Фіскальні аспекти оподаткування експортно-імпортних операцій із сільськогосподарською продукцією

Фіскальні аспекти оподаткування експортно- імпортних операцій із сільськогосподарською продукцією

Нині серед ключових завдань забезпечення належних темпів розвитку вітчизняної економіки постає необхідність вдосконалення податкової системи, яка могла б належним чином координувати та регулювати економічні процеси в нашій державі. Побудова ефективної та збалансованої податкової системи є важливим питанням для будь-якої країни, а особливо в період ринкових перетворень.

Необхідною умовою для цього є розвиток теорії оподаткування і, зокрема, дослідження та узагальнення природи окремих форм оподаткування, особливостей їх функціонування. Такі знання дадуть змогу більш об'єктивніше сформувати податковий механізм, підвищити ефективність оподаткування.

Непрямі податки посідають чільне місце в податковій системі України, їм належить ключова роль в економіці нашої держави - вони є стабільним джерелом наповнення державного бюджету та суттєво впливають на діяльність суб'єктів господарювання.

Вітчизняні економісти на протязі тривалого часу ведуть дискусії щодо напрямів реформування податкової системи, в тому числі і в частині справляння акцизів. Активну участь у цих дискусіях приймають, зокрема: В. Андрущенко, А. Даниленко, М. Дем'яненко, Ю. Іванов, Т. Єфіменко, А. Крисоватий, В. Лановий, І. Луніна, А. Соколовська, В. Федоров та ін.

На жаль, останнім часом в нашій державі простежується тенденція не завжди економічно обґрунтованих змін у податковій системі. У цьому контексті найбільше суперечностей виникає з приводу механізму функціонування податку на додану вартість (ПДВ), який є основною формою універсальних акцизів. Зокрема, як зауважує М. Дем'яненко, у даний час майже всі податки сприймаються негативно, але найбільше нарікань зазнає ПДВ. Останнім незадоволені практично всі господарюючі структури, особливо аграрного спрямування [1, c. 38].

Як наслідок, часто лунають пропозиції про необхідність реформування механізму справляння даного податку, в тому числі і шляхом його заміни іншою формою універсального акцизу.

Метою даної статті є узагальнення економічної природи універсальних акцизів, характеристика їх основних форм і на цій основі розробка рекомендацій щодо вдосконалення засад функціонування даної податкової форми в Україні.

Фінансова думка виробила різні форми й методи оподаткування. Кожен вид податків має свої специфічні риси та функціональне призначення і посідає окреме місце в податковій системі. Роль того чи іншого податку характеризується його приналежністю до певної групи у відповідності з існуючою класифікацією податків.

Найбільш поширеним критерієм поділу податків є їх поділ за формою оподаткування, відповідно за якого всі податки поділяються на прямі й непрямі. Даний поділ податків вперше було застосовано в науковому обігу у XVI столітті Д. Локком, який, по суті, започаткував поділ податків на групи. В основу класифікації податків ним було покладено критерій перекладності. Визначивши, що будь-який податок, з кого б він не справлявся, зрештою падає на землевласника, Д. Локк встановив, що замість податків, якими обкладається земля непрямо, варто віддати перевагу податку безпосередньо на землевласника. Він вважав, що лише поземельний податок є прямим, решта податків є непрямими [2, c. 98].

Розвиток сучасної податкової системи, етапи її формування, показують, що непрямі податки займають визначальне значення в системах оподаткування багатьох країн. Свій розвиток вони започаткували разом із становленням податкової системи і сформувались у вигляді акцизів, фіскальних монополій і мита [3, c. 33].

Акцизи, що походять від латинського слова "excise" лат. - "відсікати", оскільки завдяки їх застосуванню частина вартості товару ніби відсікається на користь держави), представлені у вигляді двох форм: специфічні та універсальні. За своєю економічною природою вони являють собою надбавку до ціни. Специфічні акцизи встановлюються на певні окремі групи товарів, універсальні - для всіх товарів і послуг, тобто характеризуються всеосяжністю та широтою податкової бази.

