Для українців питання, які стосуються федералізму, дуже болючі і подібні ідеї сприймаються з великою обачністю. Але федералізм не має відношення до федералізму політичного, “а є економічною концепцією, і його принципи застосовуються в Європі як федеральними, так і унітарними державами. Вони ж лежать в основі Європейської Хартії про місцеве самоврядування” [7, 9]. Таким чином, збільшенню фінансових ресурсів регіонів сприятиме розвиток фіскального федералізму та удосконалення бюджетного менеджменту як на державному, так і на регіональному рівні.

Узагальнюючи досвід різних з погляду економічного розвитку й державного устрою зарубіжних країн щодо застосування бюджетного механізму економічного зростання, можна виділити ряд аспектів, важливих для формування української програми розвитку економіки:

Як показує світова практика, найбільший ефект досягається при комплексному використанні різних бюджетних механізмів.

В Україні, де фактично кожен регіон може розглядатися як депресивний або відсталий, особливо важливо знайти оптимальне сполучення загальнонаціональних та регіональних інтересів.

Створюючи систему бюджетної допомоги територіям на сучасному етапі розвитку країни, мабуть, слід виходити із пріоритетів стабілізації та прискорення загальноекономічного зростання щодо вирівнювання міжрегіональних розходжень. Це припускає більшу орієнтацію на бюджетну самостійність регіонів у розв’язанні їх внутрішніх соціально-економічних проблем.

Формуючи нові бюджетні механізми, важливо додержуватися принципів відкритості, “прозорості” відносин між центром й окремими територіями, обмежуючи використання індивідуально-договірних форм. У зв’язку із цим особливе значення має вдосконалювання нормативно-розрахункових бюджетних методів.

Загальний трансферт (який вирівнює соціально-економічний стан регіонів) може стати корисним механізмом підтримки депресивних і відсталих регіонів. Для цього розрахункові формули трансфертів, які використовуються для депресивних територій, мають точніше відбивати їх об’єктивні бюджетні можливості й потреби. Може бути корисний також світовий досвід формування окремого фонду загального трансферту для “проблемних” територій.

Українська практика використання цільових (спеціальних) трансфертів вимагає проведення кардинальної реформи. Необхідно створити якісно нову систему адресних трансфертів, що матиме міцну правову основу та механізми контролю, замість діючої непрозорої та неефективної системи взаємних розрахункв і бюджетних дотацій. Може знайти застосування такий бюджетний метод підтримки відсталих регіонів, як фонд спеціальних інвестиційних трансфертів, сформований за рахунок засобів держави та економічно сильних регіонів. Це підвищило б зацікавленість регіонів-донорів у контролі за витратами фінансових ресурсів, виділених у вигляді допомоги з бюджету, і відповідальність тих територій, які одержують ці кошти.

3.2 Напрямки вдосконалення механізму бюджетного регулювання в Україні

На сучасному етапі розвитку економіки незалежної країни в цілому, і бюджетної системи зокрема, важливим питанням постає розвиток та вдосконалення бюджетного механізму.

Використання бюджетних відносин, їхній реальний вплив на соціально – економічний розвиток суспільства здійснюється за допомогою бюджетного механізму держави. Тому глибокі дослідження теоретичних і методологічних проблем організації та функціонування цього механізму мають велике значення для фінансової науки і практики. Однак у вітчизняній економічній літературі цим питанням приділяється недостатня увага.

Бюджетний механізм доцільно розглядати, з одного боку – як об’єктивне економічне явище, а з другого – як практична модель реалізації цього явища. Саме такий підхід дасть можливість сформулювати теоретичні підвалини бюджетного механізму, змоделювати його оптимальну структуру, на основі чого розробити практичні рекомендації стосовно забезпечення ефективного функціонування цього механізму з урахуванням конкретної економічної ситуації та завдань, які ставить перед собою суспільство на конкретному історичному етапі розвитку.

