36. Політичне становище на У після поразки революції у 1905-1907 рр.

Після поразки революції 1905-1907 р. по всій країні установився режим, що одержав назву столипінський, по імені голови царської Ради міністрів Я. А. Столыпина. Він характеризувався: 1) Розпуском Державної думи, що виявилася неслухняної царюю, і виданням 3 червня 1907 р. нового виборчого закону, у котрому ще більше урезывались права робочих, селян, неросійських народів. Так був здійснений третьеиюньский державний переворот. По новому виборчому законі виборчі права мали тільки 15% населення країни. Вибори в III Державну думу, проведені влітку і восени 1907 р., дали царату очікуваний результат: III Дума стала царепослушной. Від У избрано 111 делегатів: 64 поміщика, 13 попів, 20 селян. 2) Лавіруванням уряду Столыпина між різноманітними класами, що одержало назву бонапартизму. Склад III Думи відбивав блок поміщиків із верхівкою торгово-промислової буржуазії. Відповідно в III Думі було 2 більшості: правооктябристское й* октябристско-кадетское. Уряд Столыпина балансував між цими 2 таборами. 3) Настання на революційні сили, на права робочих, селян і їхніх партій; царський уряд разгромило робітники організації, профспілки, закривали робітники газети і часописи. 4) Насадженням ідеології великодержавного шовінізму і посиленням нац. утиску. На У царат переслідував укр.ий мову і культуру, забороняв видання укр. газет, часописів, художньої літератури. Царські влади закривали укр. клуби і кружки. Було закрито культосвітнє товариство «Просвіта», циркуляр Столыпина 1910 р. забороняв «інородцям» створювати товариства, клуби, видавати газети на рідній мові. Національно-визвольне прямування характеризувалося різнорідним класовим і соціальним складом. У ньому брали участь робітники, селяни, представники буржуазії і поміщиків, інтелігенції. Одним із показників розмаху національно-визвольного прямування можна вважати Наказ екатеринославских робітників своєму депутату IV Державної Думи Г. Петровскому в 1913 р. У ньому були виражені 2 основних вимоги: повної свободи і національного самовизначення У; українізації шкіл і розвитки національної культури. У національно-визвольному прямуванні було два основних напрямки: а) національно-ліберальний напрямок - «Товариство укр. поступовцев» (Л Юркевич, Д. Донцов, С. Петлюра). Вони видавали часопис «Дзвін». Виражали ідеї класового світу на національній основі, домагалися поступової культурної автономії У, а потім і політичної. Націоналістичний напрямок (В. Липинский, В. Шемет, Н. Локоть) Свою головну задачу бачили в дозволі викладання на укр.ом мові в початковій школі, випуск історичної і художньої літератури, відновлення гідності нації.

37. Аграрна політика Столипіна на У, її економічні та політичні наслідки.

Причини реформи: 1) Прагнення царату відвернути селян від боротьби за поміщицькі землі і закріплення в них приватновласницьких настроїв. 2) Усвідомлення правлячими колами необхідності прискорення розвитку капіталізму в селі по американському шляху, того, що селянська община є гальмом на цьому шляху. 3) Прагнення ліквідувати аграрну перенаселеність у Європейській частині країни шляхом переселення найбільше революційної і взрывоопасной частини селян у Східні райони Росії. Заходи Столыпина: 1) Указом 9 листопада 1906 р. і законом 14 червня 1910 р. селянам вирішувалося виходити з общини і закріплювати землю в приватну власність. Тим самим руйнувалося общинне землеволодіння; 2) Створення на селі хутірського й отрубного господарства. 3) Проведення переселенської політики. Хід реформи: здійснення реформи було покладено на губернские-и волостные землевпорядні комісії. 1) На У с 1906 по 1915 р. з общини вийшли 468 тис. подвір'я, або 30,2% від загальної чисельності общинних земель. Причому на Правобережжя і Полтавську губернію общинне землеволодіння зникнуло зовсім. 2) У ході створення хутірських і отрубных господарств Столыпин хотел створити міцну мережу багатих хазяїв-куркулів, які б служили опорою самодержавства на селі. Проте, досягти поставленої цілі не вдалося. На У к початку 1916 р. було створено 440 тис. хутірських і отрубных господарств або 13% від загальної чисельності. 3) Для надання помочі селянам у створенні хутірського господарства був створений Селянський поземельний банк, що скуповував поміщицькі землі і продавав селянам. 4) У ході проведення переселенської політики У. дала найбільшу кількість переселенців у Сибір. З выехавших туди в 1906-1912 р. біля 1 млн. приїхали з У. Итоги реформи: 1) Столипінська аграрна реформа була після скасування кріпосного права в 1861 р. таким кроком на шляху перетворення феодальної монархії в буржуазну. 2) Вона прискорила розвиток капіталістичних відношень на селі. 3) Проте, у цілому аграрна політика Столыпина не досягла поставлена цілей, оскільки реформа не встигнула зруйнувати економічної основи феодальних відношень - помещичье землеволодіння.

