Реструктуризація
підприємства і програма стабілізації фінансово-економічного стану вимагають
екстрених заходів щодо вишукування засобів для їхнього здійснення. У випадку
неприйняття таких оперативних мір настає криза ліквідності і банкрутство
(результат регресії четвертої стадії).
Особливість
діагностики на цій стадії полягає в розрахунку діагностичної цінності ознак, що
характеризують кризу і рівень ризику при прийнятті управлінських рішень для
екстреного варіанта перебування оборотних коштів. Наприклад, реалізація частини
виробничих запасів, матеріалів, незавершеного виробництва нижче собівартості в
інший період була б не виправдана, а в даній ситуації діючий, екстрений захід.
Четверта
стадія – стан гострої неплатоспроможності. У підприємства немає можливості
профінансувати навіть скорочене відтворення і продовжувати платежі по
попередніх зобов’язаннях. Виникає реальна погроза зупинки або припинення
виробництва, а потім і банкрутства. У цій ситуації діагностика з використанням
коефіцієнтів ліквідності, забезпеченості власними оборотними коштами,
відновлення платоспроможності дозволяє установити наявність факту фінансової
неспроможності і можливість нейтралізувати неї через процедуру банкрутства.
Таким
чином, уточнення понять діагностики, етапів кризи підприємства і його
банкрутств, приводить до висновку, що перша, друга і почасти третя стадії кризи
фірми складають зміст кризи для його власників. Четверта стадія являє собою
загрозу для кредиторів. Введення в науковий оборот цих понять і їхнє
обґрунтування збагачує теорію антикризового управління поясненням специфіки
діагностичних процедур на кожній стадії кризи.
На
стадії судового регулювання сфера управлінських впливів з боку власників підприємства
обмежена законодавством з метою захисту інтересів кредиторів і держави.
Початком законодавчого втручання держави в справи підприємства є прийняття
арбітражним судом заяви про визнання боржника банкрутом.
З
цього моменту вся інформація стає доступної учасникам розгляду в справі про
банкрутство. Підприємство на даній стадії вже не є самостійним суб’єктом, що
хазяює, тому що його діяльність контролюється арбітражним судом, зборами
кредиторів, арбітражним, зовнішнім або конкурсним керуючим. Протидія кризі
через запобіжні заходи необхідно в цьому випадку на іншому рівні для всіх
учасників відносин.
Дослідження
причин, що обумовлюють процес антикризового управління, дозволяє запропонувати
наступну класифікацію факторів виникнення кризової ситуації в діяльності
підприємства:
1. Зовнішні
фактори:
-
тип економічної системи;
-
незбалансована кредитна політика або її повна відсутність;
-
структура потреб населення;
-
рівень доходів і нагромаджень населення;
-
величина платоспроможного попиту клієнтів-підприємств;
-
фаза економічного циклу;
-
політико-правова нестабільність і економічна невизначеність державного
регулювання;
-
темп і розміри інфляції; науково-технічний і інформаційний розвиток
виробничого циклу;
-
рівень культури суспільства; міжнародна конкуренція.
2. Внутрішні
фактори:
-
помилкова ринкова філософія фірми;
-
відсутність або неправильні принципи її дії;
-
нераціональне використання ресурсів і низька якість продукції;
-
невисокий рівень фінансового менеджменту;
-
невідповідність рівня управлінської й організаційної культур підприємства
його технологічній структурі.
Зазначені
фактори не є безпосередніми причинами виникнення кризи на тій або іншій стадії
життєвого циклу підприємства і тим більше його банкрутства. Однак вони
впливають на розвиток факторів погіршення фінансово-економічного і
господарського стану підприємства. Причини кризи і банкрутства підприємств
обумовлені непродуманістю фінансового менеджменту або його помилок. У цих
умовах підвищується значимість діагностики у виявленні і розпізнаванні кризи,
що наближається.
Особливість
антикризового управління виявляється в об’єднанні в систему діагностики,
попередження, подолання кризи, стратегії реструктуризації і застосування
нестандартних методів у управлінні персоналом. З цих позицій антикризове
управління представляється як конструктивна реакція на виявлені в результаті
діагностики зміни, що загрожують банкрутством або порушенням нормального
функціонування. Правомірність такого підходу можна підтвердити ефективністю
результатів управлінських рішень шляхом зіставлення рівня витрат ресурсів і
ступеня досягнення цілей.
При
цьому важливо підкреслити, що однієї з цілей антикризового управління є
збереження своєї ідентичності і нівелювання диспропорції внутрішніх і зовнішніх
параметрів підприємства. Це виступає необхідною умовою його подальшого розвитку
й адаптації до динаміки зовнішніх умов. Підприємство досягає своїх вищих меж і
стадій розвитку, підтримує стійку рівновагу і минає пік руйнівних тенденцій
кризи, імітуючи, по вираженню Кейнса, стан «квазібума».
Економічна
діагностика і превентивна санація численних погроз фінансової неспроможності,
організаційної дісфункції й інших аномалій є, основними поняттями, що
конституюють процес антикризового управління в цілому. Звідси випливає, що
діагностика є функцією і специфічною стадією антикризового управління. Це
вихідний пункт для прогнозу альтернативного розвитку ВАТ «Донецькгірмаш».
