Декларація цілей та завдань бюджету на 2009 рік визначає основні політику щодо фінансового забезпечення місцевих бюджетів, а саме динамічного регіонального розвитку, посилення ролі органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади.

Законодавством передбачено перехід до нормативного планування бюджетів самоврядування, тобто при визначенні централізованих надходжень до місцевих бюджетів точкою відліку є норматив «бюджетної забезпеченості жителів».Бюджетний кодекс орієнтований на формування регіональних бюджетів на формульній, а не на суб'єктивній основі: на базі нормативів бюджетного забезпечення розраховуватиметься необхідний обсяг витрат того чи іншого регіону.

Водночас він не ставить за мету досягти цілковитої бюджетної децентралізації, оскільки це суперечитиме загальним принципам державності та суверенітету, закладеним у Конституції України. Згідно з Кодексом місцеві бюджети містять бюджети місцевого самоврядування (бюджети власне територіальних громад) та районні, обласні бюджети і бюджет Автономної Республіки Крим.

Говорячи про інші джерела бюджетного права, слід звернути увагу на бюджетну резолюцію, що приймається у вигляді постанови Верховної Ради України, відображає основні напрями бюджетної політики на планований рік та є програмою, на яку уряд має орієнтуватися, складаючи проект Закону про Державний бюджет.

У межах компетенції, визначеної Конституцією України, Бюджетним кодексом та чинним законодавством, уряд та органи центральної виконавчої влади здійснюють поточне нормативно-правове регулювання бюджетною діяльністю. Визначальне місце у цьому процесі відведено органами системи Міністерства фінансів та Державного казначейства.

У сфері бюджетних відносин помітне місце належить бюджетним документам, що регламентують виконання бюджету за доходною та видатковою частинами. Бюджетні документи поділяються на планові (проекти бюджетів, розписи відповідних бюджетів, кошториси бюджетних установ тощо), оперативні (доручення фінансових органів на перерахування коштів з місцевих бюджетів на реєстраційні рахунки головних розпорядників бюджетних коштів тощо) та звітні (звіти бюджетних установ, фінансових та кредитних організацій про виконання бюджетів).

Отже, усі зазначені документи направлені на створення належних умов для виконання органами місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади покладених на них функцій; на зміцнення доходної бази місцевих бюджетів, посилення заінтересованості органів місцевого самоврядування у її нарощуванні.

1.3 Склад дохідної бази місцевих бюджетів та тенденція їх формування

Доходи місцевих бюджетів формуються з різних джерел, причому порядок їхнього формування залежно від джерела регулюється різними законодавчими актами.

Склад доходів місцевих бюджетів, форми мобілізації ресурсів до місцевих бюджетів залежить від системи і методів господарювання, а також від завдань, що вирішуються суспільством у той чи інший період. Сукупність усіх видів доходів місцевих бюджетів, які формуються різними методами, їх взаємопов’язане застосування становить систему доходів місцевих бюджетів. Ця система покликана вирішувати не тільки фіскальні, а й регулюючі завдання: стимулювати зростання виробництва і підвищення його ефективності, забезпечувати соціальний захист населення та розвиток соціальної сфери. У сучасних умовах ринкових відносин доходи місцевих бюджетів повинні дозволяти у повному обсязі вирішувати завдання, покладені на органи місцевого самоврядування.

Дослідження процесів формування доходів місцевих бюджетів передбачає їх аналіз за різними характерними ознаками: економічної природи, територіальної локалізації, відношення до чинної системи оподаткування тощо. За бюджетною класифікацією, запровадженою у 1996р., всі доходи місцевих бюджетів за економічною природою поділились так:

1)  податкові надходження (податки на доходи, на прибуток, на збільшення ринкової вартості, податки на власність, збори за спеціальне використання природних ресурсів, внутрішні податки на товари та послуги, податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції, інші податки);

2)  неподаткові надходження (доходи від власності та підприємницької діяльності, адміністративні збори і платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу, надходження від штрафів та фінансових санкцій, інші неподаткові надходження);

3)  доходи від операцій з капіталом (надходження від продажу основного капіталу, державних запасів товарів і нематеріальних активів, податки на фінансові операції та операції з капіталом);

4)  державні цільові фонди (перелік фондів та їх включення до бюджетів визначається чинним законодавством);

5)  офіційні трансферти (від органів державного управління інших рівнів, з недержавних джерел).

Бюджетний кодекс України вніс зміни у класифікацію бюджетних доходів і поділяє їх на чотири розділи: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, офіційні трансферти. Виключення державних цільових фондів з переліку доходів бюджетів пов’язано з включенням цих цільових надходжень до спеціального фонду бюджету, а також з позбавленням органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування і бюджетних установ права створювати позабюджетні фонди.