Універсальний акциз може функціонувати у трьох формах:

- податку з продажів або купівель (податку з обороту в однорівневій формі). У даній формі він виступає як податок з продажу (США, Швеція до 1969 р., Норвегія до 1970 р.) чи податок із закупівель (Велика Британія до 1973 р., Данія до 1967 р., Португалія до 1986 р.), або як податок на виробників обробної промисловості (Франція, Греція, Фінляндія, Туреччина до податкових реформ відповідно 1968, 1987, 1964 та 1985 років). Податок з обороту в однорівневій формі справляють на одному ступені руху товару, що суттєво звужує сферу його застосування, фіскальне та регулююче значення.

-                      податку з обороту в багаторівневій формі (в даний час не використовується). Друга форма універсального акцизу складніша, оскільки при її застосуванні обкладається валовий оборот на всіх етапах руху товару, що викликає кумулятивний ефект. До оподаткованого обороту потрапляють суми податків, сплачені при купівлі товарів виробничого призначення та послуг. Тобто податок утримується не тільки з обороту товарів і послуг, а й із раніше сплачених податків. Кумулятивний ефект негативно впливає на конкурентне середовище - у гіршому становищі опиняються фірми, у витратах виробництва яких вище питома вага сировини і напівфабрикатів, послуг та інших виробничих факторів. Ця форма штучно збільшує оподатковуваний оборот та стимулює до вертикальної інтеграції виробництва господарюючих суб'єктів [4, с. 247-248];

-                      податку на додану вартість (є найбільш поширеною формою, яка визнається податковим законодавством ЄС, як єдино можлива форма для країн-членів даної співдружності). Дана форма зберігає переваги багаторівневого податку з обороту щодо оподаткування усіх ступенів руху товару, але одночасно ліквідує його основний недолік - кумулятивний ефект. Специфіка нарахування та сплати ПДВ полягає в тому, він нараховується та сплачується на кожному етапі руху товару від виробника до споживача [5, с. 206-207]. При цьому, з оподатковуваного обороту виключаються податки сплачені на попередніх етапах внаслідок чого об'єктом оподаткування виступає вартість створена на даному конкретному ступені руху товару (цей показник називається доданою вартістю, відповідно звідси і назва податку).

Отже, "модернізація" податку з обороту обумовила винайдення ПДВ, для якого характерний значний фіскальний потенціал, при цьому він позбавлений недоліків, які притаманні іншим формам універсального акцизу. Емпірично розроблений ПДВ, на переконання К. Шоупа, колишнього члена фінансового комітету ЄС, став "найновішою й, певно, остаточною формою історичної еволюції податків з обороту" [13, с. 250].

Винайдення ПДВ належить французькому економісту М. Лоре, котрий в 1954 році докладно охарактеризував схему його дії і дав пропозицію замінити ним податок з обороту, який використовувався на той час. Проте, введення податку завершилось у Франції лише в 1968 р., після тривалого експерименту його дослідного застосування в залежній від Франції африканській країні Кот де Вуар. В останнє десятиліття ХХ століття ПДВ отримав широке поширення у світі. Зокрема, він використовується в 42 країнах, в тому числі в 17 європейських. На нього припадає в середньому 13,8% податкових надходжень в бюджети країн і 5,5% валового внутрішнього продукту [6, с. 52-53].

Широке використання та поширення ПДВ обумовлене фіскальними, психологічними та економічними перевагами даного податку.

У країнах ЄС, як справедливо зауважує Д. Волков, ПДВ відіграє суттєву роль, адже завдяки йому реалізується основна мета інтеграції країн - забезпечення вільного переміщення товарів, робіт і капіталу. В ЄС прийнято такі схеми адміністрування ПДВ, які дають змогу здійснювати точне нарахування і відшкодування цього податку на товари й послуги експортного призначення. Але при надходженні в країну призначення імпортовані товари й послуги обкладаються ПДВ так само, як і товари власного виробництва. Це створює однорідне податкове середовище для товарів і послуг, що пропонуються для реалізації на міжнародних ринках [7, с. 119].

