Частина ІV

Організаційні основи реформування економічної освіти в школі.

Загальноекономічні питання незмінно привертають увагу - як у нас, так і за кордоном. Вдома та в школі, в пресі та телепередачах ми стикаємося з різними економічними проблемами. Через це вивчення економіки у сучасній школі (зокрема, в курсі «Людина та сіспільство) дозволить краще зрозуміти систему економічних зв’язків у дії, з дитинства засвоїти найважливіші економічні поняття, вірно оцінювати причини та наслідки різних суспільних явищ.

Результати опитування дніпропетровських старшокласників проведене центром економіки та підприємництва при Дніпропетровському обласному інституті удосконалення вчителів свідчать про зацікавленість учнів середньої школи проблемами економіки.

Водночас на запитання « Де б Ви бажали отримати комерційні знання?» було одержано таку відповідь: у школі - 57,9% опитаних, на курсах типу нашого Центру - 34,6 % у вузах (коледжах) - 7.5 %.

Як бачимо, більшість хотіла б отримати економічні знання ще у школі для того, щоб, закінчивши її, бути здатним використати ці знання в реальному житті, а можливо, й керуватися ними все життя.

Проте задовольнити економічний інтерес школярів поки що вдається лише у небагатьох випадках, і насамперед тому, що школа не має необхідних кадрів, а спеціальна підготовка викладачів економіки можлива лише протягом кількох років (принаймі, не менш як 5 років, якщо сьогодні розпочати їх навчання). Реальним виходом з становища, яке склалося, може стати перепідготовка тих вчителів, які виявлять бажання вести новий курс. Для цього виникне потреба у спеціальній економічній та методичній літературі, якої практично не має. Але й відкладати на майбутнє економічну підготовку школярів і випускати їх у життя без мінімальних знань з економіки, підприємництва та ін., посилаючись на важкі обставини, також не можна. Культурний підприємець повинен вирости з нинішнього покоління школярів. Вирішення цього завдання передбачає, зокрема, і осмислення того дуже небагатого досвіду, який нагромаджено у сьогоднішніх умовах. Так, Міністерство освіти підготувало програму курсу «Основи економічних знань» для одинадцятого класу в трьох варіантах. У діючому навчальному плані він, правда, розглядається як курс за вибором учнів, але із завершенням роботи над навчальними посібниками стане інтегрованим або навіть базовим.

Деякі вузи почали створювати у себе економічні факультети для школярів. З’явилися вже окремі спеціалізовані класи, базові школи, ліцеї та інші форми організації навчання економіці безпосередньо в системі середньої освіти, заняття у яких проводять вузівські викладачі економіки. Це основна сила і реальна опора у справі забезпечення шкільної економічної освіти. Крім того, є вузи, які організовували довузівську економічну підготовку, мережу базових шкіл, гімназій та ліцеїв при цих вузах, є школи, що організовували роботу з навчання економічним знанням самостійно або при підтримці різних структур.

Головна проблема цих установ - відсутність підручників і конкретних методичних розробок.

Створюючи власну методику викладання економіки у середній школі цікаво ознайомитись з організацією економічного навчання в Американських школах, мета якого - навчити учнів (студентів) застосувати інструменти економічного аналізу при вирішенні особистих, суспільних та національних проблем.1

1 Курс экономики для старших классов средней школы. Учебное пособие по экономике. Методика обучения. Под редакцией профессора Дж. С. Моргана. Нью-Йорк, 1984.

Так, однією з провідних фундаментальних проблем вважається «дефіцит» - стан, що виникає через невідповідність потреб та обмеженість ресурсів покликаних ці потреби задовольнити, дефіцит  змушує зробити вибір, розподіляючи ці обмежені ресурси.

Характерною є послідовність впровадження цього поняття: від розвитку економічної термінології (І) через пояснення « на мові учнів» (ІІ) до контролю засвоєння матеріалу (ІІІ). Наприклад:

І етап: «дефіцит» є результатом невідповідності порівняно необмежених потреб обмеженим ресурсам;

ІІ етап: учні пояснюють, чому вони не можуть мати всі ігри, одяг, спортивне спорядження, якими їм хотілося б володіти, вказуючи на недостатність певних ресурсів, необхідних для виробництва цих речей.

На пізнішому етапі навчання дефіцит вже визначається учнями як вибір не лише на персональному рівні, але й на рівні суспільства. Причому наголошується: уряд стикається і завжди стикатиметься з цією ж проблемою. Свідченням засвоєння є те, що учні тепер перелічують речі, необхідні їхнім родинам, а також послуги, які мають бути наданими місцевою владою та урядом. Потім вони вибирають те, від чого готові відмовитися, щоб отримати перелічені урядові послуги, та мотивують своє рішення. Крім цього, учні показують, що якість трудових ресурсів («людського капіталу») може бути поліпшена шляхом вкладання додаткових коштів у освіту, професійну підготовку та охорону здоров’я.

