1. Податок на прибуток. Об’єктом оподаткування виступає прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань. Платниками податку є суб’єкти господарської діяльності, підприємства, установи та організації, що здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами. Суб’єкти підприємницької діяльності — фізичні особи (приватні підприємці) не є платниками податку на прибуток. Ставка податку на прибуток становить 25 %. Сільськогосподарські підприємства сплачують податок за підсумками звітного податкового року. До складу валових витрат входить плата за землю, що не використовується в сільськогосподарському виробничому обороті. Валові доходи і витрати, утримані (понесені) протягом звітного податкового року, підлягають індексуванню, виходячи з офіційного індексу інфляції за період від місяця, наступного за місяцем понесення таких витрат (отримання доходів), до кінця звітного податкового року.[17]

Декларацію повинні подавати підприємства, що відповідають двом критеріям:

·                   їх основною діяльністю є виробництво сільськогосподарської продукції (п. 14.1 ст.14 Закону про прибуток);

·                   валовий дохід від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва за попередній звітний (податковий) рік перевищує 50% загальної суми валового доходу (п.16.4 ст.16 Закону про прибуток).

До того ж треба зважити на суттєвий нюанс: до сільськогосподарської продукції не належать послуги.

Строки подання декларації та сплати податку на прибуток у 2010 році. Повна декларація (разом з усіма додатками, включаючи додаток Р) за податковий рік з 01.07.2009 р. по 30.06.2010 р. подається у строки, що передбачені для річного податкового періоду, тобто не пізніше 29.08.2010 р. Останній день подання декларації 30.08.2010р. Сплатити суму податкового зобов'язання з податку на прибуток слід не пізніше 08.09.2010 р.

Щоправда, невизначеність із строками подання декларації та сплати податку виникає в тому разі, коли підприємство перейшло на спеціальний порядок у поточному році. Тобто в минулому календарному році було платником на загальних підставах чи платником ФСП, а з початку поточного року стає платником податку на прибуток за спеціальним порядком.[18, с.65-69]

Індексування валових доходів і витрат. отримані (понесені) протягом звітного податкового року валові доходи та валові витрати підприємств, які користуються спеціальним порядком оподаткування, підлягають індексуванню.

Отже, підприємство повинне вести окремий журнал податкового обліку валових доходів та витрат, де всі доходи та витрати потрібно наводити за рядками, визначеними в декларації. Записи по відповідних статтях отриманих доходів і понесених витрат здійснюються за підсумками роботи за місяць.

Потім загальна сума валового доходу і валових витрат щомісяця індексується. Тобто індексуватися має не місячне значення кожного окремого рядка декларації, а загальна сума доходів та витрат за місяць. Для індексування застосовуються офіційні індекси інфляції, розраховані Держкомстатом, які щомісячно публікуються в газеті "Урядовий кур'єр".

Розрахунок здійснюється із застосуванням ланцюгового індексу інфляції кожного місяця, який є результатом послідовного множення значень індексів інфляції всіх місяців, що настають за цим місяцем, до кінця звітного періоду. Причому дані за останній місяць звітного податкового року (червень) не індексуються.[21, с.78-83]

2. Єдиний податок. Суб'єкти малого підприємництва — фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання Свідоцтва про сплату єдиного податку. Спрощена система оподаткування зменшує податкове навантаження на платників, скорочує документообіг. Суб'єкти підприємницької діяльності — платники єдиного податку звільняються від сплати ряду податків та зборів, а також їм надано можливість самостійно визначатися щодо реєстрації як платників ПДВ.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб'єктів малого підприємництва — фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебувають не більше ніж 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн. Суб'єкти малого підприємництва — фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання Свідоцтва про сплату єдиного податку. Для того щоб перейти на спрощену систему оподаткування зі сплатою єдиного податку, потрібно заповнити заяву.

Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва — фізичних осіб установлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше ніж 20 грн. та більше ніж 200 грн. на місяць.

У разі коли фізична особа — суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, вона придбаває одне Свідоцтво і сплачує єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки. У разі коли платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, ставка єдиного податку збільшується на 50% за кожну особу. Суб'єкт підприємницької діяльності — фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Держказначейства України. Відділення держказначейства наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку в таких розмірах:

-   до місцевого бюджету — 43%;

-   до Пенсійного фонду України — 42%;

-   на обов'язкове соціальне страхування — 15% (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення — 4%) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням. Єдиний податок сплачується в рахунок таких самих податків і зборів (обов’язкових платежів), як і фіксований сільськогосподарський податок.