Для
вищого керівництва ВАТ «Донецькгірмаш» діагностика є засіб одержання
достовірної якісної інформації про його реальні можливості на початковій стадії
економічної кризи й основою для введення в дію особливих методів і механізмів фінансового
менеджменту. Спираючи на результати діагностичних і превентивних досліджень
різних сторін діяльності підприємства, фінансові менеджери ВАТ «Донецькгірмаш» мають
можливість приступити до розробки рефлексивної моделі антикризового управління
своїм підприємством.
Діагностика
– це в той же час і оцінка вірогідності поточного фінансового обліку і
звітності, база для висування гіпотез про закономірності і можливому хитливому
фінансово-економічному стані. Діагностика дозволяє виявляти причинно-наслідкові
зв’язки в дисфункціях менеджменту, а потім переходити до побудови пояснювальної
і прогнозної моделей функціонування і розвитку ВАТ «Донецькгірмаш», здійснюючи
при цьому попередження його банкрутства.
Превентивна
санація повинна розглядатися як рекомендація зі схеми «мети – засоби» і як
рефлексивна технологія підтримки ефективних управлінських рішень. Розрахункові
прогнози на цій стадії можуть охоплювати всі перспективи ВАТ «Донецькгірмаш»:
короткострокові проблеми виживання, максимізації прибутку, середньострокові
задачі росту і довгострокові цілі стратегії корпоративного розвитку.
Разом
з тим будь-якій соціально-економічній системі відповідає визначена технологія
управління. Попереджувальна санація і діагностика в ході реалізації стратегії
управління співвідносяться як технологія й організація. Оскільки криза – це
періодичні потрясіння і закономірність живої і неживої природи, можна
затверджувати, що в закономірних і періодичних змінах є багато корисного,
незважаючи на те, що кризи досить різноманітні. З цього випливає, що фінансові менеджери
ВАТ «Донецькгірмаш»в процесі антикризового управління мають вирішувати три
взаємозалежні задачі: розпізнавання «хвороби»; усунення причин, що
перешкоджають оздоровленню виробництва; застосування в розв’язуваних задачах
нестандартних управлінських антикризових мір.
В
антикризовому управлінні ВАТ «Донецькгірмаш» видне місце повинне займати
концепція рефлексії, що на ранніх стадіях розвитку кризових ситуацій виступає
методологічною основою моделі, що зв’язує сучасні альтернативні мікроекономічні
теорії і динамічну економічну дійсність. Необхідність побудови нових
«буферних», перехідних і імітаційних моделей випливає з факту розходжень у
підходах до економіки підприємства як до абстрактного об’єкта економічної
теорії або реальному об’єктові антикризового управління.
Серед
безлічі моделей управлінських систем, що разом з різним тлумаченням поняття
управління розмивають можливість їхньої доказової класифікації, важко знайти
скільки-небудь значні загальні або частки моделі антикризового управління як
виду менеджменту. Відсутність таких моделей свідчить про правильність
методологічного допущення про радикальне розходження абстрактного об’єкта
теорії економічної науки, включаючи теорію менеджменту, і реального об’єкта
антикризового управління.
Це
розходження об’єктів, незважаючи на подібність розв’язуваних задач (у
управлінні, економічному аналізі і діагностиці), виявляється як різні точки
зору. Одна справа – вивчати, наприклад, економіку з метою поглиблення наукового
знання безвідносно до реальних економічних об’єктів і суб’єктів господарської
діяльності й інша справа – застосовувати це знання в практиці управління, давати
експертні оцінки поточному або минулому фінансово-економічному, господарському,
організаційному станові, прогнозувати можливе майбутнє ВАТ «Донецькгірмаш».
Інакше
кажучи, це означає реалізацію всього комплексу поточних і превентивних наукових
досліджень, що для фінансового менеджера, аудитора або консультанта з
управління конструктивно невіддільні від ВАТ «Донецькгірмаш».
Ситуація
теоретично ускладнюється при введенні ключових фігур власників, засновників,
акціонерів, кредиторів і інших суб’єктів відносин із приводу майна ВАТ
«Донецькгірмаш». Отже, щоб правильно оцінити стан досліджуваного об’єкта і
поставити діагноз, необхідна система критеріїв і класифікація можливих
відхилень базових параметрів досліджуваних об’єктів від їхніх нормативних
значень, визначення характеру відхилень і причин них що викликали.
Діагностичні
дослідження в антикризовому управлінні повинні також визначати приналежність
досліджуваного об’єкта до класу, типові, групі або виявляти нетрадиційне
сполучення ознак, їхню діагностичну цінність для визначення результату –
постановки діагнозу з метою послабити або не допустити негативних впливів кризи
на діяльність ВАТ «Донецькгірмаш».
Таким
чином, підходимо до висновку, що діагностика є категорія антикризового
управління, що має специфічний порядок зв’язків, структурою, функціями. Метою
діагностики в антикризовому управлінні є своєчасне розпізнавання ознак і
природи кризи, а також локалізація небажаних його впливів.
