Австрія в післявоєнний період

В світлі висунутого міжнародним комуністичним і робочим рухом і науково обґрунтованого Комуністичною партією Австрії положення|становище| про можливість|спроможність| в сучасних умовах мирного переходу від капіталізму до соціалізму дослідження правових форм і особливостей відновлення і розвитку австрійської держави в перше десятиліття після|потім| другої світової війни має велике науково-теоретичне і політичне значення.

Даний період в історії австрійської держави був насичений складними державними і міжнародно-правовими проблемами. Австрійська проблема, як одна з європейських проблем міжнародно-правового характеру|вдача|, була складна особливістю юридичного припинення стану|достаток| війни з|із| Австрією, питаннями ефективної союзницької системи контролю над країною в цілях її демократизації, шляхами|колія,дорога| відновлення повного|цілковитий| суверенітету австрійської держави.

Дослідження цих питань показує, що своїм існуванням як незалежна і суверенна держава, правовою базою якої служать Державний до говір|говірка| і закон про постійний нейтралітет, Австрія зобов'язана Радянському Союзу|спілка,сполучник| і своїм демократичним силам.

Міжнародно-правові проблеми Австрії доповнювалися і перепліталися з|із| її державно-правовими проблемами: особливістю освіти|утворення| загальний|спільний| австрійських установ і їх міжнародного визнання|зізнання|, питаннями демілітаризації, денацифікації і демократизації країни.

Історія своєрідного розвитку австрійської держави визначалася перш за все|передусім| його економічною основою, на базі якої відбувалися|походити| зміни в державно-політичній надбудові. Особливості розвитку австрійського | державно-монополістичного капіталізму не були виключенням|виняток| з числа інших буржуазних країн і зумовили посилення влади монополій, подальше|дальший| загострення класової боротьби. У таких умовах в державному механізмі Австрії спостерігалися зміни властиві всім буржуазним країнам: посилення централізації державної влади, бюрократизація державного апарату і зрощення його| з|із| монополіями; спостерігалася хронічна криза буржуазної парламентської системи і буржуазної демократії в цілому|загалом|.

В зв'язку з цим не можна не пригадати про теоретиків з|із| австрійського табору соціал-реформіста, які намагаються|пробувати| зобразити|змалювати| державно-монополістичний капіталізм своєї країни майже як соціалізм, а буржуазна держава як «держава загального благополуччя». Зміни в механізмі австрійської держави доводять повне|цілковитий| банкрутство|банкротство| теорії реформіста про шляхи|колія,дорога| переходу від капіталізму до соціалізму. Тому в сучасних умовах, коли одному з головних завдань|задача|, поставлених Комуністичною партією Радянського Союзу|спілка,сполучник|, є|з'являтися,являтися| і «надалі... викривати анти народну, реакційну суть|сутність,єство| капіталізму і усілякі|всілякий| спроби прикрасити капіталістичний устрій»,| актуальність вибраної теми не викликає|спричиняти| сумнівів.

Тим часом увага радянських і зарубіжних марксистських| дослідників, перу|пір'їна| яких належать важливі|поважний| і цікаві роботи, направлено|спрямовано| в основному на проблеми австрійської економіки, комуністичного і соціалістичного руху, міжнародних відносин, тобто державно-правові аспекти в цих роботах зачіпалися лише по доладно. Дисертант робить|чинити| спробу частково усунути цей пропуск|прогалина| і розкрити питання відновлення і розвитку австрійської держави в історико-правовому плані.

Виходячи з вищезгаданого, в роботі поставлені наступні основні завдання|задача| дослідження:

1. Розкрити державні і міжнародно-правові проблеми становлення і розвитку австрійської суверенної держави і роль СРСР в справі|річ| його відновлення.

2. Досліджувати процеси, що відбуваються|походити| в економічній і політико-юридичній надбудові австрійської держави.

3. Показати негативну|заперечний| роль державної коаліційної діяльності правого керівництва соціалістичної партії з|із| буржуазною народною партією і боротьбу Комуністичної партії Австрії за демократизацію суспільного і державного устрою країни.

Методологічною основою роботи були|з'являтися,являтися| праці класиків марксизму-ленінізму; документи нарад комуністичних і робочих партій; матеріали XVII і XVIII з'їздів, а також партійної конференції 1958 року Комуністичної партії Австрії. У останніх дається глибокий науковий аналіз перспектив сучасного розвитку австрійської держави і в зв'язку з цим намічаються програмні завдання|задача| кому партії.

Основними джерелами при розробці теми були|з'являтися,являтися|: Декларація про Австрію від 1943 р., матеріали Потсдамської| конференції трьох держав, перша і друга Угоди про систему контролю над Австрією, матеріали Союзницької комісії з Австрії, Московський Меморандум від 15 квітня 1955.года, Державний договір і закон про постійний нейтралітет. Широко використовувалися конституція, закони і ухвали|постанова| Австрійської Республіки, стенографічні протоколи засідань австрійського парламенту, матеріали виборчих|вибірковий| комісій.

