Еволюція оподаткування в Європі відбувалась
у певній узгодженості реформаторських курсів нинішніх країн-учасниць ЄС, що
зокрема, простежується у загальній тенденції до зростання частки перерозподілу
їх ВВП. Це зумовлювалося, з одного боку, об’єктивною необхідністю виробництва
достатнього обсягу суспільних благ і підтримання високого рівня соціального
захисту населення як наслідку впливу тенденцій соціально-економічного розвитку
держав колишнього соціалістичного табору, з іншого, - вимогою посилення ролі
держави у забезпеченні стійкого економічного зростання та збереження традиційно
сильних позицій Західної Європи на міжнародній арені.
Стратегія інституційних органів Євросоюзу
полягає у сприянні забезпеченню однакових умов конкуренції для господарських
агентів країн-учасниць, що передбачає усунення податкових кордонів, заходи щодо
об'єднання та уніфікації єдиного внутрішнього ринку як основного рушія
інтеграційних процесів у регіоні.
На практиці гармонізація податкової сфери
відбувається набагато повільніше і складніше, ніж це було передбачено
фундаторами єдиної Європи, оскільки країни-учасниці не мають бажання
поступатися суверенним правом держави стягувати і розпоряджатися податками.
Питання конвергенції податків у ЄС є
гострим та політично дискусійним. Податкова суверенність – основна складова
національного суверенітету. Хоча члени Євросоюзу погодили напрям кооперації у
фіскальній сфері шляхом підписання Маастрихтського договору та Пакту
Стабільності й Розвитку, прийняття основних рішень у галузі податкової політики
залишається прерогативою національних урядів. Оподаткування стає найбільш
важливим інструментом національної економічної і соціальної політики. З його
допомогою перерозподіляється прибуток, заохочуються інвестиції та заощадження,
стримується споживання і використання окремих товарів тощо. Оскільки податкова
політика провадиться відповідно до пріоритетів розвитку національних економік,
в ЄС відмовились від побудови окремої фіскальної системи, а пішли шляхом
адаптації законодавства кожної країни-учасниці з метою підпорядкувати
національні фіскальні моделі спільним завданням загальноєвропейської
інтеграції.
Як зазначила стосовно однієї зі складових
податкової гармонізації – уніфікації податків І. Русакова: «… податкова
уніфікація в ЄС в її сучасній інтерпретації - це важко вирішуване протиріччя
між необхідністю зближення податкових систем із метою створення єдиного
внутрішнього ринку та фінансування бюджету ЄС і необхідністю фіскальної
гнучкості для регулювання економіки в масштабі окремих країн» [17, 57]. Тобто,
протиріччя виникає між зацікавленням інтеграційного угрупування в досягненні
максимального ступеня гармонізації податків та іноді прямо протилежними цьому
інтересами країн-членів.
Ліквідація неефективних елементів
податкових систем і відмова від номінального податкового суверенітету
країн-членів ЄС була реалізована при затвердженні наступних документів:
Директива про злиття, Директива про взаємини між материнськими й дочірніми
компаніями, Арбітражна конвенція, Кодекс податкової конкуренції та інші
документи "пакета Монті".
Країнам ЄС вже вдалося досягти такого
зближення параметрів соціально-економічного розвитку, за якого стала можливою
синхронізація змін (звуження чи розширення) їх податкової експансії.
Детальніше простежити основні тенденції
оподаткування в країнах ЄС можна за допомогою аналізу структури податкових
надходжень (табл.2.1.). Розглядаючи розподіл податків на прямі, непрямі та
соціальні, можна стверджувати, що в країнах Євросоюзу найбільшу частку займають
непрямі податки.
У країнах ЄС спостерігається значна
диференціація у структурі податкових надходжень Найбільш вираженою є тенденція
переважання прямих податків у так званих старих державах-членах ЄС, зокрема в
Данії, Фінляндії та Великобританії. Нові держави-члени ЄС, навпаки, характерні
переважанням непрямих податків у структурі своїх податкових систем. Ще більша
різниця серед аналізованих держав виявляється стосовно частки соціальних
податків у загальних податкових надходженнях.
