Електронні ваги - призначені для одночасного зважування товару, визначення його вартості та маркування. Інформація з електронних ваг передається на приставку де фіксується вид товару, дата, час, ціна за кілограм, вартість маси товару. Електронні ваги зручно використовувати для зважування фасованих, штучних товарів, овочів, фруктів у магазинах, цехах фасування, столах замовлень тощо. Встановлюються електронні ваги горизонтально за допомогою гвинтових ніжок, за рівнем. Перед вмиканням у мережу перевіряють справність з'єднувальних кабелів і розеток, котрі мають бути заземлені. У друкувальний пристрій заправляють касову стрічку, встановлюють дату. Якщо ваги ввімкнено, встановлена ціна висвічується на цифровому індикаторі. Щоб отримати масу нетто товару, на товарну площадку кладуть упаковку (тару) і натискають на кнопку таро компенсатора. Під час подальшого зважування товару в упаковці (тарі) маса упаковки (тари) відніматиметься від загальної маси товару і упаковки (тари). Для зважування товару без упаковки, необхідно знову натиснути на кнопку таро компенсатора і встановити ваги на нульовій позначці. Найбільша маса зважування - 3 кг, найменша - 40г. Діапазон компенсації тари - до 500 г. Дискретність індикації маси - 1 г, вартість - 1 копійка. Принцип дії електронних ваг заснований на перетворюванні механічних зусиль, необхідних для зважування, в електричний сигнал. Цифрові позначення маси і вартості покупки, отримані в електронному блоці інформації, передаються на табло та друкувальний пристрій. На чеку вказується ціна за 1 кг, маса, вартість товару, назва підприємства і дата.

Холодильні установки які використовуються в магазині розділяються на: холодильні прилавки, прилавки-вітрини, охолоджувальні вітрини, холодильні шафи та збірно-розбірні холодильні камери. Охолодження відбувається за допомогою холодоагентів. Холодоагенти - це рідини, що мають низьку температуру кипіння. За кімнатної температури (18-210С), нормального тиску (750 мм рт. ст.) вони є газами. Для отримання машинного холоду у торговельному та побутовому холодильному обладнання використовується хладон-12 (CF2Cl) та хладон-22 (CНF2Cl). Холодоагент перетворюється на пару, відбираючи теплоту від об'єкту, що охолоджується. На відкритому повітрі за нормального тиску ці рідини киплять, під час кипіння їхня температура знижується у хладона-12 від 12 до 29,80С, а у хладона-22 від 22 до 40,80С і замерзають відповідно за температури від -155 до -1600С. Майже до температури кипіння знижується температура стінок ємкості зі скрапленим газом. Якщо випаровував розмістити у верхній частині шафи, що має стінки з низькою теплопровідністю (теплоізольовані), то температура повітря в шафі швидко знизиться. Таку шафу, в якій підтримується холод, можна назвати холодильником, бо продукти в ній також охолоджуватимуться. Температура повітря всередині шафи не може знизитися до температури кипіння холодоагенту, оскільки немає ідеальної термоізоляції (повітря з довкілля потрапляє через стінки шафи, весь час підігріваючи повітря в шафі).

5. Правила безпеки при експлуатації обладнання, інвентарю та пристосувань.

Додержання правил техніки безпеки і виробничої санітарії залежить не тільки від виконання власником або уповноваженим ним органом своїх обов'язків, а й від того, наскільки кожний працівник знає і виконує їх під час роботи. Законом України «Про охорону праці» на працівника покладається обов'язок знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, правила поводження з машинами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту; додержуватися зобов'язань щодо охорони праці, передбачених колективним договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства; проходити у встановленому порядку попередні та періодичні медичні огляди; співробітничати з власником у справі організації безпечних і нешкідливих умов праці; особисто вживати посильних заходів щодо усунення будь-яких виробничих ситуацій, які створюють загрозу для працюючих.

Тому усі працівники при прийнятті на роботу і в процесі роботи проходять на підприємстві інструктаж з питань охорони праці, надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, правил поведінки при виникненні аварій згідно з Типовим положенням, затвердженим наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 4 квітня 1994 р. № ЗО із змінами і доповненнями, внесеними наказом від 23 квітня 1997 р. № 109.

Навчання та інструктаж працівників з питань охорони праці є складовою частиною системи управління охороною праці і провадиться з усіма працівниками в процесі їх трудової діяльності.

Результати перевірки знань працівників з питань охорони праці оформляються протоколом. Особам, які при перевірці знань показали задовільні результати, видаються посвідчення. Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання і перевірку знань, забороняється.

За характером і часом проведення інструктажі з питань охорони праці поділяються на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий.

