Проблеми та перспективи розвитку податку на додану вартість в Україні

МАГІСТЕРСЬКА РОБОТА

на тему:

ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ПДВ В УКРАЇНІ

2010

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПДВ В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

1.1       Економічна природа та значення непрямого податку на додану вартість (ПДВ)

1.2       Правове та нормативне забезпечення стягнення ПДВ в Україні

Висновок до розділу 1

РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ СТАНУ СТЯГНЕННЯ ПДВ В УКРАЇНІ

2.1 Загальна характеристика діяльності ДПІ в Деснянському районі м. Києва

як об’єкта спостереження

2.2 Порядок адміністрування стягнення ПДВ податковими органами

2.3 Динаміка і питома вага надходжень ПДВ в Державний бюджет

Висновок до розділу 2

РОЗДІЛ 3 ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ СТЯГНЕННЯ ПДВ В УКРАЇНІ

3.1 Проблеми та перспективи функціонування ПДВ в Україні

3.2 ПДВ в системах оподаткування європейських країн

Висновок до розділу

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

В багатовіковій історії людства непрямий податок на додану вартість є порівняно новим видом податку на споживання, який історично замінив непрямий податок на споживання – податок з обороту. Вперше він був введений у Франції в 1954 р. економістом М. Лоре. Потім ПДВ набув широкого поширення - спочатку в інших країнах Європи (кінець 60-х - початок 70-х рр.) і дещо пізніше -в країнах Азії, Африки і Латинської Америки. Нині податок на додану вартість стягується майже у 80-ти країнах, серед яких практично всі промислово-розвинуті країни. Поряд з цим слід також зазначити, що даний податок й досі не запроваджений в таких країнах з федеральним устроєм як Швейцарія, США, Канада, Японія, Австралія, де замість нього продовжують існувати непрямі податки на споживання з обороту в різних модифікаціях. У кінці 80-х - на початку 90-х рр. ПДВ було введено в країнах Східної Європи (Болгарія, Угорщина, Польща, Румунія, Словаччина, Чехія), а також в деяких країнах СНД (Білорусь, Казахстан). В Україні і Росії ПДВ введено в 1992 р.

Сучасні проблеми оптимізації рівней і баз оподаткування, вдосконалення адміністрування непрямого оподаткування, і зокрема, податку на додану вартість, є надзвичайно актуальними для України. Починаючи з 1992 року, коли в країні вперше був уведений ПДВ, ведуться постійні суперечки про доцільність його стягнення або повернення до податку з обороту, про рівень ставок і порядок обчислення зобов'язань по податку, обсяги й структуру пільг, порядок стягнення ПДВ при експорті й імпорті товарів і послуг.

Вагомий внесок у дослідження механізму стягнення сучасних видів непрямих податків, зокрема податку на додану вартість, зробили західні фахівці: Ш. Бланкарт, Ж.-П. Боден, С.Л. Брю, Л. Ебрілл, Х.Зи, К.Р. Макконелл, А.Дж. Райтс, В. Саммерс, Д.Е. Ханк. Серед вчених близького зарубіжжя заслуговують на увагу праці Е. Глазової, Л. Дробозіної, С. Нікітіна, Г. Поляка, Д. Черніка. Питання, пов'язані з використанням ПДВ, його роллю у системі оподаткування, а також окремі проблеми застосування цього податку та механізму його справляння виступають предметом дослідження цілого ряду вітчизняних науковців та практиків, зокрема В. Андрущенка, В. Буряковського, В. Геєця, О. Василика, О. Данілова, Т. Єфименко, М. Кучерявенко, І. Луніної, С. Льовочкіна, В. Опаріна, В. Пинзеника, А. Соколовської, Д. Сологуба, В. Су-торміної, В. Федосова та ін.

Все це робить актуальним дослідження основних напрямків удосконалення ПДВ в Україні й отримання відповідей з погляду як теоретич-них аспектів непрямого оподаткування й податкового адміністрування, так і дослідження й аналізу світового досвіду.