38. Причини і характер І світової війни.

Війна велася між Потрійною спілкою (Німеччина, Австро-Угорщина, Італія) і Антантою (Росія, Англія, Франція). У ході війни до Потрійної спілки приєдналася Туреччина і Болгарія, до Антанті - Італія, Румунія, США. Причини війни: 1) прагнення монополістичних об'єднань збільшити прибутку за рахунок військових замовлень, захоплення нових ринків збуту; 2) бажання всіх держав до захоплення нових земель, переділу колоній і усуненню конкурентів. Німеччина і США, зробивши економічний ривок на початку XX в., були позбавлені колоній; уряди воюючих держав ринулися відвернути увагу своїх народів від внутрішніх проблем, роз'єднати соціалістичні робітники партії II Інтернаціоналу, а також трудящих усіх країн. Характер війни був загарбницький і несправедливий з усіх боків (за винятком Сербії, що не ринувся до захоплень, але першої австро-угорської окупації, що піддала,). Приводом до війни стало убивство австро-угорського ерцгерцога, слов'янофіла Франца Фердинанда і його дружини сербським націоналістом Гаврилом Принципом. Хід військових дій на території У призвів до розрухи господарського життя, що проявилося у відтоку робочої сили, пов'язаної з війною, спаді промислового і з/х виробництва. Погіршилося положення народних мас, що пояснювалося скороченням посівних площ, ростом податків, розладом грошового обігу (лише 15% грошей було забезпечено золотом), найчастіше втратою годувальника, голодом. Все це призвело до росту робітника і селянського прямування, виступам солдатських мас.

39. Західноукраїнські землі в роки І світової війни.

Окупація російськими військами територій Східної Галичини і Північної Буковини. На території Східної Галичини і Північної Буковини після окупації її російськими військами було затверджене генерал-губернаторство на чолі з Г. Бобринским. Це призвело до настання на національно-культурні завоювання. Був закритий ряд культурних заснувань, заборонені періодичні видання, введені обмеження викладання укр. мови в школах. Почалося переслідування греко-католицької церкви і насильницьке введення православ'я. 3 травня 1915 р. у Віден відчинилася Об'єднана Укр. ая рада, на якій була висловлена підтримка австрійським військам у боротьбі проти Росії, що було викликано надією на визвольну місію Австро-Угорщини. Роздавалися призови боротися за конституційну Австрію проти самодержавної Росії. Була почата перша спроба створити Укр. національну армію, що виступає на стороні Австро-Угорщини. Ціль армії - звільнення У. Общая Укр. ая рада у Львові 1914 р. закликала юнаків-добровольців на службу в укр.ий легіон. Створюються організації «Січ», «Сокіл», «Шар», що прийняли найбільше активну участь у створенні національної армії, що згодом буде названаі «Січові стрільці». Хід військових дій на території У призвів до розрухи господарського життя, що проявилося у відтоку робочої сили, пов'язаної з війною, спаді промислового і з/х виробництва. Погіршилося положення народних мас, що пояснювалося скороченням посівних площ, ростом податків, розладом грошового обігу (лише 15% грошей було забезпечено золотом), найчастіше втратою годувальника, голодом. Все це призвело до росту робітника і селянського прямування, виступам солдатських мас.

40. Причини, основні завдання та особливості Лютневої (1917 р.) революції в Росії.