Слід зазначити, що при навчанні економіці в американській школі проблема вибору та альтернативних витрат постійно і наполегливо вводиться у свідомість учнів. Більшість досліджень у галузі економіки пов’язані  з аналізом причин, які спонукають індивідуумів, організацій та суспільство у цілому робити вибір. Кожного разу, коли робиться подібний вибір, необхідно відмовитися від однієї з альтернативних можливостей. Людина в ринковій системі має вирішувати: чи дотримуватися раніше вибраного шляху, чи віддати перевагу новому. Таким чином, ціна вибору та можливість його здійснення - ключові категорії економіки.

Схожа методика застосовується й при вивченні багатьох інших економічних категорій: прибутку, продуктивності, обміну тощо. Так, при вивченні теми про підприємництво можна запросити до класу місцевих підприємців, після чого учні напишуть короткий твір про ризик, який бере на себе підприємець, приймаючи рішення. Можна також провести анкетування «Характерні риси підприємця», в ході якого відповісти на головне питання: «Якою мірою володієте рисами підприємця?». Відповіді даються за трибальною шкалою (незначний, середній, значний ступінь володіння) за різними рисами та якостями: високий рівень енергії: міцне здоров’я; готовність ризикувати; наполегливість і т. д.за 20 позиціями.

Поряд з цим групі учнів(класу) доручається вивчити біографії знаменитих підприємців (заняття «Підприємці - раніше та тепер») - наприклад, від Б. Франкліна до братів Макдональдс  - і потім скласти рейтинг їхнього характеру та здібностей, порівнявши з рейтингом, складеним самими підприємцями за якостями, які:

 а) найважливіші для успіху;

 б) важливі для успіху;

 в) найменш важливі для успіху.

Таке порівняння не тільки буде корисним для учнів, але й може дати дещо несподівані результати - зокрема, виявиться, що підприємцю «потреба у владі», «сильне бажання заробити гроші» та інші якості менш властиві ніж «дух суперництва», « сильна необхідність чогось досягти».

Аналіз відносин між виробниками та споживачами у рамках ринкової економіки роз’яснюється за допомогою різноманітних дидактичних ігор («Заробити на життя», «Дай та візьми», «Чому люди торгують?»). В результаті учні підводяться до висновку: власники ресурсів пропонують їх виробникам в обмін на гроші та використовують останні для придбання готової продукції; виробники використовують виручені від продажу гроші для придбання ресурсів. Таким чином здійснюються кругооборот грошей, товарів та послуг. Важливим моментом є обгрунтовання теоритичних знань прикладами з практичної дійсності.Таким чином, кожну економічну категорію, що вивчається можна проілюструвати конкретною ситуацією.

а) Ринок - це система, яка дозволяє здійснювати обмін товарами та послугами між продавцями і покупцями; ціна товару визначається співвідношенням попиту та пропо-зицій; зміни, які вносяться у технологію виробництва, коливання цін можуть впливати на пропозицію, а зміни доходів, смаків, чисельності населення, ріня цін - на попит.

Приклад.

В результаті зростання попиту на дієтичні продукти зросла їхня ціна, а потім і обсяг виробництва. Зміни технології у бік зниження собівартості викликали зростання пропозиції, а це знизило ціни.

б) Ефективна взаємодія продавців і покупців забезпечується завдяки раціональному розміщенню ресурсів, що спрямовуються на виробництво тих товарів, за які споживачі готові платити. Рушійною силою ринкового механізму є конкуренція. Ринок, на якому конкуренція відсутня, характеризується зростанням цін та скороченням виробництва.

Приклад.

Конкуренція серед виробників персональних комп’ютерів  змусила їх поставляти на ринок комп’ютери, що мають якомога більшу кількість функцій, за найнижчими цінами, якби виробництво було монополізованим, картина була б зовсім іншою.

в) Ринок регулює розподіл більшої частини національного доходу. В США розмір заробітної плати залежить від співвідношення попиту та пропозиції на той чи інший вид продукції.

Приклад. Програмісти одержують набагато вищу заробітну плату, ніж кваліфіковані робітники, оскільки попит на послуги програмістів вищий.

В процесі вивчення розглядаються поняття «потреби» та «споживання», ставлення людей до праці, можливості збільшення особистого доходу. Навчитися визначати величину продуктивності праці, вивчити вплив на неї спеціалізації та інвестицій, зрозуміти її значення для економіки допомагає ділова гра «Ключ до продуктивності».

У своєму вступному слові вчитель роз’яснює: оскільки основною проблемою економіки є дефіцит ресурсів, необхідно постаратися одержати максимум можливого з тих ресурсів, які ми маємо у своєму розпорядженні. Учні поділяються на групи по 4-5 чол., кожна група обирає своїй фірмі назву. Мета - за допомогою простих матеріалів (папір, ручки, скріпки) виготовити якомога більше паперових книжок.

Робота складається з 4-х етапів на кожному з яких змінюються умови (спершу всі виготовляють книжки від початку до кінця; потім впроваджуються поопераційний поділ праці; збільшується кількість засобів виробництва (ручок); « звільняються» один робітник). Попросіть учнів звернути увагу на показники колонки «Зразок», використані в таблиці при підрахуванні продуктивності: