У середині XX в. грандіозним досягненням був винахід мікропроцесорної технології й поява персонального комп'ютера. На мікропроцесорах й інтегральних схемах створюються комп'ютери, комп'ютерні мережі, системи передачі даних (інформаційні комунікації). Цей період характеризують три фундаментальні інновації:

§ перехід від механічних й електричних засобів перетворення інформації до електронного;

§ мініатюризація всіх вузлів, пристроїв, приладів, машин;

§ створення програмно-керованих пристроїв і процесів.

Цей етап був вирішальним на шляху до інформаційного суспільства.

У другій половині 30-х років у декількох країнах з'явилися перші проекти електромеханічних й електронних пристроїв, націлених на виконання масових обчислень. Перший проект, що завершився створенням прообразу майбутніх обчислювальних машин, був виконаний у США. До грудня 1939 долі Дж. Атанасов і К. Берри створили макет процесора, а в травні 1942 долі перша у світі обчислювальна машина почала діяти. Ці роботи велися в умовах секретності, що згодом породило судовий розгляд з питання про пріоритет з розробниками машини ЕНІАК, створеної в США в період з 1943 по 1946 роки. 13 серпня 1981 р., з'явився перший персональний комп'ютер IBM РС

До випуску фірмою IBM персонального комп'ютера, мікрокомп'ютери, як їх тоді називали, були долею одних лише фанатиків-ентузіастів. Програмне забезпечення, що існувало на качану 80-х рр., було орієнтоване на обробку текстів і простих електронних таблиць, а думка про ті, що "мікрокомп'ютер" може статі звичним і необхідним пристроєм на роботі й удома, здавалася неймовірною.

Зараз можна стверджувати, що персональні комп'ютери - це ціла епоха, у даний момент у світі кожен третій народився вже після їх появи.

За останні 35-40 років у розробці й вдосконаленні ЕОМ досягнуті величезні успіхи. Сформувалася технічна база нових інформаційних технологій - мікроелектронна й комп'ютерна промисловість. Об'єм Еом-продукції, що випускається, за ціною наближається до 1 трлн діл., що зіставно з об'ємом ринку природних ресурсів.

Рис.3. Схема еволюції інформаційних систем та технологій.

Справжньою революцією в сфері інформаційних технологій стало поява та бурхливий розвиток системи Інтернет. До початку третього тисячоріччя Інтернет став однієї із провідних галузей світової економіки з річним оборотом понад 500 млрд. дол. і числом зайнятих більше 3 млн. чоловік.

Що стосується Інтернет, то дотепер вчені сперечаються - чи можна називати його засобом масової інформації. Деякі називають його засобом комунікації. Інформація, комунікація - обидва слова підходять, але головне - масштаби прогресу в цій області дивовижні. 10 років тому у світі було всього 90 тисяч користувачів Інтернет. В 1999р. - 171 мільйон. Сьогодні близько 1 мільярда. Ніякий засіб масової інформації так стрімко не зростав.

Усього кілька років назад з'явилися мобільні телефони. Зараз їхнє число досягло мільярдної оцінки.

Мобільні телефони стають невід'ємною частиною персонального комп'ютера, мобільний зв'язок усе тісніше переплітається з Інтернет. Мобільні телефони перетворюються в пересувний офіс.

Взагалі процес йде до створення глобальних універсальних структур передачі інформації, тобто про можливості передачі інформації з одного комунікаційного пристрою на інший незалежно від типів пристрою й операторів зв'язку.

У цілому через якийсь час всі ми будемо користуватися універсальними мобільними пристроями, які будуть приймати й відправляти інформацію будь-якого типу з будь-якої частини планети.

Все це абсолютно змінить спосіб життя людини у найближчі роки.

На малюнку 4 зображено схему інформаціологічної еволюції земної цивілізації. На ній у реальному часі t простежується розвиток, переходи й зв'язки двох соціально-суспільних систем: суспільно-економічної формації та інформаціологічної формації .

Рис.4. Схема інформаціологічного розвитку цивілізації.

Але на цьому людство не зупиниться. Воно буде розвиватися семимильними кроками. Автор статті «Інформатизація суспільства й перехід до стійкого розвитку цивілізації» Урсул А. прогнозує наступні етапи розвитку в інформаційному суспільстві:

В 2009 р. персональний комп'ютер вартістю $1000 володітиме продуктивністю трильйон операцій у секунду. Персональні комп'ютери з дисплеями високого дозволу зможуть уміщатися в предметах одягу і ювелірних виробах.

В 2010 р. персональний комп'ютер стані основою систем відео зв'язки, якими буде обладнана велика частина житлових будинків. Стані віртуальним робоче місце.

В 2011 р. придбають розповсюдження нейро-сопроцессори - системи, що працюють за схожими з нервовою системою людини принципами. Підприємства замінять персональні повно функціональні комп'ютерні системи з могутніми серверами.

В 2012 р. більше половини всієї публікованої у світі літератури складатиме книги в електронному вигляді.

