційовану систему оподатківання. Однак, не слід забувати, що економічна ситуація в Україні протилежна ситуації в цих країнах. Але в подальшому, при умові досягнення стабільності економіки, можливе використування зарубіжного досвіду. У відповідності з податковим законодавством України комерційні банки сплачують податки до державного і місцевих бюджетів з прибутку (доходів) і норматив плати податку до бюджету по банкам складає 30%. Треба відмітити, що на відрахування прибутку до бюджету банк впливати не може, оскільки ці нормативи регламентуються законодавчо. Після сплати податків і штрфів, накладених податковою інспекцією, Національним банком України та іншими органами подальший розподіл прибутку здійснюється за індивідуальними пропорціями та напрямками. Однак загальними напрямками використання прибутку для усіх банків є здійснення відрахувань: -до резервного фонду; -до страхового фонду; -до фондів економічного стимулювання банку; -на благодійні та спонсорські заходи; -на сплату винагород керівництву. З суми, яка залишається виплачуються дивіденди пайщикам. Якщо залишається сума, то вона може бути відправлена на індексацію акцій або ж на приріст статутного фонду за згодою акціонерів. Якщо банк за підсумками діяльності за минулий рік допустив збитки, то вони покриваються за рахунок резервного фонду, а при його недостатності — за рахунок коштів статутного фонду. Розглянемо докладніше механізм створення резервного і страхового фондів, оскільки вони законадавчо означені і мають велике значення для діяльності комерційного банку. Прибуток є основнимм і єдиним джерелом створення резервного фонду комерційного банку, який призначений для покриття можливих збитків від банківської діяльності, а також для сплати дивідендів за привелійованими акціями, коли для цього недостатньо прибутку. Наявність коштів в резервному фонді забезпечує стійкість комерційного банку, зміцнення його матеріальної та фінансової бази. В свою чергу, це сприяє підвищенню гарантій виконання банком своїх зобов’язань перед кредиторами, зменшує вірогідність банкрутства комерційного банку. Резервний фонд комерційного банку створюється у порядку встановленому зборами акціонерів, а його розмір встановлюється, як правило на рівні 25% від статутного фонду, а відрахування від чистого прибутку повинні складати не менше 5% на даний час в Україні. Якщо в процесі або після створення резервного фонду з нього проводяться виплати на покриття збитків та непередбачених витрат, то відрахування відновлюються до встановлення належного розміру цього фонду. Згідно з діючим законодавством України комерційний банк зобов’язаний створювати страховий резерв для відшкодування можливих втрат по основному боргу (без відсотків і комісій) за всіма видами кредитів та інших активних оперцій, які відносяться до їх основної діяльності у національній та іноземній валюті. Комерційні банки України формують страхові резерви за рахунок щоквартальних відрахувань від прибутку, що залишився після оподаткування. Хоча свтовий досвід свідчить, що оптимізація джерел наповнення необхідних страхових резервів для забезпеченя фінансової стійкості українських банків полягає у встановлення порядку їх формування за рахунок щомісячних відрахувань із віднесенням на операційні витрати банку. Необхідним є утворення фонду страхування депозитів. Цей фонд зможе надати гарантію вкладникам на повернення їх коштів. Даний фонд може бути утворений як на державному рівні (наприклад, США) так і на рівні окремо взятого банку. У нас він утворюється на державному рівні як окремо юридична особа. Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17 |
| Новости |
| Мои настройки |
|
|
© 2009 Все права защищены.
Прибыль комерческого банка
Наверх