Індивідуальні
особливості об’єктів дослідження вимагають різного підходу до визначення
концепції діагностики. Об’єднання діагностики і превентивної санації в одну
стадію антикризового управління, поряд з названими вище аргументами, доцільно
для ефективного антикризового управління.
Функції
діагностики в антикризовому управлінні. Спираючи на аналіз наявних теорій,
можна зробити висновок, що діагностика в антикризовому управлінні (банкрутства,
фінансово-економічного стану, організаційної структури і систем управління)
повинна бути доповнена методологією інституціонального підходу. Завдяки йому
оцінка здатності ВАТ «Донецькгірмаш» «витримувати» напругу кризової ситуації
виводиться з розпізнавання норми і патології рівня його корпоративності, інститутів
організації і технологій.
Проблема
специфічних властивостей економічної діагностики, що виявляються в
антикризовому управлінні і не реалізованих в діяльності ВАТ «Донецькгірмаш»,
залишається актуальної і включає:
-
вивчення нових якостей об’єкта управління в результаті розвитку
соціально-економічні системи;
-
виявлення причинно-наслідкових зв’язків у розвитку об’єкта і суб’єкта
управління;
-
визначення границь експертного знання фінансового менеджера і
використовуваних експертних систем у діагностуванні кризи, його попередженні і
виході з нього;
-
моніторинг за зміною станів ситуації в умовах високої ентропії ринкового
макросередовища ВАТ «Донецькгірмаш», що істотно знижує керованість і ступінь
інформаційного контролю й імовірність прогнозування;
-
необхідність підвищення ефективності антикризових і прогностичних
функцій діагностики.
Різке
підвищення рівня складності функціонуючих соціально-економічних систем відбиває
на вимогах до якості й ефективності їхнього менеджменту. Це потребує
концептуальне переосмислення деяких напрямків і задач діагностики в управлінні
ВАТ «Донецькгірмаш».
Поряд
з цим, потрібне відоме узагальнення теорії діагностики, щоб синтезувати
різноманіття підходів до діагнозу фінансово-економічного стану ВАТ
«Донецькгірмаш», його організаційної будівлі і системи управління.
Узагальнюючи
підходи до поняття діагностики як елементові розпізнавання причин «хвороб»
підприємства, їхнього попередження і профілактики в майбутньому, необхідно
підкреслити, що в діагностиці присутні інструментальні ознаки антикризової
технології. Це вимагає введення в науковий оборот ідеї інституціонального і
корпоративного змісту діагностики.
Діагностика
в антикризовому управлінні покликана розпізнавати інституціонально-нормативнє
«середовище» ВАТ «Донецькгірмаш» і доповнювати тим самим профілактику
банкрутства і міри попереджувального оздоровлення.
Разом
з тим, аналіз умов і факторів підвищення ефективності антикризового управління ВАТ
«Донецькгірмаш» приводить до необхідності введення класифікації типів і видів
діагностики в антикризовому управлінні.
Оскільки
явище рефлексії охоплює всі частини соціально-економічної системи і підкоряє
собі практичне мислення сучасного фінансового менеджера за рахунок
корпоративних ресурсів менеджменту, його необхідно розглянути з метою
підвищення ефективності антикризового управління.
Отже,
ідентифікація рівня рефлективності системи з інститутами і корпоративністю її
організації, тобто діагностування рефлексивних властивостей
соціально-економічної системи, стає нормою превентивної санації. На шляху
дослідження рефлексії систем змінюється образ діагностики в антикризовому
управлінні. Досягається це завдяки категоріальним можливостям інституціонального
підходу в дослідженні діагностичного процесу, антикризовим нормам інституту
навчання в управлінні ВАТ «Донецькгірмаш».
Відповідно
до сучасних загальнонаукових представлень, управління є аспектом самоврядування
системи й у загальному виді представляє упорядкування системи і рішення
проблемних ситуацій. Управління і самоврядування в границях однієї фірми або
підприємства взаємозалежні загальним ситуативно-цільовим полем виникнення
проблем і їхніх можливих рішень, що сприяють упорядкуванню в них різних
процесів.
Діагностика
як спосіб розпізнавання стану соціально-економічної системи за допомогою
реалізації комплексу дослідницьких процедур і виявлення в них слабких ланок і
вузьких місць відноситься до методів непрямих вимірів. Елементи
соціально-економічних систем, властивості яких підлягають визначенню, звичайно
недоступні для безпосереднього спостереження і виміру. Тому фінансовим менеджерам
ВАТ «Донецькгірмаш» варто вимірювати не їхні параметри, а параметри процесів,
породжуваних елементами цих систем і доступних для вимірів.
При
антикризовому управлінні господарська структура ВАТ «Донецькгірмаш» характеризується
двома фундаментальними економічними вимірами. З одного боку, має вимір
функціональний стан основних факторів виробництва (капітал, робоча сила,
організація), що охоплюється поняттям «фінансово-економічний стан».
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11
|