-          сума страхових виплат, страхових відшкодувань або викупних сум, отриманих платником податку за договорами довгострокового страхування життя та недержавного пенсійного страхування;

-          дохід від надання майна в оренду або суборенду;

-          оподатковуваний дохід, не включений до розрахунку загальних оподатковуваних доходів попередніх податкових періодів та самостійно виявлений у звітному періоді платником податку або нарахований податковим органом;

-          дохід у вигляді вартості успадкованого майна, що підлягає оподаткуванню;

-          інвестиційний прибуток: від здійснення платником податку операцій із цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах;

-          дохід у вигляді процентів, дивідендів та роялті, виграшів, призів;

-          сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством терміни [1,c.6-7].

До груп доходів, які не включаються до складу зягального місячного

або річного оподатковуваного доходу відносяться:

-          суми допомоги;

-          обов'язкові платежі;

-          вартість матеріальних благ, наданих безоплатно або зі знижкою;

-          доходи від фінансових та інвестиційних операцій;

-          стипендії та виплати на утримання;

-          суми відшкодувань та компенсацій;

-          дохід (прибуток), одержаний самозайнятою особою від підприємницької або незалежної професійної діяльності за спрощеною системою оподаткування;

-          кошти або майно, що надходять від фізичних осіб.

-          інші доходи згідно із чинним законодавством.

Ставки податку з доходів фізичних осіб зазначені у додатку А.

Платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отриманого з джерела на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати на суму податкової соціальної пільги(далі ПСП), розмір якої визначається соціальним статусом отримувача. Категорії осіб, що можуть скористатись правом зменшення суми місячного оподатковуваного доходу у вигляді зарплати на суму ПСП з ПДФО та її розміри у 2010 році заначено у додатку Б.

Відповідно до рекомендацій ДПАУ, наданих листами від 24.12.2009 р. № 28800/7/17-0217 та від 14.01.2010 р. № 160/6/17-0716 з 1 січня 2010 року і до затвердження Держбюджету-2010, для визначення розмірів ПСП та доходу, що дає право на її застосування, необхідно застосовувати розміри мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму, встановлені Законом України від 20.10.2009 р. № 1646-VI «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» (далі - Закон № 1646). Мінімальної заробітна плата та прожитковий мінімум у 2010 році становлять: з 01.01.2010 р. – 869 грн, з 01.04.2010 р. – 884 грн, з 01.07.2010 р. – 888 грн, з 01.10.2010 р. - 907 грн, з 01.12.2010 р. - 922 грн [4,c.590-593].

Загальний розмір ПСП з ПДФО, відповідно до пп. 6.1.1 Закону про ПДФО, на який може розраховувати будь-який платник податку (з урахуванням норм пункту 6.5 статті 6 Закону про ПДФО) дорівнює 50 відсоткам однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року. Тобто для 2010 року загальний розмір ПСП з ПДФО становить 434,50 грн (869грн * 50%).

Згідно з пп. 6.5.1 Закону про ПДФО податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та відшкодування), якщо його розмір не перевищує суми, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року (для 2010 року – 869 грн.), помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень (тобто для 2010 року - 1220 грн).

При цьому граничний розмір доходу, який дає право на отримання податкової соціальної пільги одному з батьків у випадках та розмірах, передбачених підпунктами «а» - «б» підпункту 6.1.2 та підпункту «е» підпункту 6.1.3 Закону про ПДФО, визначається як добуток граничного дохіду, визначеного за вищенаведеним правилом та відповідної кількості дітей [16].

Якщо платник податку має право на застосування податкової соціальної пільги з двох і більше зазначених підстав, податкова соціальна пільга застосовується один раз із підстави, що передбачає її найбільший розмір[6,c. 157-158].

Податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платникові податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нарахування (виплати). Платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосу вання податкової соціальної пільги за формою, визначеною центральним податковим органом.

Якщо платник податку змінює за самостійним рішенням місце отримання податкової соціальної пільги, він зобов'язаний надати працедавцеві за попереднім місцем її застосування заяву про відмову від такої пільги за формою, визначеною центральним податковим органом, така заява не подається, якщо платник податку припиняє трудові відносини з таким працедавцем.

За місцем отримання платником податку основного доходу (визначеним у трудовій книжці) податкова соціальна пільга застосовується без подання заяви про застосування пільги.

Податковий кредит - сума (вартість) витрат, понесених платником податку - резидентом у зв 'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату ПДВ та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за звітний рік.

Суми витрат мають бути документально підтверджені та відображені в податковій декларації. Право податкового кредиту на наступні періоди не переноситься. Загальна сума податкового кредиту не може бути більша за суму річного оподатковуваного доходу, отриманого як заробітна плата.

