Джерело: Taxation trends in the European Union. Data for the EU Member States and Norway// Eurostat Statistical books. – 2007ed. – P.239, 241, 249, 251, 253, 255, 256.

Найбільшим успіхом податкової гармонізації можна вважати зближення параметрів розподілу ВВП ЄС-27 у розрізі непрямого оподаткування. Хоча з огляду на національні відмінності офіційного і реального ВВП, доречно говорити лише про зближення формальних параметрів. Податковій конвергенції сприяло таке: прагнення кожної країни використати фіскальні можливості непрямого оподаткування для забезпечення надійної фінансової бази функціонування держави, вимоги керівних органів ЄС щодо встановлення стандартної ставки ПДВ на рівні, не нижчому 15%, рекомендації обмежити перелік підакцизних товарів алкогольними напоями, тютюновою продукцією та енергоносіями, а також уніфікація митного оподаткування інтегрованого ринку [9, 38]. Динаміку питомої ваги податків на споживання у ВВП можна простежити з рисунку 2.1.

Протягом останніх років в ЄС спостерігається тенденція зростання частки податків на споживання в структурі загальних податкових надходжень. Передумовою таких змін можна вважати високі частки податків на споживання нових держав ЄС, де податкові надходження від них є традиційно вищими: з перших 11 держав рейтингу лише Португалія представляє ЄС – 15. Основними причинами такої статистики є традиційно нижчі ставки оподаткування капіталу, а часто й робочої сили в державах ЄС – 12, що відповідно збільшує частку податків на споживання в загальній структурі оподаткування. Крім того, такий розподіл спричиняється деякими структурними факторами: нові держави ЄС мають порівняно більш енергоємні економіки, а оподаткування нафтопродуктів складає суттєву частину податків на споживання. Зазвичай і податки на тютюнові та алкогольні вироби також мають більшу питому вагу в цих країнах [5, 28].

Найбільший ступінь узгодженості податків на споживання порівняно з іншими групами податків обумовлений історичним розвитком процесу гармонізації податкової сфери в об’єднаній Європі. Потребу гармонізації податкових систем Європи було усвідомлено ще у процесі становлення європейської інтеграції – на початку 1960-х років. До сьогодні податкова гармонізація залишається пріоритетним напрямом розвитку внутрішньої європейської політики.

Рис.2.1. Динаміка питомої ваги податків на споживання у ВВП, 1995 – 2006 рр.,% [23, 274] (Побудовано автором на основі Taxation trends in the European Union, 2008 edition: Data for the EU Member States and Norway)

Значні диспропорції в країнах ЄС спостерігаються стосовно оподаткування специфічними акцизами. Це пов’язано насамперед з територіальним поділом праці та відповідною спеціалізацією певних країн на виробництві тих чи інших товарів. Спільне для країн Євросоюзу те, що найвагомішим джерелом надходжень від специфічних акцизів є акциз на енергоносії, але надходження від даного податку коливаються в країнах-членах (Італія – 80% усіх надходжень від акцизу, Ірландія – 41,2%, Франція, Німеччина, Великобританія – 71%, 69% та 54% відповідно) [12, 183].

Функціонування Єдиної системи акцизних зборів щодо основних груп підакцизних товарів було запроваджене у зв’язку зі створенням Єдиного внутрішнього ринку з 01.01.93 р. Система гармонізованих у межах ЄС акцизних зборів передбачає запровадження єдиної системи акцизних ставок для основних трьох груп підакцизних товарів (тютюнових виробів, алкогольних напоїв та енергоносіїв – моторного пального та палива для опалення, бензину, газоліну, електроенергії, природного газу, вугілля та коксу), залишаючи право країнам-членам стягувати інші види податків з цих груп товарів.

