Завдання фінансового менеджера – слідкувати за оптимальним співвідношенням між позиковим і власним капіталом, що дозволить піддержувати кредитну репутацію підприємства і використовувати позитивний ефект фінансового левереджу.

Існують різні рекомендації щодо величини плеча фінансового важеля. Більшість із них зводиться до того, що доля залучених коштів в пасиві не повинна перевищувати 50%. Таким чином для даного підприємства є можливість додатково залучити кошти. Це дозволить зменшити середньозважену вартість капіталу.

Розрізняють три види левериджу: виробничий (операційний), фінансовий та виробничо-фінансовий. Розподіл левериджу на фінансовий та виробничий пов’язаний з існуванням двох видів підприємницьких ризиків. Дія підприємницького ризику пов’язується із силою виробничого (операційного) важеля, який, у свою чергу, залежить від питомої ваги постійних витрат у їх загальній структурі та змін попиту й пропозиції на сировину й матеріали.

Одночасна дія виробничого (оперативного) та фінансового левериджу, для якого властивим є вплив одночасно трьох факторів: виручки від реалізації, витрат виробничого та чисто фінансового характеру і чистого прибутку як результативного показника. Аналіз одночасного впливу цих факторів, тобто кількісна оцінка, можлива при застосуванні спеціального методу, відомого в економічній літературі під назвою методу “мертвої точки” або беззбитковості. Метод беззбитковості полягає у визначенні для кожної конкретної ситуації обсягу випущеної продукції, що забезпечував би покриття всіх видів витрат та беззбиткову діяльність.

Для визначення ефекту фінансового важеля використовується формула:

,   (3.2)

де ЕФВ — ефект фінансового важеля (тобто нарощення рентабельності власного капіталу за рахунок використання позикового капіталу);

Коп — коефіцієнт оподаткування прибутку;

ЕРа — економічна рентабельність активів (розраховується шляхом відношення операційного прибутку до загального обсягу капіталу, інвестованого в активи підприємства);

СП — середня ставка процента за позиковими коштами (або рівень фінансових витрат);

ПК — позиковий капітал;

ВК — власний капітал.

Ефект фінансового важеля складається з двох компонентів:

Диференціала (1 – Коп)*(Ера – СП) — різниці між рентабельністю інвестованого капіталу і середньою ставкою процента за позиковими коштами після сплати податків;

Плеча ПК/ВК — співвідношення позикового і власного капіталу.

Плече фінансового важеля є мультиплікатором зміни диференціала, тобто посилює його дію як в позитивному, так і негативному напрямках. Так, якщо диференціал має додатне значення, вигідно нарощувати частку позикового капіталу і тим самим збільшувати рентабельність власного капіталу. І, навпаки, якщо значення диференціала від'ємне, в результаті збільшення плеча фінансового важеля відбувається "проїдання" власного капіталу, і наслідки для підприємства можуть бути руйнівними.

Враховуючи, що за даними НБУ у 2004 році ставка процента за позиковими коштами для юридичних осіб складала 8%, у 2005 році – 9,5%, у 2006 році – 8,5%, розрахуємо ефект фінансового важеля для ВАТ „ДніпроАЗОТ”.

   (3.3)

 (3.4)

 (3.5)

Отже підприємству невигідно нарощувати частку позикового капіталу.

Таким чином, рентабельність власного капіталу значною мірою залежить від умілого маневрування величиною ефекту фінансового важеля. До певного моменту підвищити ефект фінансового важеля можна екстенсивно за рахунок збільшення його плеча. Але при цьому потрібно враховувати такі правила фінансового менеджменту:

1. Не можна надмірно збільшувати частку позикових коштів у структурі капіталу, оскільки при цьому значно підвищується ризик втрати фінансової стійкості, і будь-які затримки у виробничому процесі або несприятливі зміни ринкової кон'юнктури (на ринках кредитних ресурсів, готової продукції, сировини тощо) можуть призвести до значного від'ємного значення ефекту фінансового важеля.

Регулювати величину плеча важеля можна лише залежно від значення диференціала. Більші можливості для нарощення позикового капіталу мають ті підприємства, у яких значний запас диференціала. Але при цьому потрібно пам'ятати, що зміна плеча фінансового важеля в свою чергу впливає і на величину диференціала. Чим більше плече, тим дорожче будуть коштувати для підприємства позикові фінансові ресурси за рахунок включення до їх вартості премії за ризик.

