(2.11)

Вищий рейтинг має підприємство з мінімальним значенням Rj. Достоїнством цього методу є порівняльний характер, тому що тут ураховуються й зіставляються реальні показники всіх конкурентів. Цей метод має й недолік. Еталонне підприємство, характеризуемое найвищими значеннями показників, може й не бути типовою базою для аналізу, тому що максимальна величина окремого параметра зовсім не тотожна оптимальному рекомендувати значення, що.

Друга модифікація визначення рейтингової оцінки фінансового стану заснована на використанні формули среднеквадратического відхилення по формулі [44, 55]:

, (2.12)

де а0 іj - оптимальне значення й - того показника.

У цьому випадку рекомендується проводити порівняння не із середньою величиною, а з оптимальним значенням. При цьому розглядаються тільки ті відхилення, які характеризують негативну тенденцію [44, 45]. Вищий рейтинг має підприємство з мінімальним відхиленням показників. Запропонований розрахунок рейтингової оцінки є відносно трудомістким, але він дозволяє врахувати показники, зниження яких є позитивною характеристикою бізнесу, відхилення від якого в обидва боки небажано.

Методика рейтингової оцінки фінансового стану має наступні переваги: базується на даних публічної звітності підприємств; для оцінки використаються найбільш важливі показники фінансової діяльності, застосовувані на практиці в ринковій економіці; ураховує результати всіх конкурентів. Така оцінка може використатися для порівняння підприємств у динаміку.

У загальному виді алгоритм рейтингової оцінки фінансового стану підприємства доцільно представити в такий спосіб (малюнок 2.1.).

Незважаючи не переваги застосування даної рейтингової оцінки, вона не дозволяє провести прогнозування фінансового стану підприємства з урахуванням фактора ризику. Для цього пропонується проводити комплексну кількісну оцінку фінансового стану підприємства з урахуванням фактора ризику.

Доцільність використання методичного підходу даного типу для визначення погрози фінансового ризику полягає в тому, що фінансовий стан характеризується більшою кількістю показників і тільки їхнє об'єднання дає точний результат; дозволяє визначити зміну фінансового стану й розробити найбільш ефективну фінансову стратегію підприємства.

Цільова спрямованість розробленого методичного підходу полягає у визначенні динаміки узагальнюючого показника фінансового стану й ступеня погрози виникнення фінансового ризику на підприємстві.

Рис. 2.1. Алгоритм комплексної рейтингової оцінки фінансового стану підприємства

2.2 Оцінка фінансового стану промислового підприємства

Ефективність виробничо-господарської діяльності підприємства в ринкових умовах визначається, у першу чергу, його фінансовим станом.

Більшість методик оцінки платоспроможності й фінансової стійкості засновані на розрахунку коефіцієнтів, які визначаються шляхом співвідношень окремих статей бухгалтерського балансу й інших форм звітності кожного конкретного підприємства.

Діюча "Методика проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств і організацій" [95] розглядає основні показники, що дозволяють комісії Агентства з питань попередження банкрутства визначити фінансово неспроможні підприємства. У табл. 2.2. наведені основні фінансово-економічні показники, використовувані офіційною методикою.

Таблиця 2.2.

Методика розрахунку фінансово-економічних показників підприємства

Аналізуючи наведені показники, можна відзначити, що деякі з них є сполученими й визначають взаємні значення один одного. Зіставлення показника покриття й коефіцієнта забезпеченості власними засобами показує їхній тісний взаємозв'язок: чим вище останній, тим вище перший, і навпаки. Тому одночасне використання зазначених показників недоцільно. Також існує взаємозв'язок між коефіцієнтом автономії й коефіцієнтом фінансової стабільності.

Істотним недоліком є, то, що в методиці не визначено, яка кількість фактичних показників, що характеризують фінансово-господарську діяльність підприємства, повинне не відповідати нормативним значенням для того, щоб підприємство було визнано неспроможним.

Аналіз показує, що система коефіцієнтів, які використаються для оцінки фінансового стану потенційного банкрута, повинна характеризувати:

- платоспроможність і фінансову стійкість підприємства;

- причини розвитку кризи й банкрутства підприємства;

- наслідку розвитку кризи й визнання підприємства банкрутом;

- можливість виходу підприємства із кризи.

Найбільш важливої є група показників по оцінці платоспроможності й фінансової стійкості підприємства.

У світовій практиці [17, 17] платоспроможність означає достатність ліквідних активів для погашення в будь-який момент всіх своїх короткострокових зобов'язань перед кредиторами. Перевищення ліквідних активів над зобов'язаннями даного виду означає фінансову стійкість.

Чим вище фінансова стійкість підприємства, тим більше воно незалежно від несподіваної зміни ринкової кон'юнктури й, отже, тим менше ризик виявитися банкрутом.

Неплатоспроможність підприємства також не може трактуватися однозначно. З одного боку, неплатоспроможність може бути тимчасовий, а з іншого боку - може носити хронічний характер. Тимчасова неплатоспроможність характеризується недостатністю оборотних коштів, а точніше тимчасовою відсутністю засобів. Хронічна неплатоспроможність - це часткова або повна відсутність можливостей здійснювати які-небудь платежі протягом тривалого часу [15].

Основною метою оцінки розвитку кризи підприємств є встановлення причин втрати платоспроможності підприємства. Саме визначення причин виникнення погрози банкрутства є головним, тому що дає можливість випередити причини й проблеми, які необхідно вирішити.

Для цього рекомендується використати наступні показники: рівень диференціала фінансового левериджа по окремих ризикових операціях; обсяг і рівень штрафів за порушення податкового, валютного й іншого видів законодавства.

Розвиток кризового стану можна оцінити за допомогою коефіцієнтів, які дозволяють визначити такі явища, як: можливість покриття зобов'язань по рахунках; прогнозування напрямків подальшої діяльності після розрахунку з усіма кредиторами.

При проведенні аналізу необхідно оцінювати боргові зобов'язання підприємства й можливості висновку угод із кредиторами (світової угоди, угоди по відстрочці платежу). Для цього рекомендується розраховувати й аналізувати наступні коефіцієнти: покриття зобов'язань; втрати власного капіталу після розрахунку із кредиторами; концентрації боргу й інших.

Показники, які характеризують можливість підприємства по виходу із кризи, орієнтовані на оцінку внутрішніх джерел відновлення платоспроможності. Ці показники цікавлять як керівництво підприємства-банкрута, так і його санаторів.

Для того, щоб мати повне подання про фінансовий стан підприємств, необхідно зробити аналіз у динаміку. Тенденції зміни коефіцієнтів наведені на прикладі машинобудівних підприємств, тому що за результатами їхньої діяльності можна говорити про стан економіки України.

Виходячи з вищевикладеного, пропонується проводити фінансовий стан підприємств за коефіцієнтами, представленим у табл. 2.3.

Таблиця 2.3.

Показники, що характеризують фінансовий стан підприємств

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8