В 2015 р. почнеться масове виробництво молекулярного комп'ютера.

В 2029 р. людський мозок буде підключений до Інтернету.

Проблеми інформатизації суспільства і їх значення.

Інформація в історії розвитку цивілізації завжди відігравала визначальну роль і була основою для прийняття рішень на всіх рівнях й етапах розвитку суспільства та держави. На сучасному етапі інформація займає все вагоміше місце, змушуючи по-новому оцінити її значення у всіх сферах життєдіяльності. Поширення інформації радикально змінило суспільство, уможливило прилучення до культурних цінностей більших верств населення, дозволило людям більш оперативно спілкуватися між собою.

Інформаційні технології широко впроваджуються в освіту, охорону здоров'я, зв'язок, транспорт, фінанси, торгівлю й т.д., породжуючи нові можливості для формування інформаційного суспільства.

Одним з основних механізмів формування інформаційного суспільства є інформатизація, це науково-технічний, організаційний і соціально-економічний процес створення оптимальних умов для задоволення інформаційних потреб і реалізації прав громадян, органів державної влади, організацій, суспільних об'єднань на основі формування й використання інформаційних ресурсів із застосуванням сучасних інформаційних технологій.

Головною метою інформатизації є застосування інформаційних технологій у різноманітних областях соціальної практики. Інформаційні технології, базуючись на сучасних телекомунікаційних системах, створюють принципово нові моделі діяльності в науці, управлінні, проектній справі, медицині, грошово-касових операціях, стають вирішальним фактором економії часу, відбувається різке зростання частки корисної, творчої роботи в життєдіяльності членів суспільства.

Існують основні п'ять етапів інформатизації суспільства:

§ модернізація управлінських структур;

§ формування й розвиток індустрії інформатики;

§ комплексування інформаційних зв'язків;

§ перебудова соціальних структур;

§ формування людського потенціалу.

Досягнення цих цілей інформатизація здійснює трьома підсистемами:

§ соціально-економічне забезпечення;

§ теоретичне забезпечення;

§ технічне забезпечення інформатизації.

Рис.5. Модель інформатизації суспільства.

Перехід від традиційних методів зберігання, пошуку й поширення інформації (бібліотек, ручних методів пошуку й аналізу, пошти, телеграфу) до нових безпаперових (базам даних, інформаційно-пошуковим системам, комп'ютерним мережам, супутниковому зв'язку, оптико-волоконним кабелям, системам обробки текстів, локальним обчислювальним мережам, автоматизованим робочим місцям) призведе до кращої орієнтації в міжнародних подіях, явищах, економічних процесах, торговельних операціях, нових технічних рішеннях.

Паралельно з розвитком інформаційної індустрії почали розвиватися інформаційна економіка, пов'язана із продажем інформації, програмного забезпечення, надання обчислювальних послуг і передачі інформації. При розгляді інформації як ресурсу, виникла проблема економічної оцінки інформації, визначення способів його використання й обміну. З'являється служба управління інформаційними ресурсами.

Інформатизація містить у собі не тільки комп'ютеризацію, але й моделювання інформаційних процесів, перебудову організаційних структур, документопотокоів, юридичних норм, а також відповідну підготовку й перепідготовку кадрів. Це - запрограмована перебудова соціального інформаційного середовища, створення принципово нових автоматизованих способів й умов вироблення, поповнення, обробки, передачі й використання знань, ефективний метод інтелектуальної діяльності. Вона означає радикальний крок людства в рішенні колосальної за своїм значенням проблеми ефективного використання можливостей людського розуму й електронно-обчислювальної техніки.

Зміст інформатизації полягає в забезпеченні соціальних, економічних, правових, культурних і технологічних умов збереження й активізації нових ідей, створення можливостей кожній людині зафіксувати свої ідеї, зробивши їх доступними широким масам, а також створення умов для їхнього використання.

Головне - вчасно об'єднати матеріальні й людські ресурси для рішення проблеми інформатизації власними підходами.

Розширення сфери використання інформаційних ресурсів вимагає адекватного правового регулювання суспільних відносин, пов'язаних з інформатизацією. Створення інформації, її збір, обробка, нагромадження, зберігання, пошук, поширення й надання споживачеві, створення й використання інформаційних технологій і засобів їхнього забезпечення, захист інформації й прав суб'єктів, що беруть участь в інформаційних процесах, не можуть відбуватися без участі держави. Інформатизація, як процес необоротна і неминуча, породжує для держави обов'язок забезпечити стан захищеності інтересів громадян, суспільства й держави, а також створити умови для якісного й ефективного забезпечення громадян, органів державної влади й органів місцевого самоврядування, організацій, суспільних об'єднань, розвивати регіональні інформаційні системи й мережі, забезпечувати їх сумісність і взаємодію в єдиному інформаційному просторі.