Аналіз структури бюджетного механізму, його практичного використання при реалізації стратегічних і тактичних засад бюджетної політики держави вимагає врахування особливої ролі найважливіших складових цього механізму на окремих стадіях бюджетного процесу. Та й послідовність дії елементів бюджетного механізму обумовлює виокремлення конкретних його підсистем, які мають вирішальний вплив на бюджетний процес і його певні етапи. Так, при складанні, розгляді і затвердженні державного і місцевих бюджетів особлива роль відводиться таким елементам бюджетного механізму, як правове його забезпечення, бюджетне нормування, бюджетне планування, бюджетне регулювання, котрі ми пропонуємо об’єднати у вхідні (забезпечуючі, попередні) підсистеми цього механізму.

Наступна стадія бюджетного процесу пов’язана з виконанням бюджетів, де визначальну роль відіграють такі складові бюджетного механізму, як оперативне управління бюджетними коштами, оподаткування, неподаткові форми мобілізації доходів, бюджетне фінансування, бюджетне стимулювання та санкціонування тощо, котрі, на нашу думку, можна об’єднати в обслуговуючі (поточні, оперативні) підсистеми. Заключна стадія бюджетного процесу передбачає використання таких складових, як бюджетна звітність, бюджетний контроль, бюджетна відповідальність, котрі ми пропонуємо об’єднати у заключні (ретроспективні, наступні) підсистеми. Виділення цих підсистем дає нам можливість тісно пов’язати бюджетний механізм із бюджетним процесом кожного бюджетного року, враховуючи особливості конкретних стадій. Це сприятиме підвищенню ефективності бюджетного механізму, якості складання, розгляду, затвердження і використання бюджетів усіх рівнів.

Сучасна практика забезпечення економічного розвитку потребує суттєвого удосконалення та розробки нових підходів до здійснення державних інвестицій. Досить перспективним з точки зору підвищення ефективності бюджетного інвестування, може стати створення у складі саме місцевих бюджетів окремого бюджету розвитку з визначеними джерелами формування та напрямками використання. Кошти бюджету розвитку призначаються лише для здійснення інвестиційних вкладень.

Важливе значення для забезпечення фінансування процесу розширеного відтворення на відповідній території є розробка бюджету розвитку у складі місцевих бюджетів. Немає законодавчого визначення джерел доходів і напрямків видатків бюджету розвитку у складі місцевих бюджетів.

Основними принципами формування та функціонування бюджету розвитку в Україні мають стати такі:

Бюджет розвитку формується на середньострокову перспективу зі щорічним переглядом і коригуванням відповідно до нового державного бюджету.

Щорічне затвердження бюджету розвитку здійснюється одночасно із затвердженням державного бюджету.

Аналіз виконання бюджету розвитку проводиться одночасно з аналізом виконання державного бюджету.

Функціонування бюджету розвитку здійснюється на основі строковості, платності та вчасного повернення бюджетних коштів, залучених для реалізації інвестиційних проектів.

Відбір інвестиційних проектів для фінансування за рахунок бюджету розвитку має проводитися на конкурсній основі та з урахуванням чітко визначених критеріїв відбору, серед яких мають бути: відповідність суспільним інтересам та пріоритетам розвитку України; стабільність фінансового стану виконавця проекту та відсутність заборгованості перед бюджетом; значний економічний ефект від впровадження проекту; спроможність виконавця здійснювати необхідне співфінансування проекту та вчасно розраховуватися за взяті бюджетні кошти.

Налагодження дієвого контролю та звітності щодо виконання інвестиційних проектів, фінансованих за рахунок бюджету розвитку, а також контролю та регулярної звітності за цільовим використанням бюджетних коштів.

Як джерела формування бюджету розвитку, що входять до складу місцевих бюджетів можуть розглядатися такі:

Кошти від відчуження майна, що знаходиться у власності Автономної Республіки Крим, або в комунальній власності відповідної територіальної громади, або в спільній власності територіальних громад.

Надходження частини прибутку, дивідендів, процентів тощо від часток, паїв у статутних фондах господарюючих суб'єктів, які є у власності Автономної Республіки Крим, у комунальній власності територіальних громад або у їх спільній власності.