З метою запобігання шахрайства та полегшення руху основних груп підакцизних товарів між податковими юрисдикціями шляхом усунення існуючих перешкод, 2003 року було законодавчо оформлено проект створення системи контролю за рухом підакцизних товарів ( Excise Movement and Control System) (Рішення Європейського парламенту і Ради ЄС № 1152/2003 / ЄС від 16.06.2003 р. щодо комп’ютеризації руху та нагляду за підакцизними товарами) [5, 30].

Відсутність єдиного підходу в оподаткуванні корпорацій у різних країнах часто призводить до подвійного оподаткування компаній на території країн ЄС. Таким чином, транснаціональні фірми опинилися у гіршому, ніж національні, становищі, що суперечить меті єдиного ринку ЄС.

Для зміни ситуації, яка склалася, в ЄС були прийняті важливі рішення щодо усунення податкових бар'єрів на шляху транснаціональної діяльності західноєвропейських компаній: директива "Про єдину систему оподаткування материнських фірм та їх філіалів" і Конвенція "Про усунення подвійного оподаткування прибутку асоційованих підприємств". Згідно з цими документами національні податкові відомства повинні або звільняти від оподаткування величину прибутку, яка перераховується іноземним компаніям, розташованим на їх території філіалами, або враховувати сплачені цими філіалами податки при оподаткуванні материнської компанії. Компанії можуть за необхідності звертатися до арбітражних органів ЄС. Така процедура відбиває інтереси не тільки великих індустріальних груп, а й насамперед малих та середніх підприємств, які займаються експортом товарів через свої представництва в інших країнах ЄС.

Іноді проблеми виникають через невідповідність методик розрахунку обсягів оподаткованого прибутку. Країни-учасниці у своїх національних законодавствах по-різному трактують поняття амортизації, капіталізації прибутків, збитків, резервів і запасів, оцінюють активи і пасиви, що так чи інакше впливає на обсяг чистого прибутку.

Фактором, який гальмує вирівнювання податкових структур у країнах ЄС під впливом інтеграції, є різні рівні тінізації їх економічних відносин. Адже чим більший тіньовий сектор, тим помітніше офіційний рівень перерозподілу ВВП відхиляється від фактичного податкового навантаження на економіку. І якщо зважити на те, найбільший у країнах ЄС обсяг тінізації економіки зафіксовано в Бельгії (28%), Греції (27%), Італії (20%), Іспанії (16%), то очевидним є відставання їх реального рівня оподаткування від цього показника в Австрії, де найменший тіньовий сектор (5,8%). Фактична різниця між податковим навантаженням у північноєвропейських країнах, з одного боку, та південно європейських країнах і нових учасницях ЄС, з другого, є набагато більшою. У зв’язку з цим, останнім доводиться активно розвивати податковий інструментарій сприяння детінізації економічних відносин, насамперед певним чином оптимізуючи структуру оподаткування, щоб, усунувши диспропорції в податковому навантаженні на легальну і тіньову економіки, перейти до формування податкової політики за прикладом високо розвинутих країн ЄС [9, 37].

Практика реалізації податкової політики країн-членів ЄС, що досягли успіху в економічному розвитку на основі формування різних соціально-економічних концепцій державотворення, не дає підстав сподіватися на проведення повної уніфікації оподаткування навіть у віддаленій перспективі. На сьогодні залишається не вирішеним питання щодо формування єдиного оптимального європейського оподаткування, яке б виступало передумовою стабільно високих темпів економічного зростання всіх інтегрованих національних економік. Тому гармонізація регулювання податкових відносин у рамках ЄС і надалі відбуватиметься еволюційним шляхом, за допомогою поетапного встановлення нових вимог до податкових систем країн-учасниць.

2. ВЕКТОРИ ГАРМОНІЗАЦІЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ У ГЛОБАЛЬНЕ ПОДАТКОВЕ СЕРЕДОВИЩЕ

Європейський союз як регіональне формування з найбільшим ступенем інтеграції та високим рівнем розвитку економіки приваблює країни Європи як потенційний економічний партнер. Процес інтенсивного розширення ЄС у 2004 та 2007 роках створив передумови для подальшої активізації цієї тенденції. Країни Східної та Південної Європи, серед яких і Україна, не приховують своїх європейських амбіцій , для реалізації яких однією з ключових умов є приведення у національних законодавств, зокрема і податкового у відповідність до вимог Євросоюзу.

