Так званий козацький період в процесі еволюції бюджетної системи розпочався на початку XVI ст., коли запорозьке козацтво набуло самостійної державності, мало дипломатичні відносини з рядом держав Європи. У Новій Січі основу загальновійськової казни становили доходи від ведення господарства, хоча в окремі періоди правителі Росії щедро винагороджували запорожців за допомогу у військових операціях. Податки стягувались через ціни на товари. Запорозька Січ мала завершену систему збирання і витрачання коштів скарбу. Характерною особливістю дохідної частини є трудові повинності, які виконувались безоплатно. Бюджет Січі був беззбитковим, і його збалансування досягалось трудовими повинностями, зменшенням платні, регулюванням експортно-імпортних операцій, покриванням частини державних потреб за рахунок старшини, хоча щодо останнього зворотний процес також мав місце. Видатки передбачались на військове спорядження, будівництво укріплень, монастирів, утримання закладів для престарілих воїнів, дипломатичних місій тощо.

Для бюджету України у складі бюджетної системи Росії в кінці XVIII – на початку XX ст. притаманно було те, що доходи бюджету формувалися в основному за рахунок оброчного і подушного податку з селян, шинкових та митних зборів, податків з капіталів і торговельних оборотів. Платили ці податки, переважно селяни і торговці, натомість дворяни сплачували незначні збори. Був період, коли робились спроби створити власну бюджетну систему. Перший крок до самостійних бюджетних відносин зробила Центральна Рада, відокремившись від фінансової системи Росії і намагаючись забезпечити власний грошовий обіг. Проте на початок 1917 року Україна не мала своїх грошей, податків, банку. З приходом до влади гетьмана П. Скоропадського окремі економічні питання вдалося вирішити, завдяки чому почала відновлюватись розбалансована фінансова система, вдалося створити державний бюджет. Стабільність грошової одиниці карбованця забезпечувалась природними багатствами України, а також цукром. Але ці спроби з різних причин не мали успіху.

Утворення СРСР і прийняття Конституції Союзу РСР передбачало створення єдиного бюджету, до складу якого включались бюджети союзних республік. Основні положення Конституції були конкретизовані в законодавчих і підзаконних актах. Єдність бюджетної системи, централізація податкового законодавства у віданні союзних органів і регламентація видатків, включення союзних республік до складу єдиного державного бюджету, затвердження зведеного бюджету верховними органами Союзу. Бюджетна система Союзу РСР об’єднувала в державному бюджеті: союзний бюджет, бюджет соціального страхування та державні бюджети 15 союзних республік, в склад яких входили республіканські бюджети союзних республік, державні бюджети 20 автономних республік та більше 53 тис. місцевих бюджетів (країв, областей, округів, міст, районів, сільських та селищних Рад). Така бюджетна система існувала з 1924 року, коли державні бюджети союзних республік були вперше законодавчо закріплені Конституцією СРСР. В умовах Союзу Державний бюджет України виконував підпорядковану роль у розподільчих процесах. Він був інструментом перерозподілу ресурсів між галузями республіканського господарства і різними соціальними групами населення на територіях України, а також між територіями всередині республіки.

Суттєвою особливістю формування бюджетів на 1991 рік був розвиток принципово нових фінансових взаємостосунків між центром та суверенними державами, між суверенними і автономними республіками та місцевими Радами народних депутатів. Так бюджетна система стала включати окремо союзний бюджет, самостійні республіканські (суверенних і автономних республік) та місцеві бюджети [10, 144].

В 1991 році були повністю передані в бюджет такі найважливіші податки, як податок з обороту та державні податки з населення. Замість цих податків республіками передавалась в союзний бюджет фіксована сума коштів на покриття видатків на народне господарство та на здійснення загальнонаціональних програм. Хоча затверджені бюджетні показники не були виконані із-за недотримання республіками своїх фінансових зобов’язань. Таким чином, в 1991 році практично було ліквідовано єдину бюджетну систему країни, яка розпалась більш ніж на 55 тис. автономних бюджетів. В результаті загальнодержавний грошовий фонд був поділений за сферами ведення Союзу РСР та суверенних республік.

