Результуючим показником, який потрібно покращити, є кредиторська заборгованість. Це кошти, які належать іншим одиницям господарювання, але якими певний час користується підприємство, через те, що вже їх або отримало, або не настав строк сплати.

Розділ 3. пРОЕКТНО-Рекомендаційна частина

3.1 Логічно-структурна схема досягнення зростання валового доходу ВАТ “Коломийське АТП”

Коломийське АТП здійснює перевезення вантажів, у тому числі міжнародні. Як видно з таблиць 2.7-2.8, підприємство дуже неефективно використовує вантажні перевезення, особливо міжнародні. Тому як рекомендаційний захід для вдосконалення міжнародних розрахунків, підприємство може підписати контракт з російською стороною на перевезення вантажу. Перевезення здійснюються протягом трьох місяців, причому Коломийське АТП надає відстрочку платежу строком на 3 місяці, тобто комерційний кредит російській стороні. Проте надання послуг з післяоплатою створює для підприємства навантаження на його оборотні кошти. Такими чином воно фінансує свого контрагента.

Аналіз практики проведення міжнародних розрахунків по експортно-імпортних операціях на Коломийському АТП показав, що на підприємстві не використовуються можливості строкового валютного ринку України. Оплата за відвантажену продукцію робиться шляхом простого банківського переказу. Така ситуація призводить до затримки надходження коштів на підприємство у зв’язку з технічними проблемами і зростання спонтанної дебіторської заборгованості.

Тому підприємство для надання послуг російській стороні може скористатися факторинговою операцією. У результаті операції сплачується певний відсоток обслуговуючому банкові, який фактично фінансує свого клієнта. А російський контрагент має в свою чергу відтер мінування платежу.

Використанння факторингової операції дасть можливість підприємству отримати виграш від зниження курсу національної валюти протягом часу дії послуги. Цей виграш буде одержаний завдяки різниці в курсах. Тобто фактично це будуть поза операційні доходи підприємства, за рахунок яких він зможе повернути певні прострочені платежі і знизити таким чином свою кредиторську заборгованість. А сам рекомендований захід покращить стан міжнародних розрахунків фірми.

На рисунку 3.1 наведено логічно-структурну схему досягнення очікуваного показника зниження кредиторської заборгованості на 4,87%.

На кінець 2006 року вона становила 62,8 тис. грн. Очікуване зниження її становитиме 3058 грн.:

Зкз = 62800*4,87/100% = 3058 грн.

3.2 Характеристика заходу

Розглядаючи економіки західних країн, можна побачити, що строковий ринок покликаний насамперед підтримувати макроекономічну рівновагу та стабілізувати фінансовий стан суб’єктів господарської діяльності в умовах зміни коньюнктури ринку. Він складається з таких основних сегментів, як форвардний та ф’ючерсний ринки, ринки опціонів та своп - контрактів. Вітчизняна строкова торгівля фактично представлена тільки ф’ючерсним валютним ринком, оскільки з форвардами та опціонами проводяться лише окремі операції, а своп - контрактів не укладають узагалі.

Обсяги строкової торгівлі в Україні мінімальні, спреди дуже широкі, вибір похідних фінансових інструментів обмежений. Термін “ ринок строкових угод ” у нашій країні можна застосовувати лише умовно, маючи на увазі перш за все ф’ючерсну торгівлю та пам’ятаючи про те, що даний сегмент фінансового ринку тільки - но починає формуватися.

У світовій практиці зародження строкової торгівлі пов’язане з появою насамперед її позабіржової форми - форвардних контрактів. Оскільки збагатитися, спекулюючи на позабіржовому строковому ринку, досить проблематично, основною метою укладення більшості таких угод стало хеджування.

Спочатку на ф’ючерсних біржах переважали контракти з торгівлі товарними активами. Такий ринок виник і розвивався з нагальної потреби усунути протиріччя між циклічністю коливань ринкової конь’юнктури та необхідністю забезпечити стабільність фінансового стану суб’єктів господарювання. Спекулятивна складова за таких умов відходила на другий план.

