·     запобігання негативній дії на фондовий ринок інших видів державного регулювання  [2].

Регулювання ринку цінних паперів має ряд аспектів:

1)       загальний аспект – державою встановлюється правила і стандарти, обов'язкові для всіх учасників ринку і зокрема для державних органів;

2)       конкретний аспект – встановлюються правила, обов'язкові для певних учасників ринку, наприклад, для фондових бірж або для торговців.

Існує дві основні моделі розвитку ринку цінних паперів:

·     регулювання ринку здійснюється переважно державними органами, і лише невелика частина повноважень по нагляду, контролю, навчанню учасників передається так званим саморегульованим організаціям (Франція).

·     максимально можливий об'єм повноважень передається саморегульованим організаціям, але держава зберігає за собою основні контрольні позиції і в необхідних випадках має широку нагоду втручатися в систему регулювання і саморегулювання (Великобританія).

Україна вибрала французьку модель розвитку національного фондового ринку. Оскільки, тим паче, що особливо активну роль повинна виконувати держава на початкових етапах становлення ринку цінних паперів.

Вважається, що основним принципом державного регулювання фондового ринку України є, перш за все, реалізація загальнодержавних інтересів, забезпечення гарантій і певної безпеки інвестиційної діяльності в нашій країні і зокрема захисту прийнятих в світі прав інвесторів.

У основі системи державного регулювання ринку цінних паперів в Україні знаходиться Конституція України.

Важливе місце в становленні системи державного регулювання ринку цінних паперів в Україні займає прийнятий в жовтні 1996 р. Закон “Про  державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”.

Важливо місце в цьому законі займає визначення професійної діяльності на ринку цінних паперів.

Правове регулювання ринку цінних паперів здійснюватися: державними органами (державно-правове регулювання) в особі Державної Комісією по цінних паперах і фондовій біржі і окремими інститутами (інституційно-правове регулювання) в особі саморегульованих організацій.

Державно-правове регулювання здійснюється в особі Державної комісією по цінних паперах і фондовій біржі.

Функції і обов'язки Комісії визначені Законом України "Про державне регулювання ринку цінних паперів" і Положенням про комісію, затвердженим Указом Президента від  14 лютого 1997 року.

Комісія по цінних паперах і фондовому ринку підлегла Президенту України і підзвітна Верховній Раді України. Цим забезпечується її незалежне положення. Комісія створюється у складі Голови Комісії і шести членів Комісії. Всі вони призначаються і звільняються Президентом України. Термін повноважень Голови і членів Комісії - сім років. Одне і теж обличчя не може бути членом Комісії більше двох термінів підряд.

У відповідності даним положенням Комісія виконує наступні основні функції:

1. Встановлює вимоги щодо випуску і обігу цінних паперів і їх похідних, встановлює порядок реєстрації випуску і інформації про випуск.

2. Встановлює за узгодженням з НБУ додаткові вимоги щодо випуску цінних паперів комерційними банками.

3. Комісія і її територіальні органи здійснюють реєстрацію випусків і веде реєстр випусків цінних паперів.

4. Реєструє правила функціонування організаційно оформлених ринків цінних паперів.

5. Встановлює порядок і видає дозволи на здійснення діяльності по випуску і обігу цінних паперів (ліцензування).

6. Встановлює порядок звітності учасників ринку цінних паперів і зокрема емітентів.

7. Виробляє реєстрацію бірж і позабіржових торгово-інформаційних систем (ТІС), контролює їх діяльність.

8. Виробляє реєстрацію саморегульованих організацій, створюваних особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів.

9. Встановлює вимоги і стандарти щодо обов'язкового розкриття інформації емітентами.

10. Координує роботу по підготовці фахівців з питань фондового ринку, встановлює кваліфікаційні вимоги і проводить сертифікацію фахівців і т.д.

Державна комісія має основні права, які закріплені законодавчо.

В цілях забезпечення прозорості українського ринку цінних паперів Комісією створений Центр суспільної інформації (ЦСІ). Основна задача ЦСІ полягає в обнародуванні інформації, що подається емітентами в Комісію, - річні і піврічні звіти будь-яких емітентів, по переліку, встановлюваному Комісією.