Прорахунки уряду викликали невдоволення народу і призвели до кризи у суспільстві. Почався голод, не вистачало хліба, поширюються робітничі страйки. Особливо складною була ситуація у Петербурзі. Війська столичного гарнізону перейшли на бік робітників. І так почалась Лютнева буржуазно-демократична революція 1917 року. Коли стало відомо про події, почалися виступи, демонстрації на підтримку революції, за таких обставин цар Микола ІІ зрікся престолу і до 12 марта 1917 року царський режим розсипався. Так Лютнева революція дуже швидко перемогла. Особливість революції: швидко впало самодержавство. В Росії виникає двовладдя. Ліберальні депутати Державної Думи Росії сформували Тимчасовий уряд, який спирався на буржуазію, поміщиків, на панівний клас, інтереси яких виражав. Тимчасовий уряд продовжує вести І світову війну, запевнюючи, що Росія, як член Антанти буде в війні до кінця. У внутрішній політиці продовжує політику царизм. Це була перша офіційна влада. Друга влада в Росії - Петроградська влада робітничих та солдатських депутатів. Рада захищала інтереси народу, спиралася на народні маси (селяни, солдати, озброєний народ). Мала реальну силу. Рада мала вплив у військах. Таким чином, Тимчасовий уряд повинен був рахуватися з радами як з реальною силою. Спочатку до Ради ввійшли меншовики та есери. Більшовиків було мало. В У стало відомо про падіння царизму. 13 марта 1917 року в Києві сформувався Виконавчий комітет - орган укр. Тимчасового уряду. Він повинен був навести порядок, захищав и виражав інтереси панівних класів. Але незабаром в У виникає Київська Рада робітничих та солдатських депутатів. Вона діяла як і Петербурзька. Але, на відміну від Росії, в У виникає третя сила - Українська Центральна Рада (ЦР).

41. Утворення та основні етапи діяльності Української Центральної Ради.

На У в березні виникнуло не менше 170 Рад. Буржуазія створювала свої органи влади -суспільні комітети (у них входили колишні земцы, фабриканти, заводчики, поміщики, професура й ін.). 3 березня 1917 р. з ініціативи товариства укр. прогресистів, соціал-демократів і укр. соціалістів-революціонерів, ряду кооперативних і студентських організацій створена Центральна рада (ЦР), Головою ЦР був обраний М. Грушевський - відомі історики, що повернувся з посилання, лідер Товариства укр прогресистів. Повноваження Центральної рады і Грушевського були проголошені на Укр. ом національному конгресі (7-8 квітня 1917 р.). До складу ЦР увійшло понад 800 чоловік, що подають усе укр. національні партії, профспілкові організації, селянські спілки. 4-я частина місць належала російським, єврейським, польським і ін. партіям (соціал-демократи, есери, Бунд). Керівництво ЦР стало створювати на місцях (повіти, міста, губернії) укр. рады, підтримувало заходи щодо створення укр.ой преси, введення укр. мови в школах і виникнення культосвітніх організацій («Просвіта»). ЦР висувала вимогу перед Тимчасовим урядом про автономію У в складі Російської Федерації. Політика ЦР одержала в травні 1917 р. підтримку 3-х Всеукр. з'їздів: військового, селянського і робітника. 10 червня 1917 р. ЦР видала свій перший Універсал, у якому провозглашалась автономія У. Вскоре була створена виконавчий орган ЦР - Генеральний секретаріат на чолі з Володимиром Винниченко (із 8 міністрів; С. Петлюра став генеральним секретарем по обороні). Наприкінці червня - початку липня 1917 р. у Києві відбулися переговори між делегаціями ЦР (М. Грушевський і В. Винниченко) і Тимчасового уряду (А. Ф. Керенский, М. Терещенко, И. Церетели). Генеральний секретаріат був визнаний вищим органом крайового керування на У. Його влада поширювалася на 5 губерний: Київську, Полтавську, Чернігівську, Подільськ, Волинську. 3 липня 1917 р. ЦР публікує ІІ Універсал, у якому заявляє про свою згоду чекати законодавчого твердження автономії У Установчим збори в листопаді 1917 р. Октябрьский переворот 1917 р. різко змінив ситуацію. Центральна рада засудила повстання в Петрограді і визнала неприпустимим перехід влади в руки Рад 7 листопада 1917 р. був опублікований ІІІ Універсал, у якому У. провозглашалась народною республікою в складі «Федерації рівних і вільних народів», давалися обіцянки ліквідувати помещичью власність на землю, увести 8-годинної робочий день і встановити державний контроль над виробництвом. Під владу ЦР переходили ще 4 губернії: Харківська, Екатериновславская, Таврическая, Херсонська. У листопаді-грудні 1917 р. різко загострилася боротьба за владу ні У. На виборах в Установче збори укр. партії одержали до 70 % голосів, більшовики одержали усього біля 10%. Багато Рад підтримували ЦР. Керівництво її не визнавало Совнарком на чолі з В. И. Леніним, закрило межу з Радянської Росією, припинило вивіз хліба, не пропускало на Дон через територію У військові з'єднання Червоної Армії, щоб уникнути там масового кровопролиття. У цих умовах, за декілька днів до поразки, ЦР прийняла рішення про радикальну земельну реформу, а 25 січня опублікувала свій ІV Універсал про повну незалежність Укр. ой Народної Республіки і розірванні всіх зв'язків із більшовицької Росією. Запізнілість цих мір, а також відсутність серйозної збройної сили і дієздатного адміністративного апарата, молодість і недосвідченість керівників ЦР і Генерального Секретаріату призвели до поразки Центральної Ради і проголошеної нею УНР.