Біржова торгівля ф’ючерсами стала своєрідним “ вінцем “ розвитку строкового ринку, який відповідає високому рівню ринкової економіки. Звісно, у цьому контексті про Україну не йдеться.

Ф’ючерсні біржі розвинулися найперше у тих країнах, де в різних інвестиційних фондах та банківських системах були акумульовані величезні фінансові ресурси. Високий рівень інформаційних технологій та лібералізація фінансового сектора економіки сприяли швидкому поширенню та популяризації деривативів.

На відміну від західного, вітчизняний строковий ринок одразу почав формуватися як біржовий. Проведені у 1994 році на Придніпровській товарній біржі (м. Дніпропетровськ) перші торги валютними ф’ючерсами проходили зовсім не так, як узвичаєно світовою практикою роботи з деривативами.

Згодом ф’ючерсну торгівлю було організовано на Київській універсальній біржі (КУБ), а з грудня 2002 року - на строковій секції УМВБ. Результати торгівлі покажемо графічно на рисунках 3.1 та 3.2.

Рис 3.1 - Обсяги торгівлі ф’ючерсними контрактами на Київській універсальній біржі

Рис 3.2 - Результати роботи строкової секції Української міжбанківської валютної біржі

Як видно з графіків, жодна із спроб не стала настільки успішною, щоб ф’ючерсний ринок перетворився у високоліквідний.

Такі ринки у розвинутих країнах організовували з метою створення незалежних умов для проведення операцій хеджування цінових ризиків. Як наголошував М.Е. Стрейт, “історія розвитку індивідуальних ф’ючерсних ринків не знає випадків, коли б мотиви спекуляції, а не бажання уникнути комерційних ризиків, були рушійною силою відкриття таких ринків”.

Практикою доведено, що ринки, на яких переважають спекулянти (трейдери), не можуть довго існувати - вони приречені. На відміну від хеджерів, трейдери не мають балансових позицій, за рахунок яких можна було б компенсувати збитки за ф’ючерсами (позабалансова позиція). Трейдери беруть на себе ризик хеджерів, сподіваючись отримати винагороду за це у вигляді прибутків у вигляді прибутків за відкритими ф’ючерсними позиціями. Хеджери, навпаки прагнуть уникнути ризиків, пов’язаних із зміною ціни базисного активу, і згодні за це платити, тобто змиритися з недоодерженням прибутків. Тому на ф’ючерсних біржах відбувається вільне переливання капіталів від хеджерів до трейдерів, без чого проведення спекулятивних операцій втратило б сенс.

В умовах економічної кризи, перерозподілу власності та політичної нестабільності спекулятивні тенденції охопили всю сферу економічної діяльності. Сучасна стратегії бізнесу з об’єктивних і суб’єктивних причин не націлена на налагодження цивілізованих відносин, тому й потенційних хеджерів небагато.. Спеціалісти, які ще недавно не підозрювали про існування строкового ринку, дістали змогу випробувати свої сили на біржових торгах та набути практичних навичок роботи на біржі. Можна сподіватись, що згодом ці учасники торгів стануть кваліфікованими консультантами з питань хеджування ризиків на внутрішньому ринку, а новостворені фінансові інститути - центрами строкового ринку України.

Щодо перспектив розвитку строкового сегмента фінансового ринку в Україні, то він, на мою думку, безумовно розвиватиметься. І якщо і виникатимуть питання стосовно того, чи потрібен внутрішній строковий ринок за успішної діяльності багатьох стабільних міжнародних центрів торгівлі деривативами, відповідь на нього буде ствердною - хедж потрібен усім.

