Із сум доходів, одержаних
громадянами не за місцем основної роботи та громадянами, які не мають
постійного місця проживання в Україні, податок нараховується за ставкою 20%.
Таблиця 1.4. Ставки
прибуткового податку за основним місцем роботи станом на 1998–2003 роки [11]
Місячний сукупний
Оподатковуваний доход
|
Ставки і розміри
податку
|
До 17 грн. (з доходу в
розмірі одного неоподатковуваного мінімуму)
|
Не оподатковується
|
18 грн. – 85 грн.
(від 1 до 5 неоподатковуваних мінімумів)
|
10% суми доходу, що
перевищує розмір одного неоподатковуваного мінімуму
|
86 грн. – 170 грн. (від
5 до 10 неоподатковуваних мінімумів)
|
6 грн. 80 коп. + 15% з
суми, що перевищує 85 грн.
|
171 грн. – 1020
грн. (від 10 до 60 неоподатковуваних мінімумів)
|
19 грн. 55 коп. + 20% з
суми, що перевищує 170 грн.
|
1021 грн. – 1700
грн. (від 60 до 100 неоподатковуваних мінімумів)
|
189 грн. 55 коп. + 30%
з суми, що перевищує 1020 грн.
|
1701 і вище (понад 100
неоподатковуваних мінімумів)
|
393 грн. 55 коп. + 40%
з суми, що перевищує 1700 грн.
|
В цілому, прибутковий податок з громадян (ППГ), регульований у
1992–2003 роках декретом КМУ №13–92 від 26.12.1992 р. [] мав яскраво
виражену фіскальну спрямованість та не забезпечував досягнення цілей соціальної
справедливості та стимулювання економічного зростання. Шкала доходів та ставки
ППГ не переглядалися із 1995 р. (гранична ставка у 40% застосовувались для
доходів, що перевищують 1701 грн.). На фоні стрімкого зростання середньої
реальної заробітної плати протягом 2001–2002 років (+19,3% у 2001 р., +18,2%
у 2002 р.), це призвело до суттєвого посилення податкового навантаження на
реальні доходи населення та втрат у прогресивності оподаткування. У період з
1997 по 2001 рр. гранична ставка оподаткування доходів на рівні середньої
заробітної плати (включаючи внески громадян до фондів соціального страхування)
зросла з 16,5 до 23%, а ефективна – з 13,4 до 18,2%. У 2001 р. за
середнього рівня податкового навантаження на грошові доходи громадян у розмірі
6,6%, доходи найбідніших верств населення (до 167 грн.) фактично
оподатковувались за ставкою 9,1%. Тоді як прибутковий податок з громадян у
доходах найбільш багатих верств населення (сукупний місячний дохід понад 8 334
грн.) склав лише 3,8%. При цьому податкове навантаження на доходи платників
податків, яких можна умовно віднести до так званого «середнього класу»,
дорівнювало 10,1%.
Починаючи із 1997 р., частка ППГ у податкових доходах
зростала, збільшившись із 15,1% у 1997 р. до 23,9% у 2002 р.
Зростання надходжень від ППГ стало особливо помітним після 2000 р., що пов’язувалось
насамперед із суттєвим скороченням заборгованості по заробітній платі та
стипендіях, а також із поліпшенням процедури адміністрування ППГ після закріплення
його у повному обсязі за місцевими бюджетами. Зокрема, за 2002 р.
надходження від ППГ номінально збільшились на 2 049 млн грн. У 2003 р.
зростання обсягів ППГ становило майже на 16,4% порівняно із фактичним рівнем у
2002 році, або на 1 660 млн. грн. Водночас, темпи зростання надходжень від ППГ
у 2003 р. виявилися навіть більшими, оскільки уряд та ВРУ відшукав
додаткові кошти на компенсацію підвищення мінімальної зарплати до 237 грн. з 1
липня 2003 року.
Застосування варіанту ППГ прогресивного алгоритму ставки
оподаткування, призвело після 2000 року до суттєвих викривлень в економічній
діяльності в Україні. По-перше, зросла вартість робочої сили, що є особливо
помітним у трудомістких галузях. По-друге, послабилась схильність населення до
заощаджень, які мали б бути важливим інвестиційним ресурсом. По-третє,
створюються стимули для ухилення від сплати податку та розширення «тіньової»
діяльності. Звичайно, окрім високих граничних ставок по ППГ, на «тінізацію»
доходів впливають й інші фактори, зокрема, високий процент (близько 38% фонду
заробітної плати) відрахувань до соцфондів, що їх здійснює роботодавець.
