Особливість поглядів М. Маклюэна полягає у тому, що інформаційні технології розглядаються ним як головний фактор, що впливає на формування соціально-економічної основи нового суспільства. Телекомунікаційні й комп'ютерні мережі зіграють роль своєрідної нервової системи в інформаційному суспільстві.

Постіндустріальному суспільству, на його погляд, властиві такі риси, як деконцентрація виробництва й населення, різкий ріст інформаційного обміну, превалювання самоуправлінських політичних систем, а також подальша індивідуалізація особистості при збереженні солідарних відносин між людьми й співтовариствами.

Кінець ХХ ст. став початком нового етапу в розвитку концепцій інформаційного суспільства. Насамперед, цей період пов'язаний з результатами досліджень Питера Дракера (США) і Мануэля Кастельса (США). Сучасна епоха, на думку Дракера, являє собою час радикальної перебудови, коли з розвитком нових інформаційно-телекомунікаційних технологій людство отримало реальний шанс перетворити капіталістичне суспільство в суспільство, засноване на знаннях.

М. Кастельс акцентує увагу на істотному розходженні між вже існуючими концепціями інформаційного суспільства і його власною концепцією «інформаційного суспільства». У концепціях інформаційного суспільства підкреслюється визначальна роль інформації в суспільстві. На думку автора, інформація та обмін інформацією супроводжували розвиток цивілізації протягом всієї історії людства й мали особливе значення у всіх суспільствах. У той же час, «інформаційне суспільство», що зароджується, будується таким чином, що збір, аналіз і передача необхідної інформації стали «фундаментальним джерелом продуктивності та влади».

Слідом за США в розробку даної проблематики активно включилися країни Західної Європи, у яких ідеї інформаційного суспільства також порівняно швидко знайшли своїх прихильників. У випущеному в грудні 1993 року Комісією Європейського співтовариства доповіді «Ріст конкурентноздатності, зайнятість - виклики ХХІ століття й шляхи в нього» підкреслювалося, що інформаційне суспільство має істотний потенціал, що сприяє стійкому розвитку, росту конкурентноздатності, збільшенню робочих місць, поліпшенню якості життя кожного європейця.

Азіатські концепції розвитку інформаційного суспільства, як правило, базуються на затвердженні власних ціннісних орієнтації та прагненні розробити альтернативний західному підхід до індустріалізації й соціального розвитку. У їхній основі лежать співробітництво держави й ринку, спроба встановити зв'язок між культурними цінностями, притаманні конфуціанству, і соціальними змінами, що відбуваються.

Розвиток, вивчення, модернізація й створення нових концепцій ведеться й сьогодні. Цим питанням займаються все більше вчених, оскільки вважають цю тему дуже актуальної. Необоротність і неминучість формування інформаційного суспільства створюють для вчених можливості формування теоретичної основи для комфортного й раціонально існування громадян, суспільства й держави в нових умовах. При цьому необхідно не забувати, що головна мета побудови інформаційного суспільства - поліпшення життя людей, створення умов для їх максимальної самореалізації - може бути досягнута лише при дотриманні ключового принципу: будь-який розвиток повинне спиратися не на об'єкти й технології, а на людей і знання.

3 Міжнародні та українські особливості розвитку інформаційного суспільства.

3.1. Інформаційне суспільство в США, Японії, Південно Східної

Азії, ЄС та Російської Федерації.

У будь-якій країні незалежно від рівня її розвитку розуміють тією чи іншою мірою неминучість і необхідність створення інформаційного суспільства. Багато країн мають національні програми інформатизації з урахуванням місцевих особливостей та умов. Однак під час створення та впровадження таких програм варто спиратися на досвід передових країн, враховувати їхні успіхи й невдачі, відбити в них існуючі й перспективні тенденції інформатизації.

Світ у цей час можна умовно розбити на чотири групи країн:

§ країни, що виготовляють сировину, продовольство й товари народного споживання;

§ країни, що виготовляють технічну продукцію по іноземних ліцензіях і частково оригінальні технології;

§ країни, що створюють оригінальні технології;

§ країни, що створюють знання.

У цей час всі країни світу в тому або іншому ступені здійснюють процес інформатизації. Невірно визначена стратегія інформатизації або її недостатній динамізм і мобільність можуть призвести до істотним, а часом драматичним змінам у всіх сферах життя країни.

У більшості розвинених країн розуміють, що без надзвичайних зусиль відставання в області інформаційних і комунікаційних технологій може стати необоротним для їхнього розвитку в цілому. Керівники деяких країн "третього світу" з наростаючою тривогою спостерігають за все більшим відставанням їх від промислово розвинених країн, що здійснюють перехід до інформаційного суспільства. Це може призвести до того, що країна буде сприйматися як сировинний придаток співтовариства інформаційно та промислово розвинених країн. Зусилля щодо подолання міжнародної роз'єднаності у вирішальному ступені залежать від ефективного співробітництва між всіма учасниками.

Дня успішної реалізації програми інформатизації бажано дотримуватись загальним для всього світового співтовариства принципам:

§ відмова від прагнення в першу чергу забезпечити економічний ріст країни;

§ необхідність заміни економічної структури, заснованої на важкій промисловості, структурою, що базується на наукомістких галузях;

§ визнання пріоритетного характеру інформаційного сектора;

§ широке використання досягнень світової науки й техніки;

§ вкладення значних фінансових ресурсів в інформатизацію, як державну, так і приватну;

§ оголошення зростання добробуту країни і її громадян за рахунок полегшення умов комунікації й обробки інформації.

Результатом процесу інформатизації є створення інформаційного суспільства, де маніпулюють не матеріальними об'єктами, а символами, ідеями, образами, інтелектом, знаннями. Якщо розглянути людство в цілому, то воно в цей час переходить від індустріального суспільства до інформаційного.

Для кожної країни її рух від індустріального етапу розвитку до інформаційного визначається ступенем інформатизації суспільства.

У цей час у першу десятку країн, які мають найбільш розвинені системи зв'язку й телекомунікацій, що відповідають світовим стандартам, входять Сінгапур, Нова Зеландія, Фінляндія, Данія, США, Гонконг, Швеція, Туреччина, Норвегія й Канада.

Рис. 5. Рейтинг держав за рівнем розвитку засобів зв'язку та телекомунікаційних систем у % (2000р.)

Як відомо, перша країна, що почала інформатизацію, - це США. Інші промислово розвинені країни світу, зрозумівши перспективність і неминучість цього процесу, досить швидко зорієнтувалися й стали нарощувати темпи впровадження комп'ютерів та засобів телекомунікацій.

У США сконцентрована майже половина (43%) світового парку електронно-обчислювальної техніки.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6