Сьогодні податкова система України на відміну від країн ЄС, на жаль, ще не сприяє побудові соціально орієнтованої конкурентоспроможної ринкової економіки держави. Розвиток ринкової економіки в країні супроводжується неодноразовими спробами вдосконалити податкову систему шляхом прийняття окремих законодавчих актів, що недостатньо адекватні стану економіки, характерними рисами якої є структурні диспропорції, наявність значних обсягів тіньових оборотів , платіжна криза.

За даними доповіді «Сплата податків» Світового банку й аудиторської компанії «PricewaterhouseCoopers» про стан податкових систем 178 країн світу, у 2007 році вітчизняна податкова система зайняла 177 місце. Тобто, сьогоденні реалії її функціонування не можна порівняти з жодною європейською державою ні за економічним розвитком, ні за податковою культурою, ні за рівнем корупції, ні за рівнем тіньової економіки та ін. [2, 70].

Зважаючи на ряд економіко-географічних факторів, Україна першою серед держав СНД 16 червня 1994р. визначила свої відносини з ЄС Угодою про партнерство і співробітництво. Крім цього, 11 червня 1998р. Президент України видав Указ «Про затвердження стратегії інтеграції України до Європейського Союзу» №615/98. Враховуючи це, а також безпосереднє сусідство Євросоюзу, при формуванні вітчизняної податкової політики доцільно зважати на вимоги директив та інших документів, що визначають напрями гармонізації у тих країнах ЄС, де досягнуто найвищого її ступеня. Згідно із статтею 51 зазначеної Угоди наша країна має зобов’язання наблизити законодавство щодо непрямого оподаткування і оподаткування прибутку підприємств до норм і стандартів податкового права ЄС [1, 183].

Адаптація податкового законодавства проводиться з метою забезпечення відповідності законодавства з питань оподаткування України зобов’язанням, що випливають з Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та Європейським Союзом, інших міжнародних договорів, що стосуються співробітництва України з ЄС, а також для розвитку національного податкового законодавства в напрямі його зближення із аналогічним законодавством ЄС та забезпечення високого рівня підготовки в Україні законопроектів з питань оподаткування.

Відповідною спробою визначення напрямків інтеграції податкової системи в Європейське Співтовариство стало затвердження 19 лютого 2007 р. Концепції реформування податкової системи України. За основу зазначеної концепції взято порівняння вітчизняної податкової системи з податковими системам країн ЄС.

Передусім у концепції проаналізовано недоліки існуючої системи оподаткування. Зокрема, податкова система України за складом та структурою подібна до існуючих податкових систем у розвинутих країнах Європи. Проте, на відміну від них, вона не є інструментом підвищення конкурентоспроможності держави, не сприяє зростанню економічної активності суб’єктів господарювання. Діюча система формування державних доходів відображає недосконалість перехідної економіки та має переважно фіскальний характер [20, 8].

Водночас податкова система України створюється з урахуванням норм європейського податкового законодавства, а також аспектів податкової політики ГАТТ/СОТ, Організації економічного співробітництва та розвитку, ООН.

Зміни в структурі оподаткування мають відбуватися на засадах збереження основних, законодавчо встановлених в Україні та зарекомендованих як дієвий засіб регулювання перерозподільних відносин країн ЄС, податків і податкових платежів. Причому специфіка вітчизняних умов господарювання зумовлює необхідність трансформування податкової сфери з акцентуванням уваги на непрямому оподаткуванні.