У роботі над дисертацією були використані праці радянських авторів (Р. Би. Ардаєва, В.Н. Белецького, Е.А. Єфремова, О.В. Сальковського і ін.) по проблемах економічного і політичного життя Австрії. На жаль, серед досліджень радянських юристів немає спеціальних робіт, присвячених даній темі. У них зачіпаються лише окремі вопросы.2 Автор використовував ряд|лава,низка| дисертацій,| серед яких тільки|лише| одна належить юристові (Л.Я. Дадіані). Це глибоке і цікаве дослідження державного ладу Австрійської Республіки з моменту|із моменту| її виникнення (1918 р.). Проте|однак| дисертація написана в плані державного права і в ній, як втім і в інших|, містяться|утримуватися| недоліки|нестача|, характерні|вдача| для досліджень, написаних в період того, що мав тоді місце культу особи.

Автором була піддана критичному аналізу багато чисельна література, що відображає|відбивати| погляди представників різних політичних напрямів|направлення| в Австрії. Зокрема, ряд|лава,низка| робіт самих лідерів Соціалістичної партії Австрії яскраво свідчить про зраду правих соціалістів робочому|робітник| движению.4 З|із| робіт цих осіб|обличчя,лице| видно|показно|, як вони всі зробили для того, щоб перешкодити розвитку нової форми демократії, відмовитися від класової боротьби і звести політичну боротьбу СПА| до парламентських комбінацій.

Критичного відношення|ставлення| до себе вимагали також і роботи відомих австрійських буржуазних державознавців і историків.

Надзвичайно різноманітний|всілякий| і цікавий матеріал по досліджуваній темі міститься|утримуватися| в радянській і австрійській періодиці. Остання широко представлена|уявлена| газетами, журналами|часопис|, щорічниками різних політичних напрямів|направлення|.

Дисертація складається з введення|вступ|, чотирьох розділів і висновку|укладення,ув'язнення|.

Перший розділ -- «Правові форми і особливості відновлення незалежної австрійської держави» -- присвячена міжнародним питанням відновлення незалежної Австрії в роки другої світової війни, освіті|утворення| і діяльності Тимчасового уряду. У цьому ж розділі досліджується державно-правовий режим Австрії (до підписання Державного договору).

З питання післявоєнного пристрою|устрій| Європи англо-американська дипломатія в роки другої світової війни висувала план створення|створіння| штучного багатонаціонального об'єднання в центрі Європи типу|тип| федерації на чолі з представником габсбургського| будинку|дім,хата|. Цей план суперечив|перечити| не тільки|не лише| національним і державним інтересам австрійського народу, але і зачіпав інтереси сусідніх східно-європейських| держав. Призначення такої держави не важко зрозуміти -- служити санітарним кордонам в цілях ізоляції Радянського Союзу|спілка,сполучник|.

Будучи активним і послідовним борцем права націй на державну самостійність, Радянський Союз|спілка,сполучник| рішуче виступив|вирушив| за відновлення незалежної і суверенної австрійської держави.

Важливість цього питання була|з'являтися,являтися| причиною того, що Радянський Союз|спілка,сполучник| добився підписання на конференції трьох держав в жовтні 1943 р. в Москві Декларації про Австрію. Її ухвалення|прийняття,приймання| означало велику перемогу радянської дипломатії. Декларація про Австрію була джерелом має рацію і обов'язків великих держав в справі|річ| відновлення австрійської держави. У ній вперше|уперше| союзники оголосили протиправним аншлюсі Австрії з|із| Німеччиною|Германія| і заявили про бажання бачити вільну і незалежну Австрію. Ступінь|міра| відповідальності останньою за участь у війні на стороні Німеччини|Германія| ставилася в залежність від її внеску|вклад| в справу|річ| свого звільнення|визволення|.

Особливість утворення загальних австрійських урядових установ полягала в тому, що в країні не було повноважних правосуб'єктних| органів, які могли б виступити|вирушити| від імені австрійського народу і вирішувати питання державного будівництва. У таких умовах ідея Комуністичної партії Австрії про освіту|утворення| на широкій демократичній основі Тимчасового уряду знайшла співчуття і розуміння СРСР і була підтримана лідерами знов|знову,щойно| створених Соціалістичній партії Австрії (СПА|) і буржуазною Австрійською народною партією (АНП|). Утворений на трьохпартійній основі Тимчасовий уряд (квітень 1945 р.) проголосив незалежність австрійської держави і намітив найближчі завдання|задача| по демократизації політичного режиму в країні.

Повноваження Тимчасового уряду не були визнані на території західних провінцій країни, окупованих західними державами.

Багато заходів уряду особливо в соціальній області і в області відновлення національної державності, створення|створіння| деяких передумов демократизації суспільного і державного устрою були прийняті під тиском|тиснення| міністрів-комуністів і зіграли вельми|дуже| позитивну роль.