42. Боротьба за політичну владу наприкінці 1917 р. причини громадянської війни в У.

У листопаді-грудні 1917 р. різко загострилася боротьба за владу ні У. 4 груден 1517 р. у Києві відчини_ I Всеукр. ий з'їзд Рад селянських, робітників і солдатських депутатів, скликаний під тиском більшовиків У. Однако серед прибулих по призові Центральної Ради делегатів із села переважна більшість складів з'їзду підтримало лідерів УНР. Опинившись у меншості, біля 60 більшовиків і частина їхніх членів лівих партій, що підтримували, покинули з'їзд, коли його не вдалося перетворити у всеукр.ий мітинг. У кількості 124 чоловік вони поїхали в Харків. 24-25 грудня 1917 р. у Харкові працював I Всеукр. ий з'їзд Рад робочої, солдатських і частини селянських депутатів (від села не було жодного представника). Він проголосив на території У радянську владу. На ньому був обраний ЦИК Рад У, головою якого став член УСДРП Ю. Медведєв. 17-го грудня був затверджений радянський уряд У на чолі з Н. А. Скрыпником, що звернулося до Совнаркому Радянського Росії з проханням про збройну поміч. Почалася збройна боротьба між ЦР і більшовицької радянської Росією. 26-го січня 1918-го ряди колишнього підполковника М. А. Муравьева після обстрілу Києва з важких знарядь і бронепоїздів, вступили в місто. Протягом трьох доби вони знищили не менше 3-5 тисяч киевлян, проводячи політику «червоного терору». Проголошення в Харкові Сов. влади на У викликало: а) активізацію діяльності місцевих Рад і організацій більшовиків; формування рядів Червоної гвардії; б) із Росии прибули послані Леніним червоногвардійські ряди Москви, Петрограда, матроси Балтійського флоту й ін. (понад 30 тис. чел.). Командуючим військами призначений В. Антонов-Овсеенко. У грудні 1917-січні 1918 р. об'єднані сили Росії за підтримкою підпільних організацій установили Радянську владу на більшій частині Левобережной У. ЦР, бачачи безнадійність положення: 1) посилає в бій необстрелянных добровольців, студентів і гімназистів; 2) намагаючись залучити населення, прискорено приймає закони (IV Універсал проголосив гос. незалежність У на чолі з ЦР, націоналізував значні землеволодіння, уводив годинников-8-годинної робочий день і т.п.). 26 січня 1918 р. після повстання робітників заводу «Арсенал» і дій радянських військ був узятий Київ. 30 січня Радянський уряд із Харкова переїхало в Київ. ЦР улаштувалася в Житомирі. У., як колишня частина Росії, знаходилася в стані воїни з Німеччиною й Австро-Угорщиною. На переговорах у Брест-Литовске її інтереси подавала ЦР, що намагалася захистити від більшовиків У, тому - підписала договір: 1) про введення на територію УНР німецьких і австро-угорських військ (450 тис.) для захисту від нападу з півночі. ; 2) про постачання продовольством і сировиною німецької армії. У результаті: у лютому-березні німецькі й австро-угорські частини вторглись в УНР і дійшли до Харкова і Ростова, відтиснувши сили Червоної Армії. УНР виявилася під утиском окупантів. Причини цивільної війни на У: відсутність підтримки народом ЦР (населення - проти німецьких здирств, поміщики - проти націоналізації землі, фабриканты- проти годинников-8-годинного робочого дня і т.д.).

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9