Підприємство завжди повинно залишати певний резерв позикової місткості, щоб у разі необхідності мати змогу покрити потребу у фінансових ресурсах за рахунок нового кредиту і при цьому не змінити знак диференціала з "+" на "-". Досвідчені фінансові менеджери намагаються маневрувати у межах оптимального діапазону частки позикових коштів у структурі капіталу (від 30 до 50 %). Як свідчить досвід високорозвинутих країн, найкраще підтримувати частку позикового капіталу на рівні 40 % (що відповідає значенню плеча важеля 0,67), оскільки у цьому випадку ринок цінних паперів найкраще оцінює акції підприємства.

Показник сили дії фінансового важеля характеризує фінансовий ризик, пов'язаний зі структурою капіталу. Чим більше значення цього показника, тим більший ризик неповернення кредитів з процентами для банкірів та ризик невиплати дивідендів для акціонерів. Ситуація ще більше ускладнюється, коли одночасно підвищується комерційний ризик, тобто ризик недоотримання операційного прибутку від основної діяльності підприємства.

Висновки

1. Успішна діяльність будь-якого підприємства не можлива без ефективного управління фінансовими ресурсами. Вони мають створити передумови для стабільного процесу виробництва та його постійного зростання, що визначає конкурентоспроможність підприємства на ринку.

Під фінансовими ресурсами підприємства розуміють грошові доходи і надходження, які перебувають у розпорядженні суб’єкта господарювання і призначенні для виконання фінансових зобов’язань, здійснення затрат із розширеного відтворення і економічного стимулювання працівників.

2. Елементами фінансових ресурсів є амортизаційні відрахування, прибуток, оборотні кошти, бюджетні асигнування, надходження з державних цільових фондів, надходження з централізованих фондів, кредити.

3. Показниками формування та використання фінансових ресурсів підприємства є наступні групи фінансових показників:

·                                Показники оцінки фінансової стійкості

·                                Показники оцінки ліквідності

·                                Грошові потоки підприємства

·                                Показники оцінки ділової активності.

4. Загальна оцінка фінансового стану ВАТ „ДніпроАЗОТ” дала змогу визначити що:

·              протягом звітного періоду спостерігалося зростання статутного капіталу та нерозподіленого прибутку, що дало змогу підприємству розширити власні можливості по фінансуванню своєї діяльності;

·              збільшилась частка оборотних виробничих фондів що позитивно характеризує майновий стан підприємства і свідчить про розвиток його виробничої діяльності;

·              зменшилась частка основних засобів у валюті балансу;

·              відбулося зростання суми власних джерел фінансування капіталу підприємства, тобто ВАТ „ДніпроАЗОТ” змогло більшу частину свого капіталу сформувати за рахунок власних джерел, що значно вплинуло на покращення фінансового стану підприємства.

5. Аналіз фінансової стійкості ВАТ „ДніпроАЗОТ” дав змогу  охарактеризувати підприємство як фінансово стійке. Так, протягом звітного періоду зростали відносні показники фінансової стійкості підприємства, зокрема:

·                    коефіцієнт матеріальних запасів збільшився на 4,63%;

·                    коефіцієнт маневреності власного капіталу зріс на 0,1%

·                    коефіцієнт стабільності структури оборотних активів збільшився на 0,05%.

6. Аналіз ліквідності ВАТ „ДніпроАЗОТ” дав змогу визначити, що баланс підприємства протягом звітного періоду не був абсолютно ліквідним. Так, протягом 2004 – 2006 року не виконувався норматив коефіцієнту абсолютної ліквідності. Також узагальнюючий коефіцієнт ліквідності мав тенденцію до зниження і протягом звітного періоду він зменшився на 0,0301%.

7. Що стосується ділової активності підприємства, то протягом звітного періоду зростав показник фондовіддачі, але відбувалося також зростання показників оборотності активів, запасів, готової продукції, кредиторської заборгованості, період погашення дебіторської заборгованості, що має негативний вплив на ділову активність підприємства.

8. Оптимізація структури капіталу є однією зі складних проблем у фінансовому менеджменті.

Приймаючи рішення про застосування будь-якого джерела, важливо оцінити вартість цього джерела.

Як власні, так і залучені джерела фінансування діяльності підприємств мають свою вартість, що складається із сум витрат на залучення кожного джерела.

Розрахунок ефекту фінансового леверджу для ВАТ „ДніпроАЗОТ” дав змогу визначити, що підприємству невигідно нарощувати частку позикового капіталу.

Як свідчить досвід високорозвинутих країн, найкраще підтримувати частку позикового капіталу на рівні 40 % (що відповідає значенню плеча важеля 0,67), оскільки у цьому випадку ринок цінних паперів найкраще оцінює акції підприємства.

