Крім
цього, застосування ставок ПДВ на рівні 20-28% стимулює як інфляційні процеси в
цілому, так і негативно впливає на високотехнологічні і наукоємкі виробництва.
Тому, хоча й застосовувана ставка робить податок на додану вартість одним із
головних джерел наповнення бюджету, але видимість його бездефіцитності дуже
оманлива. Саме в зв'язку з цим оптимальну ставку ПДВ економісти частіше за все
пов'язують з рівнем 15-18% [32].
Зайнявши
домінуючі позиції в світовій податковій системі, ПДВ зберігає й деякі негативні
риси, пов'язані з можливістю ухилення від його сплати. Тому в системі адміністрування
ПДВ виключне значення має досконалий і вичерпний бухгалтерський облік,
реєстрація всіх операцій.
Світовий
досвід також показує, що важливою проблемою адміністрування ПДВ є підготовка
громадської думки, пояснювальна робота з платниками і професійна підготовка
персоналу податкових органів.
ПДВ
є масовим регресивним податком на товари і послуги широкого споживання.
Справді, якби весь дохід, отриманий платником протягом життя, використовувався
виключно на споживання, ПДВ можна було б вважати пропорційним податком,
рівномірним у часі. Але ж більша частина доходів накопичується і
капіталізується. Ця обставина не тільки доводить давню істину про надзвичайну
тяжкість непрямих податків для бідних, оскільки саме вони являються чистими
споживачами, але й робить ПДВ, що сплачується в молодості, більш регресивним,
ніж в похилому віці [27].
Отже,
як видно, в ПДВ співіснують суперечливі риси, які гармонійно поєднуються в
єдине ціле. Так, ПДВ, виконуючи чисто фіскальні функції, одночасно здійснює
економічний вплив на важливі макроекономічні показники: виступає як дефлятор,
скорочує обсяг споживання, потенційно створює можливість зниження
рентабельності майбутніх інвестицій. Одночасно зростання податкових надходжень
зменшує бюджетний дефіцит, скорочує потребу в державних позиках, сприяє
зниженню рівня кредитного відсотку і тим самим стимулює інвестування [29].
Економічні
якості ПДВ були належним чином оцінені діловим світом. Невипадково з'явились
пропозиції про заміну податку на прибуток корпорацій податком на додану
вартість. В порівнянні з податком на прибуток корпорацій ПДВ має фіскальні й
етичні переваги, які роблять невигідними окремі внутрішньофірмові, так звані
трансфертні ціни, він не реагує і на такі хитрощі бізнесу, як фіктивне списання
майна, прискорена амортизація, практика підвищення витрат, маніпуляції з
відсотками по боргу.
Завоювавши
симпатії ділових кіл, ПДВ був зустрітий прохолодно і навіть вороже широкими
соціальними верствами. Але вдалося знайти спосіб нейтралізації суспільного
обурення, виключивши з сфери ПДВ найбільш соціально значимі цінності: землю,
страхування, поштову службу, навчання і охорону здоров'я, не забувши навіть про
ритуальні послуги [27].
Саме
тому, податок на додану вартість завоював репутацію унікального фіскального
інструмента оптимального розподілу ресурсів. Суспільно необхідні
перерозподільчі мікро- і макроекономічні ефекти цього податку виявились
найбільш суспільно прийнятними. Ось чому ПДВ привертає увагу країн, які
намагаються підвищити темпи економічного росту.
Разом
з тим не завжди сам по собі ПДВ здатний принести успіх. Через свою
адміністративну складність податок на додану вартість малоефективний в тих
країнах, які ще не досягли рівня впорядкованої ринкової економіки, високої
фіскальної дисципліни, цивілізованої громадської поведінки.
Згідно
з бюджетною класифікацією доходів [15], ПДВ (код 14010000) розподіляється в
Україні на 3 підсегменти обліку (див.рис.3.1):
- 1401 0100
Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів;
- 1401 0200
Бюджетне відшкодування податку на додану вартість грошовими коштами
(відшкодування експортного ПДВ);
- 1401 0300
Податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів (імпортний
ПДВ).