Чинним законодавством пільг для фізичних осіб — підприємців — платників єдиного податку не передбачено.

Протягом року для платника єдиного податку встановлюються звітні періоди, що дорівнюють кварталу. Платник єдиного податку протягом п'яти днів після закінчення звітного періоду подає звіт, який залишається у справі платника єдиного податку. Звіт подається особисто платником єдиного податку або надсилається поштою до органу ДПС за місцем державної реєстрації його як суб'єкта підприємницької діяльності. При особистому поданні звіту датою подання вважається дата реєстрації його в органі ДПС, а при надсиланні звіту поштою — дата відправлення на штампі відділення зв'язку.

Податкову звітність може бути надано податковому органу за добровільним рішенням платника податків в електронній формі за умови дотримання чинного законодавства, що регулює ці питання.[19, с.13-17]

3. Шляхи вдосконалення оподаткування сільськогосподарських підприємств

Оподаткування є важливим соціально-економічним інститутом суспільства, завдяки якому держава має можливість акумулювати фінансові ресурси, необхідні для виконання своїх завдань. Податки, виконуючи низку функцій, надають державі можливість сприяти створенню належних умов для діяльності суб’єктів господарювання.

Нормативно-правова база у сфері оподаткування в Україні залишається досить складною, заплутаною, їй бракує системності. Роз’яснень податкового законодавства вкрай мало, податкові органи недостатньо приділяють увагу даному питанню. Відсутня уніфікована термінологія, в результаті чого виникають розбіжності між платниками податків та контролюючими органами. Як наслідок, суттєво зростають ризики допущення помилок при визначенні податкових зобов’язань, та, відповідно, застосування штрафів податковими органами. Механізми справляння основних податків, що сплачуються сільськогосподарськими       товаровиробниками – фіксованого сільськогосподарського податку, на додану вартість та на доходи фізичних осіб є неврегульованими. Вони потребують комплексного вирішення, що передбачає проведення всебічного дослідження теоретичних засад формування системи оподаткування в галузі сільського господарства, загальної оцінки її сучасного стану та окреслення варіантів розвитку шляхом внесення змін податкового законодавства.

У зв’язку із вступом України до СОТ розпочався і триває процес реформування податкових відносин, який передбачає наступне:

-                     удосконалення системи та механізму оподаткування сільськогосподарських товаровиробників з урахуванням сезонності виробництва;

-                     поступова трансформація непрямої державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників із запровадженням спеціальних режимів оподаткування з урахуванням вимог СОТ;

-                     впровадження механізму прямого та непрямого оподаткування з урахуванням необхідності забезпечення конкурентоспроможності аграрного сектору на внутрішньому та зовнішньому ринку.

З метою досягнення максимальної ефективності реформування податкової системи, у механізм оподаткування сільськогосподарських підприємств України включено ряд суттєвих правових та регулятивних аспектів, що вимагають детального роз’яснення для суб’єктів господарювання.

Динаміка змін податкового законодавства вимагає постійної уваги з боку працівників бухгалтерських та економічних служб сільськогосподарських підприємств. Водночас, є недостатньо матеріалів методичного характеру, а консультації аудиторських та консалтингових компаній для сільськогосподарських підприємств – важкодоступні та вимагають значних затрат коштів.[15]

Отже, запровадження ФСП як основного в системі оподаткування сільськогосподарських товаровиробників на певному етапі розвитку економіки України було обґрунтованим і дозволило врахувати специфіку сільськогосподарського виробництва при встановленні об’єкта оподаткування та строків сплати податку, що, в свою чергу, дало можливість спростити систему оподаткування та податковий облік, знизити податкове навантаження для підприємств аграрного сектору, стимулювати раціональне використання землі. Тобто, основною функцією чинної системи оподаткування, яка реалізується на сучасному етапі в аграрному секторі економіки, є стимулююча.

Продовження дії спрощеної системи оподаткування в 2010 році надасть суттєвого виграшу тільки прибутковим підприємствам. Для збиткових або нестабільно працюючих виробників доцільнішою може виявитися загальна система оподаткування з правом перенесення від’ємного значення об’єкта оподаткування підприємства на наступні податкові періоди. З огляду на те, що термін дії ФСП є законодавчо обмеженим, а пряме оподаткування сільськогосподарських товаровиробників має значні недоліки, виникає необхідність пошуку шляхів удосконалення підсистеми прямого оподаткування сільськогосподарських товаровиробників. Вчені і практики виділяють два варіанти її реформування: перший - залишення комплексного прямого податку, який включатиме в себе декілька прямих податків, у тому числі податок за сільськогосподарські угіддя і податок на прибуток, другий - створення підсистеми прямого оподаткування, в якій передбачається окреме функціонування земельного податку, податку на прибуток та інших прямих податків.