Особливо актуальною сьогодні є проблема гармонізації податків на споживання. За час дії Угоди у сфері непрямого оподаткування враховано основні вимоги базових нормативних актів ЄС — Директиви Ради 2006/112/ЄС про спільну систему податку на додану вартість та Директиви Ради 92/12/ЄС про загальний режим зберігання, переміщення та моніторингу за підакцизними товарами.

Вдосконалення податку на додану вартість і його наближення до вимог ЄС передбачає наступне: скорочення переліку пільгових операцій; поступовий перехід до диференційованої шкали ставок, керуючись принципом: товари першої необхідності – знижена ставка, усі інші товари – стандартна ставка. З метою наближення норм податкового законодавства України з питань податку на додану вартість до відповідних положень ЄС запропоновано встановити стандартну ставку ПДВ на рівні 15% і понижену – на рівні 0%; вдосконалення справляння податку на додану вартість з імпорту послуг.

Деякі науковці стверджують, що діюча ставка ПДВ є дещо завищеною та наголошують на необхідності її зниження. І хоча зниження ставки податку має суттєве значення, оскільки воно буде сприяти збільшенню обсягів реалізації за рахунок зниження цін, що призведе прискоренню кругообігу фінансових ресурсів, що вкрай важливо для ефективного функціонування фінансової системи, все ж основні проблеми ПДВ полягають у недосконалому механізмі його функціонування. Зокрема, механізм справляння ПДВ перенасичений значною кількістю пільг у вигляді операцій, які не є об’єктом оподаткування чи звільнені від нього і підлягають перегляду згідно з умовами Євросоюзу.

Також обґрунтовують запровадження виробництва підакцизних товарів на території України тільки на податкових складах, для відкриття яких необхідно мати дозвіл органу державної податкової служби, а також проводити перевезення підакцизних товарів з наданням фінансової гарантії органу державної податкової служби з метою створення ефективного механізму оподаткування акцизним збором, забезпечення стабільності надходжень до бюджету, а також його ефективності і простого адміністрування та мінімізацію ухилень від оподаткування.

Інтеграція податкової системи України потребує реформування податку з доходів фізичних осіб. Фіксована ставка податку не відповідає принципу соціальної справедливості системи оподаткування. Щодо сучасної системи прибуткового оподаткування громадян В.М. Геєць зазначив, що шкала податків на доходи населення, яка існує в Україні, - це однозначно шлях до збагачення багатих, а, отже, вона не зруйнує олігархіям [4, 10].

Також необхідно переглянути перелік доходів, які не включаються у загальний оподатковуваний дохід, оскільки не всі доходи з цього переліку відповідають критеріям європейського оподаткування.

Суттєвою проблемою, пов’язаною з адаптацією податку з доходів фізичних осіб до вимог європейського оподаткування, є розробка механізму виключення із загального оподатковуваного доходу соціально значущих затрат платника, перелік яких хоч і визначений законодавчо, але застосування цієї норми ускладнюється через відсутність норми прямої дії.

Необхідно змінити правила формування об’єкта оподаткування – оподатковуваного прибутку. Режим перетворення бухгалтерського фінансового результату зараз не відповідає прийнятим нормативним рішенням в країнах Євросоюзу і гальмує, а не полегшує господарську активність як українських, так і іноземних суб‘єктів.

При сьогоднішній системі оподаткування прибутку підприємств зберігається повне подвійне оподаткування доходів податком на прибуток і податком на доход з джерел оподаткування. На думку фахівців, було б краще змінити це положення введенням системи повного вирахування з уже розподіленого прибутку податку на прибуток, що оплачувався як податок на прибуток до моменту його розподілу (ця система функціонує майже в усіх країнах ЄС).

Поступова уніфікація правового механізму врахування доходів і витрат у бухгалтерських обліках відповідно до норм бухгалтерії країн ЄС, а також доходів і витрат у податкових цілях створить умови для подолання існуючого нормативного механізму, при якому бухгалтерський фінансовий результат податкових суб’єктів не визнається в цьому виді з метою оподатковування.

Страницы: 1, 2, 3, 4