Рис.3.1. Динаміка абсолютних обсягів ПДВ, стягнутого в Державний бюджет
України у 2003 – 2010(проект) роках (посегментно – внутрішній ПДВ, імпортний
ПДВ, відшкодування платникам експортного ПДВ)
Як показує
аналіз графіків, наведених на рис.3.1 (обробка даних Додатку А), абсолютний
рівень імпортного ПДВ у 2003 – 2009 роках систематично перевищував рівень
експортного бюджетного відшкодування ПДВ, при цьому у 2009 році співвідношення
досягло значень 2,0 (81 млрд.грн. (імпортний ПДВ) на 40 млрд.грн. (бюджетне
відшкодування)). У 2010 році в Державному бюджеті прогнозується різке зменшення
бюджетного відшкодування ПДВ з рівня 40 млрд.грн. у 2009 році до рівня 20
млрд.грн. у 2010 році за рахунок скорочення бюджетного відшкодування за
операціями «псевдоекспорту» та «нетипового експорту» з застосуванням фіктивних
підприємств, при цьому рівень імпортного ПДВ прогнозується практично на рівні
2009 року.
Проаналізувавши
додатки до Закону України Про державний бюджет України на 2006 - 2008 роках [8]
– [14], можна зробити висновок, що сума бюджетного відшкодування ПДВ значно
зростає з кожним роком. Так у 2006 році сума становила 15,8 млрд. грн., 2007
році - 18,7 млрд. грн., а у 2008 - 24,5 млрд. грн. А, згідно із Законом України
«Про Державний бюджет України на 2009 рік», бюджетне відшкодування було
заплановано на суму 45,5 млрд. грн., що на 85,87% більше, ніж у 2008 році, хоча
обсяги експорту товарів та послуг у 2009 році на фоні світової фінансової кризи
та зниження попиту у порівнянні з 2008 роком були заплановані на значно нижчому
рівні.
В Україні
дуже гостро стоїть проблема відшкодування ПДВ. Реалії сього-дення свідчать про
те, що бюджетоформуючий ПДВ змінився останніми роками на бюджетовитратний,
тобто при зниженні митного обліку обсягів фактичного експорту товарів та послуг
у 2008 році відносно 2007 року обсяги вимог бюджетного відшкодування
експортного ПДВ у 2008 році зросли відносно 2007 року. Важливим для економіки
держави в цілому є прогресивна динаміка відшкодування ПДВ живими грошима як за
внутрішніми оборотами, так і за зовнішньоекономічними операціями, та
відсутністю відповідного зростання коштів у бюджеті. Поступово зменшується
позитивне сальдо, тобто різниця між сумою ПДВ, зібраною до бюджету, та сумою відшкодованою
з бюджету.
Незаконне
відшкодування ПДВ створило умови для особливого різновиду кримінального
бізнесу. На фіктивних фірмах формується велика частина необґрунтованого податку
на додану вартість, яка ніколи не надійде в бюджет. Дана проблема поглиблюється
активними і різноманітними діями учасників тіньової економіки, які будують свій
бізнес на незаконному відшкодуванні ПДВ. З цією метою вони створюють заплутані
схеми для штучного завищення цін реалізації і незаконного формування
податкового кредиту, а також здійснення подвійного експорту [29].
На рис.3.2 наведена
структура доходної частини Державного бюджету України у 2009 році.
Рис.3.2.
Структура доходної частини Державного бюджету України
у 2009 році
[8]
Як показує
аналіз структур, наведених на рис.3.2, основними джерелами дохідної частини
Державного бюджету України є:
- податок
на додану вартість (38,8%);
- податок
на прибуток підприємств(17,1%);
-
неподаткові надходження (16,7%).
Рис.3.3.
Структура доходної частини Державного бюджету України у 2003 - 2009 рр. та
питома вага податкового наповнення за рахунок ПДВ [8] – [14][3]
На рис.3.3 наведена
динаміка структури доходної частини Державного бюджету України у 2003 – 2009
роках, що дозволяє проаналізувати зміни в питомій вазі ПДВ в загальній сумі
податкових та неподаткових надходжень.