Закон "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" відкриває великі можливості для подальшого вдосконалення нормативної бази по різних сторонах діяльності на ринку цінних паперів і ведеться активна робота по вдосконаленню діючих і розробці нових законів. У цій частині слід зазначити проекти нових редакцій Закону "Про цінні папери і фондовий ринок". Закон "Про інститути сумісного інвестування" (прийнятий в 2001 році), які різко відрізняються від чинного раніше законодавства.

Комісією створена консультант-експертна рада Державної комісії з цінних паперів, який активно працює над вдосконаленням чинного законодавства, дає свої рекомендації з багатьох важливих питань роботи ринку.

Територіальні органи Комісії діють на підставі положення про територіальні органи Державної комісії по цінних паперах і фондовому ринку (рішення №9 від 14 травня 1998 року). Також Комісія ухвалила рішення про передачу ряду повноважень територіальним управлінням і в першу чергу з питань реєстрації випуску акцій.

Інституційно-правове регулювання є допоміжним по відношенню до державно-правового регулювання, здійснюється на підставі норм, встановлених державою, в особі саморегульованих організацій.

Саморегульована організація - це добровільне об'єднання професійних учасників ринку цінних паперів, яке не має на меті отримання прибутку, утворено з метою захисту інтересів своїх членів, інтересів власників цінних паперів і інших учасників ринку цінних паперів і зареєстровано Державною комісією по цінних паперах і фондовому ринку.

 Проте, не дивлячись на добровільність цієї організації, було встановлено, що кожен професійний учасник ринку обов'язково повинен бути учасником однієї з саморегульованих організацій.

На початковому етапі саморегульовані організації займаються в основному проблемами освіти, організацією обміну досвідом, наданням консультацій державним і приватним структурам і лобіюванням в них інтересів своїх учасників. Всі рішення цих організацій носять рекомендаційний характер, проте, їх значення часто виходить за внутрішні рамки цих організацій.

Контроль за саморегульованими організаціями здійснюють відповідний державний орган.

На наступному етапі розвитку СРО рішення їх органів управління часто стають обов'язковими для всіх членів організації. У цьому можуть бути зацікавлені всі учасники ринку цінних паперів, оскільки така система сприяє упровадженню світового досвіду діяльності на ринку, цивілізованим відносинам між всіма суб'єктами ринку.

У жовтні 1997 р. організації ПАРД, ПФТС і УАІБ одержали перші тимчасові свідоцтва на здійснення діяльності як СРО. Всього за станом на початок 2000 року на фондовому ринку України статус СРО мають десять таких організацій: ПАРД, ПФТС, УАІБ, Миколаївська ТІС, КМФБ, УФБ, УМВБ і інші. Стоїть задача на добровільній основі скоротити їх кількість.

Обов'язок виконання розпоряджень СРО будується на угоді з членом організації, підкріпленим вимогами законодавства. Санкції, вживані СРО, часто не менш строгі і дієві, ніж санкції державних органів. Наприклад, бойкот з боку учасників ринку відносно фірми, виключеної з СРО, веде, як правило, до позбавлення ліцензії і до ліквідації фірми. У Україні ведеться активна робота по становленню відповідних саморегульованих організацій (УАІБ ПФТС, ПАРД), проте їх функції дуже обмежені. Існує думка керівників Комісії, що СРО не дуже вдала структура в процесі регулювання ринку цінних паперів і для нових ринків вона може виконувати тільки обмежені функції.

Аналізуючи організаційно-правові засади ринку цінних паперів України з точки зору їх зрілості і визначеності, можна сказати, що вони поки що далеко не досконалі. Але з часу набуття Україною незалежності і до сьогоднішніх днів ринок цінних паперів України розвивається досить прогресивно і набуває досвіду країн з розвинутою ринковою економікою.

1.2. Динаміка фондової торгівлі в Україні

За даними Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку (ДКЦПФР), станом на 1 січня 2005 р. в Україні зареєстровано 33387 АТ, з них 11556 — відкритих (34,6%), 21831 — закритих (65,4%) [2]. Випуски цінних паперів зареєстрували 23821 АТ (71,4%), у 2003 р. — 21594 АТ (63%). У 2004 р. обсяг зареєстрованих цінних паперів був на 11,14 млрд гривень більший, ніж у 2003 р. Серед випущених цінних паперів переважають акції (81,5%), частка облігацій підприємств і банків становить 11,8%

Докладніший аналіз показників фондового ринку дає можливість виявити певні усталені характеристики і тенденції його розвитку.

