Минуло два роки з часу затвердження Урядом України Програми реформування бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО).

Згідно з цією Програмою метою реформи є:

• доведення системи бухгалтерського обліку у від­повідність до вимог ринкової економіки та МСБО;

• надання суб'єктам господарювання можливо­стей визначити межі та форми внутрішньовироб­ничого (управлінського) обліку.

Виходячи з цього Програма передбачає два рівні:

1) централізоване реформування — ре­гулюється державою і має за мету забезпечення доступу всіх зацікавлених користувачів до інфор­мації, яка.дає уявлення про об'єктивний фінансо­вий стан і результати діяльності об'єкта господа­рювання;

2) децентралізоване реформування здій­снюється самим господарюючим суб'єктом виходя­чи з його потреб в інформації для планування, кон­тролю та прийняття рішень у процесі управління.

Регулюванню з боку держави підлягають аспекти бухгалтерського обліку, пов'язані з узагальненням інформації та складанням звітності, потрібної зовні­шнім користувачам. Порядок, форми, строки надан­ня і структура інформації та звітності для внутрі­шніх користувачів регулюються суб'єктом господа­рювання.

Виходячи з цього можна дійти висновку, що застосування міжнародних стандартів бухгалтер­ського обліку є не метою реформування бухгал­терського обліку в Україні, а однією з найважли­віших умов її досягнення, інструментом забезпе­чення інтересів користувачів в якісній інформації, яка дає повну та правдиву картину фінансового стану і результатів діяльності суб'єкта господарю­вання.

Приведення національної системи бухгалтерсь­кого обліку у відповідність до вимог ринкової економіки і міжнародних стандартів бухгалтер­ського обліку здійснюється за такими напрямами:

законодавче закріплення принципів ведення бухгалтерського обліку;

формування нормативної бази - положення (стандарти);

методичне забезпечення (методичні рекомен­дації, коментарі);

кадрове забезпечення (підготовка, перепід­готовка та підвищення кваліфікації спеціалістів бухгалтерського обліку);

міжнародне співробітництво (вступ і активна робота в міжнародних спеціалізованих професій­них організаціях).

З метою практичної реалізації реформування бухгалтерського обліку в 1999-2000 рр. були здійснені важливі кроки в цих напрямах, а саме:

• прийнято Закон України "Про бухгалтерсь­кий облік та фінансову звітність в Україні", який на законодавчому рівні закріпив принципи веден­ня бухгалтерського обліку та складання фінансо­вої звітності в Україні;

• затверджено 19 першочергових Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, які визнача­ють методологічні засади формування облікової інформації про основні об'єкти обліку та порядок іх подання й розкриття у фінансових звітах;

• розроблено та введено в дію План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'я­зань і господарських операцій підприємств і орга­нізацій та Інструкцію про його застосування;

• розроблено методичні рекомендації з перене­сення сальдо рахунків і субрахунків старого Пла­ну рахунків на рахунки та субрахунки нового Пла­ну рахунків;

• завершується розробка методичних рекомен­дацій з обліку втрат в основних галузях економіки;

• переглядаються програми підготовки фахівців у навчальних закладах, видано підручники та по­сібники з нової системи бухгалтерського обліку;

• успішна здійснюється програма сертифікації бухгалтерів, розпочата Федерацією професійних бухгалтерів і аудиторів України (ФПБАУ); яка-стала асоційованим членом Міжнародної федерації бухгалтерів і Комітету з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (КМСБО).

У 2001 р. будуть введені в дію План рахун­ків бухгалтерського обліку діяльності ма­лих підприємств і Положення (стандарти), бух­галтерського обліку: 13 "Фінансові Інструменти"; 17 "Податок на прибуток"; 18 "Довгострокові контракти"; 22 "Вплив змін цін і Інфляції"; 23 "Розкриття інформації щодо пов'язаних сторін"; 24 "Прибуток на акцію".

Разом з тим, незважаючи на всі позитивні змі­ни, досягнуті за останні роки, реформування сис­теми бухгалтерського обліку в Україні не можна вважати завершеним.

Практика застосування П(С)БО і нового Пла­ну рахунків свідчить, що ці документи потребу­ють подальшого доопрацювання та узгодження. Проте головні проблеми, пов'язані з впроваджен­ням П(С)БО, полягають у тому, що:

1)П(С)БО не збігаються за структурою і змістом з Міжнародними стандартами (МСБО) і це дає під­ставу окремим експертам (переважно західним) стверджувати про невідповідність бухгалтерського обліку в Україні міжнародним стандартам;

2) застосування П(С)БО призводить до зростання розбіжностей між податковим і бухгалтерським трак­туванням і відображенням одних і тих самих об'єктів. Це, в свою чергу, призводить до збільшення обсягів роботи бухгалтерів і зростання їх "психологічної" на­пруги щодо очікуваних санкцій за можливі помилки та неузгодження в умовах існуючого правового поля.

Аналіз щодо відповідності П(С)БО і МСБО подано в публікаціях Н. Горицької [3] та виснов­ках експертів компанії ІВТСІ, яка впроваджує "Проект реформи бухгалтерського обліку у приват­ному секторі в Україні" за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку.

На думку згаданих експертів, П(С)БО не по­вністю відповідають МСБО, тому замість розроб­ки національних стандартів Україні потрібно при­ймати МСБО у "чистому вигляді".

У зв'язку з цим С.Голов (15)  робить два суттєвих за­уваження:

“По-перше, аналіз відповідності П(С)БО і МСБО, виконаний цими експертами, має формальний характер і свідчить про некоректність зіста­влення та в окремих моментах про необізнаність самих експертів.

Отже, такий аналіз відповідності П(С)БО між­народним стандартам не можна вважати професій­ним і доречним".