Перелік посилань

1. Хрущ Н. – Аналіз та оцінка рівня прибутковості фінансових ресурсів підприємства. – Економіст. – 2007 - №7.

2. Опачанський Д. – Методи визначення приросту фінансових ресурсів підприємства, напрямків та ефективності їх використання. – Економіст.- 2 006.- №12.

3. Волькович Д.В. – Удосконалення механізму реорганізації управління фінансовими ресурсами підприємства. – Фінанси України.- 2004.- №9.

4. Балабанов А.И., Балабанов И.Т. – Финансы. – СПб.: Изд-во «Питер», 2000-192с.

5. Бланк И.А. – Основы финансового менеджмента. – Т.2. – К.: Ника-Центр, 1999. – 512 с.

6. Ковальчук С.В., Форкун І.В. – Фінанси. Навч.посібник. – Львів: «Новий світ - 2000», 2005. – 568 с.

7. Опарін В.М.  – Фінанси (загальна теорія): Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 1999. – 164 с.

8. Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт. кол. i наук. ред. проф. А.М. Поддєрьогін, 5-тє вид., перерoб. та доп. – К.: КНЕУ, 2004. – 546 с.

9. Фінанси підприємств: Підручник / Керівник професор А.Ш. Поддєрьогін. – К.: КНЕУ., 2000. – 460 с.

10. Шиян  Д.В.,  Строченко  Н.І.  Фінансовий аналіз:  Навч. Посіб. –К.:А.С.К 2005. -240 с

11. Крайник О.П., Клепникова З.В. – Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник. – Львів: Державний університет “Львівська політехніка”. Київ: “Дакор”, 2000, –  260 с.

12. Хедервик К. – Финансовый и экономический анализ деятельности предприятия. Под ред. Ю.М. Ворапаева. – М.: Финансы и статистика, 2000.

13.  Хелферт Э. – Техника финансового анализа.  Перев. с англ. под ред. Л.П. Белых. – М.: Аудит, ЮНИТИ, 1999.

14.  Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Методика финансового анализа. - М.: Инфра, 2002.

15. Ситник Г.В «Управління грошовими потоками» - Київ 2005 р. – 255с.

16. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс". Затверджене Наказом Мінфіну України № 87 від 31.03.99р.

17. Анализ хозяйственной деятельности в промышленности. — Минск: Вышэйш. шк., 1995. — 363 c.

18. Баканов М.И., Шеремет А.Д. – Теория экономического анализа. — М.: Финансы и статистика, 1995. — 284.

19. Балабанов А.И., Балабанов И.Т. – Финансы. — М.; Х.; Минск; СПб.: Питер, 2000. — 188.

20. Балабанов И.Т. – Основы финансового менеджмента. — М.: Финансы и статистика, 2000. — 525.

21. Бланк И.А. – Стратегия и тактика управления финансами. — К.: МП «ИТЕМ лтд»: СП «АДЕФ-Украина», 1996. — 534.

22. Бланк И.А. – Финансовый менеджмент. — К.: Ника-Центр: Эльга, 2001. — 527.

23. Ван Хорн Дж.К.  – Основы управления финансами. — М.: Финансы и статистика, 1997. — 799.

24. Герчикова И.H. – Финансовый менеджмент. — М.: АО «Консалтбанкир», 1996. —203.

25.  Гридчина М.В.  – Финансовый менеджмент. — К., 1999. — 135.

26. Зятковський І.В. – Фінансове забезпечення діяльності підприємств. — Тернопіль: Екон. думка, 2000. — 228.

27. Ковалев В.В. – Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. — М.: Финансы и статистика, 1995. — 429.

28. Кравченко Л.И.  – Анализ хозяйственной деятельности в торговле. — Минск: Вышэйш. шк., 1995. — 414.

29. Лобанова E.H., Лимитовский М.А. – Управление финансами. — М.: ИНФРА-М, 1999. — ХХІ, 251.

30. Мазаракі А.А. – Економіка торговельного підприємства. Підручник для вузів. (Під ред.проф.Ушакової)-К.”Хрещатик”,1999.-800с.

31. Основні монетарні параметри грошово-кредитного ринку України. – Вісник НБУ. – 2004. – № 12.

32. Основні монетарні параметри грошово-кредитного ринку України. – Вісник НБУ. – 2005. – № 12.

33. Основні монетарні параметри грошово-кредитного ринку України. – Вісник НБУ. – 2006. – № 12.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11