Акції поки що не стали інструментом залучення капіталу до реального сектору економіки. У 2004 р. (порівняно з 2003 р.) частка акцій, зареєстрованих у зв’язку зі створенням відкритих АТ з державних підприємств під час приватизації та корпоратизації, зросла з 2,84% до 23,06%, частка акцій, зареєстрованих під час реорганізації товариств, — з 19,98% до 20,5%. Водночас вартість зареєстрованих у 2004 р. випусків акцій з метою залучення коштів відкритими та закритими АТ становила 15,19 млрд гривень (51,5 % від обсягу зареєстрованих випусків), тобто зменшилася на 8,04% (порівняно з 2003 р.). Отже, потенціал цінних паперів як інструменту мобілізації фінансових ресурсів належним чином не розкрито, майже половина емісій акцій не пов’язана з розв’язанням проблеми залучення інвестицій.

Зменшується випуск облігацій підприємствами і банками. У 2004 р. таких випусків зареєстровано на 4,106 млрд гривень, що на 3% менше, ніж у 2003 р. Випуски облігацій банків зменшилися на 34%, підприємств — на 0,6%.

Тенденція пов’язана з відсутністю великих випусків у 2004 р., тоді як у 2003 р. випущено облігації ВАТ «Укртелеком», «Південно-Західної залізниці», концерну «Галнафтогаз» обсягом 2 млрд гривень. У 2004 р. знизилася зацікавленість емітентів на внутрішньому ринку запозичень, де напередодні президентських виборів відбувся стрибок відсоткових ставок на позикові ресурси. Помітними запозиченнями 2004 р. стали облігації ТОВ «Метален» (200 млн гривень), ДАК «Чорноморнафтогаз» (60 млн гривень), як емітенти на ринок вийшли банки — випустили облігацій на 217,93 млн гривень. Невелика частка емітованих облігацій пояснюється тим, що більшість корпорацій мають застаріле технологічне устаткування, слабку матеріально-технічну базу, високий рівень кредиторської заборгованості.

Простежується тенденція до залучення коштів до місцевих бюджетів шляхом випуску облігацій місцевих позик. У 1996 — 2003 рр. зареєстровано 2 випуски облігацій місцевої позики (Бровари і Київ), у 2004 р. — випуски облігацій Запорізької міської ради (25 млн гривень) та Донецької міської ради (20 млн гривень). Поки що зацікавленість нерезидентів сфокусувалася на облігаціях Києва. Особливістю таких облігацій є заздалегідь встановлена ставка і порядок виплати доходу на весь термін обігу облігації (дохід за облігаціями Донецька становить 14% річних і виплачується щоквартально, Запоріжжя — 15,4% річних і виплачується кожні півроку). Інвестиції у ці облігації є менш ризикованими, ніж інвестиції у корпоративні облігації. Зацікавленість такими облігаціями підвищується завдяки міжнародним рейтингам. Наприклад, Київ має рейтинг В з прогнозом «позитивний» від агентства Standard & Poor’s та В 2 з прогнозом «стабільний» від агентства Moody’s.

На фінансовому ринку з’явилися ПДВ-облігації. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», погашення простроченої бюджетної заборгованості з ПДВ станом на 1 листопада 2003 р., не відшкодованої на 1 січня 2004 р., здійснюють шляхом її оформлення облігаціями внутрішньої державної позики (ОВДП) на 5 років [3]. Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 25 грудня 2003 р. за № 2014 «Про випуск облігацій внутрішньої державної позики для погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість», якою затверджено порядок та умови випуску цих ОВДП. Загальна сума емісії становить 1926 млн гривень [4]. Приваблива ставка (120% середньозваженої ставки НБУ) та статус ОВДП зумовлює попит на ці облігації з боку нерезидентів.