Але податкову проблему вирішити прийняттям або доповненням законодавчих актів, навіть найреволюційнішими, подолати не вдасться, розв’язувати її слід поетапно. На першому етапі, враховуючи кризову ситуацію в агропромисловому комплексі, доцільно запровадити мораторій на всі прямі податки й податкові платежі, які сплачуються сільськогосподарськими товаровиробниками. Цей захід, хоч і не достатньо вдало, можна вважати здійсненим. Вважаємо, що потрібен триваліший термін мораторію. Тому потрібно його продовжити мінімум до 2015 р. У період мораторію сільськогосподарські товаровиробники повинні сплачувати тільки фіксований сільськогосподарський податок і обов’язково з урахуванням коефіцієнту циклічності, що має щорічно визначатись Аграрним фондом України.

На наступних етапах протягом періоду мораторію необхідно розробити й апробувати систему оподаткування для сільськогосподарських товаровиробників, виходячи із зазначених раніше вимог і з урахуванням перспективи розвитку агропромислового виробництва. Запровадження апробованих податків має здійснюватись поступово в міру готовності суб’єктів господарювання до сплати того або іншого податку. При цьому повинна обов’язково забезпечуватися вимога максимального врахування фінансових результатів і фінансового стану сільськогосподарських підприємств. За таких умов податкова система галузі забезпечуватиме не тільки надходження коштів до бюджету, а й стимулюватиме розвиток сільськогосподарського виробництва.

З усього вище сказаного можна стверджувати, що сільськогосподарська галузь вимагає побудови нової системи оподаткування. Варіанти можуть бути різні, але незмінним має залишитися обов'язкове поєднання у цій системі елементів земельного і прибуткового оподаткування, що дозволить поставити виробників у рівні умови і створити максимальні стимули для ефективного господарювання. Необхідно усвідомлювати, що якою б досконалою не була система оподаткування, за невирішених проблем диспаритету цін на продукцію сільського господарства і промисловості, недосконалого фінансово-кредитного механізму, неврегульованих земельних правовідносин вона не зможе стати дійсно ефективною і забезпечити гармонійне поєднання інтересів держави і товаровиробників.

Висновки

Сільськогосподарські підприємства оподатковуються згідно Законів України: "Про Фіксований сільськогосподарський податок", "Про оподаткування прибутку підприємств" , "Про ПДВ", "Про плату за землю" та інших законів.

Отже, в першому розділі було розглянуто теоретичні та правові засади оподаткування сільськогосподарських підприємств України, а саме було охарактеризовано ці підприємства на нинішньому етапі розвитку, підтримку їх діяльності з боку держави (дотації, фінансування сільгоспвиробників та інші види допомоги, які надає наша держава для стимуляції розвитку вітчизняного виробництва і цієї галузі в цілому). У 2009 році бюджетні витрати на підтримку підприємств агропромислового комплексу були на 16,2% меншими минулорічних і становили лише 5,9 млрд грн. Згідно цих даних було зроблено акцент на тому, що наша держава являється аграрною і для того щоб нею залишатись їй потрібно розробити відповідну політику щодо стимулювання і захисту аграріїв від несприятливих факторів, які з недавнього часу зявились у нас, після вступу до СОТ. Таким чином в роботі проаналізовано стан сучасних сільських підприємств та дізнався, що поповненню фінансових ресурсів і розширенню діяльності й розвитку сільськогосподарських підприємств сприятиме системне та комплексне розв'язання завдань аграрної реформи в Україні, зважена державна політика розвитку села та механізмів її реалізації, удосконалення механізму підтримки сільськогосподарських товаровиробників, формування фінансових і кредитних відносин.

У другому розділі розглянуто ці податки більш глибоко. Це стосувалося їх обчислення і сплати, загальних умов на яких вони діють, державного регулювання їх сплати та основних змін, які відбулися в цих податках за останні 10 років їх існування. Був розглянутий "спецрежим" ПДВ для сільгоспвиробників, який діє з 01.01.09р., його основне завдання та пріоритетний розвиток на майбутнє. Щодо ФСП, який застосовується з 1998 року і по сьогодні, то його основною ціллю було зменшення податкового тиску з боку держави на сільське виробництво і надання йому податкових "канікул" для стимулювання його розвитку та збільшення обертів його відродження.