Об’єкт дипломного дослідження – податкові відносини в галузі непрямого оподаткування.

Предмет дипломного дослідження – процеси адміністрування стягнення податку на додану вартість на рівні ДПІ у Деснянському районі м.Києва та на загальнодержавному рівні Державного бюджету України.

Мета дипломного дослідження - проаналізувати питому вагу та бюджетоутворюючу роль ПДВ в податковому наповненні Державного бюджету України, бюджетну ефективність та недоліки в адмініструванні ПДВ, запропонувати шляхи удосконалення адміністрування стягнення ПДВ в Україні в рамках европейської моделі та декриміналізації процесу бюджетного відшкодування ПДВ.

Для досягнення мети дипломного дослідження вирішені наступні завдання:

1.     В першому розділі розглянуті теоретичні засади функціонування ПДВ в умовах ринкової економіки та правове і нормативне забезпечення стягнення ПДВ в Україні.

2.     В другому розділі проведений аналіз стану стягнення ПДВ в Україні на прикладі результатів діяльності ДПІ у Деснянському районі м.Києва, виявлені показники бюджетної ефективності ПДВ та рівень бюджетного відшкодування ПДВ.

3.     В третьому розділі розглянуті проблеми та шляхи вдосконалення стягнення ПДВ в Україні з врахуванням досвіду ефективності застосування ПДВ в оподаткуванні европейських країн.

Методологічною базою досліджень дипломної роботи були методи логічного, економічного та системного аналізу.

Інформаційна база роботи сформована на основі законодавчих та нормативних документів України, спеціальної економічної літератури з питань оподаткування, статистичних даних держкомітету статистики України, Мінфіну України, ДПА України, ДПІ у Деснянському районі м.Києва.

Елементи наукової новизни дипломного дослідження полягають в обгрунтуванні нормативно-методологічних пропозицій:

- створення спеціального резервного фонду відшкодування ПДВ;

- надання платникам податку права на отримання бюджетного відшкодування з внутрішніх операцій лише за наявності від'ємного значення податку протягом кожного з шести місячних податкових періодів, тобто реалізації російського підходу до максимального рівня зниження бюджетного відшкодування ПДВ за рахунок автоматичного взаємозаліку з податковими зобов’язаннями наступних періодів по імпортному ПДВ;

- повернення до касового методу визначення дати виникнення податкових зобов'язань і права на податковий кредит, який зменшує авансування ПДВ і забезпечує узгодженість руху грошей з рухом товарно-матеріальних цінностей;

- необхідності запровадження диференційованого підходу до обкладання ПДВ українського експорту, тобто застосування нульової ставки ПДВ до експорту товарів з високою часткою доданої вартості(характерною для виробників товарів та послуг) та звільнення іншого експорту з низькою часткою доданої вартості від сплати податку, що не дає права на його експортне бюджетне відшкодування та різко знижує кількість „фіктивних” експортних посередників (комісіонерів) по „нетиповому експорту”.

Практична цінність отриманих результатів дипломного дослідження полягає в підтвердженні ефективності загально-європейського та російського напрямку застосування в Україні ПДВ як непрямого податку на споживання.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПДВ В УМОВАХ

РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

1.1 Економічна природа та значення непрямого податку на додану вартість (ПДВ)

Податок на додану вартість (ПДВ) [31] — це податок, яким обкладається внесок підприємства (фірми) у ринкову цінність виробленого нею товару або послуги. Внаслідок такого способу обкладання сумарний податок на кожне споживане благо або послугу збирається на всіх стадіях виробництва. У цьому змісті ПДВ є не стільки особливим видом податку, скільки способом збору податкових платежів. Залежно від того, як трактується амортизація (зношування основного капіталу), ПДВ виявляється еквівалентним пропорційному прибутковому податку (income value added, IVA), податку на споживання (consumption value added, CVA), або на кінцевий продукт, або на валову додану вартість (gross value added, GVA).