Проте|однак| праве крило уряду, лідери народної і соціалістичної партій, виявило тенденцію щонайшвидше|якнайшвидше| створити юридичну основу відновлюваній державі, не піклуючись про другу сторону цій діяльності--| виконання прийнятих демократичних законів, ухвал|постанова|. Більш того|більше того|, виконавчо-розпорядча діяльність правого крив» уряди всіляко гальмувала проведення в життя прогресивних законів, прагнучи паралізувати тим самим розвиток нової форми демократії. В результаті|унаслідок,внаслідок| відновлення буржуазно-демократична республіка в Австрії не отримала|одержала| необхідних передумов подальшого|дальший| і всестороннього|всебічний,усебічний| прогресивного розвитку. Вибори в Національну раду|порада| (нижня палата парламенту, листопад 1945 р.) показали, що австрійська держава все більш прямувала по капіталістичному шляху|колія,дорога| розвитку. Причини цього на наш погляд зводяться до наступного|слідуючий|:

1. Слабкість демократичних сил в країні, які не змогли організувати під час другої світової війни широкий антифашистський рух Опору, недостатність теоретичної підготовки і досвіду|дослід| боротьби комуністичної партії з|із| ворогами демократії надали|зробили,виявили,чинити| негативний|заперечний| вплив на політичну післявоєнну ситуацію.

2. Розкол країни на дві частини|частка| і присутність на 2/3 території Австрії окупаційних військ західних держав, що не провели, не дивлячись на|незважаючи на| узяті міжнародні зобов'язання, демократизацію, денацифікацію і демілітаризацію, дали можливість|спроможність| внутрішньої реакції оволодіти політичною ініціативою в країні.

3. Відновлення Конституції 1929 р. не створило право завивання|виття| основи і юридичної бази демократизації суспільного і державного устрою Австрії.

4. У країні не було послідовно проведено для встановлення достовірно демократичних порядків|лад| жодній ре форми у всіх областях державного, політичного, економічного і культурного життя.

5. Тимчасовий уряд не зміг згуртувати демократичні і прогресивні сили, в чому головним чином повинні лідери соціалістичної партії, що відмовилися від єдності робочого|робітник| і всього демократичного руху, спираючись|обпираючись| на яке воно змогло б вивести державу на достовірно демократичний шлях|колія,дорога|.

Незначний внесок|вклад| Австрії в справу|річ| свого звільнення|визволення| свідчив про те, наскільки глибоко зайшла нацифікація| і мілітаризація країни. Це було|з'являтися,являтися| причиною загрози|погроза| миру|світ|, незалежності сусіднім державам, причиною катастрофи самої австрійської держави. Рішення задачі по ліквідації цих причин було передбачене Декларацією про Австрію. Для остаточного відділення|відокремлення| Австрії від Німеччини, відновлення першої і якості миролюбної держави шляхом його демілітаризації, денацифікації, демократизацію великі держави вирішили|рішили,розв'язати| тимчасово обмежити суверенітет Австрії в її ж національних і державних інтересах. Система союзницького контролю над Австрією була визначена спочатку Першим (липень 1945 р.), а потім Другим (червень 1946 р.) контрольними угодами. Верховну владу в країні здійснювала відповідно до угод Союзницька комісія з Австрії, країна розділялася на окупаційні зони.

Союзницький контроль відповідно до Першої угоди був широкий і всеосяжний|усеосяжний|. До середини 1946 року назріла необхідність реорганізувати і уточнити систему контролю, зробити її ефективнішої для завдань|задача| демократизації країни, розширивши, зокрема, об'єм|обсяг| має рацію і повноважень австрійських державних органів. Друга угода про контроль була|з'являтися,являтися| кроком вперед на шляху до повного|цілковитий| відновлення суверенітету австрійської держави. Разом з тим|в той же час|, воно визначило міжнародно-правове положення|становище| країни, будучи|з'являючись,являючись| своєрідним тимчасовим договором об'єднаних|з'єднаний| держав з|із| Австрією.

У другому розділі -- «Суспільно-політичний лад|стрій,буд| Австрії» -- розглядаються|розглядуються| особливості післявоєнного розвитку| австрійського державно-монополістичного капіталізму, зміни в програмах і тактиці політичних партій, показується криза буржуазної демократії, дається характеристика антидемократичного законодавства.

Відмітною особливістю післявоєнного розвитку капіталізму в Австрії було|з'являтися,являтися| надзвичайне посилення господарських функцій держави. Націоналізація, пряме одержавлення цілих галузей промисловості привели до того, що держава зосередила в своїх руках близько 30% валового національного продукту. Регулююча роль держави в області економіки значною мірою сприяла тому, що Австрія до середини 50-х рр. перетворилася на високорозвинуту|високорозвинений| індустріально-аграрну країну. Державно-монополістичний капіталізм в Австрії означав, перш за все|передусім|, з'єднання|сполучення,сполука| сили монополій і держави в один механізм.

Тоді як би не були розвинені господарські функції буржуазної держави, що тимчасово стимулюють виробництво, яке може іноді|інколи| досягти відомих економічних висот, в капіталістичних умовах економіка не здатна|здібний| позбавитися від кризового|кризисний| стану|достаток|.

Кризові|кризисний| явища і нерівномірність розвитку австрійської економіки були|з'являтися,являтися| основою настання|наступ| на життєві інтереси трудящих|працюючий|. Зниження життєвого рівня, посилення експлуатації, безробіття зумовили посилення класової боротьби.

Страницы: 1, 2