Проведений аналіз свідчить, що на підприємстві протягом трьох років у цілому ефективність використання виробничих запасів підвищилася. Усі отримані показники (табл. 3.7) за своїм значенням є кращими.

У 2006–2008 рр. зросла оборотність та суттєво скоротився строк збереження виробничих запасів, що є позитивним явищем і ознакою поліпшення ділової активності підприємства.

Протягом періоду, що аналізується, спостерігалося прискорення обороту сировини і матеріалів, що слід оцінити позитивно, оскільки воно свідчить про більш раціональне їх використання у виробничій діяльності.

Майже 60% у структурі запасів підприємства у 2008 р. займала готова продукція (табл. 3.7). Крім того, за останній рік залишки готової продукції на складі зросли більш як на 18% порівняно з 2007 р. Такий стан може бути втратою ринків збуту, високою собівартістю продукції, низькою купівельною спроможністю покупців, неритмічним випуском та відвантаженням продукції тощо.

Це є негативним явищем, оскільки зростання залишків готової продукції на складі призводить до тривалого заморожування оборотного капіталу, відсутності готівки, появи у підприємства потреби в кредитах, зростання кредиторської заборгованості. Проте на підприємстві, що аналізується, поряд зі зростанням залишків готової продукції на складі тривалість знаходження капіталу в готовій продукції зменшується. Так, протягом 2008 р. на підприємстві відбулося скорочення залишків незавершеного виробництва на 1033 тис. грн. (див. табл. 3.7). Таке скорочення може бути наслідком, з одного боку, скорочення виробництва, а з другого – прискорення оборотності капіталу внаслідок скорочення тривалості виробничого циклу.

З 2006 по 2008 р. тривалість виробничого циклу зменшилася на 78 днів. Скорочення тривалості виробничого циклу призвело до зменшення залишків незавершеного виробництва внаслідок прискорення оборотності капіталу.

Ефективність управління використанням виробничих запасів можна оцінити за допомогою суми коштів додатково вивільнених з обороту чи додатково залучених в оборот для забезпечення виробничої діяльності підприємства.

Суму коштів, додатково вивільнених з обороту, можна визначити за формулою

∆CO = (b¡-b0) – Ті,

де b¡, в0 – оборотність запасів у звітному та базисному періодах; Ті – одноденний фактичний оборот у звітному періоді;

∆СО = (1,15 – 1,02) • 14 183: 360 = 18,91 тис. грн.

Отже, у результаті проведеного аналізу можна зробити висновок про більш ефективне управління виробничими запасами на підприємстві в 2006 р., наслідками якого стало додаткове вивільнення капіталу в сумі 18,91 тис. грн.

Вихідну інформацію для оцінки стану дебіторської заборгованості, її динаміки та періоду інкасації подано в табл. 3.8.

Для аналізу дебіторської заборгованості розраховують коефіцієнт відволікання оборотних активів у дебіторську заборгованість, який дорівнює відношенню суми дебіторської заборгованості за певний період до загальної суми оборотних активів підприємства. Коефіцієнт розраховують у динаміці.

Таблиця 3.8. Вихідна інформація для аналізу дебіторської заборгованості тис. грн.

Проаналізуємо середній період інкасації дебіторської заборгованості та кількість оборотів дебіторської заборгованості за визначений період.

Середній період інкасації дебіторської заборгованості обчислюють як відношення середнього залишку дебіторської заборгованості в періоді, що аналізується, до одноденної виручки від реалізації в цьому періоді.

Кількість оборотів дебіторської заборгованості характеризує швидкість обороту інвестованих у неї коштів протягом визначеного періоду і визначається як відношення загальної суми виручки від реалізації за період до середнього залишку дебіторської заборгованості за період, що аналізується.

Важливим є аналіз строку виникнення дебіторської заборгованості та розгляд складу простроченої дебіторської заборгованості, у межах якої виділяється сумнівна та безнадійна заборгованість.

За даними бухгалтерського обліку підприємства дебіторську заборгованість за строками погашення наведено в табл. 3.9. Дані таблиці свідчать про скорочення сум дебіторської заборгованості по всіх строках погашення. Проте в 2008 р. значною залишається інша дебіторська заборгованість, більша частка якої має строк погашення від 6 до 12 міс. Це є негативною тенденцією, що потребує посилення контролю за «віковою» структурою та складом дебіторської заборгованості.

Таблиця 3.9. Аналіз «віку» дебіторської заборгованості

Відповідно до облікової політики підприємства нормальною вважають дебіторську заборгованість зі строком погашення до 3-х міс, а зі строком погашення більше від 3-х міс. – простроченою.