При визначенні особливостей бюджетної системи України як самостійної держави на початковому етапі слід відмітити про незадовільний рівень регулюючої функції бюджетної системи, наявністю значного розміру дефіциту бюджету, нарощуванням обсягів державного боргу, недосконалим регулюванням міжбюджетних відносин. З прийняттям у 2001 році Бюджетного кодексу України який став певним кроком уперед у розбудові дієздатної бюджетної системи у нашій країні було здійснено більш обгрунтований і чіткий розподіл доходів і видатків між бюджетами, на прозору основу переведено міжбюджетні відносини, упорядковано бюджетний процес. Але у завершеному вигляді засади побудови бюджетної системи так і не визначені. Це багато в чому пояснюється тим, що в ньому взагалі зникло поняття “бюджетного устрою”, а замість принципів побудови бюджетної системи встановлені принципи бюджетної системи. Відбувається формування засад організації бюджетного процесу з урахуванням здійснення економічних реформ, запровадження нових форм і методів державного регулювання суспільно-економічних процесів та формування більш прогресивних і прозорих міжбюджетних відносин, спрямованих на стимулювання, зміцнення окремих територій і економіки в цілому. У цей період побудова бюджетної системи відбувається відповідно до положень та правових норм Бюджетного кодексу України та з урахуванням вимог і стандартів бюджетного законодавства у країнах ЄС.

Бюджетна система України постійно розвивалася та вдосконалювалася і на сьогодні має в основному сформований механізм для здійснення бюджетного регулювання, спрямованого на підвищення рівня соціально-економічного розвитку України. Разом з тим зазначені позитивні результати ще не дають підстав для висновку про радикальні зрушення у фінансово-бюджетній сфері, в якій залишається ряд невирішених проблем. Бюджетна політика у сфері видатків не досить ефективно впливає на соціальний розвиток та економічне зростання як передумову підвищення життєвого рівня та добробуту населення. Має місце недостатній рівень поєднання фіскальної і стимулюючої функцій податкової політики, потребують подальшого вдосконалення міжбюджетні взаємовідносини, які ще не повністю враховують економічний потенціал регіонів. У цілому фінансово-бюджетна політика ще не відповідає у достатній мірі вимогам стратегічних завдань економічного й соціального розвитку держави. Основні зусилля в бюджетній політиці України повинні бути спрямовані на вдосконалення системи управління фінансовими ресурсами держави, у тому числі їх перерозподіл через бюджет, досягнення реальної збалансованості бюджетної системи.

Розділ 2. Аналіз зведеного бюджету Хотинського району за 2007-2009 роки

2.1 Аналіз дохідної частини бюджету району

Бюджет – це не тільки фінансовий план, у якому особлива увага приділяється механізмам платежів, обліку й звітності, він одне з основних знарядь економічної стабілізації та економічного зростання. Це зумовлює необхідність проведення комплексу заходів щодо забезпечення повного і своєчасного надходження до бюджету доходів і здійснення витрат, постійного аналізу доходів і витрат бюджету в плані їх впливу на економічний стан регіону.

Головною ланкою місцевих фінансових ресурсів є доходи місцевих бюджетів, вони виражають певні відносини суспільства, які виникають в процесі формування, розподілу та використання фінансових ресурсів регіонального рівня і використовуються органами місцевої влади для забезпечення поточних і майбутніх завдань розвитку регіону.