Надходження від оренди майна, яке знаходиться у власності Автономної Республіки Крим, у комунальній власності територіальних громад чи у їх спільній власності.

Цільові субвенції з державного бюджету України та інших бюджетів на інвестиційні цілі.

Кошти від повернення бюджетних позичок, які надавалися з бюджету розвитку, а також відсотки за використання бюджетних позичок.

Запозичення органів місцевого самоврядування на інвестиційні цілі.

Частина коштів від власних надходжень бюджетних установ і організацій, які утримуються за рахунок коштів місцевих бюджетів, що визначається при затвердженні відповідного місцевого бюджету на наступний фінансовий рік.

Надходження коштів до позабюджетних фондів місцевого самоврядування.

Кошти, які передаються з поточних бюджетів за рішенням ради відповідного рівня.

Як напрямки видатків бюджету розвитку пропонуються такі:

Фінансування інвестицйних проектів, що відповідають пріорітетам суспільного розвитку і відібрані на конкурсних засадах.

Надання державних гарантій під інвестиційні проекти, що фінансується міжнародними фінансовими організаціями.

Покриття державою (субсидіювання) місцевих бюджетів розитку на виконання інвестиційних проектів, що мають регіональне значення.

Управління коштами бюджету розвитку на початкових етапах мають здійснювати місцеві фінансові органи. В подальшому доцільно було б створити систему комунальних банків на чолі з Центральним банком комунального кредиту, які б узяли на себе оперативне управління коштами бюджету розвитку на місцевому рівні, оцінку і відбір інвестиційних проектів для їх фінансування, кредитування та надання гарантій органами місцевого самоврядування, а також контроль за правильністю й ефективністю використання коштів бюджету розвитку. Створення і розвиток комунальних банків сприятиме діяльності органів місцевого самоврядування, розв'язанню соціально-економічних проблем адміністративно-територіальних утворень та зміцненню їх інфраструктури.

Розвиток економіки і соціальної сфери, реформування бюджетної системи вимагає удосконалення бюджетного механізму. Таке удосконалення можливе за наступних умов: перегляду напрямів бюджетної і податкової політики, приведення її у відповідність до економічних можливостей і стратегічних цілей суспільства; внесення змін до чинних бюджетних форм, методів, важелів, стимулів і санкцій, які б сприяли значному підвищенню ефективності бюджетного механізму; розробки дієвого, взаємоузгодженого, раціонального нормативно – правового забезпечення цього механізму.

Зважаючи на те, що бюджетний механізм є об’єктивним явищем, а прагматика його функціонування пов’язана з поведінкою та намірами суб’єкта, ефективність цього механізму залежатиме від того, наскільки вдало владні структури зможуть його використати для досягнення стратегічних цілей. У ринкових умовах господарювання бюджетний механізм може успішно працювати за умови чіткої взаємодії всіх його складових, де немає таких, якими можна знехтувати. Оскільки за допомогою бюджетного механізму держава безпосередньо впливає на соціально-економічні процеси, органи державної влади, державного управління та місцевого самоврядування зобов’язані розробляти усі його складові на такому рівні, при якому можна було б забезпечити реалізацію поставлених завдань [22, 72].

Зважаючи на те, що бюджетний механізм є об’єктивним явищем, а прагматика його функціонування пов’язана з поведінкою та намірами суб’єкта, ефективність цього механізму залежатиме від того, наскільки вдало владні структури зможуть його використати для досягнення стратегічних цілей. У ринкових умовах господарювання бюджетний механізм може успішно працювати за умови чіткої взаємодії всіх його складових, де немає таких, якими можна знехтувати. Оскільки за допомогою бюджетного механізму держава безпосередньо впливає на соціально-економічні процеси, органи державної влади, державного управління та місцевого самоврядування зобов’язані розробляти усі його складові на такому рівні, при якому можна було б забезпечити реалізацію поставлених завдань.