Також було розглянуто інші податки, які можуть сплачувати сільськогосподарські підприємства, а саме "Податок на прибуток" та "Єдиний податок". Була зроблена коротка характеристика цих двох податків та узагальнено їх основне призначення. Для більш чіткого розуміння були наведені відповідні дані про них.

У третьому розділі запропоновано можливі шляхи вирішення оподаткування сільгоспвиробників, які пропонують вчені України. Була зроблена коротка характеристика всіх запропонованих методів і зроблені відповідні висновки щодо можливості їх застосування та часу, який буде потрібен на всі ці зміни.

Таким чином для успішної податкової реформи потрібно створити відповідний комітет з людей, які в цьому освідченні і знають що потрібно робити. Цей процес займе певний час, але результат від нього може перевершити всі очікування.

Список використаних джерел

1.                 Голишевська Л.В. Джерела формування фінансових ресурсів підприємств аграрного спрямування / Л.В. Голишевська : зб. наук праць Вінницького державного аграрного університету - Вінниця 2008. - Вип. 33. -С123-131

2.                 Калетнік Г.М., Пришляк Н.В. Державна фінансова підтримка сільськогосподарських товаровиробників // Економіка АПК. - 2010. -№8.- С. 52-55

3.                 http://www.president.gov.ua/news/15463.html

4.                 http://www.rasnauka.com/l_KAND_2010/Economics/12_57291.doc.html

5.                 Юшко С.В. Фіксований сільськогосподарський податок: історія та перспективи застосування // Фінанси України. - 2009. - №11. -С. 63-72

6.                 Оксана Кирієнко, Віктор Фінашко. Актуальні запитання-відповіді. Фіксований сільськогосподарський податок // Вісник податкової служби України. - 2010. -№12(584). -С. 62-68

7.                 Закон України "Про податок на додату вартість" від 02.04.97 р. № 168.

8.                 Сергій Тимошенко, Ольга Півак. Сільське і лісове господарства та рибальство: спеціальний режим оподаткування ПДВ // Вісник податкової служби України. - 2010. -№1-2(574). -С. 11-13

9.                 Фіксований сільськогосподарський податок // Бухгалтерський облік і аудит. - 2008. -№4. -С. 61-64

10.            Фіксований сільськогосподарський податок // Все про бухгалтерський облік.–2003.-№4(792)

11.            Віктор Фінашко. Фіксований сільськогосподарський податок // Вісник податкової служби України. - 2010. -№28(600). -С. 16-17

12.            Фінанси України. - 2009. -№11. -С. 68-70

13.            Н. М. Левченко фіксований сільськогосподарський податок як найдієвіший важіль державного регулювання економічних процесів в АПК // http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/apdu/2010-1/doc/3/06.pdf

14.            А.О. Олексієнко // www.nbuv.gov.ua/portal/natural/npkntu_e/2010_17/stat_17/65.pdf

15.            Сеперович Н.В., Волошина О.В., Дячук С.М. Методичні рекомендації щодо оподаткування сільськогосподарських товаровиробників // www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Oif_apk/2009_4/Met_rec.pdf

16.            Звіт про повторне відстеження результативності регуляторного акта – наказу Державної податкової адміністрації України від 04.12.08 № 755 „Про затвердження Змін до Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість", зареєстрованого у Міністерстві юстиції України // http://sta.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=241356&cat_id=45661

17.            Дем’яненко С.І. Навч. посібник.—К.:КНЕУ, 2005.—347с. http://pulib.if.ua/part/5306

18.            Олександр Золотухін. Проблеми складання "сільгоспдекларації" з податку на прибуток // Бухгалтерія. - 2010. -№33(916). -С. 65-69

19.            Олена Хобич. Єдиний податок // Компас підприємця. - 2010. -№2. -С. 13-17

20.            Закон України "Про фіксований сільськогосподарський податок" від 17.12.1998 р. // www.zakonrada.gov.ua

21.            Азізова К.Е. Фіксований сільськогосподарський податок у розвитку аграрного сектору // Економіка АПК. - 2010. -№10 –С. 78-83

22.            Олександр Золотухін. "Сільськогосподарський" ПДВ: проблеми спец режиму // Бухгалтерія.-2010.№12(895).-С.60-63

23.            Катерина Гривнак. Що потрібно знати при переході на сплату фіксованого сільськогосподарського податку // Вісник податкової служби України.-2009.-№18(542).С. 6-8

24.            Наталія Бондаренко, Сергій Тимошенко. Податок на додану вартість// Вісник податкової служби України.-2010.-№12(584).-С. 68-71

Страницы: 1, 2, 3, 4