Водночас, в економічній літературі можна знайти і неприйняття застосування ПДВ, що пояснюється окремими недоліками даного податку. Зокрема, ПДВ вважається "антисоціальним податком". Недоліки податку, як наголошує Н.І. Сидорова, полягає в його регресивності, тобто більший тягар припадає на низькі доходи малозабезпечених людей. Населення купує одні і ті ж товари (послуги) за однаковими цінами, які включають однакову суму ПДВ, незалежно від величини своїх доходів, тому в видатках малозабезпечених суми ПДВ складають вищу частку, ніж в видатках високозабезпечених категорій населення [8, С.36].

Критичне ставлення до податку на додану вартість з боку окремих економістів і практиків сформувалося й через ряд інших причин, на які звертає увагу С. Осадчий. Однією з них є те, що введення даного податку в Україні було викликане гострою необхідністю формування власної податкової політики і дуже обмеженим в часі, без належної підготовки і відпрацювання механізму функціонування податку. В розумінні механізму функціонування ПДВ є певні складнощі, внаслідок чого в окремих економістів з'являється думка про багаторазове зростання ціни за рахунок оподаткування на всіх стадіях руху товару [9, с. 63].

На цю ж проблему неодноразово в своїх статтях звертає увагу М. Дем'яненко. Він наголошує на тому, що насправді подвійне оподаткування відсутнє, а є специфічний механізм обчислення даного податку, завдяки якому при визначенні як об'єкта оподаткування ПДВ оборотів з реалізації, реально оподатковується додана вартість. Так відбувається тому, що податок обчислюється не шляхом безпосереднього оподаткування доданої вартості, а поетапно через інші показники. Спосіб обчислення ПДВ має назву методу "рахунків-фактур". Саме він був прийнятий країнами ЄС при запровадженні ПДВ і завдяки його перевагам став найпоширенішим у практиці оподаткування ПДВ [1, с. 38-39].

Не розуміння економічної суті ПДВ є причиною помилкових трактувань наслідків його дії. У колишньому СРСР формою універсального акцизу виступав податок з обороту, основним недоліком якого був "кумулятивний ефект". І якщо в умовах директивної економіки він через державне цінове регулювання частково нейтралізувався, то при переході до ринкових відносин таке регулювання неможливе. Відповідно, при формуванні власної податкової системи і була надана перевага ПДВ. Застосування даного податку дозволило усунути зазначений дефект податку з обороту. Тому твердження про те, що при оподаткуванні ПДВ відбувається "нагромадження" податків на кожному етапі виробництва і таким чином збільшується ціна кінцевої продукції, є помилковим [1, с. 39].

Відповідно, періодично виникають різні дискусії щодо доцільності подальшого функціонування ПДВ, обґрунтовуються пропозиції щодо скасування ПДВ та запровадження іншого універсального акцизу у вигляді податку з продажу, податку з обороту; зміни способу вирахування ПДВ; запровадження диференціації ставок ПДВ.

Оскільки розглянуті вище три види універсальних акцизів належать до однієї групи та мають деякі спільні ознаки, окремі вчені не вбачають принципових відмінностей між ними. Наприклад, В. Щербак податок на додану вартість називає податком з продажу, тому що він застосовується до ціни товару [10, с. 23]. Також існують пропозиції ввести комбінований податок, який обчислюється як податок на додану вартість, а сплачується як податок з продажу [11, с. 55-57]. Ми вважаємо, що ці форми універсальних акцизів хоча і відзначаються певною схожістю, проте мають різні об' єкти та способи нарахування, а отже ототожнювати їх некоректно.