Але поряд з позитивними моментами процесу інформатизації створюється й реальна погроза використання досягнень в інформаційній сфері, з метою, несумісних із завданнями підтримки світової стабільності й безпеки, дотриманням принципів суверенної рівності держав, мирного врегулювання споровши й конфліктів, незастосування сили, невтручання у внутрішні справи, поваги прав і свобод людини. З огляду на швидкість розвитку даної області, варто визнати, що в правовому, організаційному й технологічному відношенні інформаційна сфера є найменш захищеним елементом державного механізму. Недостатня увага до проблем інформатизації може поставити одні країни у свідомо залежне положення від тих країн, які мають переваги в інформаційній сфері.

Аналіз концепцій „інформаційного суспільства”.

Сучасні досягнення в комп'ютерній сфері носять глобальний характер і створюють умови для переходу до зовсім нового типу суспільства ХХІ століття - інформаційного або суспільства знань. Однієї з основних характеристик інформаційного суспільства є його глобальний характер. У ході його становлення поступово зникають кордони між країнами й регіонами, радикально змінюється структура світової цивілізації. Принципові зміни, викликані стрімким розвитком інформаційних і телекомунікаційних технологій, заслужили на особливу увагу вчених, політиків і фахівців в інформаційній сфері.

Вивчення тенденцій глобальних змін з метою вироблення відповідних концепцій, які прискорили формування глобального інформаційного суспільства, мають багаті традиції в розвитку концепцій постіндустріалізму. Серед іноземних авторів, що займаються цими проблемами, слід зазначити роботи М. Бангеманна, Д. Белла, П. Дракера, Р. Катца, М. Кастельса, Д. Лайона, М. Масуды, М. Маклюэна, Дж. Мартіна, М. Постера, Д. Рисмана, Т. Стоуньера, Д. Тапскотта, Э. Тоффлера, Х. Шрадера й інших. Наука СНД тут представлена працями А.Б. Артомонова, С.А. Дятлова, И.Н. Курносова, О.В. Кедровского, Ю.М. Нестерова, Е.И. Орлова, А.В. Петрова, А.И. Ракитова, Г.Л. Смоляна, О.А. Финько, Д.С. Черешкина, В.Ф. Коломийца.

Розглянути дослідження всіх перерахованих вище авторів представляється практично неможливим, зупинимося лише на деяких з них, необхідних для того, щоб спробувати виділити основні етапи розвитку ідей і концепцій інформаційного суспільства.

Поняття «інформаційне суспільство» з'явилося в другій половині 1960-х. років. Винахід самого терміна «інформаційне суспільство» приписують професорові Токійського технологічного інституту Ю. Хаяши (Японія). У його роботах високоіндустріальне суспільство визначається як таке, де розвиток комп'ютеризації надасть людям доступ до надійних джерел інформації й позбавить їх від рутинної роботи, забезпечивши високий рівень автоматизації виробництва. Виробництво інформаційного продукту, а не продукту матеріального, на думку автора, буде рушійною силою утворення й розвитку суспільства.

Наступний етап у розвитку ідей інформаційного суспільства починається з виходом в 1973 книги американського соціолога Д. Белла «Майбутнє постіндустріальне суспільство. Досвід соціального прогнозування». У ній автор розділяє історію людського суспільства на три основні стадії: аграрну, індустріальну й постіндустріальну. Вчений прагне визначити контури постіндустріального суспільства, багато в чому відштовхуючись від характеристик індустріальної стадії. Знання й інформацію американський вчений вважає не тільки ефективним каталізатором трансформації постіндустріального суспільства, але і його стратегічним ресурсом.

Найцікавіша філософська концепція інформаційного суспільства належить японському вченому И. Масуде. Основні принципи побудови такого суспільства представлені в його книзі «Інформаційне суспільство як постіндустріальне суспільство». Фундаментом нового суспільства стане, на думку автора, комп'ютерна технологія, головна функція якої бачиться ним у заміщенні або в значному посиленні розумової праці людини. Провідною галуззю економіки стане інтелектуальне виробництво, продукція якого буде акумулюватися, і поширюватися за допомогою нових телекомунікаційних технологій. Е.Масуда пише: “Інформаційна епоха, якові принесли з собою комп'ютерна технологія й засоби комунікацій, не просто надасть велике соціально-економічна дія на сучасне індустріальне суспільство; вона спричинить за собою суспільні зміни такого масштабу, які викличуть трансформацію сучасної системи в повністю новий тип людського суспільства, тобто в інформаційне суспільство”.

Відомий англійський вчений Т. Стоуньер стверджував, що інформацію, подібно капіталу, можна накопичувати й зберігати для майбутнього використання. У постіндустріальному суспільстві національні інформаційні ресурси перетворяться, як він вважає, у найбільше потенційне джерело богацтва. У зв'язку із цим, треба усіма силами розвивати, в першу чергу, нову галузь економіки - інформаційну.

Під час бурхливого розвитку новітніх засобів масової інформації й інформаційних технологій усе більш активно в науці ведеться дискусія про функції й роль інформації в житті суспільства, тенденціях формування інформаційного суспільства. Особливий інтерес тут представляє два імені - Маршал Маклюэн (Канада) і Элвин Тоффлер (США).

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6