Коефіцієнт простроченої заборгованості розраховують як суму дебіторської заборгованості, несплаченої в строк, до загальної суми дебіторської заборгованості підприємства.

Середній «вік» простроченої дебіторської заборгованості визначають як відношення середнього залишку дебіторської заборгованості, неоплаченої в строк у період, що аналізується, до суми одноденного обороту по реалізації в цьому періоді.

Таблиця 3.10. Показники аналізу дебіторської заборгованості

Як видно з табл. 3.10, значення майже всіх показників аналізу дебіторської заборгованості поліпшились. Коефіцієнт відволікання оборотних активів у дебіторську заборгованість у 2008 р. зменшився порівняно з 2006 р., що є позитивним явищем, оскільки вказує на більш ефективне використання оборотних активів у господарській діяльності.

Середній період інкасації дебіторської заборгованості характеризує роль дебіторської заборгованості у фактичній тривалості фінансового та загального операційного циклу підприємства. Тому зменшення цього показника є позитивним для підприємства.

Кількість оборотів дебіторської заборгованості (коефіцієнт оборотності) показує, у скільки разів виручка перевищує середню дебіторську заборгованість. На підприємстві кошти, інвестовані в дебіторську заборгованість у 2006 р., перебували в обігу п'ять разів, а в 2008 р. – 9 разів, що є позитивним для підприємства.

З 2006 по 2008 р. простежувалося зростання частки простроченої дебіторської заборгованості з 70 до 78%. Такий стан слід оцінювати як негативний, оскільки збільшується ймовірність переходу частини простроченої дебіторської заборгованості в безнадійну.

Середній «вік» простроченої дебіторської заборгованості зменшився з 60 днів у 2006 р. до 26 днів у 2008 р. Враховуючи зростання коефіцієнта простроченої дебіторської заборгованості, можна стверджувати, що скорочення середнього «віку» простроченої дебіторської заборгованості відбулося внаслідок збільшення обсягів реалізації. Тому говорити про поліпшення якості простроченої заборгованості немає підстав.

Дані, наведені в табл. 3.5, свідчать про перевищення на підприємстві кредиторської заборгованості над дебіторською.

Таблиця 3.11. Стан дебіторської та кредиторської заборгованості тис. грн.

Якщо протягом 2006–2008 рр. кредиторська заборгованість була більшою за дебіторську більш як у 3 рази, то в 2008 р. співвідношення дебіторської заборгованості до кредиторської вже становить майже 1:5.

Така ситуація не може оцінюватися однозначно. З одного боку, підприємство активно користується «чужими» коштами у своїй господарській діяльності, а з другого – зростає ризик неплатоспроможності підприємства.

У результаті проведеного аналізу можна зробити висновок про тенденції до поліпшення політики управління дебіторською заборгованістю на підприємстві. Свідченням цьому є розраховані коефіцієнти:

• відволікання оборотних активів у дебіторську заборгованість;

• середній період інкасації дебіторської заборгованості;

• кількість оборотів дебіторської заборгованості за визначений період;

• середній «вік» простроченої дебіторської заборгованості.

Так, за період 2006–2008 рр. спостерігалося зменшення суми дебіторської заборгованості на 1585 тис. грн, або більш як на 30% порівняно з 2006 р. Проте зросла частка іншої поточної дебіторської заборгованості, що потребує посилення уваги щодо формування цієї статті та контролю за строками її погашення.

Негативним явищем на підприємстві є перевищення протягом 2007–2008 рр. наявного рівня дебіторської заборгованості над оптимальним розміром. Проте розрахункове значення оптимального залишку дебіторської заборгованості на майбутній 2007 р. перевищує наявні залишки дебіторської заборгованості на початок періоду, що можна оцінити позитивно.

На підприємстві потрібно формувати резерв сумнівних боргів, вести їх облік, оскільки прострочена понад 1 рік дебіторська заборгованість може перетворитись на безнадійну, якщо керівництво підприємства не вживе заходів, спрямованих на її стягнення.

Підвищенню якості дебіторської заборгованості на підприємстві сприятиме також використання векселів при розрахунках з покупцями.

Проведений аналіз свідчить про можливість підвищення ефективності політики управління дебіторською заборгованістю на підприємстві та необхідність здійснення постійного аналізу.

Результати аналізу руху грошових коштів на підприємстві наведено в табл. 3.12.

Таблиця 3.12. Показники аналізу грошових коштів

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7