В частині пропозицій щодо скасування ПДВ і запровадження податку з обороту ми поділяємо думку відомого українського дослідника проблем непрямого оподаткування А. Соколовської, яка переконана, що "в наш час скасування ПДВ і запровадження податку з обороту не можна вважати конструктивною пропозицією" [14, с. 241]. Така ідея була слушною лише в перші роки формування своєї власної податкової системи, тобто коли податком з обороту можна було скористатися як перехідною формою універсального акцизу.

В якості аргументів на користь подальшого функціонування ПДВ в Україні можна навести наступне.

По-перше, внаслідок використання протягом тривалого часу ПДВ до нього вже звикли як платники, так і податківці. Податковими органами вже накопичений позитивний досвід адміністрування ПДВ, боротьби з ухиленням від його сплати.

По-друге, кожен податок має як свої переваги так і вади. Навряд чи можливо точно визначити, запровадження якої з форм універсальних акцизів супроводжуватиметься меншими незручностями. Простота справляння податку з обороту, як його основна перевага над ПДВ, мала більше значення в перші роки становлення оподаткування в Україні, тоді як нині на перший план виходять зовсім інші критерії.

По-третє, скасування ПДВ і запровадження іншого податку, як це пропонують окремі політики, призведе до руйнації існуючого механізму запобігання подвійному оподаткуванню, адже всі міжнародні угоди, укладені Україною з цієї проблеми, стосуються нинішніх форм оподаткування і, зокрема, ПДВ, який справляється за принципом країни призначення.

По-четверте, справляння ПДВ є обов' язковою умовою членства ЄС і дозволяє уніфікувати практику функціонування обігових податків в країнах членах Європейської співдружності [14, с. 241-242].

Тому на наше переконання скасування ПДВ і впровадження будь-якої іншої форми універсальних акцизів в Україні - це крок назад, тому що тривале функціонування ПДВ у різних країнах засвідчує його відповідність вимогам ринкової економіки. Обрання країнами ЄС податку на додану вартість важелем, який створює умови для нормального функціонування економік країн-учасників, зобов'язує Україну, яка проголосила курс на співпрацю і поступове входження до ЄС одним із пріоритетів, врахувати ці вимоги. Інше питання - вдосконалення законодавчих актів, що регламентують нині застосування ПДВ, механізму його справляння та адміністрування. Зокрема, на думку С. Осадчого окремі положення Закону України "Про податок на додану вартість" потребують уточнення або ширшого роз'яснення [9, с. 63].

Подібних поглядів притримується і А. Крисоватий, який наголошує на тому, що податок на додану вартість потрібно вдосконалювати, а не переходити до нижчих форм універсального акцизу - податку з продажу чи податку з обороту. На його думку, функціонування ПДВ вимагає великих фінансових витрат і високої податкової техніки, тоді як функціонування податку з продажу не вимагає таких компонентів. Проте, він ставить під сумнів доцільність переходу на нижчі ступені універсального акцизу, адже світова теорія і практика рухаються зовсім в іншому напрямку. Тим паче, що на переконання вченого, "окремі засади функціонування ПДВ в Україні уже відпрацьовані і виправдовують себе" [12, С.101].

Таким чином, непрямі податки займають визначальне місце в системі оподаткування як України, так і значної кількості країн світу. Універсальні акцизи як основний різновид непрямих податків можуть бути представленні у вигляді трьох форм: - багатостадійний податок з обороту, - одностадійний податок з обороту (податок з продажу), - податок на додану вартість. Кожна з них має свої переваги і недоліки, і нині в Україні точаться запеклі дискусії щодо застосування тієї чи іншої форми. На наше переконання, в світлі європейської інтеграції альтернативи застосуванню ПДВ в Україні не має. Питання повинно зводитися не до вибору тієї чи іншої форми універсального акцизу, що має застосовуватись в Україні, а до напрямів вдосконалення механізму справляння податку на додану вартість.

Страницы: 1, 2, 3