Таким чином, поєднання теоретичних і практичних розробок стосовно організації та функціонування бюджетного механізму сприятиме його подальшому удосконаленню, що позитивно відобразиться на темпах економічного розвитку країни.

В умовах зростання регулюючої ролі бюджету необхідне удосконалення системи, методів управління бюджетом, яке повинно здійснюватися, виходячи з поглибленого аналізу тенденцій соціально-економічного розвитку держави та з урахуванням досвіду зарубіжних країн з цього питання.

При моделюванні бюджетних процесів важливим є врахування суб’єктивних факторів на основі механізмів раціональних та адаптивних очікувань та часткових пристосувань. Введення цих механізмів у моделі істотно спрощує процес бюджетного моделювання на першому, другому та четвертому етапах (етапі складання проекту бюджету, етапі розгляду та прийняття бюджету, етапі підготовки та розгляду звіту про виконання бюджету). В окремих випадках при оцінці наслідків змін бюджетної політики доцільно використовувати імовірнісні моделі [11, 158].

Практична реалізація стратегії формування бюджету економічного зростання об’єктивно потребує зміцнення фінансової незалежності місцевих бюджетів. Слід також відмітити про те, що бюджетна політика в Україні протягом останніх років не відзначалася послідовністю й орієнтувалася переважно на розв’язання соціальних проблем шляхом підвищення номінальних доходів населення. Її здійснення супроводжувалося зростанням платоспроможного попиту громадян, який не перетворився на вагомий стимул інвестиційної діяльності та економічне зростання вцілому. Вдосконалення бюджетної політики загалом та бюджетного механізму зокрема потребує переорієнтації на забезпечення економічного зростання.

Механізми бюджетного вирівнювання у відриві від бюджетного стимулювання, природно, не можуть бути використані як інструмент активної регіональної політики економічного зростання. Відповідно, удосконалення механізмів бюджетного вирівнювання шляхом надання фінансової допомоги територіям необхідно проводити з метою підвищення зацікавленості місцевих органів влади у розширенні власної дохідної бази, розвитку інвестиційної активності, проведенні структурних перетворень у їхній економіці. Держава може і повинна займатися вирівнюванням фінансового становища територій на підставі їх податкового потенціалу, але відповідальність за збалансування бюджетів органів місцевого самоврядування, за забезпечення нормального рівня споживання державних послуг лягає на місцеві органи влади. І для них проблема самодостатності економічного потенціалу місцевого самоврядування повинна стати головною.

Вищезазначене вимагає поліпшення правової основи міжбюджетних відносин з метою забезпечення відносної фінансової самодостатності бюджетів всіх рівнів. Тобто, завдання бюджетної реформи, яка розпочалася в 2000 році, зводиться до того, щоб перевести місцеві бюджету на власну дохідну базу, яка повинна бути достатньою для виконання закріплених за відповідними органами місцевого самоврядування функцій щодо надання суспільних послуг. З цією метою кожна територіальна громада повинна мати певну, хоча б мінімальну, ступінь економічної і фінансової міцності.

Досягнення державою стійкого економічного зростання та забезпечення рівня соціальної справедливості можливе лише за умови формування в країні ефективної податкової політики, створення надійної фінансової бази, забезпечення стабільного, вчасного та повного надходження платежів до бюджетів усіх рівнів. З метою реалізації вищезазначеного, необхідно вжити ряд заходів, а саме: підвищити роль місцевих податків і зборів шляхом розширення їх переліку та встановлення ефективного податкового адміністрування, яке дозволить при мінімальних затратах забезпечити максимальні надходження до місцевих бюджетів; удосконалити розподіл податків і зборів (обов’язкових платежів) між державним і місцевими бюджетами та удосконалити перерозподіл доходів між рівнями місцевих бюджетів шляхом внесення змін до податкового і бюджетного законодавства; запровадити ефективну модель формування власної дохідної бази місцевих бюджетів; привести систему оподаткування у відповідність із пріоритетами державної політики соціально-економічного розвитку країни; створити сприятливі умови для легального та ефективного функціонування реального сектору економіки.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10