Забезпечення повного і своєчасного надходження доходів по кожному джерелу і ефективного фінансування усіх галузей господарства району – це основні завдання, які необхідно вирішувати в процесі виконання бюджету Хотинського району. Від того чи своєчасно і в повному обсязі буде проходити мобілізація доходів залежить безперебійне фінансування усіх галузей соціально-культурної, економічної сфер, а отже і соціально-економічних розвиток району. Результати виконання бюджету дуже часто тією чи іншою мірою різняться від тих цілей і завдань, якими керувалися при його складанні і затвердженні. В окремих випадках такі розбіжності, хоча вони й не були заплановані, можна визнати корисними. Однак, як правило, одержання результатів, відмінних від запланованих, означає, що бюджетна політика, покладена в основу затвердженого бюджету, не проводилась, не було й дієвого контролю за її здійсненням.

Якщо розбіжність результатів із запланованими виявиться суттєвою, це може не тільки завадити досягненню стабілізації в економіці району, а й внести в господарське життя численні викривлення, які треба буде виправляти протягом наступного фінансового року чи навіть кількох років.

Звідси випливає необхідність дотримання бюджетної політики і суворого її виконання, відхилення при цьому повинні розглядатись як індикатори збоїв як у функціонуванні економіки в цілому, так і в самому бюджетному процесі.

Зведений бюджет Хотинського району включає 33 бюджети, в тому числі 31 сільський, районний та міський бюджети.

Проаналізуємо доходи зведеного бюджету Хотинського району використовуючи дані табл. 2.1.

Таблиця 2.1

Аналіз складу та структури доходів зведеного бюджету Хотинського району за 2007-2009 роки, тис. грн.

Аналіз надходжень до бюджету Хотинського району за 2007-2009 роки свідчить, що у даному періоді існує стійка позитивна тенденція щодо збільшення розміру доходів вцілому та в розрізі загального і спеціального фондів бюджету зокрема. Доходи загального фонду бюджету району за 2009 рік (без урахування обсягів міжбюджетних трансфертів) становлять 19500,7 тис. грн., до спеціального фонду місцевих бюджетів за аналогічний період надійшло 4967,1 тис. грн.

Як видно із даних табл. 2.1 дохідна частина зведеного бюджету району формується в основному за рахунок офіційних трансфертів, розмір яких становив 95748,8 тис. грн. в 2007 році; 127903,4 тис. грн. в 2008 році, та 138906,6 тис. грн. в 2009 році, що складає відповідно 84,5%, 83,0% та 85,0% від загальної структури доходів. Із даної ситуації слідує, що Хотинський район є дотаційним, тобто не існує належного забезпечення бюджету власними фінансовими ресурсами.

Другою наповнюючою складовою бюджету виступають податкові надходження, які складають 12,8% у 2007 році, 11,8% у 2008 році та 11,4% у 2009 році загальної суми доходів. Слід відмітити, що існує певна негативна тенденція на фоні абсолютного зростання обсягів податкових надходжень, яка спричинена зменшенням їх питомої ваги, що ще більшою мірою робить бюджет дотаційним. Дана обставина пояснюється ціновим та інфляційним факторами. Неподаткові надходження представлені в переважній мірі доходами по спеціальному фонду бюджету, загалом їх розмір становив 1851,2 тис. грн. або ж 1,6% в 2007 році; 7087,9 тис. грн. (4,6%) – 2008 році, та 3580,1 тис. грн., (2,2%) відповідно в 2009 році.

Не значну частку як в абсолютному так і у відносному розмірі мають такі джерела доходів бюджету як доходи від операцій з капіталом та цільові фонди, які представлені надходженнями по спеціальному фонду бюджету. Основними складовими даних доходів є кошти отримані від продажу землі та матеріальних активів (зокрема дані надходження спостерігаються в 2009 році в розмірі 1917,7 тис. грн. або 1,2%), внески до фондів забруднення навколишнього природного середовища склали 0,2-0,3% за період, що аналізується. Джерелом наповнення цільових фондів являються кошти самооподаткування.

Аналіз динаміки доходів бюджету Хотинського району за 2007-2009 роки представлено в табл. 2.2.

Таблиця 2.2

Аналіз динаміки доходів бюджету Хотинського району за 2007-2009 роки, тис. грн.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10