Уперше інтерес до ПДВ виявився в 1920-х роках, коли він розглядався як різновид податку із продажів. Оскільки податок застосовувався тільки до доданої цінності, а не до сумарного виторгу, він дозволяв уникнути тих негативних ефектів, які були властиві багатьом формам податку із продажів. Головне — ліквідувалося багаторазове оподаткування одних і тих самих виробничих витрат під час продажів проміжних продуктів і остаточного продажу споживачеві. ПДВ відстоювався також на тій підставі, що він здійснює більше наближення до оподаткування за принципом одержаної вигоди [35], ніж його головна альтернатива - корпоративний податок на прибуток.

Можливі три варіанти податку на додану вартість із економічної точки зору, якісні розходження між якими отримані при розрахунку ВВП в залежності від застосовуємих дохідних і видаткових компонентів системи національних рахунків. Валовий внутрішній продукт (GDP) по видатках складається з кінцевого споживання домашніх господарств (С), валових інвестицій (I), кінцевих державних незарплатних видатків на товари й послуги (Gc), державних видатків на виплату заробітної плати (Gw) і сальдо по рахунку поточних операцій платіжного балансу, яке можна представити у вигляді різниці між експортом і імпортом товарів і послуг (X-M) [49]:

GDP = C + I + Gc + Gw + (X – M) (1.1)

де С - кінцеве споживання домашніх господарств;

І - валові інвестиції;

Gc - кінцеві державні незарплатні видатки на товари й послуги;

Gw - державні видатки на виплату заробітної плати;

(X-M) - сальдо по рахунку поточних операцій платіжного балансу

(різниця між експортом і імпортом товарів);

У той же час, можна визначити валовий внутрішній дохід як суму доходів від факторів виробництва (зарплата, прибуток, процентні платежі), що звичайно називають доданою вартістю (V), і амортизації засобів виробництва (D). У такий спосіб:

GDI = V + D (1.2)

де V – додана вартість – сума доходів від факторів виробництва;

D – амортизація засобів виробництва;

Остання рівність може бути виражене як у цінах кожного фактору (тобто за винятком непрямих податків без цінових субсидій на окремі товари), так і в ринкових цінах (включаючи непрямі податки без субсидій). Розглянемо далі три варіанти податку на додану вартість.

З використанням першого варіанта ПДВ – податку, що стягується із продукту ( product-type VAT), – який позначимо як P-VAT, оподаткуванню піддаються всі видатки (за винятком державних видатків на заробітну плату, що не підлягають оподаткуванню при будь-якому варіанті ПДВ) у складі ВВП, якщо податок стягується за принципом країни походження, або видатки з виправленням на сальдо по рахунку поточних операцій — у випадку стягнення податку за принципом країни призначення. Припустимо, що ПДВ стягується по ставках країни походження, тобто експортовані товари й послуги, вироблені усередині країни, підлягають оподаткуванню, а імпортовані - не підлягають. У такому випадку базу податку можна виразити як [49]:

Base-P-VAT = GDP – Gw = C + I + Gc + (X – M) (1.3)

Валові видатки на інвестиції (І), що є частиною бази першого варіанта ПДВ, відображають сукупні видатки на товари капітального характеру протягом певного періоду часу. Частина цих видатків використовується на компенсацію вартості основних фондів, закуплених у попередні періоди часу, тобто – на їхню амортизацію. Незважаючи на те, що амортизаційні відрахування фактично являють собою бухгалтерські проводки, а не реальні економічні операції, вони впливають на розрахункову величину прибутку, а, отже, – і на додану вартість продукції підприємств. Другий варіант ПДВ — податок, що стягується з доходу (income-type VAT – I-VAT), — стягується із чистих видатків на інвестиції (валових видатків за винятком амортизації). Базу такого податку можна виразити як:

Base-I-VAT = GDP – Gw – D = C + (I – D) + Gc + (X – M) (1.4)

Виходячи з розрахунку ВВП по доходах базу податку Base-I-VAT можна також записати як [49]:

Base-I-VAT = GDI – Gw – D = V – Gw. (1.5)

Формула (1.5) показує, що базою другого варіанта ПДВ є сума доходів від факторів виробництва (додана вартість V) за винятком державних видатків на заробітну плату.