Отже, необхідність формування в Україні ринку деривативів як невід’ємної складової розвинутого фінансового ринку не викликає сумнівів. Але для його успішного функціонування необхідні такі об’єктивні передумови:

1. Строковий ринок справді отримає поштовх до розвитку, коли на нього в масовому порядку прийдуть хеджери, а спекулятивні мотиви матимуть підпорядкований характер. Найбільшими хеджерами є підприємства, тому нарощування обсягів випуску конкурентоспроможної продукції та активніша зовнішньоекономічна діяльність обумовлять об’єктивну потребу в проведенні операцій хеджування цінових ризиків. Створити строковий ринок можуть лише банки. Він значно розширює спектр банківських продуктів та послуг. Можливостями, наданими строковим ринком, комерційні банки можуть скористатись як для проведення власних операцій, так і для виконання посередницьких функцій між клієнтами та ринком, що сприятиме підвищенню банківських доходів.

2.Строковий ринок є надбудовою над спотовим, тому останній має бути добре розвинутим - тоді ефективніше функціонуватиме ринок деривативів. Необхідною умовою успішного розвитку будь-якого ринку є економічна та політична стабільність. Нині в Україні відсутні серйозні пеердумови для економічної стабілізації, оскільки рішення у сфері економіки часто тісно пов’язані з політикою, а ризики зміни законодавства, правил оподаткування та валютного регулювання значно перевищуюють прийнятий рівень. За таких умов функцію макроекономічної стабілізації, яка в класичній економічній теорії та практиці розвинутих країн відведена строковому ринку, вітчизняний ринок деривативів виконувати неспроможний. У результаті внутрішній фінансовий ринок, включаючи й строковий, нагадує гру на удачу в казино.

3. Не створивши інфраструктури строкового ринку, яка б відповідала цивілізованим стандартам та підкріплювалась адекватною законодавчою базою, не варто розраховувати на прогрес у цьому сегменті. Змінити становище можуть владні та державні структури, рішучими діями підтримуючи ринок деривативів. Як показала практика зусилля, окремих груп, спрямовані на організацію ф’ючерсної торгівлі,виявилися недостатніми: високої ліквідності контрактів забезпечити не вдалося, а без цього їх функціонування втрачає сенс.

Дуже важливою у цьому питанні є позиція Національного банку України. В даний час тут створюють методичну базу проведення строкових операцій та порядку їх обліку. Відповідні проекти розіслано комерційним банкам для ознайомлення. На жаль, фінансова криза не дала змогу завершити цю справу - оскільки на перший план виступили нагальніші проблеми, а строкову торгівлю було призупинено. Але той факт, що формування теоретичних основ строкового ринку розпочато, вселяє надію.

4. На вітчизняному ринку операції з деривативами залишаються екзотичним видом діяльності, особливо з точки зору підприємств, тому інформація про можливості, які надає хеджування, потребує популяризації та поширення. У процесі роботи над Податковим кодексом та Законом “Про бухгалтерський облік” мають бути сформульовані методичні основи хеджування ризиків, розроблено порядок бухгалтерського обліку та оподаткування операцій із деривативами для всіх суб’єктів господарювання.

Залишається сподіватися, що вже найближчим часом ці проблеми будуть вирішені і внутрішній строковий ринок розвиватиметься за цивілізованими стандартами.

Об’єктивна необхідність розвитку ринку ф’ючерсних контрактів в Україні існує давно. За своїм призначенням строковий ринок має слугувати механізмом страхування фінансових ризиків в умовах нестабільної економічної конь’юнктури. Функціонування цього ринку дає змогу суб’єктам господарювання максимально мінімізувати свої ризики. Приваблює також тим, що пропонує високоприбуткові інструменти інвестування вільних коштів. Особливо важливого значення це набуває за умови портфельного підходу до інвестування.

Строковий ринок - молодий сегмент ринкової економіки, який динамічно розвивається, має відлагоджену організаційну інфраструктуру. Торгівля строковими контрактами концентрується переважно у великих міжнародних фінансових центрах, зокрема на провідних світових біржах Америки, Європи та Азії. Річні обсяги операцій на цьому ринку обчислюються у сотнях мільярдів доларів.