Аналіз графіків,
наведених на рис.3.3, показує, що в дохідній частині державного бюджету України
у 2003 – 2009 роках ПДВ все більш стає основним бюджетоутворюючим податком, при
цьому його питома вага поступово зростала з рівня 26,1 % у 2003 році до
максимального рівня 42,2% у 2008 році.
У 2009 році
питома вага ПДВ дещо знизилась до рівня 38,8% за рахунок різкого зростання
ставок акцизного збору і відповідного зростання питомої ваги цього податку з
рівня 4,8% у 2008 до рівня 7,8% у 2009 (внутрішній акцизний збір) та з рівня
1,1% у 2008 році до рівня 2,4% (імпортний акциз).
Податок на
додану вартість в Україні вже давно багатьма експертами називається одним із
самих кримінальних податків, тому що процедура його відшкодування породила масу
корупційних схем. З кожним роком отримати відшкодування ПДВ підприємствам все
важче, а рівень хабарів за його повернення окремим керівникам податкових
органів зростає. Протистояння між бізнесом і податківцями триває: бізнес використовує
двозначності у вітчизняному законодавстві і формує до відшкодування чималі суми
даного податку.
Податкові
органи для підвищення рівня стягнутого у бюджет ПДВ намагаються всіма способами
або затримати виплати бюджетного відшкодування ПДВ, або взагалі відмовити в
його відшкодуванні, мотивуючи це сумнівами в законності його формування. При
цьому треба визнати, що досить часто це робиться справедливо, адже кожна п'ята
гривня, заявлена до відшкодування ПДВ, є незаконною.
За 7
місяців 2009 року підрозділами податкового контролю державної податкової служби
перевірено понад 7 тисяч декларацій із заявленим бюджетним відшкодуванням ПДВ
на загальну суму 14 млрд. гривень. При цьому було по-переджено незаконне
відшкодування з бюджету 2,8 млрд. грн. Це майже на 200 млн. гривень перевищує
показники минулого року. А у Києві за 7 місяців 2009 року податківці виявили
162 факти необґрунтованих заявок на відшкодування ПДВ на суму майже 2 млрд.
грн. Тому податковими органами проводиться пос-тійний моніторинг сум податку на
додану вартість, заявлених до відшкодування платниками та детальний аналіз їх
фінансово-господарської діяльності. Слід зазначити, що проблема відшкодування
ПДВ в умовах кризи та зростаючого дефіциту бюджету настільки загострилася, що
навіть відповідальні державні органи не можуть (або не хочуть) дати однозначну
відповідь на питання: скіль-ки коштів держава заборгувала підприємствам (а у
багатьох випадках і найма-ним працівникам) у вигляді неповерненого ПДВ [66].
Так, за
даними Голови Держказначейства України, відшкодування податку на додану
вартість за 7 місяців 2009 року було виконано на 100,5% від плану. Сума
відшкодування ПДВ склала 18,9 млрд. грн. В тому числі в липні сума відшкодувань
склала 3,4 млрд. грн. або 102,7% від планових показників. Проте, за даними
Президентського секретаріату, за січень - липень 2009 року прострочені суми
відшкодування ПДВ зросли на 54,3% порівняно з початком року і склали на 1
серпня 2009 року 4,6 млрд. грн. Водночас, за даними ДПА України, прострочена
заборгованість по бюджетному відшкодуванню зменшилася за І півріччя 2009 року на
2,2 млрд. грн. - до 0,3 млрд. грн. [66].
Можливими
причинами зростання заборгованості з відшкодування ПДВ є: недостатність
бюджетного ресурсу, необхідного для відшкодування дебетового сальдо; наявність
значної кількості заявок на незаконне відшкодування; тривалі терміни перевірок
схем по ланцюгу постачання товарів аж до товарови-робників; скасування
податкових векселів.
Проаналізувавши
вище зазначені дані, можна зробити висновок, що діючий у даний час в Україні
механізм оподаткування доданої вартості, який засновано на самостійному
розрахунку і сплаті податку платниками податків, виявився не прийнятним. Постає
питання, навіщо зобов'язувати платників податків заповнювати велику кількість
реквізитів податкової накладної, зводити їх в реєстри покупок і продажів, якщо
платник податків може просто виписати податкову накладну на будь-яку особу, яка
не звітує в податкову.