Спроби реформування ППГ прогресивного алгоритму ставок у 2002 році
не мали успіху. З чотирьох зареєстрованих законопроектів у першому читанні був
прийнятий законопроект, розроблений народним депутатом України
С. Терьохіним. З одного боку, проект спрямований на суттєве
зменшення податкового навантаження на осіб із середнім та високим рівнем
доходів, з іншого, прогресивність оподаткування підтримується за рахунок
підвищення рівня неоподаткованого мінімуму та оподаткування операцій з приросту
ринкової вартості капіталу. Зокрема, законопроектом передбачалося запровадити
прогресивно-регресивну шкалу оподаткування доходів фізичних осіб: до 7200 грн.
на рік – 10%, від 7201 до 72000 грн. – 15%, від 72001 до 720000 грн. – 20%.
Доходи понад 720000 гривень на рік пропонувалося оподатковувати за ставкою 13%.
Проектом закону також передбачалося введення механізму податкового кредиту
(зменшення сукупного доходу громадян на певну суму витрат, пов’язаних із
оплатою навчання у середніх та вищих навчальних закладах, придбанням
медикаментів та лікуванням, сплатою процентів за користування іпотечними
кредитами тощо), а також розширення бази оподаткування (зокрема, за рахунок
оподаткування дивідендів за банківськими депозитами, операцій з продажу
нерухомості). Проте, з огляду на значні втрати для бюджету у короткостроковій
перспективі (за різними підрахунками це близько 5 млрд. грн.), а також на
існування принципових відмінностей порівняно із проектом закону, розробленим
Мінфіном, зокрема, щодо неоподаткованого мінімуму (24 грн. – урядовий проект,
120 грн. – депутатський), ВРУ не підтримала законопроект у другому читанні.
Податок
з доходів громадян – резидентів України у 2004–2006 роках стягується гідно
Закону України «Про оподаткування доходів фізичних осіб» [9, c. 3] з
пропорційною постійною ставкою оподаткування 13% (15%).
Враховуючи
алгоритм нарахування податкової соціальної пільги по Закону України «Про
оподаткування доходів фізичних осіб» [9, c. 45] та рівні мінімальної
заробітної плати та прожиткового мінімуму, встановлені у 2004–2008 роках
Законами України «Про державний бюджет України» [4], [5], [6], [7], в табл. 2.3
– 2.5 розраховані ставки податків у вигляді порівняння з табл. 2.2.
Таблиця 1.5. Ставки податку на доходи фізичних
осіб у 2004 році
Мінімальна заробітна
плата в місяць [7]
|
237 грн.
|
Прожитковий мінімум на
місяць [7]
|
365 грн.
|
Гранична заробітна
плата на місяць, при якій застосовується соціальна пільга (сума місячного
прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного
року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.)
|
511 грн.
|
Рівень соціальної пільги
(15 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць),
встановленої законом на 1 січня звітного року, – для будь-якого платника
податку)
|
35,55 грн.
|
Місячний сукупний
Оподатковуваний доход
|
Ставки і розміри
податку
|
До 511 грн.
|
13% від різниці суми
доходу та соціальної пільги (– 35,55 грн.)
|
Більше 511 грн./місяць
|
13% від суми доходу
|
Таблиця 1.6. Ставки
податку на доходи фізичних осіб у 2005 році
Мінімальна заробітна
плата в місяць [6]
|
350 грн.
|
Прожитковий мінімум на
місяць [6]
|
453 грн.
|
Гранична заробітна плата
на місяць, при якій застосовується соціальна пільга (сума місячного
прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного
податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.)
|
634 грн.
|
Рівень соціальної
пільги (25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на
місяць), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, – для
будь-якого платника податку)
|
87,50 грн.
|
Місячний сукупний
Оподатковуваний доход
|
Ставки і розміри
податку
|
До 634 грн.
|
13% від різниці суми
доходу та соціальної пільги (– 87,50 грн.)
|
Більше 634 грн./місяць
|
13% від суми доходу
|
Таблиця 1.7. Ставки
податку на доходи фізичних осіб у 2006 році
Мінімальна заробітна
плата в місяць (на 1 січня 2006 року) [5]
|
350 грн.
|
Прожитковий мінімум на
місяць (на 1 січня 2006 року)
|
485 грн.
|
Гранична заробітна плата
на місяць, при якій застосовується соціальна пільга (сума місячного
прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного
податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.)
|
680 грн.