Таблиця 2.1. Частка окремих податків і
податкових платежів у загальному обсязі податкових надходжень країн ЄС у 2005
році, % [22]
Країна
|
Непрямі податки
|
Прямі податки
|
Соц. платежі
|
ПДВ
|
Інші
|
Разом
|
Персональний
|
Корпоративний
|
Майновий та ін.
|
Разом
|
Швеція
|
18,1
|
15,6
|
33,7
|
30,5
|
7,4
|
1,4
|
39,3
|
27,0
|
Данія
|
19,9
|
15,7
|
35,6
|
48,8
|
7,6
|
6,1
|
62,5
|
2,2
|
Бельгія
|
15,7
|
14,8
|
30,5
|
28,3
|
7,5
|
3,2
|
39,0
|
30,5
|
Франція
|
16,7
|
19,3
|
36,0
|
18,2
|
5,6
|
3,0
|
27,1
|
37,2
|
Фінляндія
|
19,9
|
12,2
|
32,1
|
30,7
|
7,6
|
2,4
|
40,7
|
27,2
|
Австрія
|
18,8
|
16,2
|
35,0
|
22,8
|
5,7
|
2,2
|
30,7
|
34,4
|
Італія
|
14,8
|
21,0
|
35,8
|
25,6
|
5,7
|
1,7
|
33,2
|
31,0
|
Словенія
|
22,1
|
18,4
|
40,5
|
14,7
|
7,1
|
1,1
|
23,0
|
36,6
|
Німеччина
|
16,1
|
15,2
|
31,3
|
22,2
|
2,6
|
1,6
|
26,6
|
42,1
|
Угорщина
|
21,9
|
19,1
|
41,0
|
17,1
|
5,5
|
1,1
|
23,6
|
35,3
|
Люксембург
|
15,5
|
19,5
|
35,0
|
19,1
|
15,6
|
2,2
|
36,9
|
28,1
|
Нідерланди
|
19,1
|
15,3
|
34,4
|
17,5
|
9,7
|
4,0
|
31,2
|
34,4
|
Великобританія
|
18,5
|
17,4
|
35,8
|
28,5
|
9,0
|
7,9
|
45,4
|
18,8
|
Чехія
|
20,0
|
12,9
|
32,9
|
12,8
|
12,3
|
0,5
|
25,6
|
41,5
|
Болгарія
|
34,4
|
18,3
|
52,8
|
8,4
|
8,2
|
1,3
|
17,9
|
29,3
|
Іспанія
|
17,8
|
17,3
|
35,1
|
18,7
|
11,1
|
2,2
|
32,0
|
34,1
|
Кіпр
|
27,4
|
20,7
|
48,1
|
8,8
|
15,2
|
4,7
|
28,4
|
23,2
|
Мальта
|
23,3
|
22,1
|
45,4
|
19,2
|
11,3
|
3,9
|
34,4
|
20,2
|
Португалія
|
-
|
-
|
43,3
|
-
|
-
|
-
|
-
|
32,1
|
Греція
|
21,5
|
15,9
|
37,4
|
14,7
|
10,3
|
2,5
|
27,5
|
35,1
|
Польща
|
22,6
|
18,0
|
40,6
|
11,5
|
7,4
|
1,6
|
20,5
|
40,0
|
Естонія
|
28,3
|
15,4
|
43,7
|
18,2
|
4,8
|
0
|
22,8
|
33,5
|
Ірландія
|
24,9
|
19,3
|
44,2
|
23,8
|
11,1
|
5,5
|
40,3
|
15,4
|
Латвія
|
26,8
|
17,1
|
43,9
|
19,6
|
6,9
|
0,7
|
27,2
|
28,9
|
Словаччина
|
27,3
|
17,0
|
44,3
|
9,4
|
9,5
|
1,8
|
20,8
|
36,9
|
Литва
|
25,0
|
15,0
|
40,0
|
24,1
|
7,3
|
0,1
|
31,5
|
28,5
|
Румунія
|
29,0
|
17,3
|
46,3
|
8,4
|
9,6
|
1,1
|
19,1
|
34,6
|
ЄС-27
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Страницы: 1, 2, 3, 4
|