Вступний інструктаж з питань охорони праці провадиться з усіма працівниками, які щойно прийняті на постійну чи тимчасову роботу, незалежно від їх освіти, стажу роботи за цією професією або посади; з працівниками, які перебувають у відрядженні на підприємстві і беруть безпосередню участь у виробничому процесі; з водіями транспортних засобів, які вперше в'їжджають на територію підприємства; з учнями, вихованцями та студентами, які прибули на підприємство для проходження виробничої практики; з учнями, вихованцями та студентами в навчально-виховних закладах перед початком трудового і професійного навчання в лабораторіях, майстернях, на полігонах тощо.

Запис про проведення вступного інструктажу робиться в спеціальному журналі, а також у документі про прийняття працівника на роботу.

Первинний інструктаж провадиться на робочому місці до початку роботи з працівником, новоприйнятим на підприємство постійно чи тимчасово; з працівником, який переводиться з одного цеху виробництва до іншого; з працівником, який виконуватиме нову для нього роботу; з відрядженим працівником, який бере безпосередню участь у виробничому процесі на підприємстві; зі студентом, учнем чи вихованцем, який прибув на виробничу практику, перед виконанням ним нових видів робіт, перед вивченням кожної нової теми під час проведення трудового і професійного навчання в навчальних лабораторіях, класах, майстернях, на дільницях, під час проведення позашкільного навчання в гуртках та секціях тощо.

Усі робітники, у тому числі випускники професійних навчальних закладів, після первинного інструктажу на робочому місці мають протягом 2 -- 15 змін, залежно від характеру роботи та кваліфікації працівника, пройти стажування під керівництвом досвідчених, кваліфікованих робітників або спеціалістів, які призначаються наказом по підприємству. Керівник підприємства або структурного підрозділу має право звільнити від проходження стажування робітника, який має стаж роботи за своєю професією не менше трьох років, переміщується з одного цеху до іншого, де характер його роботи та тип обладнання, на якому він працюватиме, не змінюються.

Техніка безпеки при роботі з ЕККА.

Електроживлення ЕККА здійснюється за допомогою низької напруги до 18 В, яка вважається безпечною для користувача.

У випадках, коли використовується блок живлення, то вимоги техніки безпеки до блоку живлення повинні відповідати умовам класу ІІ по ГОСТ 25861-3.3. Необхідно захищати ЕККА та блок живлення від проникнення вологи.

Необхідно розташувати шнур від блоку живлення таким чином, щоб він не був пошкоджений під час експлуатації.

Режим роботи ЕККА - 16 годин на добу, під наглядом.

6. Правила санітарії. Строки зберігання товару.

Для забезпечення відповідного санітарного режиму працівники підприємств торгівлі повинні дотримуватися чистоти на робочому місці, стежити за чистотою обладнання, посуду. Для підтримання санітарного режиму необхідно організовувати на підприємствах прибирання і дезінфекцію. Щоб зменшити можливість занесення інфекції з вулиці, перед входом на підприємство доцільно простелити ганчірку для витирання ніг, змочену дезінфікуючим розчином. Вологе прибирання допомагає позбутися пилу, який осідає на підлогу, вікна та двері. Підлогу в приміщенні миють протягом дня в міру забруднення, підмітаючи попередньо вологим способом (не менше одного разу на день). Підлогу потрібно мити теплою водою, після чого насухо витирати. Усі панелі треба щоденно протирати вологою ганчіркою. Зовнішні двері необхідно мити в міру їх забруднення, однак не рідше одного разу на 10 днів. Внутрішні двері потрібно мити теплою водою з додаванням мийних засобів і протирати насухо. Особливо ретельно слід мити ручки та нижні частини дверей.

Ретельного догляду вимагають санітарно-технічні пристосування (умивальники, унітази тощо), які слід мити та дезінфікувати. У складських приміщеннях вологе прибирання здійснюється щодня. Не менше двох разів на тиждень лужним розчином миють стелажі та полиці, не зайняті продуктами. Слід щодня прибирати і побутові приміщення. Прибиранням приміщень повинен займатися спеціальний персонал, одягаючи для цього замість санітарного одягу темні халати. Після прибирання руки необхідно вимити з милом до ліктів і продезінфікувати, лише після цього можна знову одягти санітарний одяг. Щоб не порушувати режиму роботи підприємства, прибирання та провітрювання здійснюється в кінці робочого дня.

У кожному магазині повинен бути санітарний журнал, зареєстрований у рай санепідемстанції. У цей журнал представниками СЕС записуються результати перевірок. Крім нього повинен бути журнал реєстрації медичних оглядів працівників. Всі працівники торгівлі повинні мати санітарні книжки, які зберігаються у керівника підприємства. Керівник відповідає за своєчасне проходження медичних оглядів співробітниками.

Розміщуючи товари на зберігання у магазині, слід пам'ятати про необхідність створення належних режимів - температури, освітлення, вентиляції і вологи, що відповідають фізико-хімічним властивостям товарів. Крім того слід дотримуватися правил товарного сусідства, розміщення товарів з урахуванням терміну їх зберігання, частоти завезення та продажу. велике значення для зберігання товарі у магазині має дотримання санітарно-гігієнічних норм. З цієї причини стіни в магазинах фарбують олійною фарбою, проводять щоденне прибирання, організовують проведення дезінфекцій, дезінсекцій, дератизації.

Дезінфекція - це знищення поточних мікроорганізмів (наприклад протирання розчином хлорного вапна).

Дезінсекція - заходи, які здійснюються для боротьби з комахами (продукти захищають сітками, марлею, зберігають у закритих шафах, влаштовують сітки на відкритих вікнах).

Дератизація - знищення гризунів механічним методом чи отрутохімікатами.

Товари, які надходять у магазин, різні за своїми властивостями, тому потребують різних умов зберігання. У зв'язку з цим у магазинах для зберігання різних товарів передбачено спеціальні приміщення. Продукти, які легко поглинають вологу (сіль, цукор, борошно) зберігають окремо від товарів, які містять її у великій кількості (фрукти, овочі). Товари, які укладають на зберігання, розміщують на піддони. Правильне розміщення товарів запобігає пошкодженню тари і товару. Для товарів, які зберігають у розпакованому вигляді застосовують стелажне зберігання, що дає можливість раціонально використовувати складські площі, полегшує обмін та контроль за товарними запасами. Товари, які запаковано в коробки чи пачки, краще зберігати на піддонах. Для зберігання товарів, затарених у ящики, застосовують штабельне укладання. Стійкість штабелів забезпечується використанням різних способів укладання: прямого, перехресного, зворотного.

Пряме укладання використовують для товарів, упакованих у ящики одного розміру. Ящики укладають один на одного маркуванням на зовнішній бік. Для довгих вантажів, ящиків різних розмірів застосовують перехресне укладання. Кожний верхній ряд укладають упоперек нижнього для створення більшої стійкості. Найбільш стійке зворотне укладання, яким зручно штабелювати мішки. При цьому кожний верхній ряд укладають на попередній у зворотному напрямку. Такі штабелі можуть складатися з трьох, п'яти, восьми мішків. Це залежить від товарів, які штабелюють, бо при цьому слід враховувати вимоги техніки безпеки й охорони праці. Так, товари масою понад 50 кг не слід укладати вище двох метрів. Для розміщення вантажів у штабелі висотою більше двох метрів користуються підйомно-транспортними механізмами. Між штабелями без проходів залишають проміжки 25 см, а між парами штабелів - до 70 см.

Це найефективніші способи зберігання, інколи застосовують зберігання рядами, навалом, у підвішеному стані.

7. Забезпечення магазину товарами.

Від правильно організованого постачання магазину залежить обсяг товарообороту, продуктивність праці працівників торгівлі.

Доставити товар від виробництва до споживача означає організувати переміщення товарів найкоротшим шляхом, з мінімальними витратами, в потрібний для споживача час, у потрібній кількості, а також у стані, придатному для споживання.

Тому організації постачання магазинів висовуються такі вимоги:

Ш планомірність

Ш ритмічність

Ш безперебійність

Ш раціональне використання транспорту

Ш скорочення витрат на перевезення, прийняття, зберігання товарів

Ш організація обліку і контролю за постачанням магазину

Основною для оперативного планування товаропостачання є план товарів в асортименті, нормативи товарних запасів і розрахунок товарного забезпечення магазину.

Товаропостачання магазинів може здійснюватись як з участю посередників (за схемою: підприємство-виробник - торгівельний посередник - торгівельне підприємство), так і без них (за схемою: підприємство-виробник - торгівельне підприємство).

Скорочення кількості ланок товаропросування знижує роздрібну ціну товарів, робить більш динамічною структуру товарообігу, дає можливість краще задовольнити потреби покупців. Товаропостачання включає також вибір постачальника, подання попередніх замовлень, укладання договорів. За виконанням договорів ведеться контроль з метою забезпечення своєчасного та безперебійного надходження товарів у домовленому асортименті та належної якості.

Важливою умовою товаропросування є правильний вибір форм та шляхів руху товарів від постачальника в роздрібну торговельну мережу, а також найближче розташування постачальника. Це дає можливість раціонально використовувати транспорт, зберігати якість товарів, встановлювати постачальникам з торгівельними організаціями прямі господарські зв'язки. Наприклад молокопродукти завозити безпосередньо з молокозаводів, хлібопродукти - з підприємств хлібопекарської промисловості.

Вибір форм товаропостачання залежить від розмірів торгівельного підприємства, обсягу роздрібного товарообороту, асортименту товарів, віддаленості постачальників, транспортних зв'язків і умов транспортування товарів.

Працівники торгівлі, щоб належним чином організувати постачання магазинів, повинні відвідувати виробничі підприємства (з метою ознайомлення з виробничими можливостями, обсягом та якістю продукції, яка випускається), брати участь у нарадах з працівниками підприємств, виставках нових зразків продукції. Вони постійно повинні стежити за рекламними оголошеннями в журналах, газетах, на телебаченні, по радіо, за біржовими повідомленнями, каталогами.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5