У
податковому законодавстві України обов'язково слід врахувати економічну природу
дії ПДВ і встановити взаємозв'язок у розрахунку ПДВ суб'єктами господарювання.
Цей взаємозв'язок припускає обов'язкове взаємне відображення однієї і тієї ж
господарської операції в бухгалтерському і податковому обліку осіб, які її
здійснили, і встановлення залежності між відрахуванням сум перерахованого
покупцем постачальнику ПДВ і сплатою останнім податку в бюджет. Отже, право на
відшкодування за рахунок бюджету сум вхідного ПДВ у платника податків буде
тільки при наявності сплати вихідного ПДВ його контрагентом - іншим платником
податків. Це означає, що спочатку повинна бути сплата в бюджет сум вихідного
ПДВ, а потім відшкодування з бюджету сум вхідного ПДВ.
Зобов'язувати
безпосередньо платників податків надавати у податкові органи докази сплати їх
контрагентами ПДВ у бюджет навряд чи можливо з огляду на величезну кількість
платників податків у країні. Крім того, це значно збільшить обсяг
документообігу для платників податків, а це - недоцільно. На мою думку,
потрібно ефективно забезпечити взаємозв'язок у розрахунку ПДВ. А це можливо
тільки за допомогою банків і безготівкових розрахунків. З огляду на те, що
платники ПДВ це - підприємства, приватні підприємці і прирівняні до них з метою
оподаткування фізичні особи, для практичного використання принципу
дзеркальності необхідним є обов'язкове здійснення всіх розрахунків між
платниками ПДВ у безготівковому порядку через банки. Я вважаю, що тільки
безготівкові розрахунки зможуть забезпечити необхідну прозорість і вірогідність
угод платників податків. І тільки у безготівкових розрахунках у відносинах між
платниками ПДВ (постачальником і покупцем) з'явиться посередник - банк, на який
можна покласти функцію податкового агента за утриманням і сплатою до бюджету
податку, що перераховується покупцем податку на додану вартість. Участь у
розрахункових відносинах банку дасть можливість забезпечити взаємозв'язок у
розрахунку і сплаті ПДВ і фактичне надходження податку в бюджет [29].
Підсумовуючи
вищесказане, можна зробити висновок, що наявність суттєвих недоліків у
відшкодуванні податку на додану вартість вимагає здійснення термінових заходів
для стабілізації ситуації, а саме:
- вдосконалення
законодавчої бази, зокрема усунення суперечливих норм законодавства про ПДВ та
систематизування величезної кількості нормативних актів про ПДВ;
- паралельно з удосконаленням законодавства необхідно проводити
автоматизацію роботи податкових органів та впроваджувати електронний варіант
подання звітності підприємствами (див. Рис.3.4);
- для прискорення процедури відшкодування ПДВ доцільно застосовувати
сучасні інструменти фінансового ринку, зокрема за інструменти банківських і
страхових організацій.
3.2 ПДВ в
системах оподаткування європейських країн
Звичайно
фінансову піраміду оподаткування називають "мультиплікацією"
(множенням), що виникає у випадках, коли сума податку, заплаченого виробником
на попередньому етапі переробки продукції, знову виплачується наступними
виробниками на кожному новому етапі продажу. Така схема накручування
подвійного, потрійного й т.д. стягнення податку - мультиплікація – може
виникнути за умови використання моделі податку з обігу. Саме таким він був серед
основних податків у СРСР. Очевидно тому, багато хто з політекономів пропонують повернутися
сьогодні до цієї моделі [45].
Рис.3.4. Функціональна схема
автоматизації формування загального реєстру податкових накладних в Україні [66]
Взагалі,
податкова піраміда спотворює ринок, тому що зменшує доходи економічних агентів
(суб'єктів господарювання, домашніх господарств, а потім і держави), стискаючи
в такий спосіб споживання в національній економіці, стаючи гальмом розвитку.
Із
цієї причини уряди розвинених країн перейшли на модель ПДВ, що виникла в Європі
в другій половині XX століття й дає можливість виробникові стягувати податок не
з усією суми реалізованої продукції, а тільки із суми доданої вартості, що
дозволяє уникати мультиплікації.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16
|