По-друге, згідно з Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" національне положення (стандарт) бух­галтерського обліку - це нормативно-правовий акт, затверджений Міністерством фінансів Укра­їни; який визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стан­дартам.

Отже, Закон не вимагає повної відповідності національних положень (стандартів) МСБО.

Відсутність такої вимоги пояснюється тим, що:

1) МСБО зорієнтовані насамперед на великі транснаціональні корпорації та компанії, акції яких котируються на фондових ринках;

2} МСБО - це певною мірою "компроміс" між системами бухгалтерського обліку різних країн;

3) МСБО розроблені з урахуванням певного рівня економічного та соціально-культурного роз­витку;

4) МСБО не охоплюють всіх питань, напри­клад, вони не встановлюють порядок обліку без­оплатно отриманих активів, продовжується роз­робка стандартів щодо "галузевих" особливостей обліку (страхування, сільське господарство та ін.);

5) діюча в Україні система статистики та права не дає змоги застосовувати "вільні" форми звітно­сті й принцип суттєвості;

6) мова МСБО відрізняється від мови норма­тивного документа, до якої звикли українські бухгалтери;

7) у передмові до МСБО (п. 11) чітко зазначе­но, що стандарти, які видає Комітет з міжнарод­них стандартів бухгалтерського обліку (КМСБО), не є домінуючими над місцевими положеннями, які регулюють випуск фінансових звітів. Там та­кож (п. 9) підкреслюється, що однією з цілей КМСБО є максимально можлива гармонізація різних стандартів бухгалтерського обліку та об­лікової політики різних країн.

Не випадково у Звіті Міжнародного форуму розвитку бухгалтерського обліку "Вдосконалення фінансової звітності та аудиту у всьому світі -Основні положення" від 3 листопада 1999 р. за­значається, що: "Сліпе застосування МСБО в не-підготовлених до них країнах може завдати більше шкоди, ніж принести користі. Таким країнам по­трібно надати час для розвитку достатньої інфраструктури, яка б дозволила ефективно застосовувати МСБО. Здійснення змін буде вимагати пев­ного часу".

Справедливість такого висновку підтверджу­ється досвідом України. Впровадження принципів і методів МСБО через КОБО в існуючому адміністративно-правовому середовищі доводить, що МСБО - це не тільки методи та підходи до обліку та звітності, а й певною мірою відбиток ідеології та демократичності суспільства, здатності його інсти­туцій адаптувати норми цивілізованих стосунків.

Наприклад, МСБО не встановлюють форми звітності. Як же тоді в умовах" існуючої системи статистики та права впроваджувати "вільний" під­хід до форм звітності та Плану рахунків?

Поряд з тим МСБО не поширюються на несут­тєві статті. Суттєвість, у свою чергу, не можна визначити абсолютним кількісним показником, од­наковим для всіх підприємств і статей. У резуль­таті в процесі реєстрації П(С)БО 1 в Міністерстві юстиції України поняття "суттевість" було виключено з тексту П(С)БО до "кращих часів". Отже, повне впровадження МСБО не можливе без відповідних політичних, економічних і соціальних змін в тому середовищі, в якому їх буде застосовано. Зрозуміло, що такі зміни не будуть миттєвими.

А чи потрібно взагалі повне впроваджен­ня МСБО в Україні? Це питання зовсім не риторичне з огляду на ме­ту та тенденцію поширення МСБО. Так, Європейська Комісія оголосила стратегію ЄС щодо фінансової звітності - не пізніше 2005 р. ввести в дію вимогу до всіх компаній, акції яких знаходяться в лістингу ЄС, готувати фінансові звіти винятково відповідно до МСБО. Країнам-учасницям ЄС рекомендується поширити викорис­таная МСБО також на емітентів, акції яких не котируються на організованих ринках Європейсь­кого Союзу. Європейська Комісія має за мету встановити механізм підтримки МСБО в Європі та постійно здійснювати конструктивний діалог з Комітетом з міжнародних стандартів бухгалтерсь­кого обліку.

Міжнародна організація комісій з цінних паперів (І0SСО) рекомендувала своїм членам дати можливість міжнародним емітентам застосовувати МСБО станом на 1 січня 2000 р. для підготовки фі­нансової звітності при міжнародній пропозиції цін­них паперів і допуску їх до котирування.

Базельський Комітет банківського нагляду, який на прохання Міністрів фінансів Великої Сі­мки і Керуючих Центральними банками, перегля­нув Міжнародні стандарти бухгалтерського облі­ку, повідомив про свою підтримку стандартів та гармонізації системи бухгалтерського обліку у сві­товому масштабі.

Усе це свідчить про наявність тенденції, яка полягає в тому, що МСБО стають обов'язковою умовою обігу цінних паперів на світових фондо­вих ринках.

Отже, необхідність введення МСБО в повному обсязі для акціонерних товариств, підприємств — емітентів облігацій та професійних учасників фон­дового ринку не викликає сумніву. Проте наскіль­ки виправдано застосовувати таку вимогу до під­приємств, що не залучають кредитів і не випуска­ють цінні папери?

На думку С.Голова (15), всі суб'єкти господарської дія­льності повинні застосовувати єдині принципи оцінки та розкриття інформації, але обсяг інфор­мації, яка підлягає розкриттю, визначається виня­тково потребами користувачів. Тому на законодав­чому рівні слід встановити мінімальні вимоги до складу фінансової звітності відповідних суб'єктів господарювання, а додаткову інформацію кожний суб'єкт надаватиме залежно від конкретної ситуації.

З урахуванням досвіду впровадження МСБО в країнах — членах ЄС можна запропонувати чоти-рирівневий підхід до складу фінансової звітності українських підприємств (рис. 4).