Збільшується частка організованого ринку в загальному обсязі торгів. Обсяг торгів у 2004 р. становив 321,3 млрд гривень. На організованому ринку укладено угод на 9,4 млрд гривень (на 5,9 млрд гривень більше, ніж у 2003 р.), або 2,9% загального обсягу

Ліцензію на організацію торгів мали 8 бірж та 2 торговельно-інформаційні системи. Лідер серед організаторів торгів — Перша фондова торговельна система (ПФТС)

У 2004 р. (порівняно з 2003 р.) обсяг торгів цінними паперами зріс у 2,7 разу (до 9,4 млрд гривень). Обсяг торгів ПФТС у 2004 р. становив 74,66% від всього обсягу угод [5], тому ПФТС загалом може характеризувати розвиток організаційно оформленого сектору фондового ринку

Обсяг торгів корпоративними цінними паперами зріс удвічі, муніципальними цінними паперами — у 67 разів, державними цінними паперами — у 1,3 разу. Обсяг торгів акціями становив 1,08 млрд гривень (197,99% від рівня 2003 р. та 5,46% від обсягу торгів ПФТС). Популярними були акції хімічної (35,72%), металургійної (19,86%), енергетичної (15,22%), нафтогазової (11,17%), телекомунікаційної (9,08%) галузей.

У 2004 р. вартість угод з корпоративними облігаціями перевищила вартість угод, укладених з іншими цінними паперами, і становила 4,34 млрд гривень (212,85% від рівня 2003 р. та 61,97% обсягу торгів ПФТС). Індекс ПФТС досяг історичного максимуму та зріс у 3,3 разу (порівняно з 2003 роком). Зростання індексу ПФТС забезпечило стабільний попит на «блакитні фішки» (акції, що випускають найпотужніші і солідні корпорації, які завжди стабільно виплачували дивіденди акціонерам). Вкладання заощаджень у такий спосіб досить безпечне: вони привабливі для консервативних зберігачів, які уникають ризиків [6]. В Україні це — ВАТ «Укртелеком», ВАТ «Укрнафта», ВАТ «Запоріжсталь», ВАТ «Київенерго», ВАТ «Західенерго», ВАТ «Центренерго», ВАТ «Концерн «Стирол», ВАТ «Дніпроенерго»; ВАТ «Донбасенерго». Тренд індексу формувався під впливом макроекономічного (високі темпи економічного зростання), політичного та корпоративного (позитивні фінансові результати стратегічних підприємств) чинників.

У 2004 р. відношення торгового обороту організованого ринку до ВВП становило лише 2,7% (у 2003 р. — 1,3%), відношення біржового ринку до ВВП ще менше — 0,7% (у 2003 р. — 0,1%). Простежується тенденція до збільшення торгівлі на організованому ринку, проте її обсяги обмежені.

Об’єктивне уявлення про стан фондового ринку України дають рейтингові оцінки міжнародних рейтингових агентств, зокрема Standard & Poor’s. За класифікацією цього агентства, Україну віднесено до групи Frontier (Frontier markets — невеликі ринки, порівняно з Emerging markets — ринками, що розвиваються. Для інформування інвесторів про ситуацію на таких ринках S&P щомісяця розраховує IFCG Frontier Comp. індекс). До цієї групи увійшло ще 20 країн (Румунія, Словенія, Словаччина, Хорватія, Болгарія, Естонія, Латвія, Литва та ін.). Standard & Poor’s для кожної країни розраховує низку показників (ринкова капіталізація, коефіцієнти P/E та P/BV) та індекс S&P/IFCG. Під час визначення показників фондового ринку України, Standard & Poor’s грунтується на даних ПФТС. У 2004 р. Україна посіла перше місце у групі Frontier за рівнем зростання індексу S&P/IFCG (170,33%), друге та третє місця — за Словаччиною (129,3%) та Румунією (100,13%). До «кошика» індексу S&P/IFCG для України 2004 р. включено цінні папери ВАТ «Укртелеком», ВАТ «Укрнафта», ВАТ «Київенерго», ВАТ «Західенерго», ВАТ «Центренерго», ВАТ «Дніпроенерго», ВАТ «Концерн «Стирол», ВАТ «Нижньодніпровський трубопрокатний завод», ВАТ «Азовсталь».

Страницы: 1, 2, 3, 4