|
Рівень соціальної
пільги (25 відсоткам однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на
місяць), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, – для
будь-якого платника податку з 07.07.2005);
|
87,50 грн.
|
Місячний сукупний
Оподатковуваний доход
|
Ставки і розміри
податку
|
До 680 грн.
|
13% від різниці суми
доходу та соціальної пільги (– 87,50 грн.)
|
Більше 680 грн./місяць
|
13% від суми доходу
|
Таблиця 1.8. Ставки
податку на доходи фізичних осіб у 2007 році
Мінімальна заробітна
плата в місяць (на 1 січня 2007 року) [4]
|
400 грн.
|
Прожитковий мінімум на
місяць (на 1 січня 2007 року)
|
492 грн.
|
Гранична заробітна
плата на місяць, при якій застосовується соціальна пільга (сума місячного
прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного
податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.)
|
690 грн.
|
Рівень соціальної
пільги (50 відсоткам однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на
місяць), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, – для
будь-якого платника податку з 07.07.2005);
|
200,00 грн.
|
Місячний сукупний
Оподатковуваний доход
|
Ставки і розміри
податку
|
До 690 грн.
|
15% від різниці суми
доходу та соціальної пільги (– 200,00 грн.)
|
Більше 690 грн./місяць
|
15% від суми доходу
|
Таблиця 1.9. Ставки
податку на доходи фізичних осіб у 2008 році
Мінімальна заробітна
плата в місяць (на 1 січня 2008 року)
|
515 грн.
|
Прожитковий мінімум на
місяць (на 1 січня 2008 року)
|
592 грн.
|
Гранична заробітна
плата на місяць, при якій застосовується соціальна пільга (сума місячного
прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного
податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.)
|
830 грн.
|
Рівень соціальної
пільги (50 відсоткам однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на
місяць), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, – для
будь-якого платника податку з 07.07.2005);
|
267,50 грн.
|
Місячний сукупний
Оподатковуваний доход
|
Ставки і розміри
податку
|
До 830 грн.
|
15% від різниці суми
доходу та соціальної пільги (– 267,50 грн.)
|
Більше 830 грн./місяць
|
15% від суми доходу
|
Регулююча
роль нового закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» [] з
пропорційною ставкою податку полягає в наступному:
-
зняття фіскального тиску прогресивної шкали оподаткування на
підняття рівня заробітної плати;
-
розширення податкової бази за рахунок поступового введення
оподаткування до 56 видів доходів громадян.
Стимулююча
роль нового закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» [] з
пропорційною ставкою податку полягає в наступному:
-
різкому підвищенні та плаваючому рівні податкової пільги (бувший –
неоподатковуваний мінімум), яка застосовується тільки для низькооплачуваної
категорії працівників;
-
введенні податкового кредиту, тобто спеціальних сум витрат
громадянина, на які зменшується сума сукупного доходу та, відповідно, податку.
Аналіз
податкових моделей регулювання доходів фізичних осіб у більшості розвинутих
країн показав, що прибутковий податок з громадян зарекомендував себе як
інструмент виходу з кризової ситуації, стабілізації економіки та її динамічного
розвитку. Податок з доходів фізичних осіб безпосередньо регулює ціну робочої
сили, впливає на трудові зусилля працівників, структуру споживання і розвиток
виробництва. У результаті аналізу методик оподаткування доходів фізичних осіб в
Україні (що діяла до 01.01.2004 р. та існуючої) виявлені основні їх
недоліки. Прогресивна шкала, що діяла до 01.01.2004 р., не відповідала
реальному розмежуванню доходів громадян. Шкала мала п’ять інтервалів з
незначним розривом у доходах. На момент відміни, серед п’яті інтервалів три
фактично не використовувалися, тому що були нижче за законодавчо встановлений
рівень мінімальної заробітної плати (їх застосовували лише у випадках неповної
зайнятості). Майже 80% доходів, що отримували громадяни України,
оподатковувалися за однією ставкою (20%), інші два інтервали застосовувалися
лише для 8% працюючих. Доходи переважної більшості населення були зосереджені в
одному інтервалі і податок сплачувався майже за однаковою ставкою, тобто
система прибуткового оподаткування громадян в Україні практично була
пропорційною. Чинний до 01.01.2004 р. механізм прибуткового податку в
Україні не виконував функції регулювання доходів фізичних осіб. Такий інструмент,
як мінімальна заробітна плата, для регулювання доходів фізичних осіб державою
використовувався обмежено, у зв’язку з неможливістю відповідного підвищення
заробітної плати працівників бюджетної сфери.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10
|