До витрат, які можуть бути віднесені платником до складу податкового кредиту ПДФО відносяться:

-            суми коштів або вартість майна, переданих платником податку у вигляді пожертвувань або благодійних внесків неприбутковим органі заціям (2 - 5% від загального річного оподатковуваного доходу);

-            суми коштів, сплачених платником податку на користь закладів освіта для компенсації вартості середньої професійної або вищої форми навчання (загальна сума витрат не повинна перевищувати суми прожиткового мінімуму на працездатну особу на початок року, помноженої на 1,4 і округленої до 10 грн. у розрахунку на кількість повних або неповних місяців навчання протягом звітного року);

-            суми витрат платника податку на сплату за власний рахунок страхових внесків, страхових премій страхувальнику-резиденту за договорами довгострокового страхування життя (загальна сума витрат не повинна перевищувати суми прожиткового мінімуму на працездатну особу на початок року, помноженої на 1,4 і округленої до 10 грн.);

-            суми власних коштів платника податку, сплачених на користь закладів охорони здоров'я для компенсації вартості платних послуг з лікування (для придбання життєво необхідних ліків - за переліком КМУ, донорських компонентів, протезно-ортопедичних пристосувань) у розмірах, що не покриваються виплатами з фонду загальнообов'язкового медичного страхування (з початку податкового року, наступного за роком, в якому набере чинності закон про загальнообов'язкове медичне страхування);

-            частина суми процетів за іпотечним кредитом, сплачених платником податку;

-            суми витрат платника податку на сплату за власний рахунок страхових внесків, страхових премій страхувапьнику-рєзиденту за договорами недержавного пенсійного страхування [5,c. 310-315].

Податок підлягає сплаті до бюджету під час виплат оподаткову ваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають перерахування цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платникові податку особою, що його нараховує, то податок підлягає сплаті до бюджету у терміни, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Особи, відповідальні за нарахування і сплату податку з доходів фізичних осіб за окремими видами доходів зазаначені у таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Особи, відповідальні за нарахування і сплату податку з доходів фізичних осіб за окремими видами доходів

Порядок сплати податку з доходів фізичних осіб за різних варіантів виплати доходу неоднаковий:

-       при триманні коштів для виплати доходу в установі банку - до або одночасно з отриманням коштів для виплати доходу;

-       дохід нараховується, але не виплачується платнику податку - у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду(до 30 числа після звітного місяця);

-       оподатковуваний дохід не підлягає оподаткуванню при його нарахуванні чи виплаті та коли оподатковуваний дохід виплачується особою, яка не є податковим агентом - платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку;

-       коли оподатковуваний дохід виплачується у негрошовій формі чи готівкою з каси резидента - податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем такої виплати.

Декларація заповнюється платником податку самостійно або іншою особою, нотаріально уповноваженою таким платником податку.

Платники податку звільняються від обов'язків подання декларації, якщо станом на кінець звітного року вони перебувають на строковій військовій службі; перебувають у розшуку; є неповнолітніми або недієздатними особами і при цьому перебувають на повному утриманні інших осіб та/або держави; станом на кінець граничного строку подання декларації перебувають під арештом або є затриманими чи засудженими до позбавлення волі, перебувають у полоні або ув'язненні на території інших держав[13,c.25-28].

Річна податкова декларація про майновий стан і доходи може подаватися платниками, які мають право на включення певних витрат до податкового кредиту. Така декларація має подаватися платниками, які отримують оподатковувані доходи (прибутки), що не підлягають оподаткуванню при їх нарахуванні чи виплаті; доходи від осіб, що не є податковими агентами; доходи у вигляді нецільової благодійної допомоги від благодійника - фізичної особи; доходи у вигляді виграшу в азартні ігри в казино, інших гральних місцях чи домах, доходи з іноземних джерел; будь - які доходи у разі виїзду платників податку - резидентів за кордон на постійне місце проживання. Обов'язок платника податку з подання декларації вважається виконаним у разі, якщо він отримував доходи виключно від податкових агентів, зобов'язаних подавати звітність із цього податку[14, 155].

Податковий розрахунок сум доходу, нарахований (сплачений) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. N 1ДФ) подається протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу. Декларація з ПДФО подається протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

1.2 Мета, завдання та нормативно-правове забезпечення податкового контролю з податку з доходів фізичних осіб

Метою податкового контролю розрахунків з бюджетом за податком з доходів фізичних осіб є підтвердження достовірності нарахованих сум податку з доходів фізичних осіб, своєчасності і повноти його сплати до бюджету згідно з вимогами чинного законодавства.

Крім того, метою податкового контролю розрахунків з бюджетом за податком з доходів фізичних осіб є виявлення відхилень та перекручень показників від законодавчо встановлених вимог, а також притягнення до відповідальності підприємства, що перевіряється, шляхом застосування фінансових санкцій та штрафів за виявлені за результатами перевірки помилки та порушення [2,c 357].

Основними завданнями податкового контролю розрахунків з бюджетом за податком з доходів фізичних осіб є:

-          дослідження форм і систем оплати праці, які застосовує підприємство та з'ясування їх впливу на порядок розрахунків з бюджетом за податком з доходів фізичних осіб;

-          ознайомлення з організацією обліку розрахунків з бюджетом за податком з доходів фізичних осіб на підприємстві;

-          перевірка правильності та якості складання регістрів первинного, аналітичного та синтетичного обліку;

-          перевірка правильності формування сукупного оподатковуваного доходу за кожним окремим працівником;

-          перевірка правомірності та законності застосування пільг з податку на доходи фізичних осіб;

-          перевірка правильності визначення суми, яка підлягає сплаті як податок з доходів фізичних осіб;

-          перевірка порядку складання та подання до податкових органів податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку;

-          перевірка повноти і своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб до бюджету;

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13