Якщо встановити, що крім амортизації, не підлягають оподаткуванню інвестиційні видатки, спрямовані на приріст вартості основних фондів, з бази податку на додану вартість повинні бути повністю виключені видатки інвестиційного характеру. У результаті, базою такого варіанта податку (податку з урахуванням основних фондів, capital goods VAT – C-VAT) буде [49]:

Base-C-VAT = GDP – Gw – I = C + Gc + (X – M) (1.6)

З формули (1.6) видно, що найбільш широка оподатковувана база виникає при використанні першого варіанта ПДВ(формула 1.3), а найбільш вузька – останнього (формула 1.6). Застосування податку на додану вартість, що стягується із сукупного продукту(формула 1.3), має, проте, високу економічну ціну. З використанням такого варіанта податку виникає каскадний ефект, тому що амортизація, як частина вартості основних фондів, що вже використана, не віднімається з оподатковуємої бази й підлягає повторному оподаткуванню. Таким чином, при оподаткуванні всіх основних фондів за початковою вартістю, без надання пільги по амортизації, виникає дестимулюючий ефект відносно інвестицій. Подібні ж проблеми, хоча й у меншому ступені, виникають при використанні другого варіанта ПДВ(формула 1.4).

Таким чином, незважаючи на те, що база оподаткування для третього варіанта ПДВ Base-C-VAT (формула 1.6) є самою вузькою серед можливих варіантів, будучи загальним податком на споживання, такий податок не викликає перекручувань у виробничому процесі між вхідними потоками капітального й некапітального характеру і є економічно нейтральним. Внаслідок цього, такий варіант широко розповсюджений у країнах, що використовують ПДВ, хоча його застосування вимагає високих ставок для досягнення заданого рівня державних доходів.

Слід також зазначити, що при виключенні з бази податку чистого експорту товарів і послуг (при переході на сплату ПДВ за принципом країни призначення) база третього варіанта (формула 1.6) податку скорочується до C + Gc, тобто стає еквівалентною показнику роздрібних продажів. Інакше кажучи, з погляду кінцевого результату третій варіант ПДВ, що стягується за принципом країни призначення, не відрізняється від податку з роздрібних продажів, хоча адміністрування й механізми збору цих податків носять принципово різний характер.

Існує важливе розходження між ПДВ на споживання (третій варіант –формула 1.6) і ПДВ на дохід (другий варіант –формула 1.4). Податок на додану вартість із дохідної бази Base-I-VAT при коректному вимірі амортизації є податком на економічну ренту. Інакше кажучи, стягнення податку на дохідну базу Base-I-VAT й на базу споживання Base-C-VAT приведе до однакових результатів тільки у випадку відсутності зростаючої віддачі від масштабів виробництва, яка приводить до існування економічної ренти. На практиці ПДВ на дохід Base-I-VAT майже не використовується, тому що у всіх країнах, що застосовують ПДВ, існують податки на прибуток і на дохід фізичних осіб. Використання в цьому випадку дохідної бази для податку на додану вартість привело б до подвійного оподаткування її частини.

З погляду бухгалтерського обліку існує чотири варіанти розрахунку зо-бов'язання по податку на додану вартість. Якщо встановити, що базою податку є сума прибутку (p) і фонду оплати праці (w), або різниця між продажами (o) і покупками (i), а податок стягується по ставці t, то до однакової величини зобов'язання по податку ПДВ(VAT) приведуть наступні способи [49]:

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16