Строковий ринок України розвивається дуже повільно і має багато недоліків. Власне кажучи повноцінного ф’ючерсного ринку в країні взагалі не існує, хоч і було кілька спроб його започаткувати. Першою такою спробою можна вважати організацію торгівлі ф’ючерсними контрактами на Українській фондовій біржі. Проте ринок тоді так і не запрацював - переважали сумніви щодо його доцільності.

Однак розвиток подій на фінансових ринках України свідчив, що робота з деривативами вкрай необхідна. Цього разу вже фахівці Української міжбанківської валютної біржі зробили спробу організувати в себе торгівлю ф’ючерсними контрактами. З кінця грудня ринок почав функціонувати. Нині на біржі проходять торги ф’ючерсними контрактами з різними строками виконання на курс гривні відносно долара США, німецької марки і російського рубля. Торгівля контрактами здійснюється без постачання базового активу. В подальшому передбачається запровадити контракти з постачанням, а також використати нові базові активи, такі як облігації внутрішньої державної позики, процентні ставки, фондові індекси.

Розрахунковим центром і гарантом виконання угод, які укладаються в секції строкового ринку УМВБ, є банк “Кліринговий Дім”. Саме він відкриває маржеві рахунки учасників торгів, робить перерахунок позицій наприкінці кожного торгового дня та перераховує суму виграшу з рахунку сторони, яка програла, на рахунок сторони, яка виграла.

Згідно з правилами торгів на цьому ринку можуть працювати як юридичні особи зі статусом членів секції строкового ринку, так і фізичні - індивідуальні торговці. За станом на 26 лютого 1999 року членами секції були 16 банків і компаній, у тому числі такі, як Credit Lyjnnais Ukraine Bank, Кредитний інвестиційний банк, Перший інвестиційний банк, Укркредитбанк. Із першого дня участь у торгах бере Львівська філія УМВБ. Нині ведеться робота щодо залучення до торгово-клірингової системи філій у Харкові і Дніпропетровську.

На превеликий жаль, функціонування ринку строкових контрактів на УМВБ із точністю до навпаки повторює досвід роботи ф’ючерсного майданчика Київської універсальноі біржі: якщо на КУБ працювали здебільшого дрібні спекулянти, то на УМВБ укладаються в основному хеджингові угоди, Причому, внаслідок низької ліквідності ф’ючерсного ринку у його операторів виникає спокуса маніпулювати цінами контрактів, Біржі вже довелося мати справу з подібною практикою, отож вжито певних заходів щодо її запобігання - таких зокрема, як перегляд цін відкритгя, лімітів зміни ціни і зміни розрахункової ціни в доларових контрактаx.

Зазначимо, що УМВБ докладає багато зусиль для розвитку ринку строкових контрактів. Однак цього замало - необхідно вирішити низку питань, пов’язаних із його регулюванням на державному рівні, по-перше, активній роботі на ринку строкових контрактів перешкоджає відсутність обгрунтованої законодавчої бази, яка б відповідала реальній економічній ситуації в Україні та загальноприйнятим у світовій практиці поняттям і регулятивним механізмам, що діють на ринку деривативів, - починаючи від самого тлумачення ф’ючерсного контракту до вирішення проблем держмита і оподаткування (нині прибуток, який обкладається податком, не зменшується на суму від’ємної варіаційноі маржі), Розроблені Державною комісією із цінних паперів та фондового ринку закони і положення часом суперечать як самій суті строкового ринку, так і одне одному.

По-друге, досі не вирішено питання бухгалтерського обліку операцій із ф’ючерсними контрактами та іншими похідними фінансовими інструментами, В основі проблеми - нерозуміння того, що при обліку ф’ючерсів без постачання базового активу не потрібно відкривати і враховувати валютну позицію.

Значного імпульсу розвиткові ринку ф’ючерсів могла б надати співпраця Національного банку України, Державної комісії із цінних паперів та фондового ринку, податкових органів, фахівців бірж у розробці моделей функціонування строкового ринку в цілому, його структури і взаємодії складових, можливих форм і засобів регулювання.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11