Сьогодні доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок:

1.  місцевих податків і зборів,

2.  неподаткових доходів,

3.  надходжень із бюджетів вищого рівня.

Співвідношення між цими джерелами залежить від функцій, що покладені на регіональні органи управління, від потенційних можливостей отримання ними місцевих податків, а також від можливостей вищих органів влади надавати фінансову підтримку територіям.

Податки є головним джерелом місцевих бюджетів. В свою чергу всі податки, що надходять до місцевих бюджетів, поділяють на дві групи: місцеві податки і надходження із бюджетів вищого рівня.

Ефективне використання інституту місцевих податків і зборів є важливим способом зміцнення всієї фінансової системи держави.

За Бюджетним кодексом України виділяються таку структури доходної частини місцевого бюджету, яка складається із загального та спеціального фондів.

Загальний фонд бюджету включає:

1)  всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду;

2)  всі видатки бюджету за рахунок надходжень до загального фонду;

3)  фінансування загального фонду бюджету.

Спеціальний фонд бюджету включає:

1)  бюджетні призначення на видатки за рахунок конкретно визначених джерел надходжень;

2)  гранти або дарунки, одержані розпорядниками бюджетних коштів на конкретну мету;

3)  різницю між доходами і видатками спеціального фонду бюджету[3].

Розподіл бюджету на загальний та спеціальний фонди визначається законом про Державний бюджет України, джерела яких формуються виключно законами України.

Можна сказати, що місцеві фінанси виконують багатопланову роль у формуванні державного бюджету і вони виступають: вагомим чинником економічного розвитку і фінансової стабільності, інструментом макроекономічного регулювання; важелем здійснення перерозподільних процесів; фінансовою базою місцевого самоврядування; основним важелем проведення фінансового вирівнювання; головним джерелом фінансових ресурсів для утримання і розвитку місцевого господарства, вирішення місцевих проблем; з їх допомогою проходить реалізація перспективних цілей національного розвитку і загальнодержавних програм. Місцевим бюджетам належить важлива роль у забезпеченні конституційних гарантій, вирішенні соціальних проблем.

Таким чином, роль місцевих бюджетів можна представити у табл.1.2.

Таблиця 1.2 - Роль місцевих бюджетів у структурі держави

Новацією Бюджетного кодексу України є запровадження такого поділу доходів місцевих бюджетів (відповідно до чинного порядку розрахунку дотацій вирівнювання):

1)  власні доходи – доходи, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів;

2)  закріплені – доходи, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.

Перелік власних та закріплених доходів визначений у Бюджетному кодексі на тривалу перспективу, що покликано створити необхідні передумови для здійснення перспективного планування[18].

Склад власних та закріплених доходів можна представити у вигляді табл.1.3.

Таблиця 1.3- Склад власних та закріплених доходів місцевих бюджетів.

Власні і закріплені доходи у більшості випадків виявляються недостатніми для фінансування витрат органів місцевого самоврядування і тому для збалансування місцевих бюджетів використовують офіційні трансферти.

Забезпечення достатніх обсягів і стабільності закріплених доходів для всіх рівнів бюджетної системи України і особливо для місцевого самоврядування є значною проблемою.

Згідно з законодавством доходи місцевих бюджетів України можуть включати дотації, субвенції, які надаються з державного або місцевих бюджетів, Рад вищого адміністративного рівня до місцевих бюджетів Рад нижчого рівня.

Податки і збори (обов’язкові платежі), що закріплюються Бюджетним кодексом України на постійній основі за бюджетами місцевого самоврядування, складають кошик доходів бюджету та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.

Міжбюджетні трансферти – кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого[16]. Основними формами надання міжбюджетних трансфертів за Бюджетним кодексом є дотації вирівнювання і субвенції.

Дотації вирівнювання – міжбюджетний трансферт на вирівнювання доходної спроможності відповідного бюджету, до якого спрямований цей трансфер[16]. Дотація вирівнювання визначається як перевищення обсягу видатків над кошиком доходів бюджетів місцевого самоврядування.

За Бюджетним кодексом розподіл обсягу міжбюджетних трансфертів визначається на основі формули, яка повинна затверджуватися Кабінетом Міністрів України.

Субвенція – форма фінансової допомоги держави місцевим органам влади,що надається з метою забезпечення ними реалізації конкретних заходів чи програм [16]. Тобто, це міжбюджетний трансферт призначений на певну мету в порядку, визначену тим органом, який її надав:

1.  субвенція на здійснення програм соціального захисту;

2.  